«Тіні забутих предків» (1964) знятий за однойменною повістю М. Коцюбинського. Історія про гуцульських Ромео і Джульєтту – Івана та Марічку, про трагічне кохання, що розквітло всупереч ворогування їхніх родів. Емір Кустуріца назвав фільм «найкращою картиною у світі, яку було знято до цього часу…»
Музику до фільму написав Мирслав Скорик. Окрім того, картина насичена різножанровим музичним фольклором: мелодії весільних музик, голосіння, веснянки, колядки та щедрівки. У стрічці звучать поширені в Карпатах інструменти: сопілка-денцівка, флояра, коза, дримба, трембіта. Мирослав Скорик Концерт «Карпатський»
У наш час традиції поетичного кіно режисерів-шестидесятників відроджуються, зокрема у творчості Олеся Саніна. Картина «Мамай» є екранною інтерпретацією фольклорних пам’яток про втечу трьох братів-козаків з татарського полону. Фільм «Поводир, або «Квіти мають очі» - це мандри українського сліпого кобзаря з врятованим ним американським хлопчиком, який стає свідком харківської трагедії знищення українських кобзарів у 1933 році. Гасло фільму – «Заплющ очі. Дивись серцем». Одну з головних ролей зіграла співачка Джамала, також вона записала саундтрек до картини. Джамала «Чому квіти мають очі»
Напрям вітчизняного кінематографа, що отримав назву «міська проза», асоціюється насамперед з унікальною творчою манерою Кіри Муратової. Кінорежисера цікавить відображення на екрані людських взаємин пересічних городян, їхньої самотності. У першому своєму фільмі «Короткі зустрічі» зіграла головну роль разом з Володимиром Висоцьким. Всесвітнє визнння здобули майже всі її художні фільми, зняті на Одеській кіностудії; багато з них нагороджено відзнаками
Про долі видатних діячів України різних часів знято історичні фільми: «Богдан Хмельницький» Ігор Савченко, «Данило – князь Галицький» Ярослав Лупий «Ярослав Мудрий» Григорій Кохан, «Легенда про княгиню Ольгу» «Молитва за гетьмана Мазепу» Юрій Іллєнко, «Богдан-Зіновій Хмельницький» Микола Мащенко, «Нескорений» Олесь Янчук, який також розкрив трагедію Голодомору в Україні у фільмі «Голод-33»
Найтитулованіший український художній фільм, що має понад 40 нагород, серед яких три призи Каннського кінофестивалю – «Плем’я» Мирослава Слабошпицького. Особливість стрічки в тому, що це перший у світі фільм знятий без єдиного слова – виключно мовою жестів без субтитрів, інтертитрів чи закадрового голосу. Головна героїня фільму – тиша