Презентація "Українські народні промисли"

Українські народні промисли. Філатова Наталія Олегівна. Харківський ліцей №48

З давніх-давен народне декоративне мистецтво розвивалося у двох напрямках: як домашнє ремесло та як організовані промисли. Традиції майстрів передавалися із покоління в покоління, а разом з цим нащадки отримували і прізвище. Коваленко, Гончаренко, Кушнаренко, Стельмах, Бортник, Шевченко і ,навіть, Коц.Історія Харкова нерозривно пов'язана з ремеслами, оскільки місто виникло як козацька фортеця, де згодом розвинулися кустарна промисловість та торгівля. Багато назв вулиць та районів міста зберегли пам'ять про перших майстрів. Гути і Гончарівка, вулиця Чоботарська і Слюсарний провулок. А от чим займалися ті, хто жив на вулиці Римарській? І хто такі коцарки з вулиці Коцарської в центрі Харкова?Щоб отримати відповідь на ці питання давайте познайомимося з ремеслами , які існували і, на щастя, відроджуються в Україні.

Карта народних промислів в Україні.

Українська вишивка — один із видів народного декоративного мистецтва українців; орнаментальне або сюжетне зображення на тканині, шкірі, виконане різними ручними або машинними швами; один із найпоширеніших видів ручної праці українських жінок і, зокрема, дівчат. Вишивку вживають в українському народному побуті передусім на предметах одягу, в основному на жіночих і чоловічих сорочках. Крім того, вишивки поширені на предметах домашнього вжитку, як ліжники, обруси, наволочки, рушники тощо.

Гаптування (або золоте шитво) — це старовинна техніка ручної вишивки, при якій використовують золоті, срібні або шовкові нитки, часто в поєднанні з блискітками (паєтками), дорогоцінним камінням чи перлами. Це мистецтво оздоблення тканин, яке в Україні має глибокі традиції, відоме з часів Київської Русі (з ІХ ст.) і часто використовувалося для церковного одягу, ікон та святкового вбрання знаті.

Вивчаємо своє: витинанка – традиційний “замінник” серветок і фіранок. Витинанка — це декоративне вирізання з паперу, яке має глибоке коріння в українській культурі. Назва походить від слова “витинати”, що означає “вирізати”. За допомогою ножиць або спеціального ножа з аркуша паперу створюються різноманітні візерунки та фігури. Найголовніша фішка витинанок - симетрія.

Декоративний розпис — це вид народного мистецтва, що використовується для оздоблення інтер'єрів, екстер'єрів, посуду та меблів, яскраво виражаючи національні традиції. Він відзначається стилізованими рослинними та геометричними мотивами, яскравими кольорами, що створюють гармонійний та емоційний простір. Петриківський розпис: найвідоміший стиль, внесений до спадщини ЮНЕСКО, що зародився на Дніпровщині та вирізняється легкими квітковими візерунками

Виготовлення писанок в українській традиції наділялось сакральним значенням та входило до звичаєво-обрядової сфери. За традицією розпочинали писати писанки з другої половини Великоднього посту, а найбільше їх виготовляли у четвер і п’ятницю перед Пасхою. У 1987 р. у м. Коломия був відкритий перший в Україні музей писанок. Із здобуттям Україною незалежності актуалізувалося бажання людей глибше дізнатися на власні національні звичаї і традиції, відтак писанкарство зайняло свою нішу в системі народного мистецтва та повернулося великодніх звичаїв.

Гончарство — це одне з найдавніших ремесел та вид декоративно-прикладного мистецтва, що полягає у виготовленні виробів (посуду, кахлів, іграшок, декору) з гончарної глини шляхом ліплення або на гончарному колі з наступним випалюванням у печі (горні). Це процес перетворення пластичної глини на міцну кераміку

Гутництво — це давнє народне ремесло та мистецтво виготовлення виробів із скла (посуду, декору, іграшок) шляхом вільного видування або використання форм біля спеціальної скловарної печі — гути. Цей промисел відомий в Україні понад 1000 років, а назва походить від слова «гута» — будівлі, де плавили скло.

Лозоплетіння — це давнє ремесло та мистецтво виготовлення господарсько-побутових і художніх виробів із гнучких прутів (найчастіше верболозу, ліщини), а також інших еластичних матеріалів. За допомогою плетіння створюють міцні кошики, меблі, колиски, декоративні вироби та навіть елементи інтер'єру, що відзначаються легкістю та довговічністю.

Різьбярство — це давній вид декоративно-прикладного мистецтва, що полягає у художній обробці твердих матеріалів (найчастіше дерева, а також каменю, кістки) шляхом зняття шару матеріалу спеціальними інструментами. Найпопулярнішим є дерево (липа, дуб, явір, груша), яке цінується за пластичність та фактуру.

Сьогодні народних умільців, які б знали толк у ремеслі, знайти нелегко. Ще на початку ХХ століття бондарство (виготовлення із дерев'яних клепок бочок, чанів, діжок, барил, відер, цебрів тощо) на Волині динамічно розвивалось, а асортимент бондарської продукції був затребуваний і вражав різноманіттям. У наш час цей народний промисел вже не настільки популярний, але потреба у бондарських виробах не зникла, адже дерев’яні місткості, як ніякі інші, надають специфічного смаку солінням, меду, квасу, сокам та іншим напоям. Тому відродження цього народного промислу має величезні перспективи.

Теслярство — це ремесло та галузь деревообробки, що займається грубою обробкою деревини, зведенням дерев'яних будівель, споруд та їх конструктивних елементів (стін, перекриттів, дахів, підлог).

Стельмаство — це традиційний український деревообробний промисел, який спеціалізується на виготовленні транспортних засобів (возів, саней), а також їхніх складових частин — коліс, полоззя, дуг тощо. Стельмахи були одними з найшанованіших майстрів у селі, оскільки від їхньої праці залежала мобільність та господарська діяльність

Ткацтво в Україні — це стародавнє народне ремесло, що полягає у виготовленні текстилю на верстатах із льону, коноплі та вовни. З давніх-давен воно було поширене повсюдно, забезпечуючи українців одягом, рушниками та килимами, які мали обрядове значення. Сьогодні ручне ткацтво розвивається як унікальне мистецтво, поєднуючи традиційні техніки із сучасним дизайном, особливо на Гуцульщині та Поліссі.

Килимарство — стародавнє мистецтво створення безворсових килимів ручної роботи, що вирізняється багатими геометричними та рослинними орнаментами. Розквіт промислу припав на X–XII ст. (Київська Русь), згодом сформувалися унікальні регіональні стилі (Полтавщина, Поділля, Гуцульщина).

Харківське коцарство — це унікальне народне мистецтво виготовлення коців (довговорсових килимів), яке походить зі Слобожанщини та набуло особливого розвитку з XVII століття. Це не лише предмет побуту, а й важлива складова нематеріальної культурної спадщини України,

Чинбарство (або гарбарство) — це традиційне українське ремесло, що полягає в обробці та вичинці сирих шкір тварин (переважно великої рогатої худоби) для подальшого виготовлення взуття, одягу та збруї. Це давній промисел, майстрів якого називали чинбарями або гарбарями, а місце їхньої роботи — чинбарнею.

Кушнірство — це традиційне українське ремесло та промисел, що полягає у вичинці шкіри з хутром (хутряних шкурок) та пошитті з неї різноманітного одягу: кожухів, кептарів, шапок, рукавиць. Це давня професія, пов'язана з обробкою хутряних шкур тварин для виготовлення теплих виробів.

Римарство (або лимарство) — це старовинне ремесло та галузь народних промислів, що полягає у виготовленні виробів зі шкіри (переважно сиром'ятної). Римарі виробляли речі, необхідні для кінної збруї, а також елементи господарського вжитку та взуття.

Ковальство — це одне з найдавніших ремесел, що полягає в обробці металів (переважно заліза та сталі) способом гарячого або холодного кування, а також інших методів пластичної деформації. Це процес надання металу форми, міцності та текстури за допомогою молотка та ковадла, що вимагає високої майстерності та фізичної сили.

А де ж можна придбати вироби народних промислів України.? Звичайно на Сорочинському ярмарку. Сувенірні ринках: Найвідоміші — Андріївський узвіз у Києві, ринки у Львові, Яремче (Карпати). Музеях та осередках народних промислів: Опішня (Полтавщина) — центр гончарства, Петриківка (Дніпропетровщина) — розпис, Косів (Івано-Франківщина) — гуцульська кераміка.