Презентація. Урок позакласного читання. "Нас кличе веселий дзвінок! М.Сингаївський «Веселий дзвінок». В.Сухомлинський «Кошеня за пазухою».

Нас кличе веселий дзвінок! М. Сингаївський «Веселий дзвінок». В. Сухомлинський «Кошеня за пазухою».

- Яке значення має література в нашому житті?- Для чого ми з вами читаємо й обговорюємо різні оповідання, казки, вірші? пізнавати багато цікавого; - розпізнавати добро і зло;розвивати почуття прекрасного, створювати яскраві художні образи; - насолоджуватися процесом читання й осмислення прочитаного.

Прийшла дівчина до хати,Узялась хазяйнувати: Вправно скриню відімкнула,В жовту свитку ліс вдягнула. Відгадай загадку

«Прикрась слово»- добрати до слова «осінь» слова, які відповідають на питання яка?

«Прикрась слово»- якими словами можна замінити слово «осінь»? чарівницяпора

«Прикрась слово»-добери до слова «осінь» слова, що відповідають на питання що робить? працюєшелеститьчарує

Сьогодні познайомимося з творчістю Василя Сухомлинського. У 1926 - 1933 роках В. О. Сухомлинський навчався у Василівській семирічній школі, де був одним з кращих учнів. Вчився добре, старанно, любив читати, гарно малював. Щоб зібрати гроші на книги, фарби, зошити, разом з однолітками та братами ходили на Новий рік посівати та щедрувати, а літом працював у колгоспі. У дитячому садку, який діяв в колгоспі на період літніх канікул йому доручали бути помічником вихователя. Він доглядав малюків, розповідав їм казки, читав книжки, проводив веселі ігри. Тому і вибір професії був не випадковий.

Назву твору, над яким будемо працювати, ви зможете дізнатись, склавши правильно розсипані склади. ше. Коня за пахозую. Кошеня за пазухою.

Василь Сухомлинський КОШЕНЯ ЗА ПАЗУХОЮ У класі тихо… Третьокласники самостійно розв’язують задачу. Марія Миколаївна підійшла до Зіни. Дивним здалося їй, чому це дівчина заглядає собі за пазуху, щось ніби перекладає там з місця на місце. Учителька аж зворушилася, як на неї глянуло маленьке-маленьке кошеня. Визирнуло, побачило вчительку й заховалося. Марія Миколаївна лагідно торкнулася Зіниного плеча й по-змовницькому підморгнула. Дівчина зрозуміла: вчителька знає про її таємницю. Вона почервоніла, засоромилася, глянула вчительці у вічі. Марія Миколаївна приклала палець до вуст і похитала головою. Мовляв, мовчи. Зіна зраділа… Наступного дня Марія Миколаївна відкликала Зіну в куток коридору й питає:— Навіщо ти його вчора приносила до школи?— Ой, пробачте… Не було нікого дома… А воно боїться саме залишатись…

як сказав Антуан де Сен Екзюпері: «Ми у відповіді за тих, кого приручили».