Презентація "Урок позакласного читання за повістю Анатолія Дімарова "На коні й під конем""

Урок позакласного читання Анатолій Дімаров Повість “На коні й під конем” Робота учителя Чулаківської ЗОШ І-ІІІ ст. Голопристанського р-ну Херсонської обл. Руденко Т.Г.

Мета уроку ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом Анатолія Дімарова, розглянути й проаналізувати оповідання, які увійшли до автобіографічної повісті письменника «На коні й під конем»; розвивати пам’ять, увагу, спостережливість, виразність під час читання художніх творів, уміння робити художній аналіз твору, виділяючи головні і другорядні персонажі, проблематику, тему й ідею, уміння коментувати, робити висновки; - виховувати почуття доброти, чуйності, щирості, поваги до старших

Анатолій Дімаров Народився 17 травня 1922 року в Миргороді на Полтавщині в хліборобський сім'ї. Щоправда, рідним для нього був хутір Гараськи. Їй удалося поміняти дітям метрики, прізвище – на своє дівоче... Батька записали в куркулі. Щоб врятувати сім'ю від Сибіру, Андроник Федорович Гарасюта відправив дружину з двома малими синами з хутора.

Через багато років сини ще побачилися з батьком, а Анатолій навіть трішки жив з ним під Харковом, де старого Гарасюту як гарного хазяїна на свій страх і ризик (не мав же "надійних" документів) прийняв пасічником керівник однієї установи. Згодом керівника самого репресували, Гарасюта змушений був звільнитися – і пропав безвісти на життєвих перехрестях...

Анатолій пережив роки голодомору. З перших днів війни – на фронті. Пошматований-понівечений кулями, осколками, контузіями юний Анатолій Дімаров потрапляє в окупацію і стає командиром партизанського загону.

1982 року Анатолій Дімаров був удостоєний Шевченківської премії. Редактори й цензура викреслювали сторінки, обривали сюжетні лінії. Насамперед йдеться про його романи "І будуть люди" (1964) та "Біль і гнів" (1974-1980 рр.) – історичну епопею про український народ, його долю у XX столітті. У мирний час пише про те, що замовчувалося. Змальовує примусову колективізацію, голодомор 1932-1933 рр., масові репресії .

«Я все життя збираю людські долі» 

«Переконаний: людину не праця створила, породив її сміх. Чи то від мавпи, яка першою з усіх мавп навчилася сміятися, пішов людський рід. Вона розсміялася вперше з якоїсь пригоди кумедної, карколомного випадку, або просто усміхнулася, прокинувшись, і весь світ для неї наче осяявся, всі незгоди та неприємності здалися такими дріб'язковими, що не варто було за них і вбиватися».

" «Та це ж прекрасно, – подумала мавпа, – зустрічати посмішкою кожен свій ранок, та це здорово вміти сміятись". І відтоді вона стала людиною

«Тож зустрічайте кожен свій день усміхом, мої дорогенькі, смійтеся якомога частіше, ніщо так не скрашує наше з вами життя, як радісний усміх. Ніхто так не прихилить до вас першого стрічного, як приязний усміх, і ніщо так не обеззброює ворога, якщо замість страху ви починаєте із нього сміятись. ". А. Дімаров

«Люди, які вміють щиро, всмак посміятися, менше хворіють і довше живуть» А.Дімаров

Частина перша. «Через місточок» Колись я чув казку про чарівний місточок. Провисав він над безоднею, і по один бік жила людина, а по другий було все, що потрібно їй для життя. Щодня переходила ту прірву людина. І жити б їй вічно, коли б місточок не вужчав з кожним днем. Стурбована, щоразу набирала людина все більше припасів. Але чим важчою ставала її ноша, тим вужчим — місточок. Я теж стою над таким урвищем, і по той бік — прожиті мною роки. І доки не щез місточок моєї пам’яті, буду ходити по ньому, хоча б він став такий вузенький, як лезо ножа. Обговоріть прочитаний твір у парах. Поділіться своїми думками із однокласниками.

“В поті чола” Нарешті настав день, коли ми понесли нашу здобич в Миронівку до аптеки… “Пастка”

Оповідання, яке сподобалося мені… Фантастичне чи реалістичне? Герої вигадані чи справжні? Що вразило? Які емоції викликало? Над чим змусило задуматися? Чому навчило? Про що б розповів сам?

Дитинство Очима дорослих -? Очима дітей -? -

Дайте відповідь на запитання Чи потрапляли ви у подібні ситуації, як герої повісті А.Дімарова? “На коні й під конем”. Чи можна назвати твір автобіографічним? Чому? Поясніть назву твору, використавши подані фразеологізми. Пройшов решето і сито — пройшов вогонь і воду, і мідні труби; був на коні і під конем.

Домашнє завдання Напишіть гумористичне оповідання , у якому б ви розповіли про себе чи свого братика, сестричку, батьків. Події можуть бути вигаданими. Використовуйте фразеологічні звороти, порівняння, метафори й епітети – і ваша творча робота обов'язково сподобається однокласникам і рідним.