Кирило – Мефодіївське братство – українська, таємна, політична організація, яка існувала в Києві протягом 1846 – 1847рр. й отримала назву на честь просвітителів Кирила і Мефодія – проповідників християнства серед слов’янських народів. Знаком братства став перстень з написом «Св. Кирило і Мефодій, 1946р.»
Програмні засади : Створення конфедерації вільних слов’янських держав з демократичним ладом зі столицею в Києві, вищим органом федерації мав стати Слов’янський собор (сейм) із консультативними повноваженнями. Реалізація християнських ідеалів, справедливості, свободи й рівності в поєднанні з українським патріотизмом. Повалення самодержавства і встановлення республіки. Ліквідація кріпосного права. Рівність громадян перед законом, скасування станів. Установлення контактів з литовськими, польськими, чеськими революціонерами.
Політичні течії діяльності братства. Помірно-ліберальна. М. Костомаров. П. Куліш. В. Білозерський. П. Маркович. Схилялися до реформ і «м’яких» еволюційних методів розвитку. Радикальна. Т. Шевченко. О. Навроцький. М. ГулакІ. Посяда. Г. Андрузький. Висловлювалися за революційний переворот і встановлення республіки, за соціальне і національне звільнення.
Практична діяльність братства. Поширення програмних документів і творів Т. Шевченка. Пропаганда ідей в навчальних закладах Києва, виступи із лекціями Прагнення створити мережу початкових шкіл, для усіх верств населення Збирання коштів на видання української книги, зокрема економічного змісту Здійснення наукових досліджень
Значення діяльності Кирило-Мефодіївського братства. Члени братства спроектували основні постулати українського національного відродження Розробили першу політичну програму. Діяльність братства стала початком переходу від культурницького до політичного етапу боротьби за національний розвиток. Видавали книги, проводили бесіди та лекції - пробуджували суспільну думку, змушуючи шукати шляхів до кращого, вільного майбутнього.