Презентація В.К.Острозький

Василь-Костянтин Острозький Князь Василь - Костянтин Острозький  (народився 12 лютого 1526 року  — помер 23 лютого 1608 року) — український князь, магнат, військовий, політичний і культурний діяч, меценат. Один з найзаможніших і найвпливовіших магнатів Великого Князівства Литовського у Речі Посполитій, сенатор Речі Посполитої, "некоронований король Русі-України". Син великого гетьмана литовського і руського  князя Костянтина Івановича Острозького. Серед його предків генеалогічна традиція того часу називає давньоруських князів: Рюрика, Володимира Великого, Ярослава Мудрого та Данила Галицького.

Василь- Костянтин Острозький здобув гарну освіту, про що свідчать його листування та промови в сенаті. Політичну кар‘єру він розпочав у 1550 році, отримавши від великого князя литовського посаду старости Володимирського і маршалка Волинського. На початку 1550-х років молодий князь Острозький одружується з Софією Тарновською, дочкою Яна Тарновського, майбутнього великого коронного гетьмана.

1560 рр. – К. В. Острозький виступав за рівноправне входження Русі до складу державного утворення Речі Посполитої. 1569 р.– став сенатором. Був фактичним провідником Русі-України під час Люблінської унії 1569 року. Острозький виступив за рівноправне входження Русі як третього чинника, і при тому чинника рівноправного, до складу федеративної Речі Посполитої. Він був фактичним провідником Русі-України під час Люблінської унії 1569 року, але здійснити цей задум не вдалося. Підписав Люблінську унію. 1573 –1574 рр.– К. В. Острозький був одним із можливих кандидатів на польський престол, чию кандидатуру підтримувала і Туреччина (цьому завадило те, що вважався «вождем схизматиків»),згодом і на московський — після смерті останнього Рюриковича царя Федора I Івановича.

Князь Острозький спершу виступав за об‘єднання католиків і православних, тобто за церковну унію. Але здійснити це він хотів на своїх власних умовах; коли в 1594-1596 роках частина православного духовенства здійснила спробу укласти таку унію поза волею князя Острозький виступив її рішучим супротивником, різко засуджуючи рішення Берестейського собору. Відтак він став активним продовжувачем справи свого батька, який ретельно дбав про українське православ‘я. За його часів місто Острог, один з двох титулярних центрів єпархії Східної Волині, стає центром православної духовності оскільки Василь- Костянтин, відзначався релігійною толерантністю, цікавився творами католицьких богословів, певний час знаходився під впливом протестантизму, але все ж зробив вибір на користь православ‘я, але такого, де віра поєднувалася з розумом, коли зусиллями тодішніх мудреців відновлювалося античне знання й точно перекладалися біблійні тексти. 

1575 року Костянтин-Василь запросив знаного друкаря Івана Федоровича (Федорова) для організації типографії в князівській резиденції. Завдяки острозькій друкарні світ побачило понад 20 видань, серед них: «Апостол», «Буквар» і в тому числі перший повний текст Біблії слов‘янською мовою, опублікований 1581 року. У ті ж роки навколо князівської резиденції в Острозі утворився гурток (за античною традицією званий академією) слов‘янських та грецьких учених, публіцистів, теологів та богословів. До нього входили: Герасим Смотрицький, Василь Сурозький, Христофор Філарет, Еммануїл Ахіллес, Лука Сербин, Кирило Лукарис (майбутній Олександрійський та Константинопольський патріарх), Никифор Парасхес-Кантакузен, Клірик Острозький, Зизаній Тустановський, Дем‘ян Наливайко та інші. В Україні сформувався новий тип навчального закладу-слов’яно-греко-латинська школа. Першою такою школою була Острозька школа створена князем В.-К. Острозьким близько 1576 року, також створено друкарню, науковий гурток і запроваджено вивчення філософії. Найбільше виділяється Острозька академія заснована у 1576р.Вона збереглась і до сьогодні. За сприянням князя в Острозі була зібрана велика бібліотека, яка включала в себе грецьку та західноєвропейську богословську літературу, передруки античних творів, словники, космографії, граматики та інше.

Близько 1576 року при академії почав діяти навчальний заклад  школа, де окрім низки традиційних на той час точних та гуманітарних дисциплін, вперше паралельно викладалися латинська, грецька та церковнослов'янська граматики. Досвід та програма острозької школи були запозичені Львівською, Луцькою та іншими братськими школами. Засновник шкіл у Турові в 1572 році, Володимирі-Волинському у 1577 році, Острозької академії у 1576 році і друкарні в Острозі близько 1577 року. При Богоявленській замковій церкві (мала статус кафедрального собору, один з найзначніших православних храмів того часу) виникла власна іконописна традиція. Кілька острозьких ікон, написаних в той час, вважаються шедеврами православного іконопису. На українських землях Він збудував 600 церков, 20 монастирів, заснував академію та друкарню в Острозі і там же – мечеть для татар, парафіяльний костел, синагогу. З початку 1600-х років, князь переніс кілька інсультів; тяжка хвороба і збайдужіння князя Костянтина-Василя до людських справ негативно позначилися на діяльності академії в Острозі, яка на початку XVII століття поступово занепадає. У лютому 1608 року князь помирає; разом із родом князів Острозьких занепав і пішов у небуття, по-сучасному говорячи, проект княжої України, очолюваної родом володарів, рівним іншим європейським княжим і королівським родам. Натомість на порядок денний історії постав інший проект – Козацької республіки.