Широкомасштабне вторгнення збройних сил російської федерації в Україну відбулося одночасно на багатьох напрямках. Це обумовило формування кількох операційних зон, у межах кожної з яких бойові дії велися за кількома операційними напрямками. Хронологічно-територіальний аналіз подій.
Першим етапом відсічі широкомасштабного нападу збройних сил російської федерації стала Перша стратегічна оборонна операція, яка тривала від 24 лютого до квітня 2022 року. В її межах можна виділити низку знакових битв та епізодів, що мали вирішальне значення для відбиття російської агресії.
24 лютого 2022 року близько 4-ї години президент рф володимир путін оголосив про початок «спеціальної воєнної операції», метою якої він назвав «демілітаризацію і денацифікацію України». За кілька хвилин російські ракети атакували українські аеродроми та військові об’єкти по всій Україні, почалося відкрите збройне вторгнення росіян із території Білорусі та тимчасово окупованого Криму. Російсько-українська війна, розпочата рф у 2014-му, перейшла в нову гостру фазу.
Путін планував бліцкриг: висадити десант на Гостомельський аеродром і захопити Київ за підтримки важкої бронетехніки й артилерії, які зайшли через Чорнобильську зону. Вважалося, що після цієї блискавичної атаки українська влада капітулює. На взяття Києва відводилося не більше як 3–5 днів. Паралельно було завдано удару з півночі по Чернігову, Сумах та Харкову, а з півдня – на Одесу, Миколаїв, Херсон і Маріуполь.
Серед знакових тактичних епізодів повномасштабної війни можна назвати битву за Київ (24 лютого – 1 квітня 2022 року). Наступ на столицю відбувся з трьох напрямків. Ворог задумав стрімко прорватися до центру столиці колонами бронетехніки та зайняти урядовий квартал. Стійкий опір ЗСУ зірвав наміри РФ. Ворожі війська закріпилися на лінії Макарів – Гореничі – Буча – Демидів. Проте через безрезультатність спроб прорватися до Києва вже наприкінці березня командування РФ вирішило вивести війська з Київської області. Відбиваючи наступ противника, підрозділи Сил оборони України змогли зупинити його просування на всіх напрямках.
Бої за аеропорт «Антонов» у Гостомелі. Противник намагався встановити контроль над цим стратегічно важливим об’єктом, щоб безперешкодно перекидати транспортною авіацією боєприпаси й висаджувати десант. На цьому аеродромі перебував на ремонті флагман і символ української авіації – легендарний Ан-225 «Мрія». Масованими обстрілами російські окупанти знищили «Мрію». Під час боїв злітно-посадкову смугу суттєво пошкодили, тож противник не зміг розвантажити на летовищі основні сили. ЕПІЗОДАМИ БИТВИ ЗА КИЇВ СТАЛИ:
Бої навколо селища Мощун. Уже згодом Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний порівняв учинок «Чорних Запорожців» у Мощуні з історією про триста спартанців. Як каже Залужний, усе через те, що 80 українських бійців стримали багатотисячне угруповання російських військ. Село Мощун розташоване за 5 км від аеродрому Гостомеля на іншому березі річки Ірпінь. Звідси до адмінмежі Києва теж 5 км, а до житлових кварталів — трохи більше ніж 10 км. Далі на столицю росіяни могли йти двома шляхами: через Петрівці та Вишгород або через Горенку й Пущу-Водицю. ЕПІЗОДАМИ БИТВИ ЗА КИЇВ СТАЛИ:
Бої за Ірпінь, Ворзель, Бучу, Гостомель. Застосування реактивної, ствольної артилерії, танків, стрілецького озброєння призвело до великих жертв серед цивільних. Одночасно рашисти масово проводили серед місцевих так звані зачистки. Тіла численних жертв ховали у братських могилах. З 19 березня підрозділи Сил оборони України перейшли до контрнаступу. Ворог почав відступати. ЕПІЗОДАМИ БИТВИ ЗА КИЇВ СТАЛИ:
Під час Першої стратегічної оборонної операції Збройні Сили України завдали стратегічної поразки російським військам у Північно-Західній операційній зоні в результаті битв за Київ, Гостомельський аеропорт та Ірпінську агломерацію. Внаслідок цього ворог був змушений відступити з Київської, Чернігівської та Сумської областей.
24 березня в порту Бердянська Сили оборони України ударом тактичного ракетного комплексу «Точка-У» знищили великий десантний корабель «Саратов» і суттєво пошкодили великі десантні кораблі «Цезарь Куников» і «Новочеркасск». Разом із розгортанням берегових ракетних дивізіонів BMC ЗСУ це унеможливило висадку ворожого тактичного морського десанту в Одеській області.
13 квітня ВМС ЗСУ вразили ракетами Р-360 «Нептун» флагман Чорноморського флоту ракетний крейсер «Москва», який 14 квітня затонув. Знищення ворожого флагмана остаточно нівелювало загрозу висадки російського морського десанту в Одеській області і дозволило Силам оборони України розпочати операцію з відновлення контролю над о. Зміїний та північно-західною частиною акваторії Чорного моря з метою розблокування Ізмаїльського, Білгород-Дністровського та Одеського портів.
28 лютого 2022 року противник розпочав облогу Маріуполя – підійшов одночасно з заходу та сходу. Сили оборони України вимушені були відступити до міста й вести кругову оборону попри суттєву чисельну та вогневу перевагу ворога. На 1 квітня окупанти оточили Маріуполь і почали просуватися до центру. 11 квітня група українських оборонців здійснила прорив із міста, подолала 175 кілометрів тилами ворога й вирвалася з оточення. Від 21 квітня єдиним опорним пунктом Сил оборони України в Маріуполі лишився металургійний комбінат «Азовсталь». Тримаючи там оборону до 20 травня, наші герої відтягували найбоєздатніші ворожі підрозділи від інших напрямків.
Перша стратегічна оборонна операція зірвала первинні плани російських окупантів, змусивши його вивести свої війська з Північно-Західної операційної зони і зосередити бойові дії на кількох операційних напрямках у межах Східної та Південно-Західної операційних зон. Упродовж травня — серпня 2022 року Збройні Сили України провели Другу стратегічну оборонну операцію.
Перша стратегічна оборонна операція зірвала первинні плани російських окупантів, змусивши його вивести свої війська з Північно-Західної операційної зони і зосередити бойові дії на кількох операційних напрямках у межах Східної та Південно-Західної операційних зон. Упродовж травня — серпня 2022 року Збройні Сили України провели Другу стратегічну оборонну операцію.
На новому етапі бойових дій вище військово-політичне керівництво російської федерації поставило завдання захопити всю територію Луганської області. Сили оборони України вели позиційну оборону на Сіверодонецькому напрямку, де ворог вдався до тактики масованих довготривалих артилерійських обстрілів.
До кінця червня оборона Сіверодонецька втратила сенс через тотальне руйнування міста російськими обстрілами. Щоб запобігти оточенню, українські війська відступили із Сіверодонецька наприкінці червня та з Лисичанська на початку липня. Оборона Сіверодонецька дозволила завдати військам російських окупантів значних втрат і вичерпати їхні резерви, змусивши знизити інтенсивність наступу на інших напрямках.
Під час боїв на річці Сіверський Донець українські війська зірвали спроби ворога форсувати річку в районі сіл Дронівка, Серебрянка та Білогорівка і захопити оперативний плацдарм на правому березі. Завдавши російським окупантам значних втрат, українські війська унеможливили вихід ворожих підрозділів у тил угрупованню Сил оборони України в агломерації Сіверодонецьк — Лисичанськ.
Бої за Лиман, що тривали з 23 травня по 1 жовтня 2022 року. Російські війська посилили наступальні дії навколо Лимана і 23 травня досягли успіху. Провівши останню евакуацію цивільного населення та залишивши припаси для тих, хто вирішив залишитися, останні українські сили евакуювали Лиман вдень 26 травня, зруйнувавши останній міст, що залишився за ними.
У вересні бої за місто відновились. Ввечері 1 жовтня 81-ша окрема аеромобільна бригада і Батальйон оперативного призначення НГУ ім. Сергія Кульчицького звільнили Лиман. 2 жовтня місто було повністю зачищено. Після звільнення Лиману в ньому виявлено масові поховання. За попередніми даними, в одному з них поховано близько 200 цивільних, а в іншому принаймні 20 українських військовослужбовців.
Значним успіхом Сил оборони України стало відновлення контролю над островом Зміїний. Завдяки цьому неможливою стала присутність кораблів Чорноморського флоту рф у північно-західній частині Чорного моря, що остаточно ліквідувало загрозу висадки тактичного морського десанту в Одеській області. Також український контроль над Зміїним дозволив розблокувати українські морські порти, забезпечивши виконання «зернової угоди».
Друга стратегічна оборонна операція виснажила війська російських окупантів і водночас дозволила Силам оборони України накопичити сили і засоби для проведення наступальних дій з метою визволення тимчасово окупованих територій. Зробити це вдалося починаючи з вересня 2022 року під час стратегічної наступальної операції.
Ворог втратив ініціативу та мусив вживати радикальних заходів для збереження свого положення на окупованих територіях. Зусилля військово-політичного керівництва України були спрямовані на забезпечення умов для звільнення тимчасово окупованих територій і нарощування засобів для продовження наступальної операції.
Харківська наступальна операція. Противник продовжив активні наступальні та штурмові дії в Донецькому операційному районі. Окремі підрозділи перекинув на Херсонський напрямок. Це дало змогу Силам оборони України 5 вересня розпочати наступальну операцію в Харківській області. Заскочені зненацька ворожі підрозділи були розгромлені та дезорієнтовані. Лише в середині жовтня ворог закріпився на рубежі Сватове – Кремінна. Українці звільнили до 500 населених пунктів, серед них – міста Ізюм, Балаклія, Куп’янськ. ЗНАКОВИМИ БУЛИ ТАКІ НАСТУПАЛЬНІ ОПЕРАЦІЇ ЗСУ:
Херсонська наступальна операція. З 29 серпня до 23 вересня українські війська вийшли на адміністративний кордон з Херсонською та Дніпропетровською областями й розпочали створювати плацдарм для просування. В листопаді підрозділи Сил оборони України вийшли на правий берег річки Дніпро, рашисти ж, щоб хоч якось зберегти живу силу, відійшли на лівобережжя. Завдяки успішному проведенню цієї операції Україна звільнила від загарбника Херсон і ще понад 200 населених пунктів.
Успіх Харківської та Херсонської наступальних операцій ЗСУ змусив російських агресорів вдатись до проведення часткової мобілізації, масового залучення до бойових дій найманців з числа ув’язнених, прискорення заходів з переведення економіки на військові рейки. Ворогу вдалось наситити фронт живою силою і посилити тиск на позиції українських військових у Східній операційній зоні. Українські війська перейшли до стратегічної оборони.
Сили оборони України стримують ворога на Куп’янському, Лиманському, Бахмутському, Авдіївському, Новопавлівському та Запорізькому напрямках, ведучи оборонні операції. Тривають оборонні битва за Бахмут, бої за Вугледар, Білогорівку, Павлівку, бойові дії біля Роботиного. Завдаючи значних втрат ворогу в живій силі та техніці, ЗСУ виснажують резерви ворога та підривають його наступальний потенціал. Тут на цьому етапі з’явились нові тактичні прийоми. Війна набула нового вигляду.
Майже щодня в інтернеті з’являються відео, як українські війська знищують російську техніку або солдатів РФ. Частина з них відзнята безпілотниками чи квадрокоптерами. Яка ж роль дронів у цій війні? Безпілотні літальні апарати (БПЛА) мають два основних типи — ті, що працюють за принципом літака, та ті, що літають за принципом гелікоптера. Останні відомі як квадрокоптери. Окрім розвідувальних функцій, дрони можуть наносити і ураження противнику. Дрони, які це вміють, називають ударними. Найвідомішим безпілотником у цьому класі є турецький Bayraktar TB2.
Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний заявив, що війна росії проти України переходить до нового етапу – так званої позиційної війни, яка складається зі статичних і виснажливих боїв. Він вважає, що позиційна війна піде на користь росії, дозволяючи їй відновити свою військову міць, що зрештою загрожуватиме ЗСУ та самій державі. Він назвав 5 пріоритетів для України, щоб переломити ситуацію: перевага в повітрі, покращення РЕБ та контрбатарейної боротьби, необхідні нові технології протимінного прориву, сучасне командування і управління та нарощування резервів.
Україна, найімовірніше, залишатиметься в обороні більшу частину 2024 року. Тим часом Росія або почекає, поки імовірне президентство Трампа ще більше змінить баланс сил на користь Кремля, або піде ва-банк з новим наступом, щоб захопити ще більше українських земель перед президентськими виборами РФ у березні 2024 року, участь у яких Володимир Путін уже підтвердив. ЩО ДАЛІ?
Україна не капітулює, навіть якщо міжнародна підтримка ще більше знизиться. Українці знають, що шанси на те, що Росія виконає будь-яку угоду про припинення вогню, дуже малі: тому боротися – єдиний раціональний вибір. Але рішення, ухвалені раніше західними прихильниками Києва, та нескінченні затримки виключили успіх України у 2023 році.