Презентація. В.Симоненко в контексті 60 - х років ХХ століття

Творчість Василя Симоненка в контексті літературно – мистецьких тенденцій 60 – тих років

Можна жить, а можна існувати,Можна думать, можна повторять. Та не можуть душу зігрівати,Ті, що не палають, не горять. В. Симоненко 

Римський філософ, драматург і поет Антей Сенека зазначив: «Життя – немов п’єса в театрі: не те важливо, як довго вона триває, а те, наскільки добре зіграна». Олесь Гончар про В. Симоненка: «Серед літераторів трапляються такі, без яких їхня доба могла би спокійно обійтися, нічого не втративши. А є такі , що стають виразниками свого часу,живими нервами … епохи.... Є такі, чия творчістьстає часткою нашого буття, часткою повітря,яким ми дихаєм… Симоненко такого типу поет. По таких читач вивіряє свої емоції, свої заповітні думи…»

В 1960р. в Києві Іван Світличний,Василь Стус, Іван Дзюба, Євген Сверстюк, Василь Симоненко, Ліна Костенко та інші організовують Клуб творчої молоді «Сучасник».

Шістдесятники виступали на захист: української мови і культури, свободи художньої творчості, за національне відродження України.

Лесь Танюк, Василь Симоненко та Алла Горська відшукували місця таємних поховань жертв репресій.

Іван Дзюба назвав В. Симоненка:«Поетом без каменю за душею»,«Поетом національної ідеї, совістю шістдесятництва”. Микола Сом: «…Симоненкова дорога - важка, трагічна, коротка… Вона починається з Біївців –невеличкого полтавського села, що єдиною… вулицею біжить до…великого людського океану. А на тій вулиці стоїть сиротою старенька селянська хата, де народився майбутній…поет Симоненко. Через ту непомітну і печальну хату пройшли голод і холод, її не проминула війна і всі лихоліття нашого віку…» («Звідки почався Симоненко»)

Коротко про митця

Федір Трохимович Щербань. Розповідав онукові про давнюісторію, козаків, співав пісні. Називав онука «Безсмертячко ти моє кирпате…» І плачу, було, й сміюся. Як слухаю ті пісні…Спасибі ж тобі, мій дідусю,За те, що ти дав мені………………….. В мене була лиш мати, Та був іще сивий дід, Нікому не мовив «тату» І вірив, що так і слід. (В. Симоненко “З дитинства”)

Олесь Гончар «…дитинство В. Симоненка чуло ридання матерів, що божеволіли від горя на фронтових похоронках, воно брело за ним скородити повоєнні поля, тяжко добувати хліб насущний. Скупе на ласку, бавилося мінами й снарядами, коли від запізнілих вибухів десь біля степового вогнища ставали інвалідами діти – ці найбезневинніші жертви війни».

Василь Симоненко “Баба Онися”У баби Онисі було три сини. У баби Онисі синів нема. На кожній її волосиніморозом тріщить зима. Я горя на світі застав багато. Страшнішого горя нема,ніж те, коли старість матив домівці стрічає сама.

За спогадами вчительки Василя Симоненка. Уляни Миколаївни Демченко:«…До школи Василь ходив аж за 9 кілометрів, в сусіднє село Тарандинці…»«…В класі Вася виділявся серед учнів своїм бідним одягом і своїм розумом. Навіть учителі не читали стільки книжок, як наш найкращий учень…»

1952-1957р. - навчався на факультеті журналістики Київського інституту разом з Ю. Мушкетиком та В. Шевчуком 1957р. - був співробітником газет «Молодь Черкащини», «Черкаська правда», власкором «Робітничої газети». Але правди в брехні не розмішуй,Не ганьби все підряд без пуття. Бо на світі той наймудріший,Хто найдужче любить життя.

“Дума про щастя”, “Злодій” “Некролог кукурудзяному качанові” рідний народ, його радощі, болі й тривоги – це визначальна тема усієї Симоненковоїтворчості. Де ви ті відгодовані й сірі,Недорікуваті демагоги й брехуни,Що в’язи скрутили дядьковій вірі,Пробираючись у крісла й чини.Їх би за ґрати! Їх би до суду!Їх би до карцеру за розбій!Доказів мало??? Доказом будуть. Лантухи вкрадених вір і надій.

Збірка “Тиша і грім” полонила читачів: простотою вислову; зрілістю думок;справжністю почуттів.

“Лебеді материнства”

Олесь Гончар, назвавши В. Симоненка«витязем молодої української поезії», відзначив: «Україна для Симоненка – мати, святиня, вона дає йому крила й снагу, глибінь роздумів і художні барви, у відданості їй для поета – синівське щастя його, і сила, і честь… Багато він ще міг би створити…»

Спадщина Василя Симоненка наповнена творами жанрово-тематичного розмаїття:інтимна лірика, громадянська лірика, сатира, казки, публіцистика, байки, художня проза

Микола Жулинський: «В. Симоненко був і єнародною совістю в українській літературі, безсмертним образом свого часу…».………………………………………….. Як мені даровано багато,Скільки в мене щастя, чорт візьми!На землі сміятись і страждати,Жити і любить поміж людьми! В. Симоненко

Тільки в 1995 році Василю Симоненкові в уже незалежній Україні посмертно була присуджена премія імені Тараса Шевченка, яку отримала мати поета, Ганна Федорівна Щербань

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:1. Опрацювати біографію і творчість Василя Симоненка на стор. 190 - 193 підручника О. Авраменка «Українська література. 11 клас». Переглянути матеріал за посиланням: https://www.radiosvoboda.org/a/1923689.html2. Переглянути відео «Василь Симоненко - український поет-шістдесятник. Пишемо історію» за посиланням:https://www.youtube.com/watch?v=7 GMS2 Gej. AZE&t=93s3. Написати есе на одну з тем: -«Що означає любити Україну?»Як ви розумієте слова:«Краще в 30 літ згоріти, ніж до півсотні помаленьку тліть»