Презентація "В'ячеслав Чорновіл"

«Україна починається з тебе» В’ячеслав Чорновіл В’ячеслав Чорновіл (1937 — 1999)

В’ячеслав Чорновіл народився 24 грудня 1937 р. в селі Єрки Катеринопільського району, тоді Київської області в сім'ї вчителів. Батько — Максим Йосипович — походив з давнього козацького роду Чорноволів. Мати — Килина Харитонівна Терещенко належала до одного з відгалужень славного роду цукрозаводчиків і меценатів Терещенків. З батьками та сестрою. Черкащина, 1960-ті

Пішов до школи 1946 р. відразу до 2-го класу (читав з чотирирічного віку). Школу закінчив із золотою медаллю. 1955 р. вступив до Київського державного університету ім. Тараса Шевченка на філологічний факультет, а з 2-го курсу перевівся на факультет журналістики Студент Київського університету Під час випускного вечора в університеті пішов на Володимирську гірку і дав клятву, що все життя буде боротися за Україну.

Працював на телебаченні, потім на хвилі хрущовської "відлиги" захопився історією української літератури, особливо - донедавна забороненим в СРСР Борисом Грінченком. В 1963-64 рр. брав участь у будівництві Київської ГЕС. У 1964-му вступив до університетської аспірантури, але не був зарахований через політичні переконання.

В 1965 р. виступив разом із Дзюбою і Стусом на прем'єрі "Тіней забутий предків" у кінотеатрі "Україна" із протестом проти арештів інтелігенції. За відмову давати свідчення на закритому суді братів Горинів засуджений до трьох місяців примусових робіт. Підготував збірку текстів "Лихо з розуму" - про арештованих у 1965-му шестидесятників. В результаті у 1967-му отримав три роки таборів суворого режиму. У Житомирі - в гостях у письменника Євгена Концевича Найбільш відоме фото Чорновола, яке потрапило на Захід. Початок 1970-х

В 1970-му створює підпільний журнал "Український вісник". Під час масового погрому шестидесятників у 1972 році отримав від радянської влади ще один термін - шість років таборів і три роки заслання. У 1972-му витримав 83 допити, але й надалі ніколи не свідчив проти друзів. Переказують, як один із слідчих спересердя запитав В’ячеслава Чорновола: “Ну добре, от уявімо, є ваша незалежна Україна. І ким ви там себе бачите?”. І почув у відповідь: “Як ким? Редактором опозиційної газети”.

Письменник-дисидент Михайло Хейфець назвав свій тюремний нарис про Чорновола "Зеківський генерал". Марка Підпільної пошти України, присвячена Чорноволу - "борцю за права людини" Від КГБ В’ячеслав Чорновіл отримав прізвисько “Нєугомонний”.

На засланні в Якутії Після виходу з мордовських таборів мешкав на засланні у Якутії. У травні 1979 став членом Української Гельсинської групи (УГГ). У квітні 1980-го заарештований за сфабрикованими звинуваченням (фактично - за участь в УГГ). Засуджений на 5 років тюрми. В 1985-му повернувся в Україну. Працював кочегаром, бо більше ніде не міг працевлаштуватися. Відновлює підпільне видання "Українського вісника". У 1988 році ініціював створення Української Гельсинської спілки як опозиційної КПРС організації партійного типу.

Родина: син Тарас, дружина Атена Пашко, її донька Ірина Волицька, зять Віктор Зубко та онук

Від моменту створення Народного руху (вересень 1989 року) - його активний член, з 1992-го - співголова. У березні 1990-го обраний депутатом Львівської обласної ради, з квітня 1990-го до квітня 1992-го - голова облради. Після обрання гетьманом українського козацтва, на великій раді 21 червня 1992-го в Переяславі-Хмельницькому проголосив зречення присяги на вірність московському цареві, даної на Переяславській раді в 1654-му.

В 1991 році В'ячеслав Чорновіл був кандидатом у Президенти України

З Марґарет Тетчер З 1990 року - народний депутат. З квітня 1992 р. — на постійній роботі в парламенті України. Народний депутат України двох наступних скликань — 1994 і 1998 рр. Керівник депутатської фракції Народного Руху України. З 1995 р. член української делегації в Парламентській Асамблеї Ради Європи. Шеф-редактор незалежної громадсько-політичної газети «Час-Time», (з січня 1995 до травня 1998) і «Час» (з жовтня 1998 до березня 1999).

Нагороди та премії Лауреат Міжнародної журналістської премії ім. Ніколаса Томаліна (1975). Лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка (1996) — за збірки «Правосуддя чи рецидиви терору?», «Лихо з розуму», книгу «Хроніка таборових буднів», публіцистичні виступи в пресі. Премію присуджено у тому числі за твори, раніше інкриміновані як антирадянські. Нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (1997). Присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена Держави (2000) (посмертно) — за визначний особистий внесок у національне відродження України, послідовне відстоювання ідеї побудови незалежної Української держави, активну громадську і політичну діяльність.

25 березня 1999 року В’ячеслав Чорновіл загинув за нез'ясованих обставин в автокатастрофі на шосе під Борисполем. Похорон В'ячеслава Чорновола став однією з наймасовіших акцій часів Незалежності. У ньому взяли участь від 150 до 250 тис. осіб. Це також наймасовіший похорон в Україні. Труна з тілом була виставлена в Київському будинку вчителя. Черга від нього тягнулася до Хрещатика. До Володимирського собору труну несли на руках. Після панахиди, процесія рушила до пам'ятника Шевченку, а звідти на Байкове кладовище. Смерть В’ячеслава Чорновола