Презентація "Василь Симоненко"

ВАСИЛЬ СИМОНЕНКОМожна все на світі вибирати, сину,Вибрати не можна тільки Батьківщину

В. Симоненко. Знайомство із життям митця Україно! Ти для мене — диво! І нехай пливе за роком рік, Буду, мамо, горда і вродлива, З тебе дивуватися повік. Ради тебе перли в душі сію, Ради тебе мислю і творю — Хай мовчать Америки й Росії, Коли я з тобою говорю!Народився Василь Симоненко в невеличкому селі Біївцях, що на Полтавщині. На долю майбутнього поета випали напівголодне, напівсирітське дитинство та післявоєнні негаразди. Хлопець виростав без батька. Матері доводилося тяжко працювати, щоб заробити на шматок хліба. Допомагали дідусь і бабуся, які дуже любили свого кмітливого онука.

Казки нашого життя (по добутку В. Симоненко «Цар Плаксій і Лоскотон)Казки обожнюють всі - начебто дорослі її діти. Тому що саме вони вселяють у наші душі чари й магію, відчуття, що добро завжди перемагає зло. Казки живуть поруч і нашими мріями, вони поширюють тепло й поліпшують настрій. Вони вчать нас розпізнавати гарних людей, остерігатися поганих, прищеплюють нам якості людяної натури. Під виразне читання казок наших матерів ми засипали, а в снах бачили Ивасика-Телесика, жар-птицю, доброго й сміливого дядька, що переміг чорта. Ці милі герої живуть у наших душах, вони причаїлися десь у куточку, але швидко прибіжать, якщо ми покличемо їх. У багатьох казках під оригінальною формою викладу, незвичайними героями, цікавими назвами, фантастичними подіями може ховатися глибокий зміст. Іноді цей схований зміст ми не розуміємо або розуміємо не до кінця, і однаково воно залишається й спливає тоді, коли ми маємо потребу в цьому в житті. Казки вчать жити, вони стають для нас чимсь на зразок «теоретичного життєвого досвіду».

Задум казки. Спершу у казці Василя Симоненко «Цар Плаксій і Лоскотон» ми бачимо смішні назви: Плаксій, Плаксоград, Нудота, Плаксота, Вай-Вай, Лоскотон - імена героїв, як це часто буває в казках, говорять про характер смішних персонажів. Мимоволі заливаємося сміхом, коли читаємо про капітана плаксіїв, що від жаху з'їв сам себе, про те, що відбулося із Плаксієм і його донями. Теплом і впевненістю, що добро завжди переможе, повіває від сміливого дядька Лоскотона

    Любов до Батьківщини - чи не найвищий акорд у всій поезії Василя Симоненка. І вже не хочеться пхикати, скиглити через якийсь дріб'язок, щоб навіть у самого себе не викликати порівняння з відповідними персонажами. Мені подобається Лоскотон тим, що сильно у своїй правоті, він бачить людей такими, якими вони є насправді, розуміє їхньої проблеми, уміє утішити у важкі мінути. Тому він не залишиться довго наодинці з лихами, адже сильніше не той, хто цар, а той, хто має багато друзів, за кого народ. А якщо ми придивимося уважніше, те побачимо людей, які стали прототипами пануючи, його синів і дочок, старого дядька Лоскотона.

Покликанням його життя була Поезія! Любов до Батьківщини - чи не найвищий акорд у всій поезії Василя Симоненка. Це потвердила і перша збірка віршів «Тиша і грім», яка побачила світ 1962 року. Вона стала живильним явищем у тодішньому суспільному житті України, новим художнім поглядом на дійсність, розуміння сутності людини, гармонії її буття. «Тиша і грім» - єдина книга, що вийшла друком за життя поета. Вже після смерті його ім'я швидко оповилося підлими вигадками й злісними намовами. І тільки завдяки неймовірним зусиллям друзів читач все-таки дістав змогу одержати Симоненкові «Земне тяжіння» (1964), збірку новел «Вино з троянд» (1965), «Поезії» (1966), книжки «Избранная лирика» (1968), «Лебеді материнства» (1981), том вибраних поезій (1985) та дві книжки для дітей.

Патріот, син своєї України. Патріот, син своєї України, Василь Симоненко зневажав тогочасний уряд, в якому були вперті, обмежені люди, «лобами яких можна було б заклинити башту важкого танка», уряд, який забороняв людям вірити у Бога, замість цього пропагуючи якісь «наукові» теорії, уряд, що пригнічував будь-яку націоналізацію будь-якої країни, якщо вона була складовою СРСР. Вірші Симоненка майже не друкувались, його «вирізали» з кожного журналу або газети, бо твори були насичені любов’ю до Батьківщини і пронизані українським патріотизмом. Та його творчість залишилась нам у спадок і сьогодні вчить нас бути людьми, цінувати радість життя, справжніх друзів, уболівати за долю своєї Батьківщини.