Презентація : "Видатна постать українського державотворення, засновник Запорозької Січі Дмитро Байда - Вишневецький"

Видатна постать українського державотворення,засновник Запорозької Січі Дмитро Байда-Вишневецький. Викладач предмету«Захист України» ДНЗ «Жашківський АТПЛ» Ірина Бойко

Дмитро «Байда» Вишневе́цький (1517-1564р.р.) український магнат на Волині, князь гербу Корибут, козацький ватажок, гетьман. На початку 1550-х років заснував замок на острові Мала Хортиця, згуртував навколо нього козаків і цим поклав початок Запорозької Січі. Саме тому його вважають першим козацьким гетьманом.

Протягом 1548-1549 років під проводом Бернарда Претвича Вишневецький здійснив кілька воєнних експедицій у степ, аж до Очаківського замку, який був форпостом Османської імперії. Бернард Претвич у 1550 році в листі до великого князя литовського (який був одночасно польським королем) Сигізмунда ІІ Августа характеризує князя Дмитра як рішучого та відважного борця з татарами, який має виняткові здібності у воєнній справі. Початок військового шляху

Обійнявши цю посаду, він береться за реалізацію ідеї- захист південних кордонів держави. Він планував створення політичного союзу Польсько-Литовської держави та Москви для організації відсічі турецько-кримській агресії. Центром його плану було закладення фортеці на Низу Дніпра і широке використання козацтва, яке вже тоді перетворилося на значну військову силу. Сигізмунд ІІ стримував дії Дмитра, оскільки формально Крим вважався союзником Великого князівства Литовського у боротьбі проти Москви. Сигізмунд ІІ Август призначив Дмитра Вишневецького старостою міст-фортець Черкас та Канева.

Дмитро Вишневецький у 1553 році на власні кошти розпочав будівництво фортеці на острові Мала Хортиця, куди до нього сходилися козаки. Ця фортеця мала стати форпостом у боротьбі з татарською агресією. Улітку 1553 року Вишневецький несподівано залишив Малу Хортицю і з усім своїм військом вирушив до Туреччини на переговори з султаном. Цілком очевидно, що треба було бути надзвичайно мужньою людиною, щоб зважитися на таку поїздку до Стамбула, звідки неодноразово приходили листи, в яких султан вимагав від короля покарати українського князя за розправи над ординцями. Відомо лише, що турками Д. Вишневецький був прийнятий з почестями і перебував там кілька місяців. Про образ майбутньої Січі

Після повернення з Туреччини князь мав аудієнцію з королем. Він знову обійняв посаду старости черкаського і канівського на українському прикордонні. Вишневецький одержав також формальне доручення тримати оборону проти татар у закладеній ним фортеці. Проте він і надалі міг розраховувати лише на власні сили і кошти. Будівництво Хортицької фортеці він довершив, мобілізувавши козаків і селян Канівського і Черкаського староств.

щоб за рахунок здобутих трофеїв зміцнити Хортицьке укріплення. Увірвавшись до замку Ісламкермена, козацькі загони дощенту пограбували його, а потім спалили. Гармати вивезли до Хортицької фортеці. Оговтавшись від такої зухвалості, Давлет-Гірей зібрав усю орду і зробив спробу захопити Хортицьку фортецю. Облога тривала 24 дні, після чого татари з великими втратами відступили. Вишневецький сповістив Сигізмунда ІІ про свою перемогу і запевнив його, що татари не зможуть нападати на Україну, доки стоїть його фортеця. Вишневецький організував похід на Ісламкермен,

Тим часом Давлет-Гірей зібрався з новими силами у похід на дніпровський замок. Цього разу з ним ішли не лише кримське, а й турецьке та молдавське війська. Фортецю на острові було взято у повну блокаду, і після тривалої облоги Вишневецький змушений був її залишити через нестачу провіанту. Козаки невеликими групами прокралися крізь турецько-татарські заслони й подалися вгору Дніпром до Черкас. Покинута фортеця була зруйнована.

Після втрати фортеці Вишневецький лишився без власних ресурсів і знову без підтримки держави. Це змусило князя шукати її в сусідній Московській державі. Ігноруючи політичне суперництво Литви і Московії, він звернувся до царя Івана Грозного з пропозицією спільних дій проти Кримського ханства. Згода царя зумовлювалася, мабуть, численними нападами ординців на його землі в 30-40-рр. XVI ст. До 1562 року тривало перебування князя на московській службі, протягом якої він здійснив кілька походів проти турків і татар. Зокрема, навесні 1558 року, очоливши військо, до складу якого входили, крім козаків, п’ять тисяч московських стрільців, Вишневецький успішно дійшов до Перекопа і Таванської переправи, нижче Ісламкермена, розгромивши ординців.

Тричі Вишневецький здійснює напади на одну з наймогутніших турецьких фортець - Азов. На допомогу турецькому гарнізону прибула найсильніша ескадра з семи кораблів та добірні яничарські війська, посилювалися фортифікаційні споруди, стягувалися додаткові сухопутні сили. Масова мобілізація, проведена у восьми турецьких бейліках, являла собою виключні заходи, до того ж це єдиний випадок в історії Оттоманської імперії, коли всі ці дії були спрямовані не проти держави, а проти окремої особи, яку проголосили “найбільшим ворогом Блискучої Порти”.

У 1561 році Дмитро Вишневецький знову організовує козацтво на Дніпрі і закладає будівництво нової козацької фортеці на Монастирському острові, що розташовувався одразу за Дніпровими порогами. У майбутній кампанії проти татар князь сподівався отримати військову допомогу від московського царя, та даремно. Останній більше переймався справами Лівонської війни і залишив Вишневецького наодинці з турецько-татарськими завойовниками. Тому він повертається до литовського короля Сигізмунда ІІ, який повернув йому всі звання і володіння. На сеймі Дмитра Вишневецького приймали і вітали, цінуючи, як і раніше, дуже високо.

Час минав. Похилий вік і численні походи ослабили князя, а крах усіх його планів підірвав його сили - він тяжко захворів. Існує навіть версія, що його отруїли. Чи хтось позаздрив славі, чи, може, це була помста з боку султана або кримського хана. Хай там як, Сигізмунд ІІ і в цьому випадку продемонстрував повагу до Вишневецького і наказав своєму особистому медику лікувати князя.

Ще не одужавши як слід, Дмитро Вишневецький організовує черговий похід українського козацтва тепер уже до Молдавського князівства, яке на той час було вотчиною Османської імперії. Сюди його запросили опозиційні бояри, невдоволені тодішнім господарем Стефаном Томшею. Набравши загін козацьких добровольців, він рушив у Молдову. Однак його загін потрапив у засідку і після нетривалої битви був розбитий турецькими військами. Український князь був захоплений через зраду волохів і виданий турецьким властям на розправу. Усіх полонених під посиленим конвоєм відправили до Стамбула, де за наказом султана Сулеймана ІІ Вишневецького було страчено, а рядових козаків відправлено на галери.

Одне з них належить польському історику-хроністу Мартіну Бельському, який у своїй “Хроніці” повідомив, що Вишневецький і його соратник Пясецький були скинуті з башти на гаки, вмуровані в стіни біля морської затоки дорогою до Галати. Пясецький помер відразу, а Вишневецький, зачепившись за крюк, провисів на ньому живий ще три дні, проклинаючи султана і весь ісламський світ до тих пір, поки розлючені турки не розстріляли його з лука. Саме цей епізод був узятий за основу відомої української народної пісні про Байду. Про страту Вишневецького залишилося чимало свідчень.

це не оповідь про реальні події, а казка, як і багато інших подібних фольклорних творів. Основні «ідеї», які озвучені в цій пісні, зводяться до наступного: бравий козак-українець стоїть вище «царя турецького», він навіть під загрозою смерті не прийме мусульманську віру, також, перебуваючи в безнадійному стані, здатний помститися ворогам. «Пісня про Байду» –

Дмитро Вишневецький вперше наказав своїм козакам робити човни із волячої шкіри. Так вони були значно легшими і їх можна було швидко переносити. Дмитро Вишневецький цікавий факт

Також від Байди Вишневецького у спадок козацтву передався його особистий штандарт – малиновий стяг із срібним хрестом і золотими півмісяцями, який згодом став прапором козаків. В особі гетьмана Дмитра Вишневецького Україна мала визначного козацького лідера, засновника Січі, патріота, полководця, яким би пишалась будь-яка країна світу.

Дякуюзаувагу!