Презентація "Видатні українські паразитологи та їх внесок у паразитологію"

Видатні українські паразитологи та їх внесок у паразитологію. Виконала Домська Єлизавета Олександрівна

 Паразитологія (від грец. parasitos - нахлібник, дармоїд і logos -вчення) - наука про паразитичні організми, їх взаємостосунки з організмами, на яких вони паразитують, та довкіллям, структуру й динаміку паразитарних систем, значення паразитів у природних біосистемах і практичній діяльності людини

Данилевський Василь Якович (1875 -1939)Видатний електро- й патофізіолог, ендокринолог, гістолог, фундатор порівняльної паразитології в Україні. Виявив у корі головного мозку структуру, що регулює діяльність серця. Доктор медичних наук, академік ВУАН, заслужений діяч науки України. Нагороджений преміями ім. Мотьйона Паризької АН, ім. К. Бера Петербурзької АН, ім. А. Хойнацького Варшавського університету, ім. Юшенова Військової медичної академії, медаллю на честь Марії Кінґслі Інституту тропічної медицини (м. Ліверпуль). У 1884 р. В. Я. Данилевський відкрив збудників малярії птахів, створивши тим самим необхідну лабораторну модель для вивчення плазмодіїв. Він виявив і вивчив паразити крові птахів. Вчений вперше показав, що кровопаразити (трипаносоми, гемогрегарини), які паразитують в еритроцитах, поширені серед різних хребетних тварин. Його праці стали доказом того, що відкриті А. Лавераном паразити в еритроцитах людини, є збудниками малярії, а комарі - їх переносниками. Він вперше довів, що розвиток збудників малярії відбувається не лише в еритроцитах, але й в інших клітинах. Це відкриття започаткувало вивчення екзоеритроцитарного циклу розвитку збудників малярії. Було остаточно розв'язано проблему етіології малярії і досягнуто успіхів в її лікуванні й профілактиці.

Заболотний Данило Кирилович (1867-1929) Випускник Імператорського університету Св. Володимира (1894 p.), видатний український учений, епідеміолог, мікробіолог, Президент ВУАН, засновник Інституту мікробіології та епідеміології в Києві. Народився Данило Кирилович Заболотний 2 січня 1867 р. у с. Чоботарка на Вінниччині в українській селянській родині.

Дослідження холери. У 1893 р. - разом із прозектором Іваном Савченком зробив на собі небезпечний дослід: випив живу холерну культуру, після попередньої пробної імунізації впродовж 28 днів, щоб довести ефективність імунізації через рот (цим досвідом покладено було початок методам ентеровакцинації).

Дослідження чуми. На початку 1897 року Заболотний з групою вчених виїхав на три місяці до Індії для вивчення страшної на той час хвороби – чуми. За результатами цієї експедиції були виявлені шляхи проникнення збудника до організму, захисна дія протичумної сироватки, ефективність сіркової терапії залежно від часу введення сироватки після зараження та ін

Коровицький Леонід Костянтинович (1890-1976)(23 січня 1890, Житомир - 8 грудня 1976, Одеса) - український терапевт і інфекціоніст, професор, заслужений діяч науки УРСР (1965 ). У 1913 році закінчив медичний факультет Одеського університету. З 1934 року завідує кафедрою пропедевтичної терапії, по тому до 1968 року - завідувач клініки інфекційних хвороб Одеського медичного інституту. Його праці присвячені клініці й лікуванню інфекційних і паразитарних хвороб.

Л. К. Коровицький – один з перших в Україні почав вивчати поширення токсоплазмозу. Він створив консультативно-методичний кабінет при міській інфекційній лікарні, де проводилося масове обстеження осіб, у яких був запідозрений токсоплазмоз, а також всіх вагітних жінок. Було видано монографію «Токсоплазмоз».

Олександр Прокопович Маркевич. До числа відомих вчених, які зробили вагомий внесок у розвиток природничих наук в Україні належить академік НАН України Олександр Прокопович Маркевич. О. П. Маркевич -  видатний паразитолог, добре знаний у світі, фундатор паразитологічних досліджень в Україні, засновник і голова української паразитологічної школи.

О. П. Маркевича присвячені вивченню гельмінтозів людини в Україні, джерелом яких є риба, боротьбі з інвазіями людини й сільськогосподарських тварин, завданням та перспективам розвитку паразитологічної науки і практики. Ним зроблено оригінальні теоретичні узагальнення щодо походження й еволюції паразитизму, походження й шляхи формування паразитофауни людини і свійських тварин.

Роман Семенович Чеботарьов Чеботарьов Р. С.(*15 жовтня 1905, с. Старинка, Вітебська область, Білорусь - †20 травня 1981, Київ) - білоруський та український паразитолог, академік АН БРСР (1961), професор (1944), доктор ветеринарних наук (1944), нагороджений орденом «Знак Пошани» (1968). Автор понад 180 наукових праць, зокрема 4 монографій.

Академік Р. С. Чеботарьов, який розглядав проблему піроплазмозу коней, зробив вагомий внесок у вивчення інвазійних хвороб тварин.

Віктор Петрович Шарпило. Віктор Петрович Шарпило (29 вересня 1933 - 16 березня 2005) -видатний український зоолог, паразитолог, фахівець з гельмінтів амфібій і рептилій, доктор біологічних наук, професор.

Віктор Петрович Шарпило — паразитолог-гельмінтолог, який отримав широке світове визнання насамперед як один з небагатьох великих фахівців із фауни, систематики та біології гельмінтів холоднокровних наземних хребетних, рептилій і амфібій. Ним зроблений фундаментальний внесок у вивчення гельмінтів цих хазяїв на території Палеарктики в цілому, описано близько 30 нових видів і надвидових таксонів

. Корнюшин Вадим Васильович Головний науковий співробітник відділу паразитології інституту зоології імені I. I. Шмальгаузена, віцепрезидент українського наукового товариства паразитологів, доктор біологічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України. Вадим Васильович Корнюшин - добре відомий в Україні та визнаний світовою науковою спільнотою український учений-паразитолог

Основними напрямами його наукової діяльності є вивчення видової різноманітності цестод - паразитів диких і свійських тварин, а також людини, їх систематики й еволюції, особливостей їхньої біології, життєвих циклів та циркуляції в екосистемах, популяційної екології цих паразитів, взаємин у системі паразит-хазяїн й стосунків з іншими гельмінтами в інфраугрупованнях, патогенного впливу на хазяїв, поширення зоонозів та природноосередкових хвороб людей і тварин, а також з’ясування особливостей формування локальних та регіональних фаун гельмінтів певних груп тварин, зокрема видів-вселенців й інтродуцентів

Дякую за увагу!