Презентація “ Відлига ” в українській літературі та мистецтві. Шістдесятництво в українській культурі"

“ Відлига ” в українській літературі та мистецтві. Шістдесятництво в українській культурі

Я так її, я так люблю Мою Україну убогу, Що проклену святого бога, За неї душу погублю. Т.Шевченко Я хочу буть несамовитим, Я хочу в полум'ї згоріть, Щоб не жаліти за прожитим, Димком на світі не чадіть. В.Симоненко

Валентин Мороз: “ То було молоде покоління, яке пішло в університети, яке могло вже подумати про щось інше, а не тільки про елементарні умови існування ”.

Євген Сверстюк: “ …Люди раптом прокинулися від падіння страшного ідола і кинулися до пробоїни в стіні, де він упав. Цілі ідеологічні загони було кинуто на заліплення пробоїни. Однак одиниці кинулись її розширювати. З цього почалися шістдесятники – ті, яким засвітилась істина, і які вже не хотіли зректися чи відступитися від украденого світла ”.

"Шістдесятництво" - це унікальне мистецьке і громадсько-політичне явище в Україні середини ХХ ст.; Друге українське Відродження XX ст. "Шістдесятники" - молоде покоління митців початку 60-х років XX ст., яке сформувалося під час тимчасової лібералізації суспільного життя в СРСР у 1956 - 1964 рр.

Культурно-історичні витоки шістдесятництва Світова культура ( особливо модернові література та малярство ХХ століття); Українська література (як класична, так і доби Розстріляного Відродження); Народна творчість (фольклор та міфологія, народне мистецтво).

Світоглядні засади шістдесятників: Культурництво - відстоювання справжньої (а не спрощеної згідно з радянськими постулатами) культуротворчості; Лібералізм - свобода у всіх виявах; Патріотизм - любов до рідної землі; Гуманізм; Етичний максималізм та моралізм - мораль як мірило людських вчинків; Духовний аристократизм; Духовний демократизм.

Естетичні засади шістдесятництва: Критика інакшістю – заперечення соцреалізму власною творчістю; Естетична незалежність, відстоювання свободи митця; Єдність традицій та новаторства; Індивідуалізація (посилення особистісного начала); Інтелектуалізм, естетизм, елітарність.

Українське шістдесятництво 1953 р. – вийшла дебютна книга Д.Павличка “ Любов і ненависть ” 1957 р. – книга Л.Костенко “ Проміння землі ”. 1961 р. – виходять в світ твори: М.Вінграновського “ З книги першої, ще не виданої ”, вірші В.Коротича “ Бетховен ”, І.Драча “ Ніж у сонці. Феєрична трагедія в двох частинах ”, Є.Гуцала “ Зелена радість конвалій ”, публікації В.Симоненка, В.Стуса, Григора Тютюнника, Б.Олійника, Р.Іваничука…

1962 р. – вийшли поетичні збірки М.Вінграновського “ Атомні прелюди ”, В.Симоненка “ Тиша і грім ”, І.Драча “ Соняшник ”, Б.Олійника “ Б'ють у крицю ковалі ”, книги малої прози В.Дрозда “ Люблю сині зорі ”, Є.Гуцала “ Люди серед людей ”.

Шістдесятництво – універсальний соціокультурний феномен: Поети: Д.Павличко, Л.Костенко, В.Симоненко, І.Драч, М.Вінграновський, В.Коротич, Б.Олійник, В.Стус, І.Калинець; Прозаїки: Григір Тютюнник, Є.Гуцало, В.Дрозд, В.Шевчук, Р.Іваничук, Н.Бічуя; Майстри художнього перекладу: зі старших – М.Лукаш, Г.Кочур; з молодших – А.Перепадя, А.Содомора; Літературні критики: І.Світличний, І.Дзюба, Є.Сверстюк, М.Коцюбинська; Художники та графіки: О.Заливаха, А.Горська, В.Зарецький, Г.Севрук, Л.Семикіна, В.Кушнір, Г.Якутович, І.Остафійчук, І.Марчук; Кіномитці й театральні діячі: режисери С.Параджанов, Ю.Іллєнко, Л.Осика, Л.Танюк, актор І.Миколайчук; Композитори: В.Сильвестров, Л.Грабовський, Л.Дичко, М.Скорик, В.Івасюк; Публіцисти й правозахисники: В.Чорновіл, Л..Лук'яненко, В.Марченко, В.Мороз, О.Тихий, Ю.Литвин, М.Осадчий, Михайло та Богдан Горині, М.Зваричевська та багато інших.

Громадсько-культурні організації шістдесятників Клуб творчої молоді “ Сучасник ” (голова – Л.Танюк) у Києві; Клуб творчої молоді “ Пролісок ” (голова М.Косов) у Львові.

Стильові течії шістдесятництва Модерністи: І.Драч, В.Голобородько, М.Воробйов; Неоромантики: М.Вінграновський, Р.Лубківський; Неонародники: В.Симоненко, Б.Олійник; Постмодерністи: В.Стус.

Політичні арешти 1965 р. – перша хвиля арештів. Були арештовані критик І.Світличний, художник О.Заливаха, правозахисники В.Мороз, брати Горині… 1972 р. - друга хвиля арештів. Забрали В.Стуса, В.Чорновола, Є.Сверстюка, І.Світличного, І.Дзюбу, І.Калинця… 1980 р. – третя хвиля арештів.

Варіанти виходу з кризової, “ межової ” ситуації: дисидентство - активне інакодумство, відкрите протистояння тоталітарному режимові, опозиційна громадська діяльність – геройська самоофіра приречених на страту, свідомих своєї приреченості (В.Стус, І.Світличний, А.Горська …). “ внутрішня еміграція ” – самоізоляція у власному внутрішньому світі,втеча в мовчання ( Л.Костенко, В.Шевчук, М.Коцюбинська…). конформізм – намагання ціною моральних та ідейних поступок врятувати власне життя й кар'єру; пасивне сприйняття нав’язуваної ідеології, підпорядкування “ правилам гри ” тоталітаризму заради фізичного виживання і матеріального благополуччя (Д.Павличко, І.Драч, В.Коротич…).

Шістдесятництво в літературі

ЛІНА КОСТЕНКО Я вибрала Долю собі сама, І що зі мною не станеться, у мене жодних претензій нема до Долі – моєї обраниці. Л.Костенко Народилася 19 березня 1930 р. Твори: “ Сніг у Флоренції ”, “ Дума про братів неазовських ”, “ Маруся Чурай ”, “ Берестечко ”, вірші

ВАСИЛЬ СТУС 6 січня 1938 – 4 вересня 1985 Закінчив історико-філологічний факультет педінституту 1963 р. - аспірант Інституту літератури ім. Т.Шевченка АН УРСР в Києві 1965 р. – відрахований з аспірантури за активну підтримку виступів проти арештів серед української інтелігенції 1972 р. – перший арешт. Засуджений до 5 років позбавлення волі у ВТК і 3 років заслання. 1979 р. – повернувся до Києва, але через 8 місяців його вдруге заарештували і засудили до 15 років позбавлення волі. В ніч з 3 на 4 вересня 1985 р. – В.Стус помер під час голодовки. 19 листопада 1989 року відбулося перепоховання праху В.Стуса у Києві на Байковому кладовищі.

Як добре те, що смерті не боюсь І не питаю, чи тяжкий мій хрест. Що перед вами, судді, не клонюсь В передчутті недовідомих верст. Що жив, любив і не набрався скверни, ненависті, прокльону, каяття. Народе мій, до тебе я ще верну, як в смерті обернуся до життя своїм стражденним і незлим обличчям. Як син, тобі доземно уклонюсь, і чесно гляну в чесні твої вічі, і в смерть із рідним краєм поріднюсь.. В. Стус

ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО 8 січня 1935 р. – 13 грудня 1963 р. Закінчив факультет журналістики Київського університету Член Спілки письменників УРСР Середина 1962 р. - В.Симоненка побили працівники міліції 13 грудня 1963 р. – поет помер у черкаській лікарні. Похований у Черкасах 1964 р. – вийшла посмертна збірка “ Земне тяжіння ” 1981 р. – з'явилася книга вибраного “ Лебеді материнства ” 1995 р. – посмертно присуджено Державну премію ім. Т.Шевченка

Є тисячі доріг, мільйон вузьких стежинок, Є тисячі ланів, але один лиш мій. І що мені робить, коли малий зажинок Судилося почать на ниві нерясній? Чи викинути серп і йти байдикувати, Чи долю проклясти за лютий недорід І до сусід пристать наймитувати За пару постолів і склянку на обід? Коли б я міг забуть убоге рідне поле, За шмат ції землі мені б усе дали… До того ж і стерня ніколи ніг не коле Тим, хто взува холуйські постоли. Та мушу я іти на рідне поле босим, І мучити себе й ледачого серпа, І падати з утоми на покоси, І спать, обнявши власного снопа. Бо нива це – моя! Тут я почну зажинок, Бо кращий урожай не жде мене ніде, Бо тисячі доріг, мільйон вузьких стежинок Мене на ниву батьківську веде… В.Симоненко

ІВАН СВІТЛИЧНИЙ 20 вересня 1929 р. – 25 жовтня 1992 р. Закінчив філологічний факультет Харківського університету Писав досить гострі критичні статті як на твори молодих письменників, так і на твори тогочасних корифеїв, що не могло їм сподобатися Дружив з В.Стусом та В.Симоненком. Завдяки І.Світличному були збережені недруковані вірші В.Симоненка 1965 р. – перший арешт та тимчасове помилування 1972 р. – другий арешт і 12 років ув'язнення ( 7 років таборів суворого режиму і 5 років заслання) 25 жовтня 1992 р. – І. Світличний помер. Похований на Байковому кладовищі у Києві

ПРОВИНА Я винен, браття. Всі ми винні.  Наш гріх судитимуть віки  За беріїв, за Соловки, За чорні, зганьблені, злочинні Перегвалтовані роки, За куці істини нізчимні,  За те, що унтери причинні Нам кастрували язики, За довбані в катівнях ребра,  За реабілітанські жебри,  За небо, гратами рябе,— Судіть мене. Судіть без знижки Судіть — я винен — хоч до "вишки".  Мене, а заодно - й себе. І. Світличний

ЄВГЕН СВЕРСТЮК Народився 13 грудня 1928 р. 1952 р. – закінчив філологічний факультет Львівського університету Активний учасник Клубу творчої молоді в Києві Брав участь у напівлегальних літературних вечорах, зборах, заборонених святкуваннях дня перенесення праху Т.Шевченка. 1972 р. – заарештований і в 1973 р. засуджений на 12 років (7 років таборів і 5 років заслання) Жовтень 1983 р. – звільнений з ув'язнення, повернувся до Києва 1995 р. – лауреат Державної премії ім. Т.Шевченка Такий був час: кругом шакали У колі жменька нас жива, А ми феномена шукали І спотикались об слова Є Сверстюк

МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ Народився 1936 р. Поет, прозаїк, кіноактор, кінорежисер, сценарист Закінчив Всесоюзний державний інститут кінематографії 1961 р. – перша публікація в “ Літературній газеті “ циклу віршів “ З книги першої, ще не виданої “ 1962 р. – вийшла друком поетична збірка “ Атомні прелюди “ 1967 р. – світ побачила поетична збірка Сто поезій “ Автор численних творів для дітей

ДМИТРО ПАВЛИЧКО Народився 28 вересня 1929 р. 1945 – 1946 рр. . – ув'язнений за сфабрикованим звинувачення у приналежності до УПА Закінчив філологічний факультет Львівського університету 1953 р. – виходить друком перша збірка “ Любов і ненависть ” 1958 р. – збірка “ Правда кличе ” Автор сценарію фільму “ Захар Беркут ” Автор відомих пісенних текстів, серед яких пісня “ Два кольори ” Визнаний майстер перекладу 1977 р. – лауреат Державної премії України ім. Т.Шевченка Один із організаторів Народного Руху України 2004 р. - удостоєний звання Герой України

Ти зрікся мови рідної. Тобі твоя земля родити перестане, Зелена гілка в лузі на вербі Від доторку твого зів’яне! Ти зрікся мови рідної. Заріс твій шлях і зник у безіменній землі… Не маєш ти на похороні сліз, Не маєш пісні на весіллі! Ти зрікся мови рідної. Твій дух на милицях жадає танцювати. Від ласк твоїх закам’яніє друг І посивіє рідна мати. Ти зрікся мови рідної. Віки ти йтимеш темний, як сльота осіння. Від погляду твого серця й зірки Обернуться в сліпе каміння. Ти зрікся мови рідної. Ганьба тебе зустріне на шляху вузькому… Впаде на тебе, наче сніг, журба – Її не понесеш нікому! Ти зрікся мови рідної. Нема Тепер у тебе роду, ні народу. Чужинця шани ждатимеш дарма – В твій слід відкине сміх-негоду! Ти зрікся мови рідної.

БОРИС ОЛІЙНИК Краще померти стоячи, Ніж на колінах жити! – Сказав учитель історії дітям. Слухайте, діти, вчителя, Слухайте маму й тата, І дай вам Бог тільки з читанок Про це читати. Так… краще померти стоячи… Сказано мужньо й строго. …А в них були перебиті ноги. Вони піднялись на колінах – І впало вороння крепом. …Ой зросла в полі червона калина, А над нею – синє небо… Це я не вам, діти. Я просто думаю, діти, Що можна і на колінах Померти краще, ніж стоячи жити. …Діти, Читайте історію. Б.Олійник Народився 22 жовтня 1935 р.

Музичне мистецтво

ВОЛОДИМИР ІВАСЮК 4 березня 1949р. – 24/27 квітня 1979 р. Український композитор і поет. Один із основоположників української естрадної музики Автор 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до кількох спектаклів Професійний медик, скрипаль, грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, майстерно виконував свої пісні 18 травня 1979 р. – тіло В.Івасюка було знайдено повішеним у Брюховецькому лісі під Львовом. Офіційна версія “ самогубство ” підлягала сумніву громадськості як у 1979 р., так і тепер. 2009 р . – посмертно удостоєний звання Героя України

Будинок, де народився В.Івасюк Меморіальний музей В.Івасюка. Чернівці Зірка В.Івасюка на Театральній площі у Чернівцях

Пам'ятник В.Івасюку у Кіцмані Могила В.Івасюка у Львові

Дискографія В.Івасюка

Кінематограф

Українське поетичне кіно “ Камінний хрест ” - режисер Леонід Осика “ Криниця для спраглих ” – режисер Юрій Іллєнко, сценарій Івана Драча “ Білий птах з чорною ознакою ”, “ Вавилон ХХ ” – режисер Іван Миколайчук “ Тіні забутих предків ” – режисер Сергій Параджанов

ІВАН МИКОЛАЙЧУК 15 червня 1941 р. – 3 серпня 1987 р. 34 ролі в кіно, 9 сценаріїв, та 2 режисерські роботи. Його називали обличчям і душею українського поетичного кіно, аристократом духу, блискучим самородком.

ЮРІЙ ІЛЛЄНКО 18 липня 1936 р. – 15 червня 2010р. український політик кінооператор («Тіні забутих предків») кінорежисер («Криниця для спраглих», «Вечір напередодні Івана Купала», «Білий птах з чорною ознакою», "Легенда про княгиню Ольгу") сценарист («Мріяти і жити», «Лісова пісня») – всього написав 42 кіносценарії, але лише 7 з них стали фільмами

СЕРГІЙ ПАРАДЖАНОВ 9 січня 1984 р. – 21 липня 1990 р. визначний вірменський і український кінорежисер, народний артист УРСР (з 1990), лауреат Державної премії України ім. Т.Шевченка (1991, посмертно). “ У мене три батьківщини: народився в Грузії, працюю в Україні, готуюсь померти у Вірменії ” – казав про себе С.Параджанов

“ ТІНІ ЗАБУТИХ ПРЕДКІВ ” Міжнародне визнання прийшло до Параджанова після екранізації в 1964 повісті М. Коцюбинського "Тіні забутих предків". Фільм був удостоєний призу на Всесоюзному кінофестивалі в Києві (1966). Та все ж на Заході (там фільм демонструвався під назвою "Вогняні коні") інтерес до нього був значно більшим, ніж на батьківщині. Фільм отримав 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них — 24 гран-прі) у двадцять одній країні.

Образотворче мистецтво

АЛЛА ГОРСЬКА 18 вересня 1929 р. – 28 листопада 1970 р. українська художниця-шістдесятник і відомий діяч правозахисного руху 60-х років в Україні. Дружина художника Віктора Зарецького. Належала до групи «шестидесятників», брала активну участь в українському правозахисному русі. 28.11.1970 трагічно загинула при нез'ясованих обставинах у Василькові біля Києва.

Роман Корогодський у своїй праці «Шістдесятники» назвав її «душею українського шістдесятництва», адже вона була не просто мисткинею, яка відкрила для себе Україну, і, дослідивши й осягнувши її мистецький простір, не тільки органічно в нього ввійшла, а й стала духовним поводирем творчої молоді 1960-х, започаткувала в мистецтві ті стилі й напрямки, які є новаторськими й сьогодні. Наскрізною темою творчості Горської була Україна, її історичне минуле й сучасне, звичаї, традиції, образна символіка, менталітет — все те, що є сутністю народу, основою його духовного розвитку. Художниця розуміла, що без цього не може бути справжнього мистецтва. Всі її роботи філософськи осмислені, а образна система розкриває глибокий зміст.

А.Горська. Автопортрет А.Горська Портрет батька А.Горська Жінка

АЛЛА ГОРСЬКА, БОРИС ПЛАКСІЙ, ВІКТОР ЗАРЕЦЬКИЙ. «ЗЕМЛЯ» (1968). КОРА, СОЛОМА, ДЕРЕВО, КІСТКА АЛЛА ГОРСЬКА, ОПАНАС ЗАЛИВАХА, ЛЮДМИЛА СЕМИКІНА, ГАЛИНА ЗУБЧЕНКО, ГАЛИНА СЕВРУК «ЕСКІЗ ВІТРАЖА ДО 150-РІЧЧЯ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА» (1964)

Ярій, душе. Ярій, а не ридай. У білій стужі сонце України – а ти шукай червону тінь калини, на чорних водах тінь її шукай, де жменька нас. Малесенька шопта лише для молитов і сподівання. Усім нам смерть судилася зарання, б о калинова кров – така ж крута, вона така ж терпка, як в наших жилах. У сивій завірюсі голосінь ці грона болю, що падуть в глибінь, безсмертною бідою окошились. Василь Стус

ОПАНАС ЗАЛИВАХА 26 листопада 1925 р. – 24 квітня 2007 р. Український живописець, відомий правозахисник-шістдесятник. Скільки робіт створив Заливаха, ніхто не знає. Лише 2003 року він видав свій перший альбом. Оформлення книг: «Палімпсести» Василя Стуса, «Блудні сини України» Євгена Сверстюка. 1989 — Премія імені Василя Стуса. 1995 — Шевченківська премія за твори останніх років — «ХХ вік», «Мироносиці», «Українська мадонна», «Портрет Василя Стуса», «Портрет Шевченка», «Козака несуть», «Початок». Все можна взяти в чужинця, окрім віри. Віра, взята у чужинця, губить. О.Заливаха

О.Заливаха 33-й рік

О.Заливаха. Колгоспні лани

О.Заливаха. Привид комунізму

О.Заливаха У мандри

Хай діти оцінюють чесно. Ми жили. І дарма, що не всі ми орли, Як покличуть на звіт, Ми воскреснем. Хай історія судить. Жили, як змогли… Б.Олійник