Презентація " Відлига в українській літературі та мистецтві. Шістдесятники"

“ Відлига ”в українській літературі та мистецтві. «Шістдесятники»

У період хрущовської «відлиги» активізувалися українські письменники і митці. Вони пропагували використання в Україні рідної мови, розширення сфер її застосування, виступали проти русифікації українців. Поштовхом до відродження літературного життя в Україні стала стаття Олександра Довженка «Мистецтво живопису і сучасність». Ця робота надихнула досвідчених і молодих літераторів до написання нових творів українською мовою. Серед найбільш помітних були: Володимир Сосюра, Максим Рильський, Олесь Гончар, Юрій Мушкетик, Іван Світличний, Ліна Костенко, Василь Симоненко, Іван Драч та інші. «Відлига» торкнулася не тільки української літератури. У цей час були створені кінофільми Олександра Довженка «Зачарована Десна», Сергія Параджанова «Перший хлопець». Музичне мистецтво збагатилося роботами Олександра Білаша, Платона Майбороди та його брата Георгія. Українські художники намагалися знайти нові форми у образотворчому мистецтві. Плідно працювали Алла Горська, Тетяна Яблонська, Михайло Божій, Віктор Зарецький та інші.

"Шістдесятництво" - це унікальне мистецьке і громадсько-політичне явище в Україні середини ХХ ст. "Шістдесятники" - це молоді літератори, художники, композитори, актори, інженери, учителі, журналісти і науковці, які працювали в 60-их роках минулого століття, Вони повірили, що після повалення сталінського режиму в країні відбудуться зміни на краще. Молодь вірила у щирість нових гасел про права людини, світле майбутнє радянських людей. Вони написали чимало повістей, романів, віршів, намалювали багато картин, створили кінофільми, у яких правдиво зображувалися події з минулого і тогочасного життя України.

ТРИ ГІЛКИ ШІСТДЕСЯТНИКІВ 1) офіційне шістдесятництво (Іван Драч, Борис Олійник, Дмитро Павличко та ін.). Вони мали змогу активно друкуватися, але натомість змушені були йти на певний компроміс із владою. 2) Дисидентський рух (Василь Стус, Ігор Калинець, Іван Світличний, Євген Сверстюк). Не бажаючи пристосовуватися до влади, дисиденти зазнали масових арештів і ув’язнень. 3) «Внутрішні емігранти» - зайняли аполітичну позицію, яка коштувала їм довгих років мовчання, писання «у шухляду» (Ліна Костенко, Василь Шевчук).

Першим осередком «шістдесятників» став Клуб творчої молоді в Києві на чолі з Лесем Танюком. Його учасники пропагували українські народнітрадиції, влаштовували неформальні літературні читання, вечори пам’яті репресованих митців, писали листи можновладцям на захист українських церков та інших пам’яток архітектури, яким загрожувало знищення, досліджували місця поховань жертв більшовицького режиму, збирали матеріали репресованих українських діячів культури тощо. З-посеред різних думок про подальшу долю України визрівала вимога про вихід України із складу СРСР та створення своєї незалежної держави. Але в клопотаннях про долю рідного народу та його культуру партійні можновладці вбачали зазіхання на свою владу. Так почалися переслідування «шістдесятників». Їх звільняли з роботи, забороняли друкувати художні та наукові твори, цькували та висміювали у газетах, арештовували, відправляли на примусове лікування, ув’язнювали у таборах холодної Півночі.

Яскравим прикладом ставлення влади до «шістдесятників» є доля поета Василя Симоненка. Він працював журналістом і разом із своїми однодумцями виявив у декількох місцях масові поховання розстріляних більшовиками людей. Про це вони зробили повідомлення органам влади. Щоб нейтралізувати поета, його затримали й жорстоко побили працівники міліції. Подальші переслідування, яких зазнав Василь Симоненко, його раптова й загадкова смерть свідчать про незламність його характеру, любов до Батьківщини та готовність боротися до кінця за правду й справедливість.