Історія макраме. Серед різних напрямів декоративно-прикладного мистецтва макраме (вузликове плетиво) – одне з найдавніших. Витоки його лежать у Давньому Китаї і Японії. Для деяких древніх народів вузликове плетінння служило засобом накопичення та передачі інформації. В древніх інків існувала розвинена система своєріднї “вузликової писемності”. Розшифрувати “вузликовий лист” можна було по формі, розміру, кольору й по взаємному поєднанні вузлів. Основою макраме є плетиво, зав’язування вузликів. Почалося це, коли вперше знадобилося з'єднати дві нитки. Поступово ускладнюючись, техніка макраме придбала декоративне значення.
Слово “макраме” арабського походження і означає “бахрома”. Цей термін вживається до всіх видів робіт, що пов’язані з зав’язуванням вузлів і плетивом нитки. Проте, більш древнім є арабське слово “миграмах”, що означає хустка або шаля, й турецьке слово “макрама” - ошатна хустка або шаля з бахромою. У Європі слово “макраме” у значенні вузлкового плетива вперше почали вживати з XIX століття. Припускають, що до Європи це мистецтво в VIII-IX столітті потрапило зі Сходу. Одним з посередників його проникнення країни Європи був вітрильний флот. Комбінації багатьох давніх морських вузлів надзвичайно складні, і оригінальні за своєю красою.
На грецьких вазах часто зустрічається зображення Геркулеса, одягненого в шкуру лева. Передні лапи звіра зав’язані вузлом, який так і назвали – “геркулесовий”. Стародавні греки були впевнені у його магічній силі. Воїни з його допомогою перев’язували собі рани. Моряки плели ланцюжка і привязували його на вешини щогл, свято вірячи, що це вбереже їх від бід
У Стародавній Греції дуже любили влаштовувати різні змагання під час народних гулянь. Для того щоб проявити кмітливість і спритність, жителі Греції зав’язували і розв’язували дуже складний вузол, відомий зараз як турецький. Деякі історики вважають, що це і є той самий легендарний гордіїв вузол, який, не зумівши розплутати, Олександр Македонський розрубав мечем, щоб дістати, обіцяну за легендою, владу над Азією.
Особливу популярність нове захоплення набуло в Італії. Були відкриті школи, в яких діти навчалися мистецтву плетіння. Майстри виготовляли чудові мережива, якими прикрашали одяг, балдахіни, покривала, фіранки. Вироби макраме відображали в своїх полотнах і художники. Одним з перших це зробив Сандро Ботічеллі. У картині «Поклоніння волхвів» на одному з персонажів надягнута шапочка макраме.
За часів Київської Русі близько сорока видів ремесел мали саме безпосереднє відношення до вузлоплетіння: канатник, кнутнік, ремінник, За допомогою узороччя, так називалося декоративне плетіння на Русі, виготовлялися головні убори, легке взуття, сумки для стріл, упряж для коней і багато іншого. З часом плетіння вузлів на Русі прирівняли до язичницьких обрядів. Цей вид рукоділля придбав статус злочинного, чаклунського. На Русі в’язати вузли -«наузить» означало «чаклувати, знахарювати, ворожити». Християнством засуджувалося носіння вузлів-амулетів, вони перебували під суворою забороною.