Презентація виховного заходу "Шевченкове слово лине крізь століття"

Про матеріал

Мета виховного заходу "Шевченкове слово лине крізь століття!": осягнути велич слова великого сина українського народу – Тараса Григоровича Шевченка, нескінченність і невичерпність його спадщини; спираючись на творчість Кобзаря, провести паралель із сьогоденням; виховувати в учнів любов до рідної землі, свого народу, його мови й культури; сприяти усвідомленню ролі поета в історії розвитку України і власної ролі та відповідальності у майбутньому за долю нашої держави.

Зміст слайдів
Номер слайду 1

Підготувала учитель української мови та літератури Савчин Наталія Ярославівна Шевченкове слово лине крізь століття ОЗ «Мостиський ЗЗСО №1 І-ІІІ ступенів» Літературно-музична композиція за творчістю Тараса Григоровича Шевченка

Номер слайду 2

Цілі: - осягнути велич слова великого сина українського народу – Тараса Григоровича Шевченка, нескінченність і невичерпність його спадщини; - спираючись на творчість Кобзаря, провести паралель із сьогоденням; - виховувати в учнів любов до рідної землі, свого народу, його мови й культури; - сприяти усвідомленню ролі поета в історії розвитку України і власної ролі та відповідальності у майбутньому за долю нашої держави. Оформлення: в урочисто прикрашеній залі портрет Т. Г. Шевченка у рушнику, збірка поезій поета «Кобзар», ілюстрації, мультимедійна дошка. Епіграф: Не дуріте самі себе, Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь. Тарас ШЕВЧЕНКО

Номер слайду 3

1 ведучий: 204-та Шевченківська весна ступає на нашу землю. І за традицією 9 березня, в день народження Кобзаря, потягнеться стрічкою народ до пам'ятників Батькові нації, щоб покласти квіти, доземно вклонитися Пророкові. 2 ведучий: Що кожний нестиме в серці, думатиме в цю мить? Адже скільки їх, «отих панів поганих», клянеться в любові до простого люду, до Шевченка, а насправді і сьогодні: «Латану свитину з каліки знімають, З шкурою знімають». Щоправда, у своїй поезії Шевченко так говорить про «магнатів», хоча в нас з'явилося інше слово – «олігархи». Вони здебільшого люблять «на братові шкуру, а не душу». 3 ведучий: Нині немає вже ні панів, ні кріпаків. За законами незалежної України всі люди вільні й рівні. Але насправді мало хто у світі, а тим більше у нашій державі, не відчуває кайданів, якщо не на руках, то на душі. Кайданів бідності, невпевненості у завтрашньому дні, незахищеності від хвороб, злочинів і свавілля бюрократів. 4 ведучий: Звичайно, у нас не темна безвихідь XIX століття, але переважна більшість проблем, від яких стікало кров'ю Шевченкове серце, залишились і будуть існувати доти, поки не народиться покоління, в жилах якого не буде ні краплини рабської крові. А царі нашого часу – гроші і влада. Звучить пісня «Реве та стогне Дніпр широкий»

Номер слайду 4

1 ведучий: Нам, його нащадкам, не однаково, якою буде наша ненька-Україна. Вільною, незалежною, чи знову її хтось обдурить у нашій добрій, теплій хаті і замурує волю. Тоді задля чого ми живемо на цій святій землі? 2 ведучий: У молодого покоління своя місія: утвердити державність України, засіяти людські душі любов'ю до рідної неньки. А ще - донести полум'яне слово Великого Кобзаря до всіх верств суспільства. Щоб воно розбудило совість кожного, поставило її на захист всього нашого, українського. 3 ведучий: Ось тоді, у день народження Пророка, ми з гідністю зможемо сказати, що ми «славних прадідів великих...» все ж таки правнуки не погані. 4 ведучий: Тож пропонуємо Вам невелику подорож по Шевченковій творчості, вічно живій і такій актуальній сьогодні. Виконується пісня «Зоре моя вечірняя». Неначе диво. А кругом Широколистії тополі, А там і ліс, і ліс, і поле, І сині гори за Дніпром. Сам бог витає над селом. Читець: Село! І серце одпочине. Село на нашій Україні – Неначе писанка село, Зеленим гаєм поросло. Цвітуть сади; біліють хати, А на горі стоять палати,

Номер слайду 5

1 ведучий: Сучасне село зовсім не нагадує таку ідилію. Молодь зі всіх сил намагається втікати. Подивишся, на що перетворюється милий Шевченку куточок, і не віриться, що ми живемо у ХХІ сторіччі. 2 ведучий: Вперед ми йдем по сходинках віків, Прогрес умів розсіює їх тьму. В очах калік, сиріт і жебраків Такий же страх, як сотні літ тому. 3 ведучий: Є декларації, закони – то папір. За що нам чашу пити цю гірку? У нас від бездуховності й зневір Дитя лишає мати в смітнику. Перегляд відеосюжету Софії Климовської «У небо…». 4 ведучий: Тарасе, батьку, вибач, що слабкі. За те, що мало діл, а більше слів. Твій край вишневих, затишних садків, Не той, яким ти бачити хотів.

Номер слайду 6

На сцену виходять читець, три алегоричні фігури: Сирітство, Каліцтво і Бідність. Читець : Перебендя старий, сліпий,- Та хто його знає? Він усюди вештається Та на кобзі грає. А хто грає, того знають І дякують люде: Він їм тугу розганяє, Хоть сам світом нудить. Попідтинню сіромаха І днює й ночує; Нема в світі хати; Недоля жартує Над старою головою, А йому байдуже; Сяде собі, заспіває: «Ой не шуми, луже!» Заспіває та й згадає, Що він сиротина, Пожуриться, посумує, Сидячи під тином.

Номер слайду 7

Каліцтво: Не бійтеся страшних отих калік, Не відвертайте ви від них лиця, Їх до таких страждань Господь прирік, Щоб розтопити з каменю серця, Із кожним може статися біда. Що їм потрібно? Краплю співчуття, І добре слово, як жива вода, Світлішим зробить зламане життя. Якщо печаль, вливаючи в пісні, Співає Перебендя десь, старець. В незрячі очі гляньте ті сумні, Тих бійтесь, хто в душі своїй сліпець.

Номер слайду 8

Сирітство: Мені так часто сниться мама: Кудись ідемо ми удвох, І сяє сонечко над нами, Немає смутку і тривог. Матуся лагідно всміхнеться, І я до неї притулюсь, Тепло до серця доторкнеться… І знов зі сну я пробуджусь. Навколо білі стіни, очі Таких же кинутих, як я; Я прокидатися не хочу! Самотність жалить як змія… Заповнені всі дитбудинки, Вже не зосталось вільних місць, Кидають в парку, на зупинці… І як їх совість не заїсть?! Схилилась мати-Україна – Як сором винести і страх? У чому винна ця дитина?! Сирітство при живих батьках.

Номер слайду 9

Бідність: Мені не страшно, що мене уб’ють, За те, що маю забагато грошей, За те, що я їм загороджу путь, Вчорашні друзі, вірні та хороші. Я не топлю нудьгу свою в вині, Не знаючи, куди подіть мільйони. Від божевільних, заздрісних мені Не треба армій цілих охорони. Я – Бідність. Під лахміттям лиш кістки. Було, гордились мною… Проклинали… До всіх дверей приладивши замки, Ви боїтесь очей моїх запалих, А я заплачу десь на самоті, Із сліз моїх стече велике море Життя – то найцінніше у житті… Полегшало… засни, пекуче горе…

Номер слайду 10

Всі сходять. Виходить Шевченко. Шевченко: Молюся, знову уповаю, І знову сльози виливаю, І думу тяжкую мою Німим стінам передаю. Озовітеся ж, заплачте, Німії, зо мною Над неправдою людською, Над долею злою. Озовітесь! А за вами, Може, озоветься, Безталання невсипуще І нам усміхнеться. Поєднає з недолею І з людьми і скаже Спасибі нам. Помолиться Й тихо спати ляже. І примиренному присняться І люде добрі, і любов, І все добро. І встане вранці Веселий, і забуде знов Свою недолю. І в неволі Познає рай, познає волю І всетворящую любов.

Номер слайду 11

1 ведучий: Ніщо, мабуть, не захоплювало так Шевченка, як козацьке минуле нашої славної Вітчизни. Визвольній боротьбі запорожців із загарбниками присвячена велика кількість його творів. І недарма, бо вони того варті. 2 ведучий: Щоб там не було, не шкодуючи ні сил, ні самого життя, козаки на суші і на морі, кінні та піші, цілою ватагою і окремими гуртами невтомно й безперервно воювали з своїми ворогами: то татарами й турками, то ляхами-католиками та москалями, - вважали це найвищою і найсвятішою для себе справою. 3 ведучий: Тримаючи високо своє знамено і свято виконуючи свій обов’язок, вони ні перед ким і ні перед чим не відступали, не боялися ні вогню, ні морських хвиль, ні страшного голоду, ні нестримної спраги, ні найбільш жорстоких і варварських катувань у ворожому полоні. Виконується пісня «Бандуристе, орле сизий». 4 ведучий: Найзворушливішими є ті Шевченкові твори, в яких оспівується велике горе української дівчини, яка довго, вірно, щиро кохала молодого козака, а за тим змушена була з ним розлучитися, бо йому потрібно було йти до війська.

Номер слайду 12

Читець: В таку добу під горою, Біля того гаю, Що чорніє над водою, Щось біле блукає. Може, вийшла русалонька Матері шукати, А, може, жде козаченька, Щоб залоскотати. Не русалонька блукає – То дівчина ходить, Й сама не зна (бо причинна), Що такеє робить. Так ворожка поробила, Щоб менше скучала, Щоб, бач, ходя опівночі, Спала й виглядала Козаченька молодого, Що торік покинув. Обіщався вернутися, Та, мабуть, і згинув! Не китайкою покрились Козацькії очі, Не вимили біле личко Слізоньки дівочі: Орел вийняв карі очі На чужому полі, Біле тіло вовки з’їли, - Така його доля. Дарма щоніч дівчинонька Його виглядає. Не вернеться чорнобривий Та й не привітає, Не розплете довгу косу, Хустку не зав’яже, Не на ліжко – в домовину Сиротою ляже! Після читця виконується пісня «Така її доля…»

Номер слайду 13

1 ведучий: І де тепер любов таку знайти, Глибоку, всеосяжну і єдину, Що зможе аж до смерті зберегти Таку от вірність. Вірність лебедину. 2 ведучий: Чомусь дрібніють нині почуття, Через цинізм просіяні, мов сито, Любити когось більше за життя – Не модно, - хтось зізнається відкрито. 3 ведучий: Вже лицарі, мабуть, перевелись, І хто життя віддасть за Батьківщину? Козацькі шаблі тліном вже взялись – Козацька доблесть не в пошані нині. Багато хто за принципом живе: Незрячий я і хата моя скраю, А те, що світ наш – дзеркало криве, Нітрішечки його не зачіпає. 4 ведучий: Так, лицарів, мабуть, уже нема. Переродились, в пам’яті зостались. Герої є, а подвигів – катма! Когось горілка, когось дурість палить. Козацьку мудрість вигостри як спис, Якщо в тобі співає вільний вітер, Якщо ти трішки лицар – то кріпись: Таким як ти не тліти, а горіти.

Номер слайду 14

А той, щедрий та розкішний, Все храми мурує; Та отечество так любить, Так за ним бідкує, Так із його, сердешного, Кров, як воду, точить!.. А братія мовчить собі, Витріщивши очі! Як ягнята. «Нехай, - каже, - Може так і треба». Так і треба! Бо немає Господа на небі! А ви в ярмі падаєте Та якогось раю На тім світі благаєте? Немає! Немає! Шкода й праці. Схаменіться: Усі на сім світі – І царята, і старчата – Адамові діти. Входять два читці і Шевченко. Читець: У всякого своя доля І свій шлях широкий: Той мурує, той руйнує, Той неситим оком За край світа зазирає – Чи нема країни, Щоб загарбать і з собою Взять у домовину, Той тузами обирає Свата в його хаті, А той нишком у куточку Гострить ніж на брата. А той, тихий та тверезий, Богобоязливий, Як кішечка, підкрадається, Вижде нещасливий У тебе час та й запустить Пазурі в печінки, - І не благай: не вимолять Ні діти, ні жінка.

Номер слайду 15

Шевченко: Пекла мало!.. Люде, люде! Коли то з вас буде Того добра, що маєте? Чудні, чудні, люде! Читець: Часи уже давно не ті. Здається, спала вже облуда. Та знов хтось висить на хресті І знов внизу сміються люди. Так само нині продають За тридцять срібняків хоч маму. На всіх, хто слабший, знов плюють Й собі самим будують храми. То твій дух, кривавий Чингісхан, В амбіціях живе неситих: Конають тисячі від ран, За те, що комусь мало світу. А казнокрадів розвелось! Була така порядна пика, А півкраїни загреблось, Бо жити хочеться із шиком. Пускайте ви тепер бульки! Мене шукайте – вітра в полі. І хай злиденні земляки Клянуть мене, державу й долю. А демократія – дива! Захочуть – рота затикають. Як іскри, зронені слова, - Потраплять в хащу – запалає. Багато є зміїних душ – Одні всечесні патріоти, І всі стараються чимдуж Мазнути ближнього болотом. Є ті, хто шкуру з вас здере За чорний свій гидкий дурман, І їм байдуже, хто помре: Собака або наркоман. Що десь чиясь ридає мати, Що зламаних життів – мільйон, Всім їм глибоко наплювати. Звучить пісня з відеосупроводом «До українців».

Номер слайду 16

Читець: Чи буде правда на землі? Повинна буть, бо сонце встане І оскверненну землю спалить… Шевченко: Обніміте ж, брати мої, Найменшого брата, - Нехай мати усміхнеться, Заплакана мати. Благословить дітей своїх Твердими руками І діточок поцілує Вольними устами. Забудеться срамотня Давняя година, І оживе добра слава, Слава України, І світ ясний, невечірній Тихо засіяє… Обніміться ж, брати мої, Молю Вас, благаю!

Номер слайду 17

1 ведучий: Хай же палкі слова твоєї щирої молитви долетять до Всевишнього, великий наш пророче – Шевченку! 2 ведучий: Хай кожен отримає те, на що заслуговує. А тобі, наш вічний світоче, безсмертна слава і подяка тих, за чиє майбутнє ти віддав життя. 3 ведучий: Твої прекрасні вірші назавжди залишаться для нас джерелом істини. 4 ведучий: Ми черпатимемо у них світло і силу, щоб збудувати нову Україну, вільну по-справжньому. 1 ведучий: Хай чимало бід відміряв нам Господь, Хай далеко нам до повного прозріння, Ми – народ, ми все-таки народ, Нам потрібно ріки ще терпіння. 2 ведучий: Ми ще вірим, мрія ще жива У душі всіх справжніх українців, Хай надії виллються слова В наші душі аж по самі вінця. 3 ведучий: Хай нас мучать докори і страх І печаль схиляє низько наші плечі, Зійде сонце в наших небесах І гніздо зігріє в променях лелечих. 4 ведучий: І тоді в очах Шевченкових ясних Сонце правди буде радістю горіти, На серцях розтануть сотні криг, І народяться лише щасливі діти. Звучить пісня «Боже, Україну збережи...»

ppt
Додано
24 березня 2018
Переглядів
392
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку