Презентація" Виробництво тканин одягу взуття у світі"

9 кл Бойко пар 31 Виробництво тканин одягу взуття у світі 9 03 2025 Значення галузіГоловне завдання господарства - забезпечення потреб людей у товарах повсякденного попиту, які багато у чому визначають рівень комфортності життя. Легка промисловість - матеріальне виробництво, яке забезпечує населення одягом та взуттям, а деякі виробництва промисловості - сировиною.

2)Галузева структура. Мал. 136. Склад легкої промисловості

Мал. 139. Склад легкої промисловості

Текстильна промисловість бавовняна, вовняна, шовкова, лляна, конопляно-джутова промисловість. Кінцевою продукцією текстильного виробництва є тканини.

Трикотажна промисловістьвиробляє тканини з різної сировини методом плетіння.

Швейна промисловість виробляють одяг та інші швейні вироби із тканин, трикотажного полотна, шкіри та хутра з використанням оздоблювальних матеріалів та фурнітури.

У шкіряно-взуттєвій промисловості обробка шкір тварин, виробництво шкірозамінників з хімічної сировини, пошиття взуття та шкіряного одягу.

Хутряна промисловість Вироби з хутра тварин диких, кліткового утримання та свійських.

Галантерейне виробництво предмети особистого туалету та побуту, дешеві прикраси.текстильна галантереястрічки, шнури, тасьма, мереживо, краватки, косинки, нитки; до пластмасової - ґудзики, гребінці, розчіски, мильниці, коробочки; до металевої - кільця, біжутерія, булавки, голки, запонки, гачки, касети для гоління; до шкіряних - рукавички, гаманці, сумочки, ремені. щітки та дзеркала,

технічні тканини, шкірозамінники та шкіру для меблевої промисловості, автомобілебудування тощо.

3) Сировинна базаІ) природного походження рослинного – волокнисті - бавовник, льон, коноплі, джут, кенаф, рамі — китайська кропива), тваринного (шовкова нитка з коконів гусіні метелика-шовкопряда, свійські тварини овечки, ангорські кізи, лами, верблюди, собакидають вовну, шкури, хутро. Хутро одержують, як від домашніх, так і від диких тварин

Синтетичне волокно продукція хімічної промисловостіпереробка природного газу, нафти з 40-х рр. XX ст. поліамідні (капрон, нейлон), поліестерні (лавсан), поліакрилові (нітрон) та інші волокна. для виробництва тканин для виробництва рибальських сіток, автомобільних шин, у хірургії. з 60-х рр. XX ст. - шкірозамінники та синтетичне хутро.ІІ) хімічного виробництва (штучні й синтетичні волокна).

Штучне волокно з природних полімерів - целюлози - з деревини. віскозу - єдине штучне волокно натурального походженнятирса дерев перетворюють на густу рідинупротягом доби варять у хімічному розчини під високим тискомз добутої маси формують нитки.

одна вівця найкращої породи мериносів за рік може дати 6-7 кг вовни,

з одного верблюда вичісують 4-9 кг пуху.

Найціннішою є м’яка, ніжна, тепла й довга (до 25 см) вовна турецьких ангорських кіз, з якої одержують мохер.

Метелик шовкопряда за життя дає один кокон, з якого одержують міцну й блискучу шовкову нитку завдовжки до 700 м.

Мінеральні волокна виробляють з волокнистої гірської породи – азбестуволокно дуже цупке й не горитьтехнічні тканини: брезент, тканини для захисту одягу, ковдри для гасіння пожежі, ізоляційні покриття.

1)Природно-сировинний чинник (сільськогосподарське виробництво) підприємства із первинної обробки льону, бавовнику, вовни, джуту, волокна шовкопрядаобробка шкур для взуттєвої і шкіргалантерейної промисловості, хутряних шкур.велика кількість відходів (до 30-40 % вихідної сировини) на сировинний чинник.недалеко від сільськогосподарських підприємств.4) Чинники розміщення

2) Споживач виробляє побутові товари - споживчий чинник

3)трудові ресурси - 75 % зайнятих - жіночі трудові ресурсив містах, які спеціалізуються на легкій промисловості, існує чисельна перевага жіночого населення над чоловічимвиробництва є достатньо екологічно чистими у густонаселених місцях.

І) Комбінування = текстильний комбінатвсі стадії виробництва тканини поєднують на одному підприємстві ІІ) Спеціалізація окремі підприємства, на яких зосереджено одну або кілька стадій виготовлення тканин: прядильні, ткацькі, прядильно-ткацькі, оздоблювальні чи ткацько-оздоблювальні фабрики.форми організації виробництва

ІІІ) Кооперування. Легка промисловість тісно пов’язана з машинобудуванням - спеціальне обладнання: ткацькі верстати, швейні машини, машини для пошиття взуття тощо. з сільським господарством хімічною промисловістю = хімічні речовини: кислоти, луги, барвники, хімічні волокна

Мал. 142. Стадії виробництва тканини на текстильному комбінаті

Процес виготовлення тканин стадії: 1) первинна обробка сировини = природна сировина очищення сировини від домішок і насіння, отримання з неї волокнистої маси. у місцях виробництва сировинина бавовноочисних, льонопереробних, шовкомотальних чи вовномийних фабриках.

2) прядіння, ткацтво – прядіння отримують пряжу — безперервну нитку певної товщини і міцності зі скручених волокон.ткацтво з пряжі виробляють сурову тканину сірого кольору, ще непридатна для кінцевого споживання.

3) оздоблення і кінцева обробка тканини (відбілювання, фарбування, набивання малюнка) — тканина набуває необхідного вигляду і властивостей: щільності, м’якості, блиску тощо.

  5) Розміщення галузі ВИРОБНИЦТВО ТКАНИН У СВІТІ. Саме з текстильної промисловості розпочався промисловий переворот в Англії у XVIII ст., що започаткував індустріальну еру. У XIX ст. набуває розквіту текстильна промисловість Великої Британії, яка за безцінь вивозила сировину зі своїх азійських та африканських колоній.

Види волокон. Частка у виробництві, %195020002020 Натуральні844330 Хімічні165770 Протягом другої половини XX ст. відбулися кардинальні зміни в сировинній базі текстильної промисловості світу: хімічна сировина поступово витісняла природну в загальному виробництві тканин (табл. 8). понад 2/3 усіх тканин світу виготовляють з хімічних волокон, синтетичні (отримані з нафти, газу чи вугілля) штучні (з целюлози рослинного походження).

Основні тканини: 1)однорідні - виготовлені з волокон і ниток одного виду — бавовняних, лляних, шовкових, вовняних чи хімічних) 2) змішані = з різних видів штучних волокон та натуральних волокон3) трикотажні (в основному синтетичні) 4) неткані матеріали використовують інші технології ( склеювання, зв’язування, прошивання, пресування вихідної сировини).

Зрушення в розміщенні світової текстильної промисловості: центри виробництва тканин перемістилися з економічно розвинених країндорога робоча сила та висока собівартість тканин

у країни, що розвиваються. дешева робоча сила масовий споживачсировинний чинник - найбільші виробники природної текстильної сировини (насамперед бавовни), низка країн, що розвиваються - значні успіхи у виробництві хімічних волокон.

70 % усіх тканин виробляють в Азії. За обсягами виробництва тканин усіх видів - Китай.бавовняні (30 % світового виробництва) та вовняні (15 %) тканин.Індія у першій «трійці» країн за виробництва бавовняних, вовняних та шовкових тканин. Тайвань, Індонезія, Бангладеш, В’єтнам, Пакистан.

Європана внутрішній ринок: тканини є дуже якісними, проте й дорогими, не витримують конкуренції на світовому ринку з дешевшою продукцією країн, що розвиваються. Італія, Німеччина, Велика Британія, Іспанія, Франція.

На світовому ринку великими експортерами тканин є Китай, США та Індія, з країн Європи - Франція та Німеччина.

Бавовняне виробництво Індонезія, Єгипет, Пакистан; Найбільші експортери бавовняних тканинІндія, Китай, Пакистан, Гонконг, Тайвань і Єгипет.

Вовняні та лляні тканини 10 % світового ринку тканин. попит на натуральні тканини у світі великий.

вовняне виробництво - у Туреччині, Республіці Кореї, Аргентині;

 Лляне виробництво у країнах помірного поясу. Китай, Франція, Білорусь, Росія, Велика Британія, постільна білизна, одяг, взуття, вироби технічного призначення (брезент, пожежні рукави тощо).

Джутове виробництво. Південна Азія (Індія, Бангладеш). міцний спецодягз мішковини — мішки для цукрумотузки, канати, шпалери.

Шовкове виробництво. Розкішний шовк. У давнину легкий і водночас міцний шовк вважали предметом розкоші. Його використовували як прикрасу і лише згодом почали шити з нього одяг. Секрет одержання шовкової нитки, яку виділяє гусінь тутового (шовковичного) шовкопряда і яку китайці навчилися виготовляти ще в III тис. до н. е., європейці відкрили лише у V ст.

Натуральний шовк країни Азії (Китай, Індія, Узбекистан, В’єтнам та ін.), європейські країни (Франція, Італія). заміна шовку дешевшими синтетичними тканинами з подібними властивостями.

ВИРОБНИЦТВО ОДЯГУ І ВЗУТТЯ У СВІТІ. В розвинених країнахпраця робітників коштує доволі дорого, практично немає великих фабрик масового виробництва одягу. виробництво модних, елітних виробів.

Світовий «швейний цех» з масового пошиття одягу країни Азії дешева праця найманих робітників.вигідне для експорту готової продукції географічне положення: Туреччина, Китай, Індонезія, В’єтнам, Філіппіни, Малайзія, Індія.

Країни з перехідною економікою Європиробоча сила дешева, а якість продукції набагато вища: Польща, Угорщина, Чехія, Словаччина, Латвія, Литва, Естонія, Україна, Білорусь.

Центри «індустрії моди»Париж - дома моди Versace («Версаче»), Dior («Діор»), Valentino («Валентіно»), Nina Ricci («Ніна Річчі»), Chanel («Шанель»); Рим і Мілан Gucci («Гуччі»), Prada («Прада»), Dolce & Gabbana («Дольче і Габбана»); Нью-Йорк Mihael Kors (Майкл Корс), Calvin Klein (Келвін Кляйн), Ralph Lauren (Ральф Лорен), Donna Karan New York («Донна Каран Нью-Йорк»); Лондон,на молодіжній модіЛос-Анджелес (США), Мадрид і Барселона (Іспанія), Шанхай (Китай), Гонконг, Токіо

взуттєва промисловість:переміщення масового виробництва продукції в країни, що розвиваються (азійські, латиноамериканські),

Найбільші виробники взуття Китай (40 % світового виробництва), Індія, Італія, Республіка Корея, Росія, Бразилія, Тайвань, Індонезія, В’єтнам, Таїланд. значна частка припадає на спортивне взуття.

Економічно розвинені країни - лідери в модельному бізнесі. «законодавці моди» — італійські, французькі, німецькі, англійські, данські, американські компанії. Найбільші виробники та експортери високоякісного шкіряного взуття є Італія, Німеччина, Бельгія, Португалія, Іспанія, Франція, Велика Британія, Румунія, Словаччина, Австрія.

Виготовлення виробів із хутра у світі. спеціалізація країн пов’язана з їх географічним положенням.хутро диких тварин тайги Канада та Росія

Хутро тюленя північні морські країни: Норвегія, Гренландія, Росія.

Хутро фермерських тварин. Скандинавські країни, США, Нідерланди.

Шиншиларозводять у Мексиці та Угорщині, мутона та кролика - в Іспанії, нутрію - в Аргентині.

Виробництвом дублянок з овчини Іспанія, Австрія, Туреччина, Росія, Аргентина.

Експорт хутра соболя. Китай спеціальні хутряні ферми, де утримують кліткових звірів. Китай шиє промислові колекції практично усіх італійських компаній за їх лекалами та технологіями.

Найбільше хутряного одягу випускає Греція, яка його виробляє з обрізків хутра норки, що їх завозить з усього світу.