Синичка дзьобала сало,Прив´язане до вікна,А потім сала не стало,Та все прилітала вона. На скрипці грала під хатою,Але не просила їди,Бо стала сама багатою –Минулися холоди.І з вдячності вона грала,Неначе скрипаль-корифей. А хата їй відповідала. Щасливим сміхом дітей. Дмитро Павличко. ВІРШ ПРО СИНИЧКУПташечка мене гука,вийду – зразу ж утіка. Тільки в хату я зайду,вже виспівує в саду. Винесу їй хлібця, сала,щоб і завтра заспівала. В. Бойко
КРИКЛИВІ ГОРОБЧИКИКиш! А киш, горобчики!Що таке у вас?Чом ви розкричалися. Тут у ранній час?Я вам ось насипала. Зернятко дрібне,А ви криком будите. Брата і мене?Бачу, що не вмієте. Мовчки їсти щось…Ну, глядіть, щоб плакати. Вам не довелось!Бо уже ні крихітки. Під вікном не дам. Аж в садку, під деревом,Сипатиму вам. К. Перелісна
В НЕБІ ЖАЙВОРОНКИ В’ЮТЬСЯВ небі жайворонки в’ються,Заливаються — сміються,Грають, дзвонять цілий деньІ щебечуть, і співають,І з весною світ вітають. Дзвоном радісних пісень. Ось вони на землю впали,Щось шепнули їй, сказалиІ розтали знов у млі…І щоб глянути на диво,Виглядають полохливо. Перші проліски з землі. О. Олесь