ПРЕЗЕНТАЦІЯ "Визначення життєздатності личинкових стадій гельмінтів виявлених у м'ясі ( цистицерки ціп'яків)"

Роботу виконала: Катеринюк Ірина Пилипівна, вчитель біології Ганнівського ліцею Визначення життєздатності личинкових стадій гельмінтів виявлених у м'ясі ( цистицерки ціп'яків) *

* Цистицеркоз великої рогатої худоби Цистицеркоз — це інвазійна хвороба, викликана личинковою стадією — цистицерком бичачого ціп’яка, яка локалізується в м’язах серця, діафрагми, язика, міжреберних м’язах. Цистицерк — це прозорий міхурець сірувато-білого кольору, овальної форми, заповнений рідиною. Зовні цистицерки покриті капсулою зі сполучної тканини. Через неї просвічується паразит, головка і шийка якого втягнуті всередину. Сколекс має 4 сильно розвинені присоски. В голівці, хвостовій частині і особливо в шийці цистицерка розташовані численні вапняні тільця, розміром до 2мм.

* Діагностувати цистицеркоз перед забоєм у великої рогатої худоби практично неможливо. Лише у разі значного ураження цистицерки можна виявити під слизовою оболонкою повік або язика промацуванням. Тому основним методом діагностики є післязабійне дослідження: - За умов ураження у м’язах видно міхурцеві личинки ціп’яка — цистицерки. - Важче визначити дегенеративно змінені або звапнілі цистицерки. В цих випадках діагноз підтверджують виявлені, під мікроскопом або під трихінелоскопом, у шийці личинки круглі вапняні тільця.

* Найбільш поширеним і ефективним методом є: Занурення досліджуваних цистицерків у жовч або фізіологічний розчин з додаванням до нього жовчі. (Цей метод базується на властивості живих паразитів вивертати сколекси і рухатися в теплих розчинах жовчі) Для проведення досліджень з м’яса вирізають 10 цистицерків. Їх злегка здавлюють пальцями, щоб з міхурця з’явився сколекс, і вміщують в чашку Петрі з розчином жовчі, попередньо нагрітим до 37 °С (80 %-й розчин жовчі на фізіологічному розчині). Температуру жовчі підтримують на цьому рівні протягом 10—30 хв. Якщо цистицерки живі, то вони вивертають сколекс назовні і рухаються.

* Люмінесцентний метод визначення життєздатності цистицерків (базується на властивості живих цистицерків під дією ультрафіолетових променів світитись червоним світлом) Дослідження проводять за допомогою флуороскопа в затіненій кімнаті (спостерігач повинен бути в темних окулярах). Вирізають цистицерк з невеликим шматком сполучної тканини і досліджують у ультрафіолетовому світлі. Живі цистицерки світяться червоним світлом, а мертві не дають червоного світіння.

Всі матеріали та фото, які використані в презентації, взято з інтернет-мережі *