Презентація "Володимир Віхляєв. Лірика.Вірш "Хортиця"".

«Я ТОБІ РОЗПОВІМ ПРО ВСІ ТАЄМНИЦІ ВСЕСВІТУ…» (За творчістю Володимира Віхляєва)Література рідного краю поет, юрист, менеджер-економіст, журналіст, громадський діяч, волонтер. ПОЕЗІЯ «ХОРТИЦЯ»

Мета уроку: ознайомити із творчістю Віхляєва Володимира, розглянути особливості творчості поета на прикладі поезії «Хортиця», розвивати навички поетичного читання художніх текстів та критичного мислення; формувати уміння аргументовано висловлювати власні роздуми; сприяти усвідомленню творчості письменника як унікального явища; стимулювати до самостійної пошукової роботи; заохочувати учнів до читання сучасної літератури, виховувати почуття національної свідомості, любові до своєї Батьківщини, родини, українського народу, мови. Обладнення: мапа України, збірка поезії В. Віхляєва , поезія «Хортиця», гаджети для виконання завдань, малюнок калини, презентація, відеозапис.

Вправа «Тепломір настрою»А зараз попрошу поділитися вашим настроєм. Прикріпить стікер, написавши своє ім’я на позначку, що відповідає вашому настрою. https://miro.com/welcomeonboard/QVpy. OUVk. RW5 Va1 R3dms1d. ERBb2 Vp. VG92 Ynpw. Wm9 Ud. Upa. OEwyc205c. FNi. Ulp. Hd3 ZGZHhlc. Fp. HWl. Nu. V0 Ry. Yj. Ra. V3wz. NDU4 Nz. Y0 Nj. Aw. Nz. Iy. NTI0 Njg4f. DI=?share_link_id=664132161994

Кожна людина є цінною та неповторною. У житті людина стикається із щастям та горем. У житті бувають миті не тільки радості, а й страждання, любові та ненависті. Бувають такі ситуації, коли потрібно відмовлятися від чогось і жертвувати чимось задля блага людей, країни. ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ - ЛЮДИНА! Василь Симоненко . Пропоную написати в зошиті або на картках (у формі птаха )ваші очікування від уроку. Кожна людина найбільше любить той край, де народилася і живе. Вона пишається своєю рідною землею, завжди хоче розповісти про неї найкраще. Майстерно це роблять поети. Вони пишуть поезію. На уроках літератури рідного краю ми познайомилися з творчістю запорізьких письменників. Пригадайте їх імена. Сьогодні ми звертаємося до творчості молодого талановитого земляка Володимира Віхляєва.

23 червня 1986 р. Місце народження. Цікавий факт із життя. Школа та початок творчого шляху. Дата народження. Ми всі родом із дитинства. С. Екзюпері ЖИТТЄВЕ КРЕДО ПИСЬМЕННИКАПрацював позаштатним розповсюджувачем газет: зранку - до початку занять - і ввечері - після їх закінчення - бігав із сумкою, більшою за мене, і, з радісною усмішкою, розповідав про останні новини у світі, пропонуючи купити газети. У десять років став годувальником сім’ї. Змінив три школи... Це був найліпший життєвий урок-випробування характеру на стійкість. Хлопець, можливо, став вразливим, та не зламався. Свій біль виміщав на... папері (у віршах).Інтерв’ю з письменникомсмт. Приазовське Приазовського району Запорізької області

Прочитав вірші, що стосувались батьків - їх радості не було меж. Це були моїперші „проби пера” і перші „пряники”. Сталося це на свято Нового року. Дорога до творчостіЧинники, що впливають на теми написання віршів. Перший вірш. Тільки той, хто йде, осилить тяжкий шлях. Народне прислів’я. ТВОРЧІСТЬ - ЦЕ СКАРБ ЛЮДИНИ Нещадно працювати над собою. І саме на цьому етапі потрібен бути стимул, якісь почуття, що не дадуть зациклитись на буденних проблемах. Це почуття, емоції, події життя, пропущені крізь призму світобачення. Інтерв’ю з письменником. Найголовніше в життіГоловне в житті – родина. Не втратити людяності. І навіть досягнувши чогось у житті визначного, залишатись відкритим, допомагати людям, бути потрібним своїй країні. Мрія. Стати адвокатом – хоробрим лицарем у срібних обладунках з великим серцем і гострим мечем справедливості.

«Код Шевченка» (2008), «Чорний пролісок» (2010), «Родовий портал» (2018). Антологія. Збірки поезій. Зразки творчості митців про війну в Україні та особливий досвід, котрий пережив кожен учасник цього міжнародного проєкту. Гаслом тижня поезії став рядок із вірша сучасної української поетки Ірини Шувалової – «Ріки незмінно течуть додому». Дуже важливо, що вірші Володимира Віхляєва прозвучатли в його рідному Запоріжжі.Інтерв’ю. Володимир Віхляєв - автор ідеї проєкту, його менеджер, упорядник та співавтор антології ,член Національних спілок письменників та журналістів України, академік Міжнародної літературно-мистецької Академії України. Творчий вечір Володимира Віхляєва23 березня 2024 року. Поетичний storytelling твочого вечора «Дім - то серця, сповнені любов’ю».

ПРОБЛЕМНЕ ПИТАННЯЯк пережити українцям важкий час війни, де брати сили і терпіння?Епіграф уроку. Дайте відповіді на це запитання. Мозковий штурм. На жаль, слова Васидя Симоненка стали пророчими: Можливо, знову загримлять гармати,І танк зімне пшеницю на лану,І буде плакать і журитись мати,Коли сини ітимуть на війну. Український народ об’єднався нині проти агресора. Дім - то серця, сповнені любов’ю… Василь Діденко

РІДНИЙ ДІМКОХАНАБАТЬКИБАТЬКІВЩИНАУКРАЇНАДІТИНАРОДПРИРОДАПІСНЯІСТОРІЯЛІТЕРАТУРАҐРОНУВАННЯ ДРУЗІЯк пережити українцям важкий час війни, де брати сили і терпіння?МОЗКОВИЙ ШТУРМ

З дірки в паркані сяйнула рука. Схопився… зусилля… і… воля. Ми бігли: Спаситель і я (утікач). А звідки й куди – зна лиш доля.<…>Ми всі із неволі колись утекли –родились, щоб стати народом. Бо кожного з нас – як на лісці гачок –зв’язала одна пуповина –портал родовий: від прабаб до дочок –наш Всесвіт з ім’ям «Україна»!У 2018 році побачила світ третя книга автора «Родовий портал», присвячена роду Віхляєвих-Паріїв, яка є першою поетичною книгою, тоді як дві попередні є зібранням віршів, публіцистики, літературно-критичних статей, текстів пісень із нотами та малюнків. РОДОВИЙ ПОРТАЛСІМ’Я – ЦЕ БУДИНОК, ДЕ СМІЄТЬСЯ ДУША Розділ1 Тематика роду, народу, родини, батьків, дітей є ключовою в цій книзі. Ми з вами прослухаємо поезії Володимира Віхляєва, в яких автор з ніжністю та любов’ю говорить про близьких людей. Оглядово або на вибір знайомимося з родинною поезією.

любій матусі ЛідіїНу що я їй сьогодні розкажу?! –Вона про мене знає більше Бога... Тому я їй дзвонити не спішу... Тому до неї об'їзна дорога... Ну а вона чекає цілий вік:мого дзвінка, побачення, любові... I зморшками лягають край повікнездійснені надії колискові... На жаль, до раю не дійдуть листи... А шлях до неї – як життя обрати... Ну що ж мені тепер розповісти?!Ти ж все і так про мене знаєш, мати!.. МАТИ пам'яті бабусі Віри. Подарую тобі діамантове плаття:в королеви й богині такого нема!.. Щоб палали – не згасли багаттям –і каміння, і очі в огнях... Щоб твій голос, на материн схожий,колисковою душу розлив... Щоб від щастя ти скрикнула: «Боже,він дорожчий за диво із див!»Щоб була ти уперше багата... I така молода-неземна... Щоб тобі навіть заздрило свято... I любов щоб тобою була... Подарую тобі діамантове плаття... Що ж я холод каміння тоді не відчув?.. А бабуся моя, у старенькім халаті,посміхалась, а очі були із дощу... ДіАМАНТОВЕ ПЛАТТЯ

шановному батькові Віктору. У дитячому фотоальбомістільки фото обрізаних:то обличчя до половини,то лише одна голова,але й те не по центру… І ноги мої не влізли,хоча знімок цей вертикальнийі вмістилась на ньому гора…А на фото лиш я і мати:щасливі й усміхнені…Я запитую:«-Що ж це, мамо, тата майже ніде нема?І чому ці поличчя бездарні такі і дивні?»А вона мені каже про батька:«-То він так невправно знімав.»Я сьогодні синочка з дружиноюфотографую:сам не хочу у кадр,все дивлюсь і не бачу, немов,ракурс, фокус…,хоч з сонця знімаю фату я –вийдуть фото усі – обрізані…Та за ними стоїть любов!БАТЬКОВІ ФОТО

синові Володимиру молодшому. Ти – янгол-охоронець мого роду –нащадок і предтеча усього... Як пісня – із любові і народу... Iз двох сердець... Iз імені мого... З душі моєї, маминого тіла... Iз Господа, із істини, із знань,якими ще бабуся володіла... Iз того, що я й досі не пізнав... пам’яті дідуся Петра. Моєму діду Петру сто років. Вже сиві діти сидять за столом. Онуки сильні й такі високі(як він у молодості – давно)наллють йому і собі гіркої,а правнучатам – із груш узвар(вони для нього, немов ікони,бо сад – його рукотворний храмвід голоду був для родини спасінням,тепер засихає, як всі старі). Неначе з апостолами Месія,дід поряд із нами у власнім дворі. На кожного дивиться так, ніби долічитає всіх нас і не знає про те,що він не змінився за ці тридцять років –стоїть замість нього у рамці портрет. СИНОВІДІДУСЕВІ

синові Володимиру молодшому. Ти – янгол-охоронець мого роду –нащадок і предтеча усього... Як пісня – із любові і народу... Iз двох сердець... Iз імені мого... З душі моєї, маминого тіла... Iз Господа, із істини, із знань,якими ще бабуся володіла... Iз того, що я й досі не пізнав... Краплина ранила плече –то плаче гілка.І спомин зіркою печезрадливо-гірко. Я пам’ятаю кожен рухтвого обличчя,коли горнулась ти до рук,любов незвична. Я цілував твої уставогненним вітром. Нам осінь виткала листаз духмяних квітів. Щось шепотів тобі дощемя про кохання.І наростав у грудях щем,що ти остання... СИНОВІСПОГАД

А там весна! А там тепло!До неба горнуться дерева. Людині небагато треба –відчути сонце і добро. Аби назустріч сміх дітей,дружини посмішка наївна,батьків обійми й Україна,мов серце, берегла тебе. Щоб друг – надійність і плече,бабуся – пиріжки і душу,дід – мудрість роду, медовушку,світ – звуків-запахів причеп.І як тут стримать щастя крик?!Хіба що надягнути маскиі очі (з радості і казки)нам окулярами прикрить…Всіх зачинити на замок,вікно залишивши у вічність,щоб кожен з нас побачив вищуприроду за людський закон.https://youtu.be/Wyq. W9paygq. M?si=1l. Z8 Qwd. JD7 B0 Kana. А ТАМ ВЕСНА!Розділ 2 ПРИРОДА –ЦЕ ВІЧНЕ ЖИТТЯ, СТАНОВЛЕННЯ І РУХ І. Гете. Ми живемо в Україні, в краю, невимовно багатому на чарівні кольори і краєвиди, пісні, чудову милозвучну мову, якою можна передати все на світі. Українською мовою можна описати красу і велич рідного краю, висловити найпотаємніші почуття і думки, мрії кожної людини. Ось як показав це автор. Природа заспокоює та розслабляє. Прогулянки в парку чи лісі достатньо, щоб зменшити напругу і стрес, викликані повсякденним життям. Природа допомагає відновити сили та енергію. Відчуйте зв’язок з природою!Спілкування з природою дає оптимістичний настрій і може викликати усмішку на обличчі.

http://surl.li/chvzkq. Руханка

Про Балі і Гаваї мрію,та коли приїжджаю сюди –вибігають назустріч ріднірічка, скелі, степ, ліс і сади. Ніби діти, такі прегарні –як би ніжив і пестив усіх!Мов рояль, Дніпрогес щось грає –неможливо втримати сліз. Наче знак зодіаку, косуля,озаряє мій настрій і шлях. Тут про все, що на світі люблю я,чайки Богу розкажуть в піснях. Тут дідів моїх храм і фортеця,санаторій для тіл, і для душ…А кабан хвалькувато сміється,що міцніший за Хортицький дуб. Тут нескорене все – навіть бабиіз каміння віками стоять…Острів дихає гротами-зябрами. В’ється полозом сатана. Мов корали, жива і вразлива,та від кожного кроку людейкам’яніє. Лиш жолуді сиплютьіз дерев і природи очей. Я іду скам’янілою стежкою.І Вкраїна зі мною іде. Тут шукаємо ми незалежністьі знаходимо знову себе. ПОЕЗІЯ «ХОРТИЦЯ»Розділ 3. Україна – це історія народу, який протягом багатьох років боровся за свою свободу й незалежність. Запорізький край – це земля вільних людей, які ніколи не підкорювалися ворогу. Сьогодні ми здійснимо разом з поетом віртуальну екскурсію до одного з найзагадковіших місць нашої держави – острів Хортицю, де колись існувала Запорізька Січ. Запорізькі дослідники відшукали електронні копії старовинних картин місцевого художника В. Хижняка, датовані першою половиною 19-го століття. ВІРТУАЛЬНА ПОДОРОЖ РАЗОМ ІЗ ПОЕТОМ

Автор: Назва твору: Літературний рід-Вид лірики -Жанр – Тема:Ідея: Віршовий розмір: Художні засоби: ПОЕЗІЯ «ХОРТИЦЯ»ПАСПОРТ ТВОРУМова поезії

Автор: Володимир Віхляєв. Назва твору: «Хортиця»Літературний рід-лірика. Вид лірики - філософська з елементами пейзажноїЖанр – ліричний вірш. Тема:зображення Хортиці як рідного краю, де пройшли дитячі та юнацькі роки , з усіма її принадами ..Ідея: уславлення рідної землі, що дає людині крила для життєвого польоту; усвідомлення своїх коренів, які дають людині можливість відчувати себе сином чи дочкою своєї землі; возвеличення незалежної України, яка починається з маленького рідного куточка на її мапі. Віршовий розмір: анапест. Художні засоби: ПОЕЗІЯ «ХОРТИЦЯ»ПАСПОРТ ТВОРУБалі і Гаваї Хортиця. Дніпрогес. Бог, сатанарічка, скелі, степ, ліс і сади, гроткосуля, чайка, полоз, кабандерева, хортицький дуб. Мова поезії, символи: Незалежністьхрам, санаторій, кам’яні баби. Українадіди, діти, япісняроялькорали. Визначте художні засоби, перейшовши за покликаннямhttps://wordwall.net/uk/resource/78400842стежка

Не засинай без таткових обіймів!І ти, кохана, спати не спіши!Я так любив, що прихисток віднині –ведмедик – моїй плюшевій душі!Ви чуєте, як він «Люблю» шепочеі «На добраніч» – голосом моїм?Тепер я з вами, зіроньки, щоночі!Не бійтеся – я з вами – обійміть!Не можу вас до себе пригорнути,але, коли торкаєтесь мене,у іграшковім тілі, ледь відчутно,моє фантомне серденько живе. ВЕДМЕДИКМої батьки, іде війна навколо –для чого ж дали добре ви серце, що тепер безжалісно щемить?.. Мої батьки, я хочу, щоб ніколине розвела долоні на трьох єдина доля – ні на мить! МЕРТВИМИ КРОКАМИ ХОДИТЬ ВІЙНА…Розділ 4. Війна - це страхіття, викликане злою волею інших людей. На жаль, наше покоління зіткнулося зі страшним лихом війни…Щемливі та глибокі рядки , які відображають в собі увесь біль українського народу.

Вже й кращий друг емігрував учораз собою кликав, як лелека в далі. Як біле не хотіти, як все чорне?!Як першість не бажати, коли крайній?!Там парасолі від дощів укриють... А нас від бід укрили бані храмів. Я серце теж залишив на чужині,а от душа вітчизною порхає. Чому мене тримають ці простори?Чому в безгрішші я такий багатий?В криниці нам здаються ближчі зорі,але від себе не емігрувати.»Ми, можливо, звідси всі поїдем згодом…(І батьки, і діти будуть змінам раді). Та фантомний біль пуповини родунам не дасть забути, хто ми є насправді3 ЗА КОРДОНОМ ДУШІРозділ 5. ЧУЄШ ЛЕБЕДІ ЛЕТЯТЬ, ЧУЄШ БРАТІВ КРИК СУМНИЙ…Однією з провідних тем є мотив туги за Батьківщиною, мотив викриття тоталітарного режиму, який заважає жити в Україні щасливо і вільно. Це трагічна правда про життя нашого народу під час війни.

Кожен вірш, кожен рядок, кожне слово – це вже частина української історії. Володимир Віхляєв талановитий поет, Його поезія торкається душі читача. Філософські твори розкривають силу характеру, цілеспрямованість. Закликають нас до активної громадянської позиції. У поезії Володимира Віхляєва багато мотивів, які дають сили рухатись вперед — любові, надії та віри. ПОВЕРТАЮТЬСЯ ЛЕБЕДІ З ПІВНОЧІ НА ПІВДЕНЬ…Батьківщина – це рідний дім, де завжди з любов’ю чекають нас наші рідні. Рідна моя Україна, земля зі славною багатовіковою історією і мудрими, талановитими людьми. Україна… Вона в усьому, що нас оточує: у місяці, в зорях, у дорозі додому, у кожному струмочку, в деревці, у камінчику, у травичці, де «садок вишневий коло хати». Україна – це історія народу, який протягом багатьох років боровся й продовжує боротися за свою свободу й незалежність. Рідну, добру, у крові умиту. Я тебе нікому не віддам. Віримо в наших воїнів і в силу запорізької землі!ПІДСУМОКДискусія «Чому поезія «Хортиця» є філософською з елементами пейзажної ?»

РЕФЛЕКСІЯНа уроці я працював ______________, бо ______________Своєї роботою на уроці я_____________________Урок здався мені______________________Протягом уроку я ______________________Мій настрій ___________________Матеріал уроку був для мене

3. ВИВЧИТИ НАПАМ’ЯТЬ ПОЕЗІЮ 1. СТВОРИТИ КРОССЕНС ДО ПОЕЗІЇ «ХОРТИЦЯ»2. ЗРОБИТИ ВІДЕОПОЕЗІЮ ДО ПОЕЗІЇ «ХОРТИЦЯ»ДОМАШНЯ РОБОТАНА ВИБІР4. РОЗРОБИТИ ЕСКІЗ МАРКИ ЗА ПОЕЗІЄЮ «ХОРТИЦЯ»

Література. Віктор Віхляєв. Письменники України [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://www.writers.in.ua/writer/volodymyr-vihlyaev/#google_vignette. Віхляєв Володимир Вікторович [Електронний ресурс] // Вікіпедія – Режим доступу до ресурсу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D1%85%D0%BB%D1%8 F%D1%94%D0%B2_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87#cite_note-10. Савчин Я. Досвід війни: українські голоси [Електронний ресурс] / Ярослав Савчин // Книгобачення. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://knyhobachennia.net/?category=1&article=3798Історики знайшли цінні копії старовинних картин запорізького живописця [Електронний ресурс] // Суспільне Запоріжжя. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://suspilne.media/zaporizhzhia/253193-istoriki-znajsli-cinni-kopii-starovinnih-kartin-zaporizkogo-zivopisca/.