Презентація Вплив людської діяльності на міграційні процеси

Тема: Вплив людської діяльності на міграційні процеси

Міграції — переміщення значної частини популяції між суттєво відмінними середовищами існування. Вони можуть відбуватись пасивно, під дією зовнішніх чинників (течій, вітрів тощо) або ж за рахунок цілеспрямованої рухової активності тварин.

Активні міграції спричинюються необхідністю пошуку корму, оселищ (птахи), ділянок, придатних для сплячки (змії, кажани), розмноження та виведення потомства (лососі, ропухи, морські черепахи).

Нерегулярні міграції, або кочівлі, не мають чітко визначеної періодизації та напрямку переміщення. Вони характерні для багатьох комах, плазунів, копитних (антилоп, оленів, сарн). Регулярні міграції відбуваються під впливом добових або сезонних явищ і мають чіткі напрямки.

Добові міграції, наприклад вертикальні переміщення планктону в товщі океану, є, як правило, недалекими. А от сезонні міграції, як-от перельоти птахів, можуть охоплювати відстані у десятки тисяч кілометрів.

Для здійснення таких міграцій тваринам необхідний механізм відчуття напрямку — біонавігація. Цей механізм дозволяє здійснювати орієнтацію за сонцем, зірками, магнітним полем землі, хімічними сигналами (запахами, складом води).

Сезонні міграції відомі в багатьох видів метеликів. Найдовші перельоти здійснює метелик монарх, який кожної осені мігрує з Канади до Мексики, долаючи відстані до 4000 км .

Аналогічні міграції здійснюють і деякі бабки, наприклад дозорець зелений. А для деяких видів сарани характерні масові, але нерегулярні міграції на відстань до 300 км, спричинені нестачею корму.

Міграції риб також можуть бути пов'язані із сезонними явищами. Так, тунці щорічно мігрують із півночі на південь і назад слідом за змінами температури води. Деякі риби здійснюють міграції з метою розмноження, бо їхня молодь здатна розвиватися в умовах, дуже відмінних від тих, що сприятливі для дорослих.

Так звані анадромні види живуть у морях, але розмножуються у прісній воді (горбуша, лосось, райдужна форель, європейський осетер)

У багатьох анадромних видів міграція до місця розмноження відбувається лише один раз у житті: подолавши величезні відстані, рухаючись до місця розмноження проти сильної течії, перестрибуючи річкові пороги і водоспади, знесилені риби гинуть відразу після нересту.

Інші, катадромні види, навпаки, живуть у прісних водах, а розмножуються в морі (європейський вугор, річкова камбала)

Міграції птахів, або перельоти, пов'язані із сезонною зміною кліматичних, а отже, і кормових умов. Полярний крячок щороку мігрує від Арктики до Антарктики, долаючи відстань 40 000 - 90 000 км, а малий грицик пролітає 11 000 км без жодної зупинки.

Але більшість птахів мігрує на менші відстані: із помірних регіонів до тропічних (лелеки, ластівки, бджолоїдки) або лише з північних регіонів Європи до південних, де водойми не замерзають (качки, гуси, лебеді).

Міграції ссавців переважно пов'язані з пошуком корму, зумовленим нестачею рослинної їжі протягом холодного сезону. До нерегулярних кочівель здатні багато видів гризунів, наприклад лемінги.

Далекі сезонні міграції здійснюють кажани і копитні (північний олень, антилопа гну). Сезонні явища в океанах змушують до далеких міграцій ластоногих та китоподібних: сірі кити щороку пропливають 12 000 км — від Каліфорнії до Арктичних широт.

Вплив людської діяльності на міграційні процеси. Людина, змінюючи умови навколишнього середовища, може значно вплинути на міграційні процеси. Види, що в природних умовах змушені мігрувати в пошуках більш сприятливих умов, переходять до осілості, бо поблизу людського житла вони знаходять усі необхідні ресурси навіть узимку.

Так, дрізд чорний, крижень, деякі види кажанів формують у містах осілі популяції, а граки в південній частині ареалу поступово стали осілими птахами. Сприятливі умови населених пунктів змушують осілих лісових птахів мігрувати до міст кожної зими (повзик, блакитна синиця), а перелітних — прокладати маршрути через міста (омелюх).

Домашнє завдання. Конспект та вивчити відповідний параграф підручника