П’ять адаптивних ефектів: збільшення концентрації в цитоплазмі універсального мобілізатора функцій – Кальцію Ca2+ та активації клю-чових регуляторних ферментів – протеїнкіназ; активація мембранних білків завдяки збільшенню активності ліпаз і фосфоліпаз; мобілізація енергетичних і структурних ресурсів організму, що виражається в збільшенні в крові концентрації глюкози, жирних кислот, амінокислот; спрямована передача енергетичних і структурних ресурсів у функціональну систему, що здійснює дану адаптаційну реакцію; активація синтезу нуклеїнових кислот і білків у різних органах. Загальний адаптаційний синдром – сукупність адаптивних реакцій, що виникають в організмі людини під дією стресорів і спрямовані на підтримання гомеостазу.
Адаптаційний синдром. Стадія тривоги (алармреакція, короткочасна адаптація) забезпечує негайну мобілізацію захисних сил організму. Стадія опірності (довгострокова адаптація) характеризується відновленням порушеного гомеостазу і підвищенням стійкості не лише додії вихідного стресора, а й до інших стресових чинників (перехресна стійкість). Стадія виснаження призводить до вичерпання резервних можливостей організму. На цій стадії стрес із мобілізуючого корисного еустресу перетворюється на шкідливий виснажувальний дистрес.