Імунна система людини, особливості її функціонування.
Номер слайду 2
ІМУННА СИСТЕМА – сукупність молекул, клітин, тканин й органів, які захищають організм від генетично чужорідних клітин або речовин, що надходять із середовища або утворюються в організмі.Імунопривілейовані органи - мозок, очі, плацента, сім’янники
Номер слайду 3
Центральні органи імунної системи. Периферичні органи імунної системи
Номер слайду 4
Лімфоїдна тканина є скупченням лімфоцитів і допоміжних клітин у складі слизових оболонок багатьох органів. В тонкому кишечнику розташовуються пеєрові бляшки
Номер слайду 5
Клітини імунної системи здатні до рециркуляції, тобто можуть проникати крізь стінки капілярів і переміщуватися між клітинами за допомогою рідин внутрішнього середовища.
Номер слайду 6
Молекули імунної системи секретуються її клітинами і можуть функціонувати як самостійні агенти. Характерним прикладом таких речовин є імуноглобуліни (антитіла), що утворюються В-лімфоцитами. Зв’язок між клітинами та органами імунної системи здійснюється за допомогою особливих сигнальних білків – цитокінів.
Номер слайду 7
{8799 B23 B-EC83-4686-B30 A-512413 B5 E67 A}Імунітет. Неспецифічний. Специфічний. Здійснюється речовинами (HCl, жовч, молочна кислота, лізоцим, інтерферони, білки плазми);Клітинами (фагоцити, NК-лімфоцити) на всі чужі білки та мікроорганізми незалежно від їхньої природи. Здійснюється імунокомпетентними речовинами (гуморальний імунітет)Клітинами (клітинний імунітет), що діють і знищують тільки певний вид чужих білків або мікроорганізмів.
Номер слайду 8
Імунна відповідь розвиваєтьсявнаслідок здійснення цілого комплексу імунних реакцій, що характеризуються імунологічною індивідуальністю.
Номер слайду 9
Система антиген-антитіло. Антигени – це молекули білків чи полісахаридів, здатні спричиняти імунну відповідь, що виявляється в утворенні антитіл.
Номер слайду 10
Антитіла – це білкові молекули, що утворюються в організмі у відповідь на дію антигенів і мають властивість вступати з ними у взаємодію.
Номер слайду 11
За характером впливу на антиген розрізняють три групи антитіл: 1) антитіла (аглютиніни), що зумовлюють склеювання (аглютинацію) мікроорганізмів або клітин; 2) антитіла (лізини), що здійснюють розщеплення (лізис) клітин за обов’язкової участі комплементу – сукупності багатьох білків сироватки крові; 3) антитіла (преципітини), що осаджують комплекси антиген – антитіло.
Номер слайду 12
Імунокорекція - сукупність засобів і методів, спрямованих на нормалізацію функцій імунної системи. Методи: фізичні, хімічні, біологічні.
Номер слайду 13
Імунокорекція - сукупність засобів і методів, спрямованих на нормалізацію функцій імунної системи. Традиційні методи. Нетрадиційні методи
Номер слайду 14
Імунотерапія – сукупність методів лікування, що мають цільовий вплив на клітини, тканини та органи імунної системи. Вакцини – препарати з ослаблених, вбитих збудників захворювань або продуктів їхньої життєдіяльності, що їх застосовують для формування набутого активного імунітету (наприклад, БЦЖ проти туберкульозу). Анатоксини – препарати із знешкоджених екзотоксинів бактерій, що зберігають антигенні та імуногенні властивості (наприклад, стафілококовий анатоксин).
Номер слайду 15
Імунотерапія. Сироватки імунні – це препарати сироватки крові, що отримують шляхом імунізації тварин або людини і використовуються для створення пасивного імунітету.Інтерферони – природні або рекомбіновані білкові речовини, що є противірусними засобами та здатні модулювати функції імунної системи.
Номер слайду 16
ІмунотерапіяІмуноглобуліни – препарати, діючою основою яких є антитіла, що підвищують неспецифічну опірність організму (наприклад, імуноглобулін людський). Пробіотики – бактеріальні препарати, що містять живі мікроорганізми або їхні метаболіти, що здійснюють регуляторний вплив на імунну систему черезвідновлення мікрофлори кишечнику (наприклад, лінекс, лактобактерин).
Номер слайду 17
Імунотерапія. Бактеріофаги – антимікробні специфічні препарати, що їх отримують в результаті селекції бактеріофагів (наприклад, дизентерійний або сальмонельознийбактеріофаг). Антибіотики – продукти життєдіяльності (або їхні синтетичні аналоги і гомологи) живих клітин, що вибірково пригнічують функціонування клітин бактерій, грибів або пухлин (наприклад, лізоцим, пеніцилін, цефадозим).