Якщо говорити про стародавніх римлян, то вони користувалися одиницею "ас", яка одночасно була і грошовою одиницею, й одиницею виміру. "Ас" римляни ділили на 12 рівних частин, потім з цих 12 частин і складались всі дроби. Звідси походить назва «римські дроби» (дроби, у яких знаменник завжди дорівнює 12).
У XV ст. знання про десяткові дроби значно розвинув провідний учений найкращої на той час у світі Самаркандської астрономічної обсерваторії ал-Каші. У творі «Ключ до арифметики» (1427 р.) він дав правила дій над десятковими дробами. Десяткові дроби ал-Каші зображав різними способами: цілу частину відокремлював вертикальною рискою або писав її іншим кольором або надписував над цифрами назви розрядів.
В XVII в. відбувається активне впровадження дробів у науку, внаслідок чого, замість риски дробу, стали писати крапку. А в 1617 році математик Непер запропонував ввести у якості знаку відокремлення цілої частини від дробової писати кому. Саме завдяки цьому ми й отримали ті дроби, якими користуємося сьогодні.