Презентація "Югославія. Нові південнослов'янські держави"

Югославія. Нові південнослов'янські держави Дидактичний матеріал до уроків з всесвітньої історії

У ході боротьби проти нацизму у країні сформувався патріотичний Єдиний народно-визвольний фронт, який об'єднував представників різних політичних партій. Ще у 1943 р. емігрантський уряд у Лондоні був позбавлений усіх прав законного уряду Югославії, а королю Петру ІІ було заборонено повертатись у країну до закінчення війни. Політична боротьба за владу. Кириченко В. А.

Прихід комуністів до владиу березні 1945 р. Й. Броз Тіто у відповідності з рекомендаціями Кримської конференції сформував Тимчасовий народний уряд, у якому комуністи домінували; у листопаді 1945 р. комуністи перемогли на виборах до Установчої Скупщини (парламенту). Усе суспільно-політичне життя перейшло під контроль комуністів;у січні 1946 р. у зв’язку з ліквідацією монархії у країні узаконена однопартійна система; 31 січня 1946 р. прийнято конституцію країни, яка закріпила будівництво соціалістичного ладу. Встановлення комуністичного ладу. Кириченко В. А.

На ліквідації монархії наполягали комуністи та партії демократичної орієнтації. Ліквідація монархії29 листопада 1945 року. Кириченко В. А.

Югославія після Другої світової війни. Проблеми післявоєнного життятотальна розруха у виробничій та соціально-побутовій сферах;падіння промислового виробництва;нестача продовольства, предметів широкого вжитку;гострий дефіцит вугілля та нафтопродуктів;дефіцит кваліфікованих кадрів;загострення міжнаціональних протиріч і конфліктів;посилення впливу лівих сил;загострення боротьби за владу. Кириченко В. А.

ліквідація наслідків нацистської окупації;відродження державності, демократичних прав і свобод громадян;відновлення та розвиток демократії;зміцнення молодої народної влади;об'єднання південнослов'янських земель на рівноправній основі;вирішення національної проблеми;відбудова промисловості та сільського господарства;національно-культурне відродження регіонів;вирішення соціально-побутових проблем. Найважливіші завдання у перші повоєнні роки. Югославія після Другої світової війни. Кириченко В. А.

Радикальні перетворення 1945 – 1946 рр.націоналізація усієї великої та середньої промисловості, банків, транспорту та зв'язку, розробок корисних копалин;одержавлення кооперативних та малих приватних підприємств;конфіскація землі і власності “посібників ворога” та володінь Римо-католицької та Православної церков;колективізація у формі кооперації;аграрна реформа (фактично розподіл землі між селянами та кооперативами), яка знищила приватну власність на селі;утвердження однопартійної політичної системи;наступ на позиції надто впливових у суспільстві Римо-католицької та Православної церков.Єдиним гарантом діяльності влади був непохитний авторитет Йосипа Броз Тітоце викликалопосилення беззаконня, корупції, чисельних зловживань з боку влади;вкрай напружену атмосферу у суспільстві через невдоволення населення. Югославія після Другої світової війни. Кириченко В. А.

У перші післявоєнні роки головним союзником Югославії залишався СРСР. Однак на відміну від інших керівників південно-східних держав, Тіто, будучи національним героєм і послідовним прихильником соціалізму, не допускав беззаперечного підпорядкування сталінському керівництву, а прагнув проводити незалежну внутрішню і зовнішню політику. Конфлікт з СРСРКириченко В. А. Першотравнева демонстрація у Бєлграді.1946 р.

Сталіна дратувало прагнення югославського лідера до самостійності, а більш за все – його наміри йти своїм шляхом будівництва соціалізму. З середини 1947 р. відносини між Югославією та СРСР різко погіршилися. Конфлікт двох лідерів перемістився у сферу міждержавних відносин. Конфлікт з СРСРКонцтабір Голі Оток для прорадянськи налаштованих югославських коммуністів. Кириченко В. А.

Після розриву відносин з Радянським Союзом в Югославії стали шукати свій шлях будівництва соціалізму. За основу взято модель “самоврядного соціалізму”. Лібералізація режиму у 1960-ті рр. Кириченко В. А.

“Самоврядний соціалізм” – oдна з концепцій управління державою, яка передбачає залучення всіх громадян до опрацювання і прийняття рішень, керівництва різноманітними сферами життєдіяльності суспільства. Лібералізація режиму у 1960-ті рр. Кириченко В. А.

передача промислових підприємств в управління виборним робітничим радам і комітетам трудових колективів;створення системи органів місцевого самоврядування;реформа у галузі планування господарства: більшість функцій передано місцевим органам влади;відмова від політики колективізації: селянські трудові кооперативи реорганізовані і з точки зору господарювання прирівняні до промислових підприємств;економічна свобода промислових підприємств;відмова від державного регулювання цін;лібералізація режиму (демократизація, десталінізація, дебюрократизація, ідеологічний та політичний плюралізм).“Самоврядний соціалізм” Тіто. Лібералізація режиму у 1960-ті рр. Кириченко В. А.

Підсумки реформ Й. Броз Тітов організаційній структурі політичної системи – “реальний соціалізм”у товарно-грошових відносинах – капіталізму низових ланках виробництва й розподілу – модель “самоврядного соціалізму”Кириченко В. А. Югославія залишалася країною соціалістичного типу з національним забарвленням і вдалим поєднанням капіталістичних і соціалістичних основ у державному будівництвіРозвиток “самоврядного соціалізму” у 1980-ті рр.

Прагнення влади вирішити міжнаціональні проблеми шляхом децентралізації призвело до формування національно-республіканських кланів. Національні проблеми перетворилися у вісь політичного життя Югославії. Загострення міжнаціональних відносин. Кириченко В. А.

Децентралізація – передача певних владних повноважень від державних органів органам місцевого самоврядування. Кириченко В. А. Загострення міжнаціональних відносин

Клан – група згуртованих у господарському, побутовому чи національному відношенні однодумців. Кириченко В. А. Загострення міжнаціональних відносин

Після смерті у 1980 р. Тіто відцентрові тенденції в Югославії посилилися. Країна і компартія втратили стабільне керівництво – вищі посади в державі заміщалися терміном в один рік по черзі представниками усіх республік і країв. Відцентрові прояви і тенденціїКириченко В. А.

Головною цементуючою основою югославської федерації був Союз комуністів Югославії – правляча партія. Різке загострення кризи в партії поклало початок розпаду Югославії. Розпад Югославії{22838 BEF-8 BB2-4498-84 A7-C5851 F593 DF1}25 червня 1991 р. Словенія29 червня 1991 р. Хорватія8 вересня 1991 р. Македонія14 жовтня 1991 р. Боснія і Герцеговина “Парад незалежності” союзних республік. Кириченко В. А.

Причини розпаду Югославіїзакінчення “холодної війни”, антитоталітарні революції у країнах Східної Європи, розпад СРСРнаростання протиріч, викликаних несумісністю між монополією комуністів на владу та системою самоуправліннякриза вищої державної і партійної влади після смерті Й. Броз Тіто. Розпад Югославіїрозпад Союзу комуністів Югославії як ядра політичної системи країнинаростання відцентрових тенденцій, особливо з боку Словенії і Хорватії, їхнє прагнення до незалежності та розширення зв'язків з країнами Заходузагострення національних та релігійних протиріч. Кириченко В. А.

у багатьох колишніх республіках Югославії демократичні вибори вивели на передній план войовничих націоналістів, що й стало однією з передумов численних конфліктів та громадянської війни;посилилося насильство у відносинах етнічних громад;величезні людські жертви численних конфліктів; посилення міграційних процесів та загострення проблеми біженців (мільйони людей покинули межі Югославії);конфлікти етнічного та релігійного характеру на території колишньої Югославії стали загрозою для безпеки всієї Європи. Наслідки розпаду ЮгославіїРозпад ЮгославіїКириченко В. А.

Війни та конфлікти. Кириченко В. А. Найтугіший вузол протиріч виник у Боснії та Герцеговині, де етнічний сепаратизм у поєднанні з національною нетерпимістю та релігійним екстремізмом, призвів до кривавої війни між проживаючими у країні сербами, мусульманами та хорватами.

Сепаратизм – прагнення до відокремлення, відділення частини території держави з метою створення суверенної держави, переходу до складу іншої держави чи набуття статусу дуже широкої автономії. Війни та конфлікти. Кириченко В. А.

Екстремізм – (від лат. extremus – крайній) – схильність до крайніх поглядів, дій і заходів. Війни та конфлікти. Кириченко В. А.

Проміжий підсумок. Конфлікти міжетнічного та міжрелігійного характеру на території колишньої Югославії були найтривалішими, найкривавішими після Другої світової війни. Балкани і надалі залишаються “пороховою бочкою Європи”. Кириченко В. А.

Республіка Сербія. Республіка Чорногорія. Республіка. Хорватія. Нові південнослов'янські держави У 2007 р. проголосила озброєний нейтралітет. 1 березня 2012 офіційно набула статусу кандидата в члени Євросоюзу. З грудня 2010 р. є офіційним кандидатом на вступ до Євросоюзу. З 2017 р. - член НАТО. З 2013 р. є офіційним членом Євросоюзу. З 2009 р. - член НАТО. Кириченко В. А.

Республіка Словенія. Республіка Північна Македонія. Боснія і Герцеговина. Нові південнослов'янські держави З 2005 р. є офіційним кандидатом на вступ до Євросоюзу. З 2020 р. - член НАТО. У 2016 р. подала заявку на вступ до Європейського Союзу. У 2010 р. отримала план дій щодо вступу в НАТО. З 2004 р. є офіційним членом Євросоюзу. З 2004 р. - член НАТО. Кириченко В. А.

Загальний підсумок Країни Центрально-Східної Європи після демонтажу комуністичних режимів почали переводити свої економіки на ринковий шлях розвитку й відновлювати демократичні традиції в політичному житті. Долати цей складний шлях їм допомагали країни Заходу, надаючи фінансову і політичну підтримку. Кириченко В. А.