У ході боротьби проти нацизму у країні сформувався патріотичний Єдиний народно-визвольний фронт, який об'єднував представників різних політичних партій. Ще у 1943 р. емігрантський уряд у Лондоні був позбавлений усіх прав законного уряду Югославії, а королю Петру ІІ було заборонено повертатись у країну до закінчення війни. Політична боротьба за владу. Кириченко В. А.
Прихід комуністів до владиу березні 1945 р. Й. Броз Тіто у відповідності з рекомендаціями Кримської конференції сформував Тимчасовий народний уряд, у якому комуністи домінували; у листопаді 1945 р. комуністи перемогли на виборах до Установчої Скупщини (парламенту). Усе суспільно-політичне життя перейшло під контроль комуністів;у січні 1946 р. у зв’язку з ліквідацією монархії у країні узаконена однопартійна система; 31 січня 1946 р. прийнято конституцію країни, яка закріпила будівництво соціалістичного ладу. Встановлення комуністичного ладу. Кириченко В. А.
Югославія після Другої світової війни. Проблеми післявоєнного життятотальна розруха у виробничій та соціально-побутовій сферах;падіння промислового виробництва;нестача продовольства, предметів широкого вжитку;гострий дефіцит вугілля та нафтопродуктів;дефіцит кваліфікованих кадрів;загострення міжнаціональних протиріч і конфліктів;посилення впливу лівих сил;загострення боротьби за владу. Кириченко В. А.
ліквідація наслідків нацистської окупації;відродження державності, демократичних прав і свобод громадян;відновлення та розвиток демократії;зміцнення молодої народної влади;об'єднання південнослов'янських земель на рівноправній основі;вирішення національної проблеми;відбудова промисловості та сільського господарства;національно-культурне відродження регіонів;вирішення соціально-побутових проблем. Найважливіші завдання у перші повоєнні роки. Югославія після Другої світової війни. Кириченко В. А.
Радикальні перетворення 1945 – 1946 рр.націоналізація усієї великої та середньої промисловості, банків, транспорту та зв'язку, розробок корисних копалин;одержавлення кооперативних та малих приватних підприємств;конфіскація землі і власності “посібників ворога” та володінь Римо-католицької та Православної церков;колективізація у формі кооперації;аграрна реформа (фактично розподіл землі між селянами та кооперативами), яка знищила приватну власність на селі;утвердження однопартійної політичної системи;наступ на позиції надто впливових у суспільстві Римо-католицької та Православної церков.Єдиним гарантом діяльності влади був непохитний авторитет Йосипа Броз Тітоце викликалопосилення беззаконня, корупції, чисельних зловживань з боку влади;вкрай напружену атмосферу у суспільстві через невдоволення населення. Югославія після Другої світової війни. Кириченко В. А.
У перші післявоєнні роки головним союзником Югославії залишався СРСР. Однак на відміну від інших керівників південно-східних держав, Тіто, будучи національним героєм і послідовним прихильником соціалізму, не допускав беззаперечного підпорядкування сталінському керівництву, а прагнув проводити незалежну внутрішню і зовнішню політику. Конфлікт з СРСРКириченко В. А. Першотравнева демонстрація у Бєлграді.1946 р.
Сталіна дратувало прагнення югославського лідера до самостійності, а більш за все – його наміри йти своїм шляхом будівництва соціалізму. З середини 1947 р. відносини між Югославією та СРСР різко погіршилися. Конфлікт двох лідерів перемістився у сферу міждержавних відносин. Конфлікт з СРСРКонцтабір Голі Оток для прорадянськи налаштованих югославських коммуністів. Кириченко В. А.
передача промислових підприємств в управління виборним робітничим радам і комітетам трудових колективів;створення системи органів місцевого самоврядування;реформа у галузі планування господарства: більшість функцій передано місцевим органам влади;відмова від політики колективізації: селянські трудові кооперативи реорганізовані і з точки зору господарювання прирівняні до промислових підприємств;економічна свобода промислових підприємств;відмова від державного регулювання цін;лібералізація режиму (демократизація, десталінізація, дебюрократизація, ідеологічний та політичний плюралізм).“Самоврядний соціалізм” Тіто. Лібералізація режиму у 1960-ті рр. Кириченко В. А.
Підсумки реформ Й. Броз Тітов організаційній структурі політичної системи – “реальний соціалізм”у товарно-грошових відносинах – капіталізму низових ланках виробництва й розподілу – модель “самоврядного соціалізму”Кириченко В. А. Югославія залишалася країною соціалістичного типу з національним забарвленням і вдалим поєднанням капіталістичних і соціалістичних основ у державному будівництвіРозвиток “самоврядного соціалізму” у 1980-ті рр.
Головною цементуючою основою югославської федерації був Союз комуністів Югославії – правляча партія. Різке загострення кризи в партії поклало початок розпаду Югославії. Розпад Югославії{22838 BEF-8 BB2-4498-84 A7-C5851 F593 DF1}25 червня 1991 р. Словенія29 червня 1991 р. Хорватія8 вересня 1991 р. Македонія14 жовтня 1991 р. Боснія і Герцеговина “Парад незалежності” союзних республік. Кириченко В. А.
Причини розпаду Югославіїзакінчення “холодної війни”, антитоталітарні революції у країнах Східної Європи, розпад СРСРнаростання протиріч, викликаних несумісністю між монополією комуністів на владу та системою самоуправліннякриза вищої державної і партійної влади після смерті Й. Броз Тіто. Розпад Югославіїрозпад Союзу комуністів Югославії як ядра політичної системи країнинаростання відцентрових тенденцій, особливо з боку Словенії і Хорватії, їхнє прагнення до незалежності та розширення зв'язків з країнами Заходузагострення національних та релігійних протиріч. Кириченко В. А.
у багатьох колишніх республіках Югославії демократичні вибори вивели на передній план войовничих націоналістів, що й стало однією з передумов численних конфліктів та громадянської війни;посилилося насильство у відносинах етнічних громад;величезні людські жертви численних конфліктів; посилення міграційних процесів та загострення проблеми біженців (мільйони людей покинули межі Югославії);конфлікти етнічного та релігійного характеру на території колишньої Югославії стали загрозою для безпеки всієї Європи. Наслідки розпаду ЮгославіїРозпад ЮгославіїКириченко В. А.
Республіка Сербія. Республіка Чорногорія. Республіка. Хорватія. Нові південнослов'янські держави У 2007 р. проголосила озброєний нейтралітет. 1 березня 2012 офіційно набула статусу кандидата в члени Євросоюзу. З грудня 2010 р. є офіційним кандидатом на вступ до Євросоюзу. З 2017 р. - член НАТО. З 2013 р. є офіційним членом Євросоюзу. З 2009 р. - член НАТО. Кириченко В. А.
Республіка Словенія. Республіка Північна Македонія. Боснія і Герцеговина. Нові південнослов'янські держави З 2005 р. є офіційним кандидатом на вступ до Євросоюзу. З 2020 р. - член НАТО. У 2016 р. подала заявку на вступ до Європейського Союзу. У 2010 р. отримала план дій щодо вступу в НАТО. З 2004 р. є офіційним членом Євросоюзу. З 2004 р. - член НАТО. Кириченко В. А.
Загальний підсумок Країни Центрально-Східної Європи після демонтажу комуністичних режимів почали переводити свої економіки на ринковий шлях розвитку й відновлювати демократичні традиції в політичному житті. Долати цей складний шлях їм допомагали країни Заходу, надаючи фінансову і політичну підтримку. Кириченко В. А.