Презентація з хімії для 11 класу по темі "Хімія волокон"

ГОРОДИЩЕНСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І – ІІІ СТУПЕНІВ № 3 Роботу виконали учениця 11 класу Горбенко Анастасія та учитель Городищенської ЗОШ І-ІІІ ступенів №3 Короп Леся Борисівна Проект на тему: ХІМІЯ ВОЛОКОН

ЗАВДАННЯ Дати визначення волокнам. З’ясувати класифікацію волокон. Дізнатись про виробництво волокон. Ознайомитись з видами волокон.

Волокна - це високомолекулярні полімери з яких виготовляють нитки, тканини та інші текстильні вироби.

КЛАСИФІКАЦІЯ ВОЛОКОН ВОЛОКНА ПРИРОДНІ (натуральні) ХІМІЧНІ Синтетичні Штучні Рослинні Мінеральні Тваринні

Існує два способи формування волокна: мокрий і сухий Мокрий спосіб використовується у випадку прядіння волокна із розчину, який подається прядильним насосом, проходить через фільтр, продавлюється через отвори філь’єри і потрапляє в розчин, що знаходиться в осадовій ванні. Далі утворені нитки намотуються на бабіну. При сухому формуванні нагрітий прядильний розчин або полімерна смола після проходження через філь’єру попадає у вигляді струмків у шахту прядильної машини, в яку подається нагріте повітря. При температурі 80 C відбувається випаровування розчину, струмочки утворюють пучок волокон, який при виході з шахти з’єднуються в нитку, підкручується і намотується на бабіну.

Виробництво будь-яких хімічних волокон можна умовно розділити на 4 стадії Перша стадія полягає в синтезі полімерів; Друга стадія – приготування прядильної маси, тобто розчинів або розплавів та їх ретельне очищення від не розширюваних часток та бульбашок повітря. На цій стадії також відбувається забарвлення розчинів та розплавів;

Третя стадія – формування волокна. Це основна і найбільш відповідальна операція, яка відбувається шляхом продавлювання через філь’єру надтонких струмочків прядильної маси. Формування волокна закінчується затвердінням елементарних волокон, при якому зберігається орієнтація мікромолекул. Четверта стадія – це оздоблення волокна: очищення від домішок і обробка жировими розчинами, щоб надати йому більшої слизькості для полегшення виготовлення тканини на текстильних підприємствах. Завершують виробництво волокон сушінням і намотуванням їх у вигляді ниток на котушки.

Природні волокна – це натуральні текстильні волокна, що утворюються в природних умовах міцні і гнучкі тіла малих поперечних розмірів і обмеженої довжини, придатна для виготовлення пряжа або безпосередньо текстильних виробів (наприклад, нетканих). Одиночні волокна, що не діляться в подовжньому напрямі без руйнування, називаються елементарними (волокна великої довжини – елементарними нитками); декілька волокон, що подовжньо скріпляють (наприклад, склеєних) між собою називаються технічними. За походженням, яке визначає і хімічний склад волокон, розрізняють волокна рослинного, тваринного і мінерального походження.

До природних волокон відносять: Льон Джут Бананові волокна Бамбук

Хімі́чні воло́кна — волокна, які одержують з продуктів хімічної переробки природних полімерів (штучні волокна) або з синтетичних полімерів (синтетичні волокна). Виробництво (т.з. формування) хімічних волокон звичайно полягає в продавлюванні розчину або розплаву полімеру через отвори фільєри в середовище, яке викликає затвердіння тонких волокон, що утворилися. Таким середовищем при формуванні з розплавів служить холодне повітря, з розчинів — гаряче повітря («сухий» спосіб) або спеціальний розчин, т.з. осадна ванна («мокрий» спосіб). Випускаються у вигляді мононитки, штапельного волокна або пучка з безлічі тонких ниток, з'єднаних шляхом сукання. Люрекс

Хімічні волокна мають ряд суттєвих переваг над натуральними: Виробництво хімічних волокон потребує значно менше затрат праці; Виробництво хімічних волокон не залежить від природних, географічних і кліматичних умов і може швидко нарощувати свої потужності.

До хімічних волокон відносять: Ацетатний шовк Нейлон Акрил Поліамід

ВИСНОВКИ Отже, під час виконання завдання ми: дали визначення волокнам; з’ясували класифікацію волокон; дізнались про виробництво волокон; ознайомились з видами волокон.

Список використаних джерел Боєчко Ф.Ф., Боєчко Л.О. Основи хімії полімерів. Навчальний посібник для студентів вузів. – Черкаси: Вид. від. ЧНУ імені Богдана Хмельницького, 2008. – 240 с. 2. http://www.sdl.net.ua/shpk.php