Презентація з мистецтва на тему "Українське кіномистецтво ХХ ст."

Українське кіномистецтво ХХ століття

Зміст роботи1. О. Довженко 2. С. Параджанов

Видатний український кінорежисер. Народився в багатодітній селянській сім’ї на хуторі В’юнище Сосницького повіту Чернігівської губернії. У різних джерелах називають різні дати народження О. Довженка: 10, 11 або 12 вересня. У 1911 він вступив до Глухівського вчительського інституту (зараз Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка). З часом Олександр Довженко пробивається до кіно. З 1925 року Довженко — стажист по агітфільму «Червона Армія». Перший серйозний успіх прийшов у 1929 році після виходу на екрани фільму «Звенигора». Наступним фільмом Довженка став «Арсенал» — фільм-поступка перед владою, як вважає більшість кінознавців. «Поему про море» (1956), «Повість полумяних літ» (1961) і «Зачаровану Десну» (1964) поставить вже Юлія Солнцева. Крім того, вона зніме «Незабутнє» (1968) та «Золоті ворота» (1969) на основі літературних творів режисера.

Національна кіностудія імені О. Довженка. У 1919-1920 рр. в Одесі було організовано першу кінофабрику. Саме тут розпочав свою діяльність О. Довженко, знявши фільми «Вася-реформатор», «Ягідка кохання» та інші. У 1928 р. було засновано Київську кінофабрику. Нині це Київська кіностудія імені О. Довженка. Тут митець зняв знаменитий фільм «Земля», який у 1958 р. на Всесвітній виставці в Брюсселі назвали одним з найталановитіших кінотворів усіх часів. У 1995 р. започатковано Державну премію України ім. О. П. Довженка.

Ігрове кіно намагалося поєднати революційну тематику з традиційною для попереднього періоду мелодрамою та пригодницькими жанрами («Сумка дипкур'єра», «Ягідка кохання» Олександра Довженка). «Васю-реформатора» та «Ягідку кохання» сам Довженко не зарахує до свого творчого доробку. Першим своїм фільмом він назве «Сумку дипкур'єра. Німе кіно. Кадр з фільму «Ягідка кохання» Олександра Довженка«Сумка дипкур'єра»

Стрічка «Щорс», що був знята на вимогу Сталіна. Сценарій, побудований за маршрутами боїв Миколи Щорса, Олександр Довженко пише 11 місяців, має багато листів від учасників боїв та соратників Щорса, відвідує архіви та історичні музеї. Сценарій весь час перероблявся, Довженко жертвував історичною правдою раз по разу, розуміючи, що її у цьому фільмі бути не може. Проби фільму систематично направляли Сталіну у Москву, і у залежності від волі вождя деякі епізоди Довженко змушений був переробляти по 5-6 разів. Звукове кіно. Кадр зі стрічки «Щорс» (1939)

Особливу роль у становленні українського кіномистецтва відіграли фільми О. Довженка «Звенигора» (1928), «Арсенал» (1929), «Земля» (1930) Перший серйозний успіх прийшов у 1929 році після виходу на екрани фільму «Звенигора». Ідея належала Юркові Юртику (Тютюннику), який і написав сценарій фільму-легенди про скарб,закопаний гайдамаками в надрах гори. Наступним фільмом Довженка став «Арсенал» — приниження й засудження визвольних змагань українського народу після розпаду царської імперії. Не зважаючи на те, що сам автор воював у лавах армії УНР, цього разу він — на іншому боці. Х/ф "Арсенал“ Х/ф ‘”Звенигора”

Сценарій Олександра Довженка «Україна в огні», який Сталін спочатку сприйняв схвально, потім було піддано розгромній критиці, а автора — шельмуванню. Одною з причин цього, про що Довженкові натякнули, було те, що у сценарії нічого не було сказано про вирішальну роль Сталіна у перемозі над ворогом. Х/ф “Україна в огні”

У 1954- 1955рр. режисер закінчує роботу над кіноповістю «Зачарована Десна» , розпочату ще 1942 року, де він згадує своє дитинство. Її надрукують у журналі «Дніпро», але сценарію з неї Довженко не створить. «Поему про море» (1956), «Повість полум'яних літ» (1961) і «Зачаровану Десну» (1964) (почали знімати у серпні 1963 студією “Мосфільм” на Чернігівщині) поставить вже Юлія Солнцева. О. Довженко зі своєю дружиною Ю. Солнцевою. Довженко на зйомках фільму "Поема про море"

У самій Сосниці збереглася хата, де народився український письменник і кінорежисер. Музей важко не помітити.17 вересня Верховна Рада прийняла рішення про святкування наступного року на державному, рівні 120-річчя з дня народження відомого українського письменника і кінорежисера Олександра Довженка. У селищі Сосниця до цієї дати хочуть реконструювати гімназію (колишню політехнічну школу, де вчився митець), переробити кінотеатр, зробити новий корпус для музею. 

Сергій Параджанов ( 1924 – 1990 ) Народився Сергій Параджанов у Тифлісі в родині антиквара. Визначний вірменський та український кінорежисер, народний артист УРСР. У 1942-1945 роках він вчився на вокальному відділенні Тбіліської консерваторії. З Україною пов'язана значна частина творчої біографії Сергія Параджанова. В Україні створив фільми "Наталія Ужвій", "Золоті руки", "Думка" (всі - 1957), "Перший хлопець" (1958), "Українська рапсодія" (1961) "Квітка на камені" (1962, у співавторстві з А. Слісаренком). Міжнародне визнання прийшло до Параджанова після екранізації в 1964 повісті М. Коцюбинського "Тіні забутих предків". У одному з своїх інтерв'ю Параджанов сказав: "Всі знають, що у мене три батьківщини. Я народився в Грузії, працював в Україні і збираюся вмирати у Вірменії". 17 липня 1990 року він приїхав до Єревану, де через три дні і помер.

Працював асистентом режисера на фільмі «Тарас Шевченко» (режисер І. Савченко), асистентом режисера на фільмі «Максимко» (режисер А. Мишурін). Зняв дипломну роботу — фрагмент фільму «Андрієш» за мотивами молдавських казок. Через чотири роки Параджанов разом із режисером Яковом Базеляном зніме на кіностудії ім. Довженка повнометражний варіант цього сюжету

Міжнародне визнання прийшло до Параджанова після екранізації в 1964 повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків». Фільм «Тіні забутих предків» був удостоєний призу на Всесоюзному кінофестивалі в Києві (1966). Та все ж на Заході (там фільм демонструвався під назвою «Вогняні коні») інтерес до нього був значно більшим, ніж на батьківщині. Фільм отримав 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них — 24 гран-прі) у двадцять одній країні.

У 1967 Параджанова запрошують на Єреванську кіностудію, де він працює над фільмом «Колір гранату» («Саят-нова») — картиною про великого вірменського поета, мова в якій йде швидше про життя духу, ніж про зовнішні події біографії. фільм майже чотири роки лежав на полиці. І лише в 1973 році його випустили в прокат, проте Параджанов до цього вже не мав ніякого стосунку. Він відмовився змонтовувати картину, і за нього це зробив інший режисер — Сергій Юткевич.

С. Параджанов і Україна. З Україною пов'язана значна частина творчої біографії Сергія Параджанова. В Україні створив фільми «Наталія Ужвій», «Золоті руки», «Думка» (всі — 1957), «Перший хлопець» (1958),«Українська рапсодія» (1961) «Квітка на камені» (1962, у співавторстві з А. Слісаренком). С. Параджанов на зйомці фільму «Квітка на камені»

Луцьк, 2013 Дякую за увагу!