Адаптація. Адаптація (від латин. аdaptation — пристосування) — це розвиток будь-якої ознаки, який сприяє виживанню виду і його розмноженню. Адаптація може виявлятись як анатомічна структура (особливості будови), фізіологічний процес, або поведінкова реакція організму, яка сформувалась у ході еволюції (історичного розвитку організмів). Адаптація є способом відповіді живих організмів на вплив навколишнього середовища. Усі організми без винятку мають свої пристосування до середовища життя.
Освітленість водойм швидко зменшується зі збільшенням глибини. На глибинах понад 250 м фотосинтезуючі організми існувати не можуть. На глибини понад 1500 м світло взагалі не проникає. Кисень, який міститься у воді, надходить туди з атмосферного повітря, а також виділяється фотосинтезуючими організмами, що мешкають у верхніх шарах водойм. Водне середовище
Освітленість Температура. Вологість. Газовий склад атмосфери. Основні показники. Денні НічніТеплокровні холоднокровніНаземно – повітряне середовище Наземно-повітряне середовище дуже різноманітне за проявом чинників, які впливають на особливості життєдіяльності організмів і провідна роль належить абіотичним чинникам. СвітлолюбніТіньовитриваліТіньолюбніВологолюбніСухолюбніТеплолюбніХолодолюбніВологолюбніПосухостійкіТварини Рослини
Пристосування рослин до періодичних змін умов середовища — Згадаймо, що відбувається з деревами і чагарниками восени? — Коли саме це починає відбуватись? Коли наступає осінь і денна та нічна температура поступово знижуються, у рослин починає опадати листя. Справа в тому, що через листя рослини віддають багато вологи під час випаровування, а взимку корені дерев і чагарників не можуть її поповнювати. Таким чином, рослини, позбавляючись від листя, захищають себе від засихання та зламування гілок у холодну пору року.
Пристосування рослин до добових змін умов середовища Також рослини реагують на періодичні добові зміни (добові ритми). Добові ритми — це пристосування рослин до зміни погодних умов довкілля впродовж доби: вологості, освітленості, температури. Наприклад, у деяких рослин (квітки яких запилюються комахами вдень) квітка відкривається вдень, а вночі закривається. А в деяких (які запилюють нічні комахи) все відбувається навпаки.
Пристосування тварин до періодичних змін умов середовища Поведінка — це різні реакції живого організму. Поведінкові реакції можуть бути дуже різними, проте всі вони пов’язані з пристосуванням організму до змін навколишнього середовища. Через різке погіршення умов існування в холодну пору року тваринам зазвичай важко дістати необхідну кількість їжі. Зимовий сезон вносить великі зміни в умови харчування птахів і ссавців. Зникає більшість комах і безхребетних тварин (це пов’язано не тільки зі зменшенням кількості їжі, а й зі зміною температури). У сплячку впадають земноводні, плазуни і риби, які є джерелом живлення багатьох птахів і ссавців. Тому в багатьох організмів у процесі еволюції виробилася сезонна зміна кормів, тобто перехід на харчування тими кормами, які найбільш доступні в ту або іншу пору року. Наприклад, великий строкатий дятел влітку харчується переважно комахами, проте в другу половину літа в його раціоні з’являються також і рослинні корми: ягоди малини, костяниці, черемхи, значно пізніше — ягоди брусниці й насіння сосни або ялини. Восени та взимку, зазвичай він майже повністю переходить на рослинні корми (насіння хвойних дерев, горіхи і жолуді). Ранньої весни дятел п’є сік дерев, який має велике значення в цей найбільш голодний період року. Таким чином дятел переживає несприятливі умови.
Пристосування тварин до періодичних змін умов середовища Також, велика кількість птахів переміщується (мігрує) у пошуках їжі з початком холодів. У залежності від цього птахів поділяють на три групи: осілі, кочові та перелітні. Осілі птахи не залишають свого місця існування і перезимовують там, де й живуть (горобці, голуби, сороки, ворони). Кочові птахи переміщуються на незначні території у пошуках їжі (синиці, сойки, болотяні сови). Перелітні птахи здійснюють довготривалі перельоти на великі відстані (шпак, ластівка, дикі гуси та лебеді). ОСІЛІКОЧОВІПЕРЕЛІТНІ
Пристосування тварин до періодичних змін умов середовища Поведінковою реакцією є використання сховищ для ночівель та захисту від негоди. Взимку найбільш низькі температури бувають вночі. У більшості тварин на нічну частину доби припадає період спокою, під час якого харчування повністю припиняється. Сплячка, стан заціпеніння, або «глибокого сну», що характеризується істотним зниженням температури тіла, енерговитрат й інтенсивності всіх фізіологічних процесів,— це також поведінкове пристосування. У такий стан iз наставанням холодів впадають усі холоднокровні тварини, комахи, деякі теплокровні.
Пристосування тварин до періодичних змін умов середовища Іще одним пристосуванням у тварин є зміна забарвлення хутра в залежності від пори року. Такі зміни відбуваються під час линьки (зміни хутрового покриву). Найвідомішим представником такого пристосування є заєць-біляк. Улітку його хутро сірувато-біле, а взимку — яскраво-біле, лише кінчики вух чорні. Так заєць приховується від своїх ворогів (лис, вовків, сов). Коли такий заєць заховається у снігу, то його не може помітити жодний хижак.
Пристосування тварин до періодичних змін умов середовища Окрім зайця, добре відома всім така тварина, як песець. Улітку його хутро привабливого сріблястого кольору з темним малюнком на спині та боках, а взимку ця полярна лисичка одягає пишну чисто-білу шубку. Таким чином їй вдається приховатись і вичікувати в засідці свою здобич.
Пристосування організмів до життя в пустелі. Більшість тварин, що мешкають у пустелях,— це членистоногі (комахи, павуки, скорпіони) та рептилії. Набагато рідше зустрічаються ссавці та птахи. У тварин, що живуть у пустелях, добре розвинений слух, зір та спритність у рухах (наприклад, тушканчики та кенгурові стрибуни стрибають по піску, відштовхуючись довгими задніми кінцівками).
Пристосування організмів до життя в пустелі. Верблюди мають широкі ступні для того, щоб не загрузнути в піску. Більшість пустельних змій повзають боком: звиваються діагонально напряму руху, торкаючись піску тільки двома точками тіла і залишаючи за собою два паралельні ряди слідів, тому що вони бояться повзати по розжареному піску. У багатьох ящірок, які мешкають у пустелях, як і у змій, відсутні ноги. А деякі ящірки бігають по гарячому піску так швидко, що торкаються його тільки протягом лічених секунд.
Пристосування організмів до життя в пустелі. Яскравою ознакою як пустельних хижаків, так і їхніх жертв є маскування. У багатьох пустельних змій очі й ніздрі розташовані на голові зовсім поряд, тому на здобич вони можуть чекати, повністю зарившись у пісок. Переважна більшість мешканців пустелі мають пісочне забарвлення, щоб не виділятися на тлі піску. Вдень у пустелі стоїть нестерпна спека, під час якої більшість тварин, якби вони не мали пристосувань, змогли б прожити не більше ніж декілька годин. Деякі тварини ховаються у своїх підземних схованках і виходять зі своїх укриттів тільки вночі, коли температура спадає.
Пристосування організмів до життя в тропічних лісах. До тропічних тварин належать як грізні хижаки, такі як пума, так і зовсім беззахисні гризуни та ящірки. У тропічних лісах багато яскравих папуг та гігантських метеликів, на листі рослин можна зустріти величезних павуків, на ліанах гойдаються мавпи, а на гілках дерев лежать великі представники родини Котячі.
Пристосування організмів до життя в тропічних лісах. Усі вони пристосовані до життя в таких достатньо спекотних і дуже вологих умовах. Хижі ссавці мають гнучке тіло та кігті, щоб пересуватись по гілках дерев. Мавпи мають чіпкі хвости та кінцівки, які допомагають їм перелітати з одного дерева на інше. У тропічних лісах завжди тепло, тому комахи та інші безхребетні набувають величезних розмірів. Наземних травоїдних тварин у тропічних лісах майже не буває, тому що густі зарості дерев не дають можливості рости трав’янистим рослинам. Тут не буває тварин із великими рогами, бо вони заважали б їм пересуватись. Більшість тварин у тропічному лісі літають або повзають. Майже у всіх мешканців тропіків дуже добре розвинені органи зору або слуху. У птахів, що літають у верхніх частинах лісу, крила зазвичай короткі та широкі, а в тих, що живляться нектаром,— вузькі.