Презентація з Української мови. Навчання грамоти. (читання) 1 клас НУШ

Презентація на тему:«Тексти з малюнками для 1 класу»Вчителя ОЗО«Калинівський академічний ліцей- освітній центр»Цимбалюк Тетяни. Михайлівни

Жив та і була в них ряба. Якось раз знесла  Зраділи , взяли , дивляться. А воно не просте, а ! бив-бив яйце – не розбив. била-била яйце – не розбила. бігла, хвостиком махнула, впало, покотилося і розбилося. Побачили це дід і баба. плаче, плаче, а кудкудаче:– Не плач, , не плач, : я вам нове знесу! І не золоте, а !

Був собі Андрушка, а в нього Марушка, а в баби Мінка, а в собачка Хвінка, а в товаришка — Варварка, а в вихованка — Сіроманка. Раз весною посадив ріпку. Виросла велика- превелика! Пішов рвати . Тягне-потягне, а витягти не може!Кличе він Марушку. Узяв ріпку за чуб, діда за плече тягнуть- потягнуть, а витягнути не можуть!

Кличе дочку Мінку. Узяв ріпку за чуб , діда за сорочку, бабу за торочку — тягнуть- потягнуть, а витягнути не можуть!Кличе Хвінку. Узяв дід за чуб, баба за сорочку, бабу за торочку, дочку за спідничку — тягнуть- потягнуть, а витягнути не можуть!

Кличе Варварку. Узяв ріпку за чуб, діда за сорочку, бабу за торочку, дочку за спідничку, собачку за хвостик - тягнуть- потягнуть, а витягнути не можуть!Кличе Сіроманку.

Узяв за чуб, за сорочку, за торочку, за спідничку, за хвостик, за лапку — як потягли, як потягли, так і покотилися. Упала на Андрушку, на Марушку, ана Мінку, на Хвінку, на Варварку, а …

Ішов лісом, а за ним бігла , та й загубив дід . От біжить , улізла в ту та й каже:— Тут я буду жити!Коли це плигає та й питає:— А хто-хто в цій ?— -шкряботушка. А ти хто?— -скрекотушка. Пусти й мене!

От уже їх двоє. Коли біжить . Прибіг до та й питає:— А хто-хто в цій ?— -шкряботушка, -скрекотушка. А ти хто?— А я -побігайчик. Пустіть і мене! — Іди!

От уже їх троє. Коли це біжить — та до рукавички:— А хто-хто в цій живе?— -шкряботушка, -скрекотушка та -побігайчик. А ти хто?— Та я -сестричка. Пустіть і мене!— Та йди!

Ото вже їх четверо сидить. Аж суне — та й собі до рукавички, питається:— А хто-хто в цій живе?— -шкряботушка, -скрекотушка, -побігайчик та -сестричка. А ти хто?— Та я -братик. Пустіть і мене!— Та вже йди!

Уліз і той. Уже їх п'ятеро. Де не взявся — біжить .— Хро-хро-хро! А хто-хто в цій живе?— -шкряботушка, -скрекотушка, -побігайчик, -сестричка та -братик. А ти хто?— Хро-хро-хро! А я -іклан. Пустіть і мене!— Оце лихо! Хто не набреде — та все в ! Куди ж ти тут улізеш? — Та вже влізу, — пустіть!— Та що вже з тобою робити,— йди!

Уліз і той. Уже їх шестеро, уже так їм тісно, що й нікуди. Коли це тріщать кущі, вилазить — та й собі до рукавички, реве й питається:— А хто-хто в цій рукавичці живе?— -шкряботушка, -скрекотушка, -побігайчик, -сестричка, -братик та -іклан. А ти хто?— Гу-гу-гу! Як вас багато! А я -набрідь. Пустіть і мене!— Куди ми тебе пустимо, коли й так тісно?— Та якось будемо.

— Та вже йди, тільки скраєчку! Уліз і , — семеро стало. Та так вже тісно, що ось-ось розірветься. Коли це оглядівся,— нема . Він тоді назад — шукати її, а попереду побігла. Бігла-бігла, бачить — лежить і ворушиться. тоді: «Гав-гав-гав!»Вони як злякаються, як вирвуться з рукавички,— так усі й порозбігалися лісом. Прийшов та й забрав .