Історія – наука, яка займається вивченням минулого людства, покладаючись при цьому на письмові та матеріальні свідчення минулих подій.Історія України – процес формування держави України. Появі державності передувавтривалий процес етногенезу українців, після виникнення якої сформувалась українськанація. Хронологія – відносно самостійна («допоміжна») історична дисципліна, що вивчаєрізноманітні системи літочислення та їхній розвиток, допомагає встановлювати точні дати історичних подій і джерел шляхом переведення на сучасне літочислення дат іншихліточислень і календарів Визначення, обов'язкові для запам'ятовування Історичні джерела – об`єкт, який існує на час дослідження і містить інформацію про факти минулого, що мають пізнавально-історичне значення. Археологія – наука, що висвітлює історію людського суспільства на основі вивчення пам’яток кам’яної, мідної (бронзової), залізної доби і пізніших часів. До цих пам’яток, що називаються археологічними, належать: стоянки, поселення, поховання, різні типи знарядь праці, зброї, посуду, прикрас, предмети побуту, мистецтво тощо. Цивілізація – людська спільнота, яка впродовж певного періоду часу (процес зародження, розвиток, загибель чи перетворення цивілізації) має стійкі особливі риси в соціально- політичній організації, економіці та культурі (науці, технологіях, мистецтві тощо), спільні духовні цінності та ідеали, ментальність (світогляд).
Вступ. Україна на мапі світу. Україна – держава у Центрально-Східній Європі. Площа 603 548 км2. Столиця – м. Київ. Межує із Молдовою, Румунією, Угорщиною, Словаччиною, Польщею, Білоруссю, Російською Федерацією. Омивається на півдні Чорним та Азовським морями. Україна – унітарна держава. Адміністративно-територіальний устрій – обласний: 24 області + автономна республіка Крим + 2 міста зі спеціальним статусом – Київ та Севастополь. З липня 2020 р. – 136 районів. Україна є парламентсько-президентською республікою. Найвищим органом державної влади є Верховна Рада України, а главою держави — Президент України. Населення ≈ 43,8 млн осіб. Україна — індустріально-аграрна країна з переважанням продукування сировини. Україна на карті світу
Історія України як наукаІсторія України як наука вивчає процес розвитку українського народу (а також історію його предків, інших племен і народів на нашій території) на основних землях поселення від найдавніших часів до сучасності. Предметом навчального курсу сторія України є наука про появу людей на території сучасної України, їх розселення і спосіб життя, про їх етногенез, про українців і їх відносини з іншими народами, про матеріальний і духовний їх розвиток, про боротьбу за свою незалежність. Допоміжні історични дисципліни: Археологія – спеціальна (допоміжна) історична дисципліна, що реконструює історію на основі матеріальних пам`яток. Хронологія - спеціальна (допоміжна) історична дисципліна, що вивчає час та системи літочислення.
Визначення датування. Традиційно, датування століть відбувається римськими цифрами: І, ІІ, ІІІ … ХХІ. Століття – це 100 років. Тисячоліття – 1000 років. Тобто, у двозначних датах: 62 р. – І століття, бо сто років ще не минуло (62<100), у тризначних: 123 р. – 100 (1 століття) +23 р. (понад 1 століття) = ІІ століття. АЛЕ, дати, що закінчуються на «оо» – 900 р., 1800 р. – це останній рік століття. 900 р. – останній рік 9 ст., а не перший рік 10 ст.; 1800 р. – останній рік 18 ст., а не перший рік 19 ст. Техніка «пальчик»: щоб визначити століття, закриваємо останні дві цифри і додаємо 1 (крім «00»)1648 + 1= 17 (XVII)ст.854 + 1= 9 (IX) ст.1600 р. – 16 (ХІV) ст.
Джерела з історії України. Джерела з історії України – пам'ятки минулого, що дають історикам факти, на яких ґрунтуються історичні знання. Джерелознавство – спеціальна історична дисципліна, що вивчає історичні джерела. Основними типами історичних джерел є такі:1) речові джерела — пам’ятки матеріальної культури (речі, будівлі);2) писемні джерела — матеріальні носії письмової інформації, що безпосередньовідображають певні сторони діяльності людей (книги, літописи, мемуари);3) етнографічні джерела — дані про культуру, звичаї, побут народів;4) лінгвістичні джерела — дані з розвитку мови;5) усні джерела — билини, думи, міфи, легенди;6) Зображальні або зорові – картини, фото, графіті. Писемні джерела поділяють на оповідні (літописи, мемуари, листи, щоденники,Літературні твори) та актові (документи різних установ, офіційних осіб, договори, укази, накази, протоколи, стенограми).
Періодизація історії України. Періодизація історії України передбачає поділ всього обсягу української історії на «відрізки» – періоди за певними критеріями-упорядниками (явищами, державним устроєм тощо). Автором першої логічнообгрунтованої загальної наукової періодизації історії України був Михайло Грушевський у праці «Ілюстрована історія України». В добу незалежності цю періодицію було доповнено історією ХХ ст. Додержавний період (від появи перших людей на території України – до 6 (9) ст.)Київський період (9-13 ст.)Галицько-Волинська держава (13-14 ст.)Українські землі у складі Великого князівства Литовського (14-15 ст.)Литовсько-польська доба. Річ Посполита (15-16 ст.)Козацький період (16-18 ст.)Україна у складі Російської та Австрійської імперії (19 ст.)Українська революція (1917-1921 рр.)Радянська Україна (1921-1991 рр.)Україна незалежна (від 24 серпня 1991 р.)Михайло Сергійович Грушевський
Періодизація європейських культурних епох. Первісність – від появи первісних людей до перших цивілізацій (ІІІ тис. до н.е.). Античність – від перших цивілізації й до падіння Римської імперії ( ІІІ тис. до н.е. – IV ст. н.е.)Середні віки – від падіння Римської імперії до епохи Відродження (IV ст. н.е. – поч. XVII ст.)Новий час – від епохи Ренесансу до Першої світової війни (XVII ст. – 1914 р.)Новітня історія – від Першої світової війни до сучасності.