Презентація: "Законодавство України у сфері протидії епідемії ВІЛ-інфекції."

 Законодавство України у сфері протидії епідемії ВІЛ-інфекції. Захист прав людей, які живуть з ВІЛ. Причини і наслідки стигматизації і дискримінації.7 клас. Остапенко Людмили Юріївни

«СНІД – стосується кожного!»Життя людей – то наче свічки,Які горять в нічній пітьмі. Течуть, неначе воску річки,Кудись змарновані роки. Думки – то полум’я вогню. А вчинки – лише чорний дим. Що зараз начебто важливе Вже завтра відліта пустим. Хвороби косять нам життя, Мов у вогонь дме вітерець. Сьогодні в щасті все буття! А завтра? Все… Всьому кінець. Та ми живем життям своїм, Марнуючи за миттю мить, Ніхто не думає над тим, Ще скільки свічечці горіть.

Перевірка домашнього завдання: Чи правильним є ствердження, що симптоми ВІЛ-інфекції подібні до симптомів інших хвороб? (Так. Багато симптомів, характерних для ВІЛ-інфекції, можна спостерігати при грипі.)Чи означає позитивний аналіз на ВІЛ, що людина хвора на СНІД? (Ні. Результати аналізу свідчать про те, що людина є носієм ВІЛ.)Чи є ВІЛ-інфікований хворим на СНІД? (Це залежить від стадії захворювання. ВІЛ-інфекція має кілька стадій, остання – СНІД. Від моменту зараження і до стадії СНІДу людина є лише носієм ВІЛ.)

Як можна виявити зараження ВІЛ?(Факт зараження можна встановити тільки на підставі даних спеціального аналізу крові на наявність антитіл до вірусу імунодефіциту людини і ретельного медичного огляду.)Чому не ізолюють ВІЛ-інфікованих для запобігання поширення цього захворювання? (ВІЛ не передається повітряно-крапельним шляхом, при рукостисканні, при спільній роботі або навчанні, при побутових контактах, тому для оточення ВІЛ-інфіковані не є небезпечними.)СНІД є не лише медичною, а й соціальною проблемою, як для самих ВІЛ-інфікованих, так і для їхніх рідних, близьких і всіх людей, які так чи інакше пов’язані з ними. Трагізм ситуації полягає в її необоротності. ВІЛ-інфікована людина розуміє, що вона може заразити рідних, друзів, знайомих. Але ВІЛ-інфікований чи хворий на СНІД – це насамперед людина, наділена такими самими правами, почуттями, бажаннями, надіями, як і здорові люди.

Що таке ВІЛ?ВІЛ (HIV) – В – вірусІ – імунодефіциту. Л – людини ВІЛ-інфекція це довготривале інфекційне захворювання, яке розвивається в результаті інфікування вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) і характеризується прогресуючим ураженням імунної системи людини.

Що таке СНІД?СНІД (AIDS) – C – синдром. Н – набутогоІ – імунного. Д- дефіциту Якщо ВІЛ-інфекцію не лікувати, то через 6-10 (іноді до 20) років імунітет поступово знижується і розвивається СНІД.

Конституція України. Конституція України гарантує всім громадянам України право на належну медичну допомогу, яке поділяється на право мати доступ до такої допомоги та право отримувати адекватну медичну допомогу. Право на належну медичну допомогу є соціальним правом, користування яким пов’язане з певною специфікою, його реалізація перебуває в залежності від економічних можливостей держави. Але, згідно з міжнародними зобов’язаннями, які взяла не себе Україна, держави повинні прагнути поступово забезпечити здійснення усіх соціальних прав.

Основні проблеми, з якими стикаються у медичних закладах люди, які живуть з ВІЛ/СНІДом : Порушення добровільності тестування на ВІЛ – право на вільне прийняття рішень про обстеження на ВІЛ та подальше лікування;Економічна недоступність – у деяких медичних установах зберігається практика оплати медичних послуг пацієнтами, вимагання грошей за надання медичних послуг;

Стигматизація – соціальна ізоляція хворих на ВІЛ/СНІД, неприйняття та уникання таких хворих, примусове тестування без їх згоди, насильство над людьми, які живуть з ВІЛ/СНІД. Стигма - це упереджене або яке принижує гідність ставлення до людини або групи людей, що призводить до знецінювання статусу цієї людини або групи людей в очах суспільства. Дискримінація – обмеження хворих на ВІЛ/СНІД у праві на отримання медичної допомоги, відмова у прийнятті у медичні заклади,  проведенні хірургічних операцій, надання стоматологічних послуг, розголошення інформації;Дискримінація – це ізоляція або відторгнення людини суспільством, яке формує до ній несправедливе, упереджене ставлення на основі приналежності до відповідної групи людей або того, що оточуючі вважають ЇЇ членом такої групи.

Законодавство України забороняє розголошення інформації про статус ВІЛ, яка вважається конфіденційною, і передбачає цивільну й кримінальну відповідальність медичних працівників за розголошення такої інформації. Серед спеціальних нормативних актів, що забороняють розголошення про статус ВІЛ – закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ», Постанова Кабінету міністрів від 18 грудня 1998 року № 2026, а також наказ МОЗ від 19 серпня 2005 р. № 415 «Про удосконалення добровільного консультування й тестування на ВІЛ-інфекцію». Нормативна база, що забезпечує конфіденційність, у достатній мірі передбачає неприпустимість розголошення персональних даних ВІЛ-позитивних.

Розголошення з боку медичних працівників відбувається часто. Існує практика, коли на обкладинках амбулаторних карт у поліклініках ставлять надпис «ВІЛ», лікарі вголос, у присутності сторонніх, розповідають про наявність у пацієнта ВІЛ  на час проведення його огляду, передають цю інформацію знайомим. Це приводить до серйозних наслідків у житті ВІЛ-інфікованого. Така особа  стикається з серйозним приниженням, з ним перестають спілкуватися, звільняють з роботи, обмежують у наданні медичної допомоги або надають допомогу з надмірними й демонстративними запобіжними заходами. За Законом України ««Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ», медичний огляд з метою виявлення ВІЛ проводиться добровільно, за бажанням обстежуваної особи – анонімно. Відомості про результати медичного огляду, наявності або відсутності ВІЛ-інфекції у особи, яка пройшла медичний огляд, є конфіденційними й становлять лікарську таємницю. Передача таких відомостей дозволялася тільки особі, якої вони стосуються, а у випадках, передбачених законом України, також законним представникам обстежуваного, установам охорони здоров’я, органам прокуратури, слідства й дізнання, судам.

Закон України «Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення»Стаття 4. Держава гарантує:забезпечення постійного епідеміологічного контролю за поширенням ВІЛ-інфекції на території України;доступність, якість, ефективність медичного огляду з метою виявлення ВІЛ-інфекції, в тому числі анонімного, з наданням попередньої та наступної консультативної допомоги;регулярне та повне інформування населення, в тому числі через засоби масової інформації, про причини зараження, шляхи переда­чі ВІЛ-інфекції, заходи та засоби профілактики, необхідні для запобігання зараженню цією хворобою та її поширенню;включення до навчальних програм середніх, професійно-технічних та вищих закладів освіти спеціальної тематики з питань профілакти­ки захворювання на СНІД;

забезпечення доступності для населення засобів профілактики, що дають можливість запобігти зараженню і поширенню ВІЛ-інфекції статевим шляхом;забезпечення запобігання поширенню ВІЛ-інфекції серед осіб, які вживають наркотичні засоби шляхом ін'єкції, зокрема створення умов для заміни використаних ін'єкційних голок і шприців на стерильні;обов'язкове тестування з метою виявлення ВІЛ-інфекції крові (її компонентів), отриманої від донорів крові та донорів інших біологічних рідин, клітин, тканин і органів людини, що використовуються в медичній практиці та наукових дослідженнях;сприяння діяльності, спрямованій на формування у населення сте­реотипів безпечної сексуальної поведінки та на усвідомлення високого ризику зараження ВІЛ-інфекцією при ін'єкційному способі вжи­вання наркотичних засобів;

соціальний захист ВІЛ-інфікованих, хворих на СНІД, членів їхніх сімей і медичних працівників, зайнятих у сфері боротьби із захво­рюванням на СНІД, а також надання ВІЛ-інфікованим і хворим на СНІД усіх видів медичної допомоги;безпеку лікувально-діагностичного процесу пацієнтам та медичному персоналу в закладах охорони здоров'я усіх форм власності;сприяння благодійній діяльності, спрямованій на профілактику розповсюдження ВІЛ-інфекції, боротьбу зі СНІДом та соціальний захист населення. У статті 7 Закону йдеться про права всіх громадян України, в тому числі і дітей. А саме: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або на законних підставах тимчасово перебувають на території України, мають право на: медичний огляд з метою виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини;одержання офіційного висновку про результати такого медичного огляду та кваліфікованих рекомендацій щодо запобігання розповсюдженню ВІЛ-інфекції.

Так, зокрема медичний огляд проводиться добровільно. Медичний огляд неповнолітніх віком до 18 років і осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними, може проводитися на прохання чи за згодою їх законних представників, які мають право бути присутніми при проведенні такого огляду. Стаття 9. У разі виявлення ВІЛ-інфекції у неповнолітніх віком до 18 років, а також у осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними, працівник закладу охорони здоров'я, в якому проведено медичний огляд, повідомляє про це батьків або інших законних представників зазначених осіб. Крім того, вперше в країні введено спеціальну норму, в якій йдеться про права ВІЛ-інфікованих громадян (в тому числі і неповнолітніх). Стаття 17. ВІЛ-інфіковані та хворі на СНІД громадяни України користуються всіма правами та свободами, передбаченими Конституцією та законами України, іншими нормативно-правовими актами України.

Крім загальних прав і свобод, вони мають право також на:відшкодування збитків, пов'язаних з обмеженням їхніх прав, яке мало місце внаслідок розголошення інформації про факт зараження цих осіб вірусом імунодефіциту людини;безоплатне забезпечення ліками, необхідними для лікування будь-якого наявного у них захворювання, засобами особистої профілак­тики та на психосоціальну підтримку.безоплатний проїзд до місця лікування і у зворотному напрямку за рахунок лікувальної установи, яка видала направлення на лікування;користування ізольованою жилою кімнатою.

Участь ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД осіб у випробуваннях медичних засобів і методів, науковому вивченні або навчальному процесі, фотографуванні, відео - та кінозйомках проводиться тільки за їх згодою. Використання крові та інших біологічних матеріалів ВІЛ-інфікованих або хворих на СНІД осіб для наукових досліджень провадиться лише за їх згодою і передбачає компенсацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Забороняється відмова у прийнятті до лікувальних закладів, у поданні медичної допомоги, ущемлення інших прав осіб на підставі того, що вони є ВІЛ-інфікованими чи хворими на СНІД, а також ущемлення прав їх рідних і близьких на цій підставі. Стаття 18. Забороняється відмова у прийнятті до лікувальних закладів, у наданні медичної допомоги, обмеження інших прав осіб на підставі того, що вони є ВІЛ-інфікованими чи хворими на СНІД, а І також обмеження прав їхніх рідних і близьких на цій підставі.

Стаття 19. Неправомірні дії посадових осіб, які порушують права ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД, їх рідних і близьких, можуть бути оскаржені до суду Стаття 20. Особи, зараження яких ВІЛ-інфекцією сталося вна­слідок виконання медичних маніпуляцій, мають право на відшкоду­вання в судовому порядку завданої їхньому здоров'ю шкоди за раху­нок винної особи. Стаття 22. Матері, які мають дітей віком до 16 років, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, мають право на одержання щорічної відпустки у літній чи інший зручний для них час. Стаття 23. Дітям віком до 16 років, інфікованим вірусом імуно­дефіциту людини або хворим на СНІД, призначається щомісячна дер­жавна допомога у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 31. Відмова особі у реалізації її права на проведення медичного огляду з метою виявлення зараження вірусом імунодефі­циту людини, проведення такого огляду без попередньої згоди особи, яка обстежується, неналежне виконання медичними та фармацевтич­ними працівниками або працівниками інших сфер своїх професійних обов'язків, що призвело до зараження іншої особи (або кількох осіб) вірусом імунодефіциту людини, відмова в наданні медичної допомо­ги ВІЛ-інфікованим або хворим на СНІД, а також розголошення відо­мостей про проведення медичного огляду та його результати тягне за собою відповідальність, встановлену законом України.

Домашнє завдання: §29, стор.180-181 Розробити проєкт буклетів для просвітницьких акцій «Зупинимо ВІЛ/СНІД!».