СКЛАД, МЕЖІ ТА БУДОВА ГЕОГРАФІЧНОЇ ОБОЛОНКИЗАКОНОМІРНОСТІ ГЕОГРАФІЧНОЇ ОБОЛОНКИ. ЗАКОНОМІРНІСТЬ ЦІЛІСНОСТІ. ЗАКОНОМІРНІСТЬ КРУГООБІГІВ РЕЧОВИНИ ТА ЕНЕРГІЇ. ЗАКОНОМІРНІСТЬ РИТМІЧНОСТІ. ЗАКОНОМІРНІСТЬ ЗОНАЛЬНОСТІ ТА АЗОНАЛЬНОСТІ. ЗАКОНОМІРНІСТЬ БЕЗПЕРЕРВНОСТІ ТА НЕРІВНОМІРНОСТІ РОЗВИТКУ. СУЧАСНИЙ ЕТАП РОЗВИТКУ ГЕОГРАФІЧНОЇ ОБОЛОНКИ. АНТРОПОСФЕРА. План вивчення теми уроку
Склад, межі та будова географічної оболонки. Більшість вчених визнає, що потужність ГО становить 35-55 км. Верхню межу проводять по висоті максимальної концентрації озону в стратосфері -25-30 км, який захищає планету від ультрафіалетового випромінювання. Нижня межа до глибини від 15 до 25 км(верхня частина літосфери)
Склад, межі та будова географічної оболонки. Усі процеси, що відбуваються в межах ГО, здійснюються за рахунок двох джерел енергії: енергії Сонця й Космосу (надходить з сонячною радіацією, метеоритами, метеоритним пилом) та внутрішньої енергії Землі (радіоактивний розпад, енергія, пов’язана з дією гравітаційних сил, вулканізмом)
Закономірність кругообігів речовини та енергіїЗавдяки здатності досить легко переходити з рідкого в газуватий або твердий стан, вода характеризується значною рухливістю й може прискорювати природні процеси. Кругообіг повітря охоплює всю систему горизонтального та вертикального руху повітря в тропосфери. Саме завдяки руху повітряних мас можливий світовий кругообіг води.
Закономірність ритмічностіПовторюваність у часі явищ називається ритмом. Ритми однакової тривалості називають періодами. Ритми зі змінною тривалістю називають циклами. Вони розвиваються не по колу, а по спіралі, оскільки кожний виток відбувається на новому рівна на фоні загального розвитку і подальшого руху
Широтна зональність. Закономірна зміна геосистем та їхніх компонентів за широтою: дзеркально від екватора до полюсів. Є наслідком кулястості Землі та закономірного розподілу сонячної радіації по земній поверхні. Найбільш характерна для клімату та рослинності, менш — для тваринного світу, ґрунтів, поверхневих вод, підземних вод, рельєфу. До зональних геосистем належать географічний (природний) пояс та природна зона. Кліматичні пояси. Природні зони
Азональність. Природна секторність. Азональність проявляється в закономірній зміні геосистем та їхніх компонентів залежно від розподілу внутрішньої енергії Землі, яка відображена в сучасному рельєфі (зміна в будь-якому напрямку). Природна секторність — закономірна зміна геосистем у довготному напрямку, від узбережжя вглиб материка. Найбільшими азональними геосистемами є материки та океани. У межах материків виокремлюють природні країни - великі частини материків, що відповідають великій тектонічній структурі і володіють внутрішньою єдністю і своєрідними рисами природи. Природні зони нерідко розірвані та по-різному проявляються в прибережних і внутрішньоконтинентальних частинах.
Висотна (вертикальна) поясність. Висотна поясність, або висотна зональність, - закономірна зміна природних умов у горах по мірі зростання абсолютної висоти. Проявляється тим, що на різних висотах формуються відмінні види ґрунтів, змінюється склад тварин, рослини пристосовуються до умов абіотичного середовища: висоти місцевості на суходолі, її глибини в океані, складу гірських порід, експозиції схилів тощо. Висотна поясність зумовлена переважно зміною співвідошення тепла й вологи з висотою: зниженням температури, атмосферного тиску, зростанням сонячної радіації, хмарності й опадів. Число висотних поясів збільшується з висотою гір і наближенням до екватора. Найнижчий пояс збігається з природною зоною підніжжя.
Закономірність безперервності й нерівномірності розвитку. У ГО завжди відбуваються зворотні або незворотні зміни. Зворотні мають ритмічний характер, а незворотні, за яких повернення до попереднього стану не відбувається, призводять до якісного розвитку ГО. Періоди розвитку. Добіогенний. Біогенний. Антропогенний. Архейська тапротерозойська ери. Палеозойська, мезозойська,майже вся кайнозойськаери. Кайнозойська ера. Сучасний етап
Добіогенний етап. Утворилися перші платформи та області складчастості. У гідросфері був менший за сучасний обʼєм води. Існував лише один Тихий океан із солоною водою. Атмосфера містила мало кисню, ґрунтів і озонового шару не було. Наприкінці протерозою в Океані зародилося життя. Археї — одні з найдавнішихформ життя на ЗемліГіпотетичний протерозойськийсуперконтинент. Найдавнішими вважають мікроорганізми, знайдені в гідротермальних джерелах
Сучасний етап розвитку географічної оболонки. Антропосфера. У наші дні ГО все більше залучається у сферу економічних, політичних і наукових інтересів суспільства. Географічне середовище — частина ГО, в якій виникла й розвивається людська спільнота. Наслідком діяльності людини є утворення антропогенних ландшафтів: сільскогосподарських угідь, міст, карʼєрів, водосховищ тощо. Токіо, один з основних мегаполісів. Київське водосховище. Вапняковий карʼєр у Кремнієвійдолині, США
Ноосфера Сфера взаємодії суспільства та природи. Ноосфера. Антропосферасукупність людей як організмів. Техносферасукупність штучнихобʼєктів, створених людиною, та природних обʼєктів,змінених людиною. Соціосферасукупність соціальнихчинників,характерних дляданого етапу розвитку суспільства та йоговзаємодії з природою. Термін запропонував В. Вернадський.
Антропогенні екологічні проблеми. Діяльність людини призводить до надмірного вирубування лісів, осушення боліт, розорювання степів, інтенсивного видобутку корисних копалин, освоєння шельфової зони океану, зміни рельєфу тощо. З розвитком суспільства втручання людини в природу стає небезпечнішим. Для збереження рівноваги в природі необхідно обережно ставитися до використання її багатств і ресурсів. Знання про закономірності ГО є наріжним каменем у справі охорони природи.