Презентація "Запали свічу пам'яті"

То був страшний навмисний злочин,Такого ще земля не знала!Закрили Україні очі.І душу міцно зав’язали!Година історичної пам’яті

Запали свічу пам’яті… Щорічно у четверту суботу листопада вся Україна і світ в скорботі вшановують пам’ять людей, загиблих під час голодоморів. О 16:00 відбувається акція «Запали свічу пам’яті», українці запалюють на вікні свічки і у спільній молитві згадують всіх жертв, які загинули від голодної смерті.

Голодомор – геноцид українського народу Однією з найбільших і найжахливіших сторінок в історії українського народу, до сьогодення, був Голодомор 1932-33 років. Ця жорстока трагедія понад півстоліття всіляко замовчувалася. Сталінський режим створив систему приховування про вбивство голодомором мільйонів українців. І тільки наприкінці XX століття з’явились перші публікації, дослідження, почався запис спогадів очевидців, видання збірок архівних документів, увічнення пам’яті загиблих.

Голодомор – геноцид українського народу Голодомор 1932-1933 років – штучно організований та умисно підтримуваний комуністичним режимом голод в Україні (а також в окремих частинах Росії та Казахстану), з метою придушення антирадянських настроїв та виступів проти колективізації на селі. Він був скоєний керівництвом Радянського Союзу, щоб упокорити українців, остаточно ліквідувати український спротив режиму та спробу побудувати самостійну, незалежну від Москви Українську Державу.

Геноци́д (від грец. γένος — рід, плем'я та лат. caedo — вбиваю) — цілеспрямовані дії з метою повного або часткового знищення груп населення чи народів за національними, етнічними, расовими, корисливими або релігійними мотивами.

Небезпеку бунтів та повстань для існування Радянського Союзу добре усвідомлювали у Кремлі Йосип Сталін та його соратники: В. Молотов, П. Постишев, С. Косіор, Л. Каганович, М. Хатаєвич. Не бажаючи втрачати Україну, радянський режим вибудував план винищення частини української нації, що був замаскований під плани здачі хліба державі. Йшлося про повне вилучення всіх запасів зерна, а потім конфіскацію інших продуктів харчування та майна в якості штрафів за невиконання плану здачі хліба. Перетворивши Україну на територію масового голоду, режим перекрив всі шляхи до порятунку. Лише селянам України та Кубані було заборонено виїжджати до міст, до Росії і Білорусії. 22,4 млн людей було фізично заблоковано в межах території Голодомору.

Причини голодомору в Україні Голодомору передувала насильницька колективізація сільських господарств, розкуркулення селян, хлібозаготівельна компанія, масовий терор на селі. У 1932 р. для України було встановлено нереальний до виконання план хлібозаготівель у 356 млн пудів хліба. Тоді як СРСР продовжував експортувати зерно за кордон (у 1932-му – 1,73 млн. тонн, у 1933-му – 1,68 млн. тонн) мільйони українців пухли від голоду. Цих запасів цілком би вистачило, аби нагодувати всіх голодуючих. До всього, купи зерна і картоплі, зібрані на залізничних станціях для вивезення в Росію, нерідко гнили просто неба.

Історію не можна приховати…

Закон про п’ять колосків 7 серпня 1932 року з'явилася постанова "Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації за зміцнення суспільної власності", відомий у народі як "закон про п'ять колосків". Авторство постанови приписують особисто Сталіну. Він передбачав за розкрадання колгоспного майна (а таким вважалися навіть кілька колосків, які перезимували під снігом на полі) розстріл на місці та конфіскацію майна. За наявності пом'якшуючих обставин, покарання - 10 років ув'язнення в таборах. Амністія заборонялася.

Закон про п’ять колосків Закон "про п'ять колосків" в тогочасних умовах фактично забороняв людям розпоряджатися їжею. Українці опинилися у смертельній пастці: плани хлібоздачі (конфіскації зерна) прирікали селян на голодну смерть. Будь-які спроби врятуватися і приховати продукти загрожували конфіскацією всього їстівного або розстрілом.

Закон про п’ять колосків За інформацією, оприлюдненою в 1988 році радянською газетою "Правда", за неповні 5 місяців після прийняття Закону "про п'ять колосків", за його статтями було засуджено 54 645 осіб. З них 2110 – до страти. Навіть карали дітей, які намагалися знайти хоч якусь їжу. Будь-яка згадка про Голодомор знищувалася. Закон діяв до 1947-го, за ними засуджували людей також під час голоду 1946-1947 років. Хоча пік застосування кривавого закону припав саме на 1932-1933 роки.

Пам’ять неможливо стерти…

Чорні дошки З метою посилення голоду в Україні радянською владою з листопада 1932р. було запроваджено специфічний репресивний режим – «чорні дошки». Занесення на «Чорні дошки» означало фізичну продовольчу блокаду колгоспів, сіл, районів: тотальне вилучення їжі, заборона торгівлі і підвозу товарів, заборона виїзду селян та оточення населеного пункту військовими загонами, що призводило до голодної смерті громадян.

Що їли українці під час Голодомору Голод змусив селян порушити найсуворіше харчове табу в традиційному раціоні– вживання м’яса здохлих тварин. Люди з відчаю ловили котів і собак. Їли журавлів, лелек, чапель, яких в Україні здавна оберігали, а їхні гнізда ніколи не руйнували. Відомі факти, коли голодні люди божеволіли і вдавались до канібалізму. Навіть жолуді, ягоди, груші, згодом було заборонено збирати і вживати в їжу. Селяни споживали мишей, ховрахів, кротів, щурів, личинки і дощові черв’яки. Ночами викопували на скотомогильниках тварин, їли це м’ясо, а зі шкіри та кісток варили суп.

Масове винищення українських хліборобів штучним голодом було свідомим терористичним актом тоталітарної системи проти мирних людей, внаслідок чого зник не тільки численний прошарок заможних і незалежних від держави селян-підприємців, але й цілі покоління землеробського населення, яке хотіло жити і працювати на своїй землі. Було підірвано соціальні основи нації, її традиції, духовну культуру та самобутність.

Втрати під час голодомору Голодомор в Україні тривав 17 місяців (з квітня 1932 р. по листопад 1933 р.) За різними даними, загинули від 4 до 7 млн. осіб, хоча деякі історики вказують 10-11 млн. загиблих. Навесні 1933-го від голоду вмирали 17 людей щохвилини, 1000 – щогодини, майже 25 тисяч – щодня. Найбільше українців загинуло на територіях сучасних Харківської, Київської, Полтавської, Сумської, Черкаської, Дніпропетровської, Житомирської, Вінницької, Чернігівської, Одеської областей України та в Молдові, яка тоді була у складі УРСР. В порожні хати вимерлих сіл було переселено росіян.

Визнання Україною Голодомору Після довгих дискусій лише 28 листопада 2006 р. – Верховна Рада України V скликання ухвалила Закон України «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні». В законі Голодомор визнано геноцидом українського народу. За це не проголосували лише члени фракції Партії регіонів та Комуністичної партії України.

Визнання світом Голодомору в Україні У 1988 році Конгрес США офіційно визнав Голодомор 1932-33 рр. актом геноциду проти українського народу. У листопаді 1989 р. у висновках Міжнародної комісії з розслідування голоду 1932-33 рр. в Україні, голодомор кваліфікували як геноцид проти українського народу. 7 листопада 2003 р. ухвалили Спільну заяву делегацій держав-членів ООН щодо 70-ї річниці Голодомору 1932-1933 рр. в Україні. В ній вперше в історії Організації Голодомор визнали трагедією, спричиненою діями тоталітарного режиму радянської влади. Наразі Голодомор 1932−1933 визнали геноцидом українців парламенти 17 держав-учасниць Організації Об’єднаних Націй зі 193-х.

Ти кажеш, не було голодомору?І не було голодного села?А бачив ти в селі пусту комору,З якої зерна вимели дотла? Як навіть вариво виймали із печі І забирали прямо із горшків, Окрайці виривали з рук малечі, Із торбинок нужденних стариків?Ти кажеш, не було голодомору?Чого ж тоді, як був і урожай,Усе суціль викачували з двору,Греби, нічого людям не лишай! Хто ж села, вимерлі на Україні Російським людом поспіль заселяв? Хто? На чиєму це лежить сумлінні? Імперський молох світ нам затуляв!Я бачив сам у ту зловісну поруІ пухлих, і померлих на шляхах.І досі ще стоять мені в очах... А кажеш - не було голодомору?

Ціна правди…Фільми про голодомор

Не пройшло і століття, наша держава знову переживає геноцид свого народу. Ворог, нажаль, залишився той самий. Але, ми вистоїмо! Ми переможемо! Україна була, є і буде!І на оновленій земліВрага не буде, супостата,А буде син, і буде мати,І будуть люде на землі». Т. Г. Шевченко