Презентація "Займенник"

Займенник - частина мови, яка заміняє іменник (ім'я, назву сутності) у реченні. Указує на предмети, ознаки, кількість, але не називає їх. Займенники подібно до іменників, прикметників і числівників, відповідають на питання хто? що? який? чий? скільки?. Наприклад: ти, вони, ніщо, жодний, мій, той, усякий, стільки.

Ознаки весни ЇЇ чутно у голосі синиці, І в крилах круків у височині, Вона в останніх заметілях сниться, Її угадуєш по довшім дні. Вона – в бруньках, блискучих на каштанах, В снігу рудому, у струмках брудних, Що чистим сріблом грають у тумані, Мов бруд ніколи не торкався їх.

Розряди займенників за значенням: особові Я люблю свою хату поліську… Я люблю свій зажурений ліс (Д. Фальківський).

Морфологічні ознаки 4 морфологічні ознаки: особа (перша, друга, третя) Варто пам'ятати, що займенники не змінюються за особами, а належать до певної з них Число (однина, множина) рід Рід мають лише особові займенники третьої особи однини: він (чоловічий), вона (жіночий), воно (середній). відмінок Усі особові займенники змінюються за відмінками

До якого особового займенника треба додати ці іменники, щоб отримати нові слова? кір кут майка щур

Які два займенники заважають автотранспорту? я – ми Хто син мого батька, а мені не брат? я

зворотній (себе); Гідність — це мудра влада тримати себе в руках (Василь Сухомлинський) Роблячи добро людям, ти перш за все допомагаєш собі. (Бенджамін Франклін) Вказує на особу або предмет, що виконує дію, яка спрямована на неї ж: запитав себе подумала про себе не вибачив собі не задоволений собою заспокоїли себе Зворотній займенник не має називного відмінка

присвійні Присвійні займенники вказують на належність предмета особі: першій (мій, наш), другій (твій, ваш), третій (їхнії, його, її, їх), першій, другій і третій особі (свій). Із сукупності присвійних займенників вирізняється група його, її, їх, якій характерна омонімічність з формами родового відмінка особових займенників Його не було вчора на репетиції. Це була його неперевершена промова Р.в. особового займенника присвійний займенник

вказівні Вказівні займенники вказують: на предмет: цей, той; на ознаку: такий; на кількість: стільки. Займенник цей уживається тоді, коли мова йде про предмет, близький у просторі або в часі, займенник той — коли мовиться про предмет, більш віддалений у просторі або в часі. Пан гуляв у себе в замку, у ярмі стогнали люди, і здавалось, що довіку все така неволя буде (Леся Українка)

означальні Означальні займенники весь, всякий, кожний, інший, сам, самий за своїм значенням і граматичними ознаками співвідносні з прикметниками. Займенник сам у стійких зворотах часто поєднується із зворотним займенником себе: бути самим собою, заглиблений у самого себе, самому собі не вірити, сам собі господар тощо. питальні та відносні питальні займенники : хто, що, який, чий, котрий, скільки вживаються для вираження запитань про предмети якість кількість

заперечні НІ + відносні хто що який чий котрий скільки НІ + = ніхто ніщо ніякий нічий нікотрий ніскільки

неозначені Неозначені займенники мають ті ж морфологічні ознаки, що й питальні займенники, від яких вони утворюються З частками казна-, хтозна-, будь-, небудь- займенники пишуться через дефіс (казна-хто, хтозна-чий, будь-який, скільки-небудь), З частками аби-, де-, -сь- разом (абиякий, дещо, хтось). Якщо між часткою і займенником є прийменник, то всі три слова пишуться окремо (будь для кого, аби з ким, хтозна в чому).

Неозначений займенник: невідомо що. Вказівний займенник: вищезгаданий. Неозначений займенник: невідомо який. Означальний займенник чоловічого роду однини у давальному відмінку. Зворотний займенник у родовому або знахідному відмінку. Означальний займенник: той, що не належить до цього ряду. Означальний займенник: будь-який з цього ряду; всякий. Присвійний займенник в орудному відмінку множини. Заперечний займенник: ні цей, ні той, ні інший