Презентація "Життєвий та творчий шлях Наталії Іванівни Поклад"

Урок позакласного читання у 2 класіПисьменники рідного краю. Наталія Іванівна Поклад

Наталка Поклад — літературне ім‘я Наталії Іванівни Поклад — знаної української поетеси, публіциста, педагога, фольклориста й етнографа та громадської діячки.

Народилася Наталя 3 вересня 1951 р. у невеличкому селі (із населенням у 1567 чоловік) Маньківка Бершадського району на Вінниччині.

Нам, бершадчанам, іще відоме це село річкою Південний Буг.

Її мама все життя працювала в ланці, а тато — водієм. У сім’ї зростали троє дітей — Наталя, Люба та Анатолій.

Мати Наталі Іванівни від Бога дуже співуча. Саме з її вуст доня записала весільні пісні, що увійшли до збірки «Маньківське весілля».

Мама Галя, Галина Оксентіївна, хотіла бути вчителькою, а все життя пропрацювала в ланці. Виростила трьох дітей, збудувала хату, доглянула не одне колгоспне поле, зберегла в пам’яті і передала нам багато пісень, які утримали її дух - і помагають тепер дітям та онукам. Наталія Іванівна завжди поважала, допомагала матері та прислухалася до її порад.

Дівчинка змалку любила гратися в буденні колись ігри сільських діток: «Подоляночку», саморобні ляльки, хованки, крем’яхи, «дамки», «кіцялку», гойдалку, «партизани». Любила й читати. Серед її улюблених книжок українські народні казки та «Побратими» Кузьми Гриба. Серед мульиків досі віддає перевагу «Пригодам Вінні-Пуха».

Спершу дівчинці важко давалося письмо, тому й оцінки були різні. Та згодом усе наладилося і в старших класах Наталя стала відмінницею. Та в дитинстві зовсім не мріяла стати письменницею.

«... Слід сказати, що я виросла на казках, як тільки навчилась читати, казки стали моїм найвірнішим і найнезрадливішим другом — на довгі роки життя...»

Творче кредо письменниці безкомпромісне й дуже щире: «Моє бачення завдань літератури — кріпити в людині людське, вивищувати її дух та додавати сил змагатися з часом і пітьмою, яка так наступає. Та й саму категорію часу дуже цікаво пізнавати — через правду людських доль, де щастя й трагедії пахнуть травами й зірками. Містики не люблю, особливо чорної: не відають, що діють. А ще мені незатишно в світі, який творить так звана модерна (штукарська) література, нашпигована лайкою, фізіологією і жорстокістю».

Вересневе сонечко - як моя бабуся:засміється весело - і я теж сміюся. Вересневе сонечко - лагідне, ясне,як бабусенька, голубить, цьомає мене.

Наталка Поклад — Лауреат низки літературних премій: імені Євгена Маланюка (1993), імені Михайла Коцюбинського (1999), «Благовіст» (2000), Міжнародної премії СФУЖО імені Марусі Бек (Канада, 2002), імені Наталі Забіли (2010), «Кришталевий птах» (2012), премії журналу «Березіль» (2012), імені Василя Юхимовича (2013), Фонду імені Воляників-Швабінських (США, 2013), імені Олександра Олеся (2014).

Що це за сіренька пташка? Ловить гусінь і комашок, Цвірінчить вона, стрибає, В теплий край не відлітає. Цей маленький жвавий хлопчик Називається …

Ців-ців-ців,ців-ців-ців,край вікна горобчик сів,крильцями махає,нам усім гукає:

— Прокидайтеся, малята,сонце встало – годі спати,я вже в полі побуваві росичку поспивав,

а тепер гукну курчаткуй разом зробимо зарядку!

Ців-ців-ців,ців-ців-ців,край вікна горобчик сів,крильцями махає,нам усім гукає:— Прокидайтеся, малята,сонце встало – годі спати,я вже в полі побуваві росичку поспивав,а тепер гукну курчаткуй разом зробимо зарядку!

Там доорює, там сіє, трусить яблука в садах.І малює, як уміє, на листочках і листках.- Ну й завзята ж у роботі!- Так зате вся в позолоті!

Осінній килимок. Ранок виткав килимок –До листочка – ще листок: Золотистий – тополиний,Зеленавий – горобиний,Блідо-жовтий – яблуневий,Червонястий – черешневий…Хризантеми – у куточок – От і гарний килимочок!Наталка Поклад