Мама Галя, Галина Оксентіївна, хотіла бути вчителькою, а все життя пропрацювала в ланці. Виростила трьох дітей, збудувала хату, доглянула не одне колгоспне поле, зберегла в пам’яті і передала нам багато пісень, які утримали її дух - і помагають тепер дітям та онукам. Наталія Іванівна завжди поважала, допомагала матері та прислухалася до її порад.
Дівчинка змалку любила гратися в буденні колись ігри сільських діток: «Подоляночку», саморобні ляльки, хованки, крем’яхи, «дамки», «кіцялку», гойдалку, «партизани». Любила й читати. Серед її улюблених книжок українські народні казки та «Побратими» Кузьми Гриба. Серед мульиків досі віддає перевагу «Пригодам Вінні-Пуха».
Творче кредо письменниці безкомпромісне й дуже щире: «Моє бачення завдань літератури — кріпити в людині людське, вивищувати її дух та додавати сил змагатися з часом і пітьмою, яка так наступає. Та й саму категорію часу дуже цікаво пізнавати — через правду людських доль, де щастя й трагедії пахнуть травами й зірками. Містики не люблю, особливо чорної: не відають, що діють. А ще мені незатишно в світі, який творить так звана модерна (штукарська) література, нашпигована лайкою, фізіологією і жорстокістю».
Наталка Поклад — Лауреат низки літературних премій: імені Євгена Маланюка (1993), імені Михайла Коцюбинського (1999), «Благовіст» (2000), Міжнародної премії СФУЖО імені Марусі Бек (Канада, 2002), імені Наталі Забіли (2010), «Кришталевий птах» (2012), премії журналу «Березіль» (2012), імені Василя Юхимовича (2013), Фонду імені Воляників-Швабінських (США, 2013), імені Олександра Олеся (2014).