Урок . "...Пише, як живе, і живе, як пише" Грані особистості Богдана Бастюка"

  

 

 

Конспект уроку на тему

 

ЛІТЕРАТУРА РІДНОГО КРАЮ                                    «…ПИШЕ, ЯК ЖИВЕ, І ЖИВЕ, ЯК ПИШЕ»                                            ГРАНІ ОСОБИСТОСТІ БОГДАНА БАСТЮКА

 

 

 

 

 

                                               

 

 

                                                Підготувала

                                            учитель української мови та

                                            літератури

                                            Почапинської ЗОШ І-ІІІ ст..

                                            Войткович Н. Б.

 

 

ЛІТЕРАТУРА РІДНОГО КРАЮ                                    «…ПИШЕ, ЯК ЖИВЕ, І ЖИВЕ, ЯК ПИШЕ»                                            ГРАНІ ОСОБИСТОСТІ БОГДАНА БАСТЮКА

Мета: формувати предметні компетентності:

• ознайомити учнів із творчістю  поета, прозаїка і гумориста Б. Бастюка;
• удосконалювати вміння аналізувати ліричні твори; розвивати творчі здібності учнів, навички виразного читання;
• виховувати гордість за земляків, які своєю творчістю зробили вагомий внесок у розвиток культури України.

Формувати ключові компетентності:

• уміння вчитися – активну пізнавальну діяльність;
• комунікативну – навички роботи в групі, толерантне ставлення до думок і почуттів оточуючих;
• інформаційну – вміння знаходити потрібну інформацію, навички роботи з книгою;

Обладнання: портрет Б. Бастюка, збірки його творів, аудіозаписи гуморесок у виконанні Гриця Драпака, конверти із завданнями

Тип уроку: урок-панорама

                                                             «Я собі живу, працюю, щось пописую…»

                                                                                                   Євген Баран

                                               «Залишайтеся собі, панове, при своїй               городянській філософії, а нам дозвольте проповідувати філософію сільську, взявши її прямісінько з Євангелії, а там, у грядущих віках, побачимо, кому люди за таку працю дякуватимуть»

                                                                                 Богдан Бастюк              

 Хід уроку

І. Організаційний момент

Учитель. Особистість. Чи кожну людину можна так назвати? Яким набором рис характеру та душевних якостей потрібно володіти, щоб мати право нею називатися? Про це поговоримо  сьогодні на уроці.

 

1. Асоціативне гронування

 

 

 

 

 

 

 

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

1. Дослідницька робота в групах
Учні поділені на три групи. Кожна група отримує конверт з інформацією (уривки з творів, вислови про письменника, відео- та аудіоматеріали тощо) та завданням. (Додаток 1)

Завдання

• Ознайомтесь з інформацією.
• Про кого, на вашу думку, йдеться? (Політик, мандрівник, поет тощо…)
• Що ви можете сказати про цю людину, проаналізувавши отриману інформацію?

2. Презентація роботи груп. Колективне заповнення таблиці

Прозаїк	Гуморист	Поет
автор трилогії «Сопигора»; розповідає про галицьке село 20 ст.; неперевершений оповідач; ліризм прози з легкою іронією; погляд на історичні події «з вузького віконця селянської хати»; патріот…	лідер у жанрі віршованого гумору; тонкий, вишукано-іронічний оповідач; його твори не тільки розважають, а й змушують задуматись про вади суспільного життя; творчість цього автора популяризував Гриць Драпак; його гумор має чисто галицьке забарвлення…	пише за покликом серця; не ганяється за модними віяннями часу; неореаліст; над усе любить рідну землю і своє село; його вірші дуже мелодійні; на вірші цього автора писали музику українські композитори; майстер метафори…

 

ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку

Учитель. Ви можете подумати, що ми говоримо про трьох різних людей. Насправді,  йдеться  про нашого видатного  земляка - Богдана  Бастюка.

Сьогодні у нас не просто урок , а урок-панорама.

• Як ви розумієте це слово?

Словникова робота.

Панорама – вид місцевості, який можна побачити з висоти; огляд якихось подій, явищ, фактів тощо в засобах масової інформації.

Отже, сьогодні ми познайомимось із цією неординарною постаттю, зробимо цілісний огляд його творчості, виразно прочитаємо твори  Богдана Івановича, визначимо їх тематику, висловимо власну думку з приводу прочитаного і почутого, а також побуваємо у творчій майстерні митця.

Завдання

• Скориставшись отриманою інформацією, сформулюйте тему уроку самостійно. (Це може бути словосполучення, речення, цитата з твору тощо) (Вислухавши варіанти учнів, учитель зачитує свою тему, пропонує записати ту, що сподобалася)

IV. Актуалізація опорних знань

Учитель. Наш край дуже багатий на таланти. Яку б галузь культури ми не взяли, то, як високі зорі, яскраво світять на її небесному тлі імена славетних земляків.

• Кого з відомих краян ви знаєте? (Соломія Крушельницька, Лесь  Курбас, брати Бойчуки…)

Одним із них є Богдан Бастюк. Багатогранна особистість. Доля щедро обдарувала його, і він не змарнував свого таланту, а залишив багату спадщину як поет, прозаїк, гуморист, сатирик, громадський діяч.

V. Опрацювання нового матеріалу

1. Розповідь учителя про Б. Бастюка (демонстрація світлин письменника,  збірок його творів,  публікацій про нього у пресі тощо) (Додаток 2)

2. Виразне читання поезій митця «Початок», «Мамина мова», «Трава у профіль» (Додаток 3)

Бесіда за текстами творів

• Чи сподобалися вам вірші?
• Що ви відчули, слухаючи їх?
• Що об’єднує ці твори?
• Яким ви уявляєте ліричного героя поезій?
• З чим асоціюється  рідний дім (Батьківщина) у ліричного героя?
• Чому материнську мову автор називає «неперспективною»? Як називається такий прийом?
• За допомогою яких художніх засобів автор увиразнює свої думки й почуття?
• Визначте тему віршів.

Учитель. Серед різних поетичних жанрів найколоритніше, на мою думку, талант Богдана Івановича проявився у мініатюрі. Цитуючи Петра Сороку, зазначу, що «в сучасній українській поезії Б. Бастюк – найяскравіший представник цього жанру. Це вміння у сконденсованій формі висловити квінтесенцію думки, почуття, настрою є складовою справжнього таланту митця».

Тільки за невеликими текстами можна пізнати справжню ціну того чи іншого автора.

Словникова робота.

Мініатюра – невеликий за обсягом, художньо довершений твір, який узагальнює чи типізує картину. Більшого поширення дістали вірші-мініатюри. До них належать рубаї у поезії східних народів, японський хоку, українські коломийки. (З Вікіпедії)

4. Виразне читання мініатюр поета «Ясени», «Журавлі», «Сенс», «Калина», «Сонях». (Додаток 4)

• Обмін враженнями від прослуханих творів.

5. Практикум «Поетична майстерня»

  У цій частині уроку ми перемістимось у майстерню митця і спробуємо себе у ролі поета.

Завдання

• Прочитайте перші рядки  поезії Й. Свіжака  « Б. Бастюку»

Завжди він марить рідною землею,

Хоч інших манять гамірні міста…

• Визначте розмір твору. (5-стопний ямб)
• Спробуйте створити свою мініатюру (2 рядки), дотримуючись цього  розміру (про те, якою людиною він був, про поезію митця, ваші враження від творів тощо)

VI. Підсумок уроку

• Прочитайте епіграф до уроку.
• Про яку рису характеру цієї людини ми сьогодні не згадали? (Скромність, життєва «сільська» мудрість…)

Хочу продовжити словами Петра Сороки «…ніколи не суєтився, не напрошувався на творчі зустрічі, уникав мистецьких тусовок і мав алергію до таких слів, як «піар» та «розкрутка». Був вище цього».

Я вважаю, що серед нас багато людей, гідних звання особистості. Це люди, які живуть простим життям, займаються улюбленою,нехай не престижною справою, які люблять і поважають близьких, не чинять кривди… а ще працюють, щоб світ навколо них став кращим.  І ми повинні знати їх в обличчя.

VII. Домашнє завдання

1. Прочитати і проаналізувати поезії або гуморески Б.Бастюка (на вибір)

2. Написати есе «Грані особистості Богдана Бастюка»

 

Використана література:

1.Бастюк Б. Трава у профіль : поезії / Б. Бастюк. – Львів : Каменяр, 1990. – 87 с.

2. Бастюк Б. Сопигора  Кн. 2 : Війна у війні / Б. Бастюк. – Тернопіль : Джура, 2003. – 244 с.
3. Бастюк Б. Любі сусіди або сидимо собі з Янтошком  : гумор і сатира / Б. Бастюк. – Тернопіль : Терно-граф, 2007. – 79 с.

4. Василишин О. Книга про особистість : Рец. на кн.: Сорока П. Богдан Бастюк:мистецьке чотирипілля/ П. Сорока. – Тернопіль, 2015. – 144с.

5. Сорока П. Богдан Бастюк: мистецьке чотирипілля [Текст] / П. Сорока. – Тернопіль : Астон, 2015. – 143 с.
6. Сорока П. Пише як живе і живе як пише [Текст] / П. Сорока // Золота пектораль. – 2009. – № 3-4. – С. 142−143.
7. Сорока П. «Тож нам вмирати, брате, не пора» [Текст] : [про Б. Бастюка] / П. Сорока // Літературний Тернопіль. – 2015. – № 2. – С. 8−10.


 

 

ДОДАТОК 1

Група 1

Завдання

• Ознайомтесь з інформацією.
• Про кого, на вашу думку, йдеться? (Політик, мандрівник, поет…)
• Що ви можете сказати про цю людину, проаналізувавши отриману інформацію?

1. Відгуки про  трилогію «Сопигора»:

• «Вершина творчості Бастюка, як на мене, трилогія “Сопигора” – розповідь про галицьке село у ХХ ст. Тут є все: епічний розмах, іронічний блиск, трагічне осмислення дійсності й окремого людського життя, колоритні персонажі й реалістично виписана дійсність.»

 

• «Якби мені дали завдання охарактеризувати цей твір однією фразою, я б сказав: "Спокійна правда". Правда простого українського дядька-селянина, який "вріс" у свою землю, який навіть на трагічні події дивиться зі стоїчним спокоєм. У погляді якого на світ є й ліризм, і незлобливий гумор. І який намагається, попри зміну влад, режимів, залишатися самим собою, зберігати гідність – як би то важко не було.»

 

• «Автор поглядає на все ніби з вузького віконця селянської хати, але саме це дозволило йому роздивитися кожного зі своїх героїв ніби під мікроскопом, побачити найважливіше і найпосутніше, не пропустити найменшої подробиці з сільського побуту.»

 

2. Мініатюра у прозі

Пам’ять

    З раннього дитинства запам’яталося дуже мало. Чомусь урізалося в тямки, як тато мене трирічного, тримав високо на витягнутих руках, а я подавав майстрові на дах нашої хати, яку зводили, кілька довгих заіржавлених цвяхів квадратного перерізу… То були ще польські чи австрійські цвяхи.
Запам’яталося це тому, що було… страшно, дуже страшно, бо… високо.
    А ще запам’яталося, як ми, чотирирічні дітлахи, біжимо за колгоспними фірами (підводами) з мішанкою для худоби і висмикуємо з тої мішанки блідо-зелені стебла гороху з такими солодкими горошинками у стручках… А фірман (їздовий), приловчившись, як свисне батогом позад себе, то тебе, безштанька, у самій сорочечці, аж обпече той виляск батога. І тоді сидиш у пилюзі на дорозі з кількома стручками гороху у маленькій дитячій ручечці і плачеш, плачеш, аж заходишся…
    Запам’яталося, бо боліло. Дуже…
    До чого це я? А до того, що нехай жоден зайда-загарбник не тішить себе думкою, що ми колись щось забудемо. Ні-ко-ли!.. Бо страшно було. Бо кривавилося і боліло, бо недоїдали і голодували, злиднювали і гинули люди… Мільйони життів!.. Тож і пам’ятатимемо. Від Батурина і глибше, від нього ж і донині, і далі, і на віки вічні…

                                                                                         (Автор)

3. Уривки з книги «Війна у війні»

 

 

Група 2

Завдання

• Ознайомтесь з інформацією.
• Про кого, на вашу думку, йдеться? (Політик, мандрівник, поет…)
• Що ви можете сказати про цю людину, проаналізувавши отриману інформацію?

 

1. Відгуки критиків про творчість гумориста:

• «Після смерті П. Глазового він був незаперечним лідером у жанрі віршованого гумору.»
• «Для популяризації творчості цього автора багато зробив талановитий актор Гриць Драпак.»
• «Сатира митця  має подвійне дно, те, що літературознавці називають підтекстом і надтекстом. Кращі його твори, зокрема такі як «Корида», «Гробівець», «Сусіди» − це речі хрестоматійні й колись, безперечно, прикрасять кращі антології  українського гумору і сатири кінця ХХ – поч. ХХІ століть.»

• «Але   гумор …  має ту рідкісну якість, що змушує нас не тільки реготати, а й замислюватися над тим, що викликало сміх чи бодай усмішку. Бо розсмішити людину неважко, досить розказати якусь комічну історію чи анекдот, але змусити глянути на себе критично, побачити у світлі сміху власні чи суспільні вади – це під силу далеко не кожному.»
   
• «А ще цей гумор має чисто галицьке забарвлення. Центральний персонаж більшості гумористичних збірок поета Антошко Проців – це корінний галичанин з характерною зовнішністю, хитринкою в примружених очах, трішки лукавий, але безмежно добродушний, словоохочий і ущипливий, нібито простакуватий, але насправді метикуватий. До всього має діло, скрізь устромить свого довгого носа, кожному дасть пораду і всяку неправду та зло виведе на чисту воду. Проців живе весело. Він з тої породи, що безсмертні Швейк, Тіль Уленшпігель, Кандід і Рудий Панько…»

2. Автор про себе

• Своє творче кредо поета-сатирика автор висловив у таких рядках:

Повірте, з гілляки не вчора я зліз.
Тож знаю, що в нашій культурі
Була вже ідейність, був соцреалізм,
Партійність у літературі…
Розмови, дискусії, гасла-пташки…
Аби у словесному глеї
Не порпатися, припинить балачки, −
Які ще потрібні ідеї?!
Аби побратимів не брати на сміх
І поїдом ближніх не жерти,
Аби поважати сусідів своїх, −
Потрібні які такі жертви?!
Аби не топити у ложці води
Знайомого, брата чи друга,
Аби не радіти з чужої біди, −
Яка тут потрібна потуга?!

3. Гумореска у виконанні Гриця Драпака (аудіозапис)

Група 3

Завдання

• Ознайомтесь з інформацією.
• Про кого, на вашу думку, йдеться? (Політик, мандрівник, поет…)
• Що ви можете сказати про цю людину, проаналізувавши отриману інформацію?

1. Відгуки критиків про творчість поета:

• «Здоровий селянський розум допомагав йому за всіх життєвих обставин і негараздів залишатися самим собою, писати за покликом серця, не ганятися за модними віяннями часу, не піддаватися впливу популярних, але сумнівних течій. Був і до кінця залишався неореалістом, залюбленим у високий класичний лад і “строгий контур”. І над усе любив рідну землю і своє село. Він пережив не одну важку драму, бо людське життя буває важке або дуже важке. Однак я ніколи не бачив його зневіреним і розпаченим, у його творах не знайти песимістичних нот. Хоча є в його поезії  те, що називається світлою печаллю.»

 

• Поет вперто експериментував зі змістом і формою, хоча ці експерименти ніколи не виходили  за межі традиційної поезії. Будь-яке штукарство і модерні вибрики були йому чужі, а новаторські пошуки свідчили про високий рівень духовної культури, глибоку обізнаність із шляхами розвитку сучасної української та світової поезії.»

 

• «На його мелодійні вірші охоче написали музику композитори                  Т. Хмурич, В. Подуфалий,  Ю. Бірковий…»

 

2. Автор про себе

Я в поля у привільному полоні,

Я перед ним не був ні в тих, ні в сих.

Бо знаю на його крутій долоні

Найменшу крихту сколень крем’яних.

 

3. Пісня «Повернення у листопад» (муз. Ю. Біркового) у виконанні Ю. Біркового

https://www.youtube.com/watch?v=u04UqkhM4N8

 

ДОДАТОК 2

Богдан Бастюк

У творчості Богдана Бастюка, як і в багатьох інших справжніх майстрів слова, закодовано його життєпис. Не випадково письменник зізнавався: «Моя біографія міцно і назавжди поєднана з рідним селом і його мешканцями». Богдан Бастюк народився 19 липня 1949 року у с. Мишковичі Тернопільського району. Навчався у місцевій восьмирічній школі та Тернопільській СШ № 8. Під час навчання у школі співав у сільському хорі, грав у духовому оркестрі.

Закінчив інженерний факультет Львівського сільськогосподарського інституту. Навчаючись в інституті, майбутній літератор під час виробничої практики працював токарем у механічному цеху знаменитого виробництвом зернозбиральних комбайнів заводу «Ростсільмаш» у Ростові-на-Дону.

Працював інженером у колгоспі, обласній молодіжній газеті «Ровесник», міжшкільному комбінаті профорієнтації учнів, Тернопільському відділі науково-технічної інформації «Укрінформагропрому».

Богдан Бастюк одним із перших став фермером у рідному селі (1992−2003). У 2005−2008 роках очолював Тернопільську обласну організацію НСПУ. Відомий як поет, прозаїк, автор гумористичних та сатиричних творів, які друкувалися у часописах «Україна», «Перець», «Дніпро», «Київ», «Хлібороб України», «Старт», «Тернопіль», «Сова», «Тернопільський оглядач», «Золота пектораль», «Курінь», «Світязь», «Море у збірнику «Веселий ярмарок», газетах «Літературна Україна», «Сільські вісті», «Молодь України», «Веселі вісті», альманасі «Вітрила», квартальнику «Поезія». Всього – понад 600 публікацій.

Богдан Бастюк проявив себе у численних іпостасях, талант мав яскравий, різнобічний, сильний. Починав як ліричний поет. Ще за радянських часів видав збірки «Коріння» (1978) і «Вдома» (1987), а згодом, за незалежності «Трава у профіль» (1990), «Сто мініатюр» (1992), «Цілушка» (2005) і вибране «Словини» (2005). Його творам притаманна притчевість, і ця притчевість універсальна, бо йде від народної традиції, вміння виділити найсуттєвіше, найважливіше для кожного читача. На його мелодійні вірші охоче написали музику композитори Т. Хмурич, Б. Пілат, В. Подуфалий, Ю. Бірковий.

Друга Бастюкова іпостась – проза. Він починав з малих форм, а завершив великим епічним полотном – трилогією «Сопигора», яку писав довго і важко, переписуючи багато разів кожну сторінку. «Сопигора» − це погляд на історію Галичини, суперечливу і складну, драматичну і трагічну, розказану людиною небайдужою, здатною на глибоке переживання.

Третя іпостась Богдана Бастюка – гуморист-сатирик. Саме на цьому полі, здається йому випав найбільший успіх. Його блискучі, іскрометні гуморески увійшли у збірки «На кривому цвяшку» (1997), «Для дорогої родини» (1999), «Сміхомаргіналії» (2001) та записані на дисках, розлетілися не лише по всій Україні, а й по широкому світові, де живуть українські емігранти та заробітчани. Сатира Богдана Бастюка має подвійне дно, те, що літературознавці називають підтекстом і надтекстом. Кращі його твори, зокрема такі як «Корида», «Гробівець», «Сусіди» − це речі хрестоматійні й колись, безперечно, прикрасять кращі антології  українського гумору і сатири кінця ХХ – поч. ХХІ століть.

У 2005 році в Тернополі побачила світ збірка поезій для дітей «Мандрівка порами року», а також поетичне вибране «Словини» з малюнками Наталії Самборської.

Його поезія, проза, гумористичні та сатиричні твори звучали і звучать у виконанні самодіяльних і професійних акторів на багатьох сценах України і краю, у столичному палаці «Україна», на республіканському і крайовому радіо та телебаченні.

Проза Богдана Бастюка звучала у неповторному виконанні народного артиста України незабутнього Мирослава Коцюлима, поетичні твори і сьогодні входять до репертуару народного артиста України В’ячеслава Хім’яка , а гумор і сатиру популяризує в Україні та за її межами народний артист України Гриць Драпак.

Помер Богдан Бастюк 14 листопада 2014 року. Похований у рідному селі Мишковичі, яке так сильно любив, оспівав його у віршах та прозі.

 

ДОДАТОК 3

Початок

Все починалося помалу…

Не за хвальбу чи срібний гріш

Придумав пращур мій орало,

А потім викував леміш.

З конем і плугом він уперто

Пройшов по вранішній росі,

Відважив скибу… І планета

Крутнулась навколо осі.

Веселий вітер все сміліш

Кленові пробує пороги,

Одвічним смутком бездоріж

В полях бубнявіють дороги,

І день, що вдосвіта встає,

Підвладний споконвіку півням…

Усім отим село моє

Містам нітрішечки не рівня.

Пливе собі, неначе птах,

Крізь пережите, наболіле

В усе нові й нові літа

На ста вітрах вітрильник білий.

Колоссям світиться глибінь

В його фарватері земному.

«Додому! --  вітру  сиза тінь

Ляга на очі. – Гей, до-дому-у!...»

 

      Мамина мова

Кровинка моя пурпурова,

Колиска мільйонноіменна ,--

Овіює мамина мова

Високо підняті знамена.

І тричі рідніш мені крила

Небес і пісні барвінкові

Країв ,  де нас мати  учила

« Неперспективної»  мови…

 

Трава у профіль

Траво моя, зелений мій народе!
Досвітніх мряк голуболиста гать.
Під ясні зорі, понад тихі води,
Мов рать несхитна, дні твої стоять.

І, стоячи, дрімають, повні млістю,
Передчуттям непроханих снігів.
Відпочиває мирне твоє військо,
Надовго розсідлавши цвіркунів.

Я знав тебе по-справжньому, не трохи.
З тобою ріс, в тобі, духмяній, спав.
І тихо роздивлявсь тебе у профіль.
Розгадував, але чи розгадав?

Бо ти, моя колисонько нетлінна, 
немов народ, співуча і жива.
Висока станом, мовою промінна,
Весела, сонцелюбна і незмінна…
Трава у профіль – знов і знов – трава!

 

ДОДАТОК 4

               Журавлі

Сягають синявих країв,

На самім сонці крила гріють:

Вже вкотре бачу журавлів,

А тільки вперше розумію…

 

          Ясени

Високості у них свята потреба.

У кожного – хмарина  на крилі.

І хоч повиростають аж  до неба,

Та ні на крок од матері - Землі.

 

 

                  Сенс

Навіщо все? – Ця втома на плечі,

Ці клопоти? – і спірка розпочата.

А поряд мерзнуть яблука вночі,

Аби до ранку прожили  зернята…

 

 

               Калина

Мов дівчина, стоїш струнка.

І жаль,  що літня ніч коротка.

Ти не кажи, чому гірка

Про тебе пісня –  й та солодка…

 

 

                Сонях

Учений друже, фактів оборонцю,

Давай же сумніватися отут:

Чи сонях повертається за сонцем,

Чи сонцю він указує маршрут?..