Презентація "Звукові хвилі"

Проект підготувала: Кравець А. Керівник проекту: Петрик Т. О. Звукові хвилі

Звукові хвилі (акустичні хвилі) — це повздовжні хвилі: вони складаються із частинок, що коливаються вздовж напряму поширення хвилі, створюючи області високого і низького тиску (області розрідження і стиску). Вони можуть поширюватися в твердих тілах, рідинах і газах і мають широкий діапазон частот.

Хвилі звукового діапазону можуть розповсюджуватися не лише в газі, але і в рідині (подовжні хвилі) і в твердому телі (подовжні і поперечні хвилі). Проте хвилі в газоподібному середовищі – місці нашого існування – представляють особливий інтерес. Вивченням звукових явищ займається розділ фізики, який називають акустикою.

Більшість навколишніх звуків не є музичними (спів, звучання музичних інструментів тощо). Для них не виконується попереднє твердження. Такий звук називається шумом (вибухи, оплески, скрип, шерех).

Хвилі з частотою приблизно від 20 до 20 000 герц (звуковий діапазон) сприймаються органами слуху людини і називаються звуком. Хвилі більшої і меншої частоти відомі як ультразвук та інфразвук.

Ультразвук — це звукові хвилі частотою більше 20 000 Гц, вони не сприймаються вухом людини. Ці хвилі сприймають і випромінюють кажани, дельфіни та інші морські тварини.

Ультразвук використовується в медицині для ультразвукового обстеження (сканування) людського тіла, жир і м'язи по-різному відбивають ультразвукові хвилі. Відбиті хвилі перетворюються в електричні імпульси, утворюють зображення на екрані. В техніці ультразвукова дефектоскопія (наприклад, дефекти в рейках, тощо).

Інфразвук — це звук, утворений інфразвуковими хвилями, частоти яких нижче границі діапазону сприймання вухами людини, тобто нижче 20 Гц. Вони мало застосовуються, тому що дуже боляче переносяться людьми.

Швидкість, з якою поширюються звукові хвилі, називається швидкістю звуку. Вона залежить від густини середовища та її температури. Швидкість звукових коливань в сухому повітрі 331 м/с або 1180 км/год, 1200 км/год, вона збільшується із збільшенням температури.

Наше вухо легко розрізняє високі і низькі тони. Від бубна — звук низького тону, а свист — високого тону. Звуком високого тону відповідає більша частота коливань. Висота тону залежить від частоти коливань, існують джерела звуку, що утворюють єдину частоту — так званий чистий тон. Це камертони різних розмірів. Якщо по ньому вдарити молоточком, то почуємо чистий тон звуку.

Гучність звуку пов'язана із енергією коливань у джерелі і у хвилі. Енергія коливань визначається амплітудою коливань. Отже, гучність звуку залежить від амплітуди коливань. Гучність звуку вимірюється в децибелах (д. Б). Літак на зльоті — 110 д. Б, шепіт — 20 д. Б, гучність 130 д. Б відчувається шкірою і спричиняється відчуттям болю.

Звук має здатність відбиватися від перешкод. З кожним відбиванням у закритих приміщеннях відбувається втрата звукової енергії і звук послаблюється. З явищем відбивання звуку пов'язане таке відоме явище, як луна. Вона полягає в тому, що звук від джерела доходить до якоїсь перешкоди, відбивається від неї і повертається до місця, де він виник, і якщо первинний звук і відбитий звук доходять до вуха слухача, то він чує два звуки. Але можна чути і багаторазове відбивання — перекати грому.

Використані джерелаhttp://formula.co.ua/blog/zvukovi-hvyli/http://www.zhu.edu.ua/mk_school/mod/page/view.php?id=14023&lang=ruhttp://shkolyar.in.ua/meh-kolyvannya-i-hvyli/zvukovi-hvyli