ПрезентаціяПрезентація::"Етнонаціональні проблеми Заходу у другій половині XX - на початку XXI ст.

Етнонаціональні проблеми Заходу у другій половині XX - на початку XXI ст. Всесвітня історія 11 клас

Верховний суд США 1954 р. скасував роздільне навчання афроамериканських та світлошкірих дітей. Проте расисти відмовилися підкоритися цьому рішенню. Коли група афроамериканських школярів у штаті Арканзас намагалася відвідувати школу, у якій навчалися світлошкірі діти, расисти вдалися до терору. Рух афроамериканців США за громадянські права. Мартін Лютер Кінг.

Рух афроамериканців США за громадянські права. Мартін Лютер Кінг. Сегрегація — різновид дискримінації, який полягає у відокремленні в межах одного суспільства тих груп, які вирізняються за расовими, гендерними, соціальними, релігійними, мовними чи іншими ознаками, та в подальшому законодавчому обмеженні їхніх прав.

Мартін Лютер Кінг(1929-1968) - американський баптистський проповідник і лідер руху за громадянські права 1960-х років, речник тактики ненасильства в боротьбі проти расизму. Під час виборчої кампанії майбутнього президента США Джона Кеннеді у 1960 р. в одному з південних штатів було заарештовано Мартіна Лютера Кінга - відомого борця за права афроамериканців. Дж. Кеннеді особисто зателефонував його дружині, а тим часом його брат Роберт Кеннеді домігся звільнення пастора під заставу. Як наслідок, Кеннеді здобув перемогу в усіх округах, де більшість становили афроамериканці. Проте полегшити їхнє становище не дозволяла вкрай негативна позиція конгресу.

У день інавгурації Джона Кеннеді чорношкірий Джеймс Мередіт написав заяву на навчання в Університеті штату Міссісіпі. Отримавши відмову, Мередіт звернувся до місцевого суду, але й там його клопотання було відхилено. У1962 р. Верховний суд визнав законність вимог афроамериканця. Проте перешкодити реєстрації Мередіта до університету з’їхалися расисти з усього штату.. Судових виконавців зустріла злива каміння, металеві труби, запалювальна суміш і навіть кулі. Заворушення, внаслідок яких двоє людей загинуло, 28 було поранено і 166 дістали тяжкі тілесні ушкодження, вдалося придушити лише за допомогою армії. Але прецедент був створений - Мередіт отримав можливість відвідувати університет.

Визнаним лідером афроамериканського руху залишався Мартін Лютер Кінг, якому було присуджено Нобелівську премію миру. 4 квітня 1968 р. він став жертвою замаху, що взагалі поставило країну на межу громадянської війни. Розпочалося «довге гаряче літо» - повстання афроамериканців охопили стільки ж міст, що й за весь попередній рік. На придушення расових безладів уряд кинув 100 тис. поліцейських, національних гвардійців і солдат.

«Чорні бунти» 1964-1969рр.  за час «чорних бунтів» 1964-1969 рр. загинуло 250 осіб, було поранено майже 11 тис. американців, переважно чорношкірих. У наступні десятиліття американська влада вирішила проблему расової дискримінації: нині афроамериканці і білошкіре населення мають однакові права. Партія Чорних Пантер(1966-1982)

 Прояви етнонаціоналізму проблеми Квебеку Однією з найгостріших проблем Канади в 1960-1970-х рр. була національна проблема. Специфікою країни є існування трьох великих етнічних груп: англо-канадці - близько 40 % населення, франко-канадці - близько 27 %, інші національні меншини - близько 33 % (Провінція Квебек, 4/5 населення якої становлять франко-канадці, до 1960-х рр. відставала від інших частин країни за рівнем економічного розвитку. Швидка індустріалізація 1960-х рр. докорінно змінила ситуацію.

Особливості становища у Квебеку: Провінція найвищого безробіття;низький рівень життя;Переважання англійської мови, без знання якої неможливо було одержати роботу;середня платня франко-канадців була на 40 % нижчою, ніж в англо-канадців.

 Прояви етнонаціоналізму проблема Квебеку. Франко-канадці почали претендувати на збільшення своєї частки в політичному та економічному житті Канади. У провінції з’явилися сепаратистські організації, які виступали за відокремлення Квебеку від Канади. Деякі з сепаратистських організацій діяли терористичними методами. Найяскравішим проявом сепаратистських настроїв населення Квебеку став бойкот візиту британської королеви Єлизавети II у 1964 р. П. Трюдо, у 1968 р. було обрано прем’єр-міністром Канади. 1969 р. парламент ухвалив закон про надання французькій мові статусу другої державної мови на федеральному рівніНа початку 1982 р. британський парламент прийняв останній закон, який стосується Канади. Цей закон дістав назву Акт про Канаду 1982 р. На основі цього закону канадський парламент 17 квітня 1982 р. ухвалив Акт про конституцію 1982 р. Конституція надала велику самостійність провінціям у вирішенні їх внутрішніх справ

Проблема Ольстеру. Ольстерська проблема полягає в незадоволенні північно-ірландських католиків поділом Ірландії у 1921 р. та їх нижчим порівняно з протестантами політичним і соціально-економічним статусом. Головними причинами цього конфлікту було бажання ірландських націоналістів католиків у Північній Ірландії об'єднатися з незалежною Ірландією. Між цими групами існувала неприязнь. Конфлікт точився як у мілітарному так і в політичному вимірі. До конфлікту було втягнуто політиків та політичних активістів. Протягом тридцяти років конфлікту загинуло понад 3500 осіб.

Ольстерська проблема має етноконфесійний характер. Виділяютьтри основні етапи:1921 р. до кінця 60-х років XX ст., уся повнота влади в Північній Ірландії належала протестантам, а відносини між двома громадами загострювалися;кінець 60-х років до початку 90-х років XX ст. - боротьбою католицької меншини за свої права та втручанням британського уряду в урегулювання проблеми; Третій етап 90-х роках XX ст. і триває досі, є початок багатосторонніх переговорів про долю Ольстера та зменшення напруження на північному сході ірландського острова. Проблема Ольстеру.

Із кінця 60-х років XX ст. у Північній Ірландії почалася громадянська війна. Активну боротьбу розгорнула ІРА (Ірландська республіканська армія). Двома основними джерелами поповнення арсеналів ІРА були США та Лівія. Повстанці постійно підтримували зв’язки з іншими терористичними угрупованнями. Але при цьому, на відміну від ісламських екстремістів, ніколи не прагнули вчинити масові вбивства мирних громадян. Суто по-європейськи завжди намагалися завчасно повідомити про закладені бомби, демонструючи цим, що воюють з «системою», а не з людьми.

У 1998 р. у Північній Ірландії був створений парламент - Північноірландська асамблея. У 2005 р. керівництво ІРА заявило про повну відмову від насилля та про роззброєння. Перехід до демократичних методів боротьби за права етноконфесійної меншини дав змогу розпочати вивід британських військ із Північної Ірландії. 1 серпня 2007 р. офіційно була завершена операція британської армії з підтримки порядку в Північній Ірландії (Ольстері), яка тривала 38 років. Здавалося б, найстаріша «гаряча точка» Західної Європи перейшла до політичного врегулювання етнополітичного конфлікту, який триває, на думку деяких істориків, ось уже вісім століть. Однак у 2012 р. про своє виникнення оголосила Нова Ірландська республіканська армія, яка останнім часом бере на себе відповідальність за організацію заворушень.

ІРА протягом 1970- 1980-х років XX ст. вела ефективну кампанію, Поліція і армія не могли протидіяти повстанцям. Вибухи гриміли по всій Англії. Бойовики ІРА намагалися досягнути своїх цілей: переходу шести північно-східних графств (тобто Ольстера) під юрисдикцію Республіки Ірландія; припинення дискримінації; рівності прав усіх громадян. 10 квітня 1998 р. Угода великодньої п’ятниці побачила світ і передбачала збереження Ольстера у складі Сполученого Королівства з паралельним зміцненням зв’язків з Ірландією.

 Прояви етнонаціоналізму проблема басків. Країна Басків Загострення це питання набуло в період XX ст. і продовжується у XXI ст.. Адже конституція Іспанії (1978 р.), ґрунтується на «неподільній єдності іспанської нації, спільній та соборній батьківщині для всіх іспанців», хоч гарантує «право на самоврядування національностей та регіонів, які є складовою іспанської нації. У роки демократії країна Басків стала однією з 17 автономних областей Іспанії.

 Прояви етнонаціоналізму баскське питання). Конституція 1978 р. надають баскам такий обсяг прав і свобод, якого вони не мали :власні парламент та поліція;радіо, два телеканали;двомовна система освіти;своя податкова система. Баски визнаються як національність. Однак нелегальна військова революційно-політична організація «ЕТА» не захотіла й не зуміла відшукати гідне місце в новій політичній системі суспільства, проголосивши ворогом саме іспанську державу. «ЕТА» вважала за краще добиватися своєї головної мети - проголошення незалежної «Великої Басконії» - терористичними методами.

ЕТА — одна з найстаріших терористичних організацій Європи, створена в 1959-му, як рух студентського опору. (оголосила про припинення діяльності в 2018р.)

У діяльності «ЕТА можна виділити етапи: Перший етап (1968-1978 рр.), курс на розгортання революційного руху проти франкізму, хвилю репресій. Підсумком повинна була стати революція. Другий етап (1978-1998 рр.) терористи визначали як «війну на виснаження». Убивства здійснювалися з метою тиску на владу. Третій етап (1998-2003 рр.) терористи налагодили співпрацю з поміркованими націоналістами Баскської націоналістичної партії (БНП). Єдиний фронт повинен був посилити тиск на іспанську владу і збільшити шанси на успіх. Четвертий етап (з 2003 р. і до сьогодні) став періодом «пом’якшення». Він характеризується охолодженням у відносинах з БНП у діяльності бойовиків. Організація залишилася без чіткої програми дій.

На сьогодні баски мають повну автономію своєї держави.. Керівництво Іспанії не зацікавлене в незалежності Країни Басків через високий економічний та культурний розвиток цього регіону. Іспанія є багатонаціональною країною і окрім басків на незалежність можуть претендувати Галісія та Каталонія. У 2017р. Каталонія заявила про відокремлення. Тому уряд Іспанії вимушений проводити більш гнучку політику в питанні баскського сепаратизму.

У 2017р. Каталонія заявила про відокремлення. Тому уряд Іспанії вимушений проводити більш гнучку політику в питанні баскського сепаратизму.

Живий ланцюг басків на підтримку незалежності Каталонії

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: Опрацювати § 5