Декоративно-ужиткове мистецтво – створення і оздоблення художніх виробів, що мають практичне призначення у побутіВитинанка. Гончарство. Писанкарство. Флористика. Батик. Гравіювання. Лозоплетіння. Ткацтво. Кераміка. Кування. Декоративний розпис. Художнє литво. Художнє різьблення. Вишивка. Карбування
Вишивка Традиційні узори, барви, техніки шиття – те, що пам'ять наших предків зберегла для нас із давніх-давен. За даними археологів ще скіфи, господарі причорноморських степів у VII – III ст. до н. е. прикрашали свій одяг вишивкою. За дохристиянських часів вишивка була не лише прикрасою, а й оберегом. Вірили, що орнамент на одязі та предметах побуту захищає свого власника, привертає до нього достаток, удачу, здоров’я.
Керамічні вироби на території сучасної України відомі ще з часів Трипільської культури. У середні віки українські гончарі славилися своїми глечиками, дзбанками, горщиками, тарелями тощо. Ще у XVII столітті селище Опішня на Полтавщині було відоме своїм глиняним посудом по всій Лівобережній Україні, а з кінця XIX століття - в усьому світі. Гончарство та кераміка
Плетіння з рослинних матеріалів – один з найдавніших промислів, воно є своєрідним художнім явищем, складовою частиною національної мистецької спадщини України. Традиційне плетіння охоплює широку сферу предметів від елементів будівництва, транспортних засобів і меблів до дрібних виробів і іграшок. Лозоплетіння
З давніх давен сільські малювальниці - майстрині по розпису хат та їх внутрішньому оздобленню - прикрашали селянські помешкання зображеннями дивовижних квітів та птахів. Уславлений осередок декоративного розпису - село Петриківка, назване так на честь кошового отамана Війська запорізького Петра Калнишевського. Декоративний розпис
Український традиційний одяг Розвиток українського костюму на усіх його етапах тісно переплітався з іншими культурами. Традиційне вбрання розкриває глибинне коріння історії українського народу, пов’язане з ранньослов’янським періодом, а особливо з найвищими досягненнями культури Київської Русі.