Степан Васильович Процюк – сучасний український письменник. Народився 13 серпня 1964 року в селі Кути, Бродівський район (нині — Буський район) на Львівщині у сім'ї політв'язня.
Номер слайду 3
Степан Процюк – прозаїк, поет, есеїст. Закінчив Івано-Франківський педінститут та аспірантуру Інституту літератури НАН України. Викладає сучасну українську літературу в Прикарпатському університеті (Івано-Франківськ).
Номер слайду 4
Літературна біографія Степана Процюка розпочалася 1991 року з літгурту «Нова деґенерація», куди він входив разом із Іваном Андрусяком та Іваном Ципердюком. Наступного року була надрукована їх перша поетична збірка «На вістрі двох правд». Згодом з'явилася збірка віршів «Апологетика на світанку» та збірка поем «Завжди і ніколи». Згодом автор припинив писати вірші, перейшов на прозу . 17 січня 1995 року Степан Процюк став членом Національної спілки письменників України.
Номер слайду 5
Степан Процюк є автором п′ятнадцяти книг «На вістрі двох правд»(1992 р.) . «Апологетика на світанку»(1995 р.) «Лицарі стилосу і кав′ярень» (1996 р.) «Переступ у вакуумі»(1996 р.) 5. «Завжди і ніколи» (1999 р.) 6. «Шибениця для ніжності» (2001 р.)7. «Серафими і мізантропи» (2002 р.) 8. «Інфекція» (2002 р.) 9. «Тотем»(2005 р.) 10. «Жертвопринесення» (2007 р. 11. «Канатоходці» (2007 р.» 12. «Марійка і Костик» (2008 р.) 13. «Залюблені в сонце» (2008 р.) 14. «Аргонавти» (2008 р.) «Степан Процюк про Василя Стефаника, Карла-Густава Юнга, Володимира Винниченка, Архипа Тесленка, Ніку Турбіну» (2008 р.) Окремі твори Степана Процюка перекладені іноземними мовами ( російська, польська, словацька, азербайджанська, німецька).
Номер слайду 6
С. Процюк як людина сентиментальна і вразлива стає автором, котрий намагається без прикрас заглянути у душу сучасної людини, зокрема української. Степан Процюк — лауреат багатьох національних літературних премій:7-разовий лауреат премії журналу „Кур'єр Кривбасу”(1998—2003);премії „Благовіст” (2000 р.); міської літературної премії ім. І. Франка (2002 р.); обласної літературної премії ім. В. Стефаника (за роман „Інфекція" 2003 р.).