Презентація на тему " Мистецтво та архітектура перевісної доби"

Тема уроку. Мистецтво та архітектура первісної доби та стародавніх цивілізацій Сходу.

План уроку

Поява первісного живопису. Люди, досліджуючи навколишній світ, відкрили для себе милування його величчю та красою. Це відчуття припало їм до душі, і вони намагалися відтворити його в місцях свого перебування. У Європі та багатьох інших частинах світу за житла людям були печери. Тож відтво- рення сцен полювання і життя тварин (олені, бізонів, коней) перетворилося на особливий печерний живопис. Малюнки з однаковою тематикою знайдено в різних куточ- ках нашої планети – це може свідчити на користь спільного коріння людства. Можливо, що вони мали релі- гійне значення (як свого роду символічні жертвоприношен- ня), проте їхню суть розгадати поки що неможливо.

Перші твори печерного живопису з’явилися близько 40-30 тис. років тому. Випадкове відкриття цих пам’яток стало подією. Наприкінці XIX ст. було відкрито печеру Альтаміра (Іспанія). Її стіни та склепіння прикрашали безліч малюнків. Пам’ятка, краси якої ще світ не бачив, вразила першовідкривачів та дослідників. Деякі навіть засумнівалися в істинності скельного живопису, звинувачуючи один одного у фальсифікаціях. Однак сьогодні доведено, що печеру використовували для життя від 36,5 тис. років тому і остаточно покинули лише 13 тис. років назад. Схожа історія відома й про печеру Ласко у Франції, відкриту в 1940 р. Її стіни прикрашають 1900 малюнків, створених близько 18—15 тис. років тому. Для малювання наші предки використовували фарбу, яку отримували із розтертих на порох камінців та рослин- ного соку. Їм були відомі кольори, хоча трапляються і простіші монохромні зображення. За знаряддя для живопису правили кістки тварин, загострені шматочки вохри тощо. Один із таких «олівців» археологи віднайшли в Англії та датували щонайменше у 7 тис. років.

Гірські козли. Чолпон-Ата, Киргизстан

Сотні тварин і абстрактних позначок на стінах печери Шове в південній Франції зображено близько 30 тисяч років тому — це найдавніші відомі у світі малюнки.

 Наскальне мистецтво австралійських аборигенів — традиція, яка охоплює близько 13 тисяч років і триває аж до наших днів. Через незмінне духовне значення цих місць у житті аборигенів вони й досі функціонують. Малюнки регулярно оновлюють і перемальовують.

Печерна або наскальний живопис - малюнки, які зустрічаються на стінах і стелях печер, поверхнях скель. Зроблені в доісторичний період зображення датуються епохою палеоліту, приблизно 40 000 років тому. Деякі вчені вважають, що наскальний живопис первісних людей - спосіб спілкування з навколишнім світом. Згідно іншої теорії малюнки наносилися з церемоніальною або релігійною метою. Найбільш поширеним сюжетом в печерного живопису первісних людей є зображення великих диких тварин. На початку кам'яного віку художники малювали:львів;носорогів;шаблезубих тигрів;Ведмедів. Образи тварин, на яких полювали люди, з'являються в період пізнього палеоліту. Зображення людини - дуже рідкісне явище і картинки менш реалістичні, ніж намальовані фігурки звірів. У первісному мистецтві немає зображень краєвидів та ландшафту.

Європейськими «картинними галереями» скельного живопису називають печери у Франції (Ле Комбатель, Фон де Гом, Ле-Труа-Фрер), Україні (Кам’яна Могила, що в Запорізькій обл.), Індонезії (острів Сулавес), Австралії, де віднайдено зображення кенгуру, якому понад 17 тис. Років. Первісні малюнки гідні поваги, проте показують, що із плином часу люди поруч із зображеннями сцен дикої природи поступово почали малювати себе. З часів неоліту та бронзового віку збереглися на теренах Європи та Азії залишки кам’яних конструкцій, які виконували, вочевидь, релігійно-культову роль. Їх називають мегалітами (мега – великий, літос – камінь). Розрізняють кілька типів таких пам’яток: менгіри (вертикально поставлені кам’яні стовпи), дольмени (своєрідні кам’яні ящики), кромлехи (розташовані по колу кам’яні плити чи стовпи). Для спорудження таких об’єктів, окрім суспільної потреби (позначення місця культових церемоній, поховань,об’єктів поклоніння), потрібні були значно більші технічні можливості, ніж для будівництва жител з дерева, глини та каменю. Найвідоміший і найскладніший з кромлехів, Стоунхендж, вважають давньою обсерваторією. Менш відомими є неолітичні культові камені місцевості Калланіша в Шотландії.

Один з найбільших мегалітів планети розташований в Англії, за 130 кілометрів від Лондона, поблизу міста Солсбері. Це рівнина з безліччю боліт, а поруч розташовуються пагорби Девоншир. Стоунхендж це кам’яне кільце з пісковика, висотою до 8,5 м. Усередині кільця розташовується ще одна споруда у формі підкови – брили більшого розміру згруповані попарно і перекриті третім каменем. Всередині великої підкови – маленька, що складається з блакитних каменів. Датується споруда 4 – 2 тисячоліттями до нашої ери (за кілька століть до падіння Трої), само собою ні про яке технічне обладнання мова йти не може. Кожна брила, з яких складається Стоунхендж, важить не менше 25 тонн, а найближча скеля розташована за 320 км. від того місця, на якому він стоїть.

На теренах України найбільшою мегалітичною спорудою є так звані Нечаївські менгіри, або ж«Межові камені», в селі Нечаївка поблизу міста Кропивницького. Це «алея» протяжністю 779 метрів, яку утворюють два ряди з 15-ти пар рукотворних гранітних брил. Кам’яний ритуальний коридор пов'язаний з групою поховальних споруд – курганів та поселеннями доби бронзи, які містяться неподалік мегалітів. За іншою версією, споруда мала астрономічне призначення, адже в дні осіннього чи весняного рівнодення Сонце заходить саме на лінії між каменями. Перепад висоти між найвищою та найнижчою точками алеї – 25 метрів, мабуть, тому відхилення від геодезичного напрямку «схід – захід» становить майже 16 градусів.

«Межові камені» - археологічний пам'ятник Україні часів пізнього неоліту. Являє собою два ряди з 15-ти пар паралельних кам'яних монолітів - алею Менгір. Можливо, ця культова споруда, пов'язане з божеством Сонця. Ряди зорієнтовані зі сходу на захід, висота паралельних пар брил однакова. Найвища друга пара (до 1,50 м), висота наступних поступово зменшується. Відстань між сусідніми брилами рядів збільшується. Кваліфікованих археологічних досліджень пам'ятки не проводилося. У радіусі 1-2 км від «межових каменів» розташоване близько 20 курганів (неоліт-бронза), багато з них зруйновані. У безпосередній близькості - грот (навіс) «Чортова печера». «Межові камені» розташовані поблизу злиття річок Сугаклея і Сугаклейчіка, на південь від села Нечаївка Компаніївського району Кіровоградської області

Камені Карнаку — найстаровинніші мегаліти в Європі, призначення яких до сьогодні залишається загадкою. Знаходяться біля французького міста Карнак в Бретані. Комплекс мегалітів складається з алеї менгірів, дольменів, курганів і окремих менгірів, охороняється як історична пам'ятка.

Образотворче мистецтво та архітектура Стародавнього Єгипту. Перше, що спадає на думку, коли говоримо про культуру Єгипту, – це піраміди. Але насправді ця давня цивілізація залишила в історії значно ширшу, неповторну та яскраву, палітру пам’яток мистецтва та архітектури. Єгиптяни першими засвоїли техніку монументального будівництва, започаткували використання колон в архітектурі. Піраміди і храми є найкращими взірцями єгипетської архітектури. Особливо вражають розмірами піраміди, які символізували велич та могутність володарів. На західному березі Нілу, на краю пустелі Сахара кілька тисячоліть височіють кам’яні гробниці фараонів. Найбільшою серед пірамід є усипальниця Хеопса розташована поблизу Гізи, передмістя сучасної столиці Єгипту, міста Каїр.

Піраміда Хеопса. Це єдине із Семи чудес світу, яке збереглося до наших днів. Зазвичай спорудження цих велетенських гробниць починали навесні. До нього залучали селяни, яких змушували виконувати так звані «царські роботи» (на користь держави або фараона). Будівництвом керував підготовлений жрець-архітектор. Обирали місце, готували міцний фундамент під споруду. Для цього по всій поверхні скелястого плато створювали систему неглибоких каналів, наповнених водою. Рівень води слугував позначкою для горизонтальної лінії, вище якої робітники зрубували скелясту породу, заздалегідь осушивши канал.

Будівництво пірамід. Для створення каркасу піраміди використовували велетенські блоки вагою понад 2 тонни кожен. Їх заготовляли в кам’яних кар’єрах і на човнах відвозили в долину. Ззовні піраміду щільно обкладали білосніжними плитами, які виблискували посеред пустелі, наче коштовне каміння. Усередині піраміди було ціле сплетіння кімнат з потаємними ходами. Саркофаг із забальзамованим тілом фараона (мумією) містився в поховальній кімнаті. Поруч із правителем клали коштовності, одяг, принесених у жертву рабів і тварин.

Мастаби. Піраміди будували лише протягом XXVIII–XXV ст. до н. е., оскільки їх спорудження було важкою та дорогою справою. Не всі фараони могли собі дозволити такі похо- вальні споруди, тому використовували інший тип гробниць – мастаби, які вирубували в скелястих поверхнях.

На жаль, більшість поховань розграбовано ще тисячі років тому, але залишилися настінні малюнки та скульптури, зображення, вирізьблені в камені, якими прикрашали гробниці.

Єгипетські митці досягли особливої майстерності у створенні скульптур людей, у які, за віруваннями, поселялася душа померлого. Правила скульптурних зображень людей і богів були дуже суворимиі незмінними впродовж тисячоліть. Збереглося чимало лаконічних статуеток, різьблених з дерева, алебастру. Їх використовували в ритуалах, а фігурки рабів і тварин клали в гробниці. Не менш досконалим є і єгипетський живопис. Художники реалістично та майстерно відтворювали природу навколо: річку Ніл з густим очеретом, сцени полювання на хижих звірів, збирання врожаю. Щоб підкреслити могутність фараонів, їх малювали вищими від усіх навколо. Такими ж вражаючими, як піраміди, є побудовані давніми єгиптянами храми. Найзнаменитіші серед них Карнакський та Луксорський, неподалік міста Фіви, які присвячені богу Амону. Протягом півтори тисячі років храм у Карнаку був головною святинею єгипетської держави.Єгипетська культура мала вагомий вплив на своїх сучасників і подальший розвиток цивілізації.

Храм Амона в Карнаку.

Образотворче мистецтво та архітектура стародавніх цивілізацій Дворіччя і Передньої АзіїОсобливістю монументального будівництва в містах-державах Дворіччя була відсутність каменю і використання глини-сирцю, що визначило архітектурні особливості споруд. Одним із найбільших і найкрасивіших міст Месопотамії був Вавилон. Місто укріплене міцними стінами, завдовжки 18 км, та 360-ма сторожовими вежами. Характерним є використання кольорових матеріалів в оздобленні фасадів міських будівель. Сині мури із зображенням жовтих левів і фантастичних істот – це Ворота богині Іштар, крізь які пролягала «дорога процесій» – шлях у центр Вавилону. Дорога процесій – головна вулиця міста, яка вела до ступінчастої вежі (зиккурату) – храму бога Мардука. Цей храм називали Етеменанкі ( «Наріжний камінь Неба та Землі»). Храмові будівлі Вавилону споруджували у формі ступінчастих пірамід, на вершині розміщували головне святилище.

Відомою пам’яткою архітектури Вавилону були висячі сади Семіраміди. Їх влаштовано на східчастих терасах, піднесених над землею на високих стовпах, від чого здавалося, ніби сади піднесені в повітря (саме тому їх називали «висячими»). Тераси була засаджені розкішними квітниками та рідкісними деревами. Сади – подарунок царя дружині – лідійській принцесі Аміти́ді (яку в Бібліїпомилково названо Семірамідою). Не менш величними були й міста Ассирії, а особливо столиця Ніневія. Центральну частину міста займав палац царя Ашшурбанапала, прикрашений різьбленими кам’яними рельєфами, на яких зображено сцени із полювання правителя на левів. Вхід у палац «стерегли» величезні статуї крилатих чудовиськ. Кожна мала тулуб лева чи бика і голову чоловіка. Головним завданням цих статуй було вберегти царя від злих сил.

Д\3. Параграф  з8 стор 259 –267, пункт 1- 3 читати. Пояснити поняття: «петрогліф», «архітектура», " мегаліт", "менгіри", " зікурат". Дати відповіді на запитання: 1. Чому єгипетські піріміди вважають одни з чудес світу? 2. Яких правил мали дотримуватися єгипетські митці при зображені богів, фараонів, вельмож. Підготуйте доповідь про будівництво пірамід.