Номер слайду 5
1. Причини політичного дроблення Київської держави. Період в історії Київської держави від середини ХІІ до середини ХІІІ століття називають добою політичної роздробленості. Уже в ХІІ столітті на її території з’явилися окремі самостійні князівства. Їх було близько п’ятнадцяти. На українських землях сформувалося п’ять князівств: Київське, Переяславське, Чернігівське, Галицьке, Волинське. Період політичного дроблення пережили більшість держав Європи. Які ж причини зумовили це явище в Київській державі? Насамперед — великі розміри держави та неоднорідний етнічний склад населення. Цю думку підтверджує той факт, що першими перестали коритися київському князю Полоцьке князівство (сучасна територія Республіки Білорусь), Новгородська республіка та Володимиро-Суздальське князівство (Російська Федерація), яке особливо посилилося за княжіння сина Мономаха — Юрія Довгорукого. Своє прізвисько «Довгорукий» він отримав за те, що втручався у боротьбу за київський трон та міжусобиці на Русі, перебуваючи у далекому периферійному Володимиро-Суздальському князівстві. У 1147 році вперше згадується назва міста Москва. Іншою причиною, яка негативно впливала на становище держави, була відсутність сталого механізму престолонаслідування. Не сприяло цілісності держави посилення економічного, соціального, культурного розвитку удільних князівств. Їхні мешканці освоювали нові терени, будували міста, розвивали ремісниче виробництво, торгівлю, писемність та мистецтво. Водночас зростало вотчинне землеволодіння, власники якого підтримували того удільного князя, де мали вотчину. Натомість удільні князі не були зацікавлені в сильній владі великого київського князя, більше того, самі прагнути мати такі ж повноваження. Додавали клопотів постійні напади кочовиків та зменшення прибутків від торговельного шляху «із варягів у греки». Сучасні історики вважають роздробленість не розпадом держави, а зміною її устрою. За цих обставин, управління нею здійснював союз найвпливовіших князів, а не один великий київський князь, як це було раніше. Таку форму правління називають колективним сюзеренітетом. Не дивлячись на ці зміни, до середини ХІІІ століття Київська держава була цілісною зі спільними законами, релігією. Періодично скликалися з’їзди князів для вирішення важливих питань як внутрішньої, так і зовнішньої політики. Київ і надалі залишався столицею держави, і за право покняжити в ньому змагались удільні правителі.