Урок розширює і поглиблює знання учнів про природні комплекси України; визначає географічне положення природної зони мішаних лісів, визначає особливості природних компонентів природної зони ; розглядає закономірний процес посилення впливу людини на природу Полісся.
1
Тема уроку: Природна зона мішаних лісів України.
Мета: - розшити і поглибити знання учнів про природні комплекси України; визначити географічне положення природної зони мішаних лісів, визначити особливості природних компонентів природної зони ; розглянути закономірний процес посилення впливу людини на природу Полісся ;
- розвивати практичні навички школярів систематично працювати з підручником, картами, додатковою літературою, визначати своє ставлення до конкретних явищ взаємодії людини з навколишнім середовищем, увагу, пам'ять, критичне мислення;формувати в учнів вміння сприймати та оцінювати інформацію, передавати свої враження через добір матеріалу до теми; формувати пізнавальний інтерес учнів до рідної землі;
- сприяти вихованню емоційно-чуттєвого ставлення до навколишнього середовища, любов та повагу до рідного краю.
Тип уроку: комбінований.
Форма проведення: урок-подорож.
Обладнання: підручник «Фізична географія України». 8 клас. Т.Г.Гільберг, Л.Б.Паламарчук, В.В.Совенко, фізична карта України, карта фізико-географічного районування України, атласи,ілюстративний матеріал, комп’ютерна презентація .
Наскрізні змістові лінії: « Екологічна безпека та сталий розвиток», «Здоров’я і
безпека», «Громадянська відповідальність»
ХІД УРОКУ
І. Організаційно-мотиваційний етап
Учитель. Девізом уроку будуть слова відомого німецького поета Й. Гете:
«Природа - єдина книга , кожна сторінка якої наповнена глибоким
змістом» ( слайд 1)
Сьогодні я запрошую вас у подорож сторінками цієї незвичайної книги. Сьогодні світ пізнає Україну. Сьогодні ми пізнаємо Україну, особливості її природи, ландшафтів. Ми зупиняємося на вивченні фізико - географічної зони мішаних лісів. Це перша природна зона України, яку ми розглядаємо. При цьому ми будемо користуватися планом. (Учні записують тему уроку в зошит).
План
(На дошці відтворюється план).
Сьогодні ми вирушимо в цікаву подорож, під час якої і зробимо декілька зупинок.
Перед стартом давайте перевіримо ваш багаж знань . Це і буде зупинка № 1.
ІІ. Актуалізація опорних знань і умінь учнів
Зупинка № 1. Гра «Вірю — не вірю» (з коментарем)
1. Чи вірите ви, що природна зона — це частина природної країни? (+)
2. Чи вірите ви, що зона мішаних лісів займає найбільшу площу серед природних
зон України? (-)
3. Чи вірите ви, шо рельєф зони мішаних лісів переважно височинний?(—)
4. Чи вірите ви, що максимальна абсолютна висота Полісся 316 м? (+)
5. Чи вірите ви, що в рельєфі Полісся трапляються льодовикові форми? (+)
6. Чи вірите ви. що Українське Полісся є найбільш зволоженою природною зоною
України? (+)
10.Чи вірите ви, що Українське Полісся поділяється на 5 фізико-географічних областей? (—)
11. Чи вірите ви, що більша частина районів Київської області знаходиться в межах зони мішаних лісів? (+)
12. Чи вірите ви, що площа Полісся України 350 тис. км:? (-)
III. Вивчення нового матеріалу
Учитель. Отож, продовжимо нашу подорож. Наступні наші зупинки пов'язані з планом характеристики природної зони.
Зупинка № 2. Географічне положення.
Завдання. Користуючись картами атласу визначте , де проходить північна та південна межа зони Північна межа співпадає з державним кордоном України. Учень біля карти України позначає умовну межу на півдні , яка проходить через населені пункти: Володимир-Волинський — Луцьк — Рівне —— Шепетівка — Житомир—Київ-Ніжин—Кролевець—Глухів. З півночі на південь зона простягається (в межах республіки) на 150-200 км, з заходу на схід більше, як на 750 км. Загальна площа 113500 км2, це буде приблизно п'ята частина держави або 20% її території.
В межах Полісся розташовані більшість районів Волинської, Рівненської, Житомирської, Чернігівською областей; частина районів Хмельницької, Київської і Сумської областей.
Завдання. Нанести на контурну карту межі зони мішаних лісів.
Робота з контурною картою.
Зупинка № 3. Рельєф та корисні копалини
зах.- Словечансько- Овручцький кряж, Волинська височина, Мізоцький кряж, Кременецькі гори.
Поверхня низовинна, складена переважно піщаними відкладами. Розташована в межах різних геологічних структур Східно-Європейської платформи: пн. –зх Українського щита, Волино -Подільської плити, сх..-Дніпровсько - Донецької западини,схили Воронезького кристалічного масиву.
Роль льодовика. Приніс з півночі камені – валуни, залишив відклади піщаних полів, моренних горбів та валів ( Волинське пасмо)
Завдання . Визначте корисні копалини, що залягають в надрах природної зони.
Мідь Волинська обл..
Каоліни
Граніти
Базальти
Лабрадорити
Габро
Коштовне каміння - топази, яшма,бурштин.
Фосфорити
Торф
Вапняки
Львівсько-Волинський кам’яновугільний басейн
Овруцькі кварцити
Словечансько-Овруцький кряж висотою всього 316 м. Та він має в собі нагромадження чудес природи, яке нагадує в мініатюрі знаменитий Йєлоустонський парк.
Понад 1 млрд 400 млн років стоїть кряж на фундаменті із червоних і рожевих кварцитів та пісковиків. Ця кристалічна основа є коморою будівельних матеріалів. Овруцькі кварцити є в стінах Софійського собору, Золотих воріт у Києві, Києво-Печерської лаври.
Овруцький кряж - єдине місце в Європі, що зберігає родовище дуже рідкісного мінералу пірофілліту. У давні часи древляни виготовляли з нього прикраси. Ну а пізніше, коли людям відкрилися дивовижні властивості пірофілліту (він виявився фантастично вогнестійким), його стали використовувати у виробництві світильників для маяків. Мало хто знає, що в середині XX століття пальника в незгасних маяках Гібралтару і Дарданели, узбережжя Чорного і Азовського морів, Заполяр'я і Далекого Сходу були зроблені з українського рожевого пірофілліту.
Зупинка № 4. Кліматична
Розповідь учениці біля карти.
Клімат помірно-континентальний, літо тепле і вологе, зима м’яка. Середня температура січня змінюється з заходу на схід від -5 до -8 0С, середня температура липня +17 0С, +19 0С. В середньому за рік випадає 600-700 мм опадів (близько 70% у теплий період року). Безморозний період триває 160-180 днів. Сніговий покрив тримається 100 днів. К >1
Надмірна зволоженість заболочуваність
Сніговий покрив зх..- 30- 40 см сх. 15-20 см.
- Які ПМ панують? Впливають? ( Арктичні, атлантичні Помірні)
- Які вітри переважають? (Західні)
- Які несприятливі явища та процеси характерні для даної зони?
Процеси - ерозія, заболочування,засолення, карст.
Явища - зливи,град, грози,посухи, приморозки, хуртовини, повені.
Прийом «Зроби висновки». - Чи сприятливі кліматичні умови для господарської діяльності людини?
Зупинка 5. Ґрунтова
Учитель. Одним з важливих компонентів ПК є грунт.
Завдання. - Які ж основні типи грунтів характерні для нього? Давайте звернемось по допомогу до карти «Грунти» в атласах. (Переважають дерново-підзолисті грунти.)
-За картою «Родючість грунтів» в атласах визначте родючість цих грунтів. (Дерново-підзолисті ґрунти малородючі.)
Дерново-підзолисті грунти мають слабкий і середній ступінь підзолистості, 1 -3 % гумусу (18-24 см), мають кислу реакцію, потребують вапнування. При внесенні органічних і мінеральних добрив стають родючими.
Завдання. Знову звернемось до карти, які ще грунти, крім дерново-підзолистих, є на Поліссі? (В долинах річок лучні та лучно-болотні, торфово-болотні та торфовища.)
Лучні грунти утворилися під лучною рослинністю при неглибокому заляганні ґрунтових вод. Вміст гумусу 3—6%, вони багаті на поживні речовини.
Болотні грунти утворилися в умовах надмірного зволоження при високому рівні ґрунтових вод. Для сільськогосподарського використання них ґрунтів треба застосовувати меліоративні заходи.
Завдання. Оформимо здобутий нами матеріал у вигляді невеличкої схеми.
(Оформляється на дошці при участі учнів класу).
Заходи по підвищенню родючості грунтів :
Внесення добрив; протиерозійні заходи;
Вапнування; меліорація.
Сівозміна ;
Зупинка 6. Гідрологічна
Північна частина України відноситься до територій, які забезпечені водними ресурсами. Тут протікає з півночі на південь головна річка країни, яка бере початок на Валдайській височині в Росії. – Що це за річка ?
Робота з картами атласу.
Болота. - Чим пояснити велику заболоченість території?
Низинний характер при достатній кількості опадів, слабий нахил місцевості зумовлюють, велику заболоченість, високий рівень ґрунтових вод
Зупинка 7. Флористична
Учитель. (Читає вірш)-
Уявіть собі ліс...
Білий гомін беріз
І ялин заповідних мовчання.
Крик сови з-за ріки.
Коли гаснуть зірки
За хвилину якусь до світання.
Уявіть собі ліс...
Робота з атласом. – Визначте, які типи рослинності та рослинні угрупування поширені в зоні мішаних лісів. Визначення найпоширеніших порід лісів.
Всім нам з дитинства знайомі назви дерев: сосна, береза, дуб, клен та ін. А що ми знаємо про них?
Деякі-учасники нашої подорожі більш детально знайомилися з рослинами Полісся. Вони мають намір поділитися з нами здобутою інформацією.
(Повідомлення учнів про сосну, березу, вільху.)
Учитель. На Поліссі поширені луки, де типовими рослинами є валеріана лікарська, плакун верболистий, осоки.
На низинних болотах ростуть очерет, рогіз, осоки, півники болотні та ін.
На верхових болотах основна рослина — сфагнум — білий мох, із залишків якого утворюється торф, а також росте журавлина, росичка.
Ліси Полісся виконують такі функції.
1 га лісу - за день дає 200 кг кисню;
За рік в середньому дає:
67,9 кг грибів;
170 – 450 кг дикорослих ягід (малини, ожини, суниці, чорниці та ін.);
100 – 200 кг меду;
10 т березового соку;
30 кг лікарської сировини;
650 кг живиці;
10 – 20 ц трави;
10 т березового лубу для виробництва дьогтю;
Аварія на ЧАЕС (26 квітня 1986 р.) забрала наших лісів площею в 400 га.
З метою охорони рослин створена Червона книга. До книги потрапили рослини і тварини, що підлягають охороні. Познайомимось з деякими з них.
Зупинка № 8. Фауністична
Учитель. Досить різноманітний тваринний світ зони мішаних лісів.
Завдання. - За допомогою карти атласу назвіть найпоширеніших тварин зони.
(Повідомлення учнів про глухаря, тетерука, рябчика, зайця-біляка, бобра.)
Зупинка № 9. Фізико – географічні області
Розповідь учителя
(Розповідь учителя супроводжується роботою з картами шкільного атласу, підручником. Під час пояснення матеріалу вчитель ставить учням запитання.)
У межах зони мішаних лісів існує суттєва відмінність у геологічній будові й рельєфі її окремих територій. Це стало причиною поділу зони на п’ять фізико-географічних областей.
Завдання: знайдіть ці географічні області на карті фізико-географічного районування України.
Волинське Полісся розташоване в межах Волино-Подільської плити, північної частини Львівського прогину та Ковельського масиву. 45 % площі цієї території вкриті лісами та заболочені. Клімат вологий із м’якою зимою (–4…–5 °С) і прохолодним літом (+18 °С). Густу річкову мережу утворюють притоки Прип’яті. Значного поширення набув карст у крейдових породах. Утворилися карстові Шацькі озера.
Завдання: знайдіть їх на карті.
Створений Шацький природний національний парк. Його ядром є мальовниче озеро Світязь. У межах парку охороняють типові мішано-лісові ландшафти, рідкісну рибу. Типові ландшафти охороняються також у Черемському (Волинська область) та Рівненському природних заповідниках.
Житомирське Полісся розташоване в межах Українського щита — найбільш піднятої частини природної зони. Серед піщаних водно-льодовикових рівнин тут піднімаються горби-останці денудації кристалічних порід. Найбільшим із них є Словечансько-Овруцький кряж.
Завдання: знайдіть його на карті.
Київське Полісся, Чернігівське Полісся, Новгоро-Сіверське Полісся, Мале Полісся.
Зупинка №10. Екологічна
Учитель. Різноманітні ландшафти Українського Полісся, але вони зазнали значного впливу господарської діяльності людини. Внаслідок цього зменшується площа лісів, зникають рослини і тварини, забруднюється навколишнє середовище.
3 метою охорони ПК Полісся створюються заповідники, національні парки, заказники.
Завдання. За допомогою карти атласу знайдіть найбільш відомі природоохоронні території Полісся і позначимо їх на контурній карті України .
IV. Закріплення нових знань і умінь учнів
Учитель. Ось ми і підійшли до завершального етапу нашої подорожі і, щоб трохи закріпити наші знання, проведемо Вікторину «Знавці природи Полісся».
Вікторина «Знавці природи Полісся».
Декілька учнів працюють з індивідуальними завданнями.
Угорський кросворд
Знайдіть 15 назв дерев, які ростуть в природній зоні мішаних лісів України
Г |
О |
Я |
Б |
Б |
Е |
Я |
Л |
И |
Н |
А |
Р |
І |
Л |
А |
Р |
В |
Г |
Р |
А |
Б |
Р |
Х |
У |
З |
Е |
І |
Б |
А |
А |
К |
И |
Я |
Н |
В |
А |
Л |
Ь |
А |
К |
О |
С |
С |
Л |
И |
В |
А |
Х |
Ц |
І |
С |
Р |
Е |
П |
Ш |
И |
Я |
С |
Е |
Я |
И |
Г |
Р |
Я |
Н |
С |
М |
Е |
Н |
А |
К |
Ш |
У |
К |
Л |
Л |
Д |
Р |
Е |
К |
Ч |
А |
Я |
Н |
Е |
И |
У |
Б |
О |
С |
Е |
Р |
Е |
Ш |
Н |
П |
А |
А |
К |
И |
Індивідуальна робота з картками
|
|
Картка 1 |
1. |
Вільха |
3 нього виробляють посуд |
2 |
Береза |
□ Дерево — «азотозбирач» |
3 |
Верес |
□ 3 його решток утворюється торф |
4 |
Сосна |
□ Бджоли збирають з його квіток солодкий нектар |
5. |
Сфагнум |
□ Має найціннішу деревину |
|
Картка 2 |
1. Бобер |
□ Має строкате забарвлення |
2. Заєць-біляк |
□ Велика копитна тварина |
3. Рябчик |
□ Найбільший гризун |
4. Лось |
□ Забарвлення шерсті міняється |
|
за сезонами |
5. Кабан дикий |
□ Цінна мисливська тварина |
V. Підсумок уроку
Учитель. Ми з вами детально ознайомилися з усіма природними компонентами зони мішаних лісів. Нам слід пам’ятати, що всі вони в ПК взаємозв’язані і впливають один на одного.
Оцінювання роботи учнів.
VI. Домашнє завдання
• Опрацювати відповідний матеріал у підручнику § 31;
Література
Додатковий матеріал Сосна – перлина лісу
Деревину сосни вважають чи не найціннішою. М'яка, легка, малосучкувата, легко обробляється, стійка проти гниття — ось скільки важливих якостей. Сосна — основний будівельний матеріал у житловому і промисловому будівництві. Телеграфні і телефонні стовпи, дамби та греблі, набережні, мости, портові споруди та кріплення вугільних шахт. У народі кажуть: «Що і не соснина, то дім та хатина». Хати, що поставлені з сосни не руйнуються 150 і більше років. Велика заслуга в цьому належить смолі, що міститься в деревині. Вона має бактерицидні властивості. Ще давні єгиптяни використовували смолу для бальзамування. Зі смоли-живиці перегонкою виробляють скипидар і каніфоль. Скипидар потрібний для виробництва лаків, фарб, парфумів. Виготовляють з нього і технічну камфору, що використовується у гумовій та фармацептичній промисловості, у виробництві пластмас, кіноплівок і навіть вибухівки. Має він і добру дезінфікуючу властивість. Коли скипидар окислюється на повітрі, утворюється озон. Ось чому так легко дихається в сосновому лісі. У ньому в десять разів менше мікробів, ніж, наприклад, у березовому гаю. Тому сосна, найбільш популярне фітоцидне дерево.
Каніфоль, вважають, дістала свою назву від міста Колофол, яке існувало в Давній Греції. Вона незамінна майже в 70 галузях промисловості, її використовують для
смичків струнних музичних інструментів, під час паяння радіоелементів, у виготовленні лаку та сургучу. Домішка каніфолі в мастиці, що застосовується при виробництві електричних ламп, дала змогу зробити з'єднання скла та металу досить міцним. Має каніфоль велике значення і для поліграфії. Але чи не найбільший споживач каніфолі — паперова промисловість. Папір обробляють каніфоллю, щоб він був рівний і не вбирав вологу.
Вільха - ДЕРЕВО-АЗОТОЗБИРАЧ
Небагато дерев зацвітає раніше за вільху. Тільки-но і перше весняне сонце пригріє землю й почне танути сніг, вона ніби світлішає, крона її стає рудувато- золотавою. З'являються дрібні жовті квітки, зібрані в циліндричні суцвіття, дуже схожі на довгі жіночі сережки. Їх так і називають — сережки.
Має вільха одну рідкісну особливість, якої немає в інших дерев. Якщо під нею розкопати грунт, на коренях і можна побачити оранжеві бульбочки. Тут «квартирують» дрібні живі істоти, що відіграють величезну роль у житті рослин: вони добувають з повітря азот і синтезують його в інші сполуки, які легко засвоюються рослинами. Називають ці мікроорганізми актиноміцетами, або променистими грибками. Один з різновидів таких грибів утворює бульбочки на коренях вільхи. Це щасливий союз. Він корисний обом партнерам: гриби мають постійний притулок і підживлення від вільхи, а вона — персональне азотне підживлення. Тому часто вільху називають азотозбирачем. тягнуться до неї рослини — нітрофіли — ті, що люблять азотну «дієту». Згадайте, як у вільшняках пишно розростаються кущі малини та невтримно тягнуться вгору зарості кропиви.
Відомо близько 80 видів вільхи. У нашій країні — З, з них найбільш поширені вільха клейка, або чорна, і вільха сіра.
Береза
На території України поширено 4 види: береза бородавчаста, береза пухнаста, береза низька та береза дніпровська.
Деревина берези бородавчастої дуже міцна, добре полірується і є цінним будівельним матеріалом. З неї виготовляють світлі гарні меблі, паркет, її використовують для інкрустації різних виробів. Особливо ціняться І в меблевому виробництві нарости, або капи.
Багато цікавого можна розповісти про березу. Ось, наприклад, березова кора, або берест. З давніх часів люди робили з нього посуд і кошики, гаманці, легке взуття. Його використовували замість паперу, видряпуючи слова кістяною паличкою.
Тепер берест найчастіше використовують для добування дьогтю. Масляниста чорна з різким запахом рідина йде для обробки шкіри — чорної юхти для чобіт. Дьоготь уберігає шкіру від псування. Очищений дьоготь використовують у парфумерії, медицині, ветеринарії. Дьоготь може бути й замінником паливних та мастильних матеріалів. Березове вугілля — найкраще вугілля для металургії, активоване — вживають при харчових отруєннях.
Узагалі народна та наукова медицина широко використовує березу. Настій з бруньок та листків — сечогінний та жовчогінний засіб. Свіжі листки допомагають при ревматизмі, заспокоюють біль у забитих місцях. Настоєм листків змазують уражені місця при хворобах шкіри, миють голову, щоб зменшити випадіння волосся. Дуже корисний березовий сік. Він містить цукор, вітаміни, яблучну кислоту.
за бажанням підготувати легенди про рослини – релікти, реферативні повідомлення про заповідні території мішаних лісів
Додатковий матеріал
ПЕРЛИНА ЛІСУ
Звідкіля з'явилась у лісі ця висока та струнка красуня — сосна? За давньою грецькою легендою, жила колись чарівна німфа Пітіс. Була вона молода, вродлива і весела. За щиру вдачу сподобалась вона богові північних вітрів Бореєві. Надумав він заволодіти дівчиною і перенести її з квітучих нив на снігові простори. Злякалася Пітіс і почала благати лісового бога Пана сховати її. Укрив лісовик зеленим гіллям німфу, а сам пішов у своїх справах. У цю мить налетів Борей. Дерева розхитує, кущі гне, між ними красуню шукає. Та вона міцно тримає свої шати. Від холодного вітру померзли трави, опало листя, лише шати Пітіс зеленіють, не вмирають. Не витримала німфа, задерев'яніла від холоду, завмерла деревом — красунею з вічно зеленими голками. А сльози її стати прозорою смолою на стовбурі.
Росте дерево і на пісках, і на бідних грунтах, і на болотах, і навіть на гранітних скелях. Цікаво, що слово «сосна» (в латинській мові «пінус») бере початок від кельтського слова «скала». Сосна має міцне розгалужене коріння, яким вона може чіплятися за каміння і тягнеться вглиб до вологи. Міцний стрижень коріння дає змогу протистояти рослині буйному вітру. Сосну висаджують для захисту від пісків. На півдні України саме посадки сосни кримської захистили родючі землі Придніпров'я від сипучих пісків так званої Одеської пустині.
Деревину сосни вважають чи не найціннішою. М'яка, легка, малосучкувата, легко обробляється, стійка проти гниття — ось скільки важливих якостей. Сосна — основний будівельний матеріал у житловому і промисловому будівництві. Телеграфні і телефонні стовпи, дамби та греблі, набережні, мости, портові споруди та кріплення вугільних шахт. У народі кажуть: «Що і не соснина, то дім та хатина». Хати, що поставлені з сосни не руйнуються 150 і більше років. Велика заслуга в цьому належить смолі, що міститься в деревині. Вона має бактерицидні властивості. Ще давні єгиптяни використовували смолу для бальзамування. Зі смоли-живиці перегонкою виробляють скипидар і каніфоль. Скипидар потрібний для виробництва лаків, фарб, парфумів. Виготовляють з нього і технічну камфору, що використовується у гумовій та фармацептичній промисловості, у виробництві пластмас, кіноплівок і навіть вибухівки. Має він і добру дезінфікуючу властивість. Коли скипидар окислюється на повітрі, утворюється озон. Ось чому так легко дихається в сосновому лісі. У ньому в десять разів менше мікробів, ніж, наприклад, у березовому гаю. Тому сосна, найбільш популярне фітоцидне дерево.
Каніфоль, вважають, дістала свою назву від міста Колофол, яке існувало в Давній Греції. Вона незамінна майже в 70 галузях промисловості, її використовують для
смичків струнних музичних інструментів, під час паяння радіоелементів, у виготовленні лаку та сургучу. Домішка каніфолі в мастиці, що застосовується при виробництві електричних ламп, дала змогу зробити з'єднання скла та металу досить міцним. Має каніфоль велике значення і для поліграфії. Але чи не найбільший споживач каніфолі — паперова промисловість. Папір обробляють каніфоллю, щоб він був рівний і не вбирав вологу.
Розповідаючи про сосну, не можна обминути й бурштин. Цей славнозвісний самоцвіт, назва якого звичайно поєднується з Прибалтикою, є і в Україні. Ще на і початку XVIII ст тут із місцевого бурштину виготовляли різні прикраси. На Волині, у Житомирі, на Рівненщині, поблизу Києва та в багатьох інших місцях були кустарні майстерні, де обробляли бурштин. У музеях ї країни можна побачити більш як 2000 його зразків із Середнього Подніпров'я, знайдено майже стільки ж «камінців» і в Прикарпатті. Багато легенд існує про походження бурштину. Науково довели його рослинну природу К. Лінней та М. В. Ломоносов.
Колись давно там, де росли сосни, панувала спека. Дрімучі ліси покривали сушу, спускались до моря. Пекуче сонце витоплювало смолу з вічнозелених сосен. Дерева вмирали, падали, потрапляли в море. Смола кам'яніла, але прозорість і ясність зберігала. Зовні бурштин нагадує камінь. Він твердий, добре обробляється, не розчиняється у воді. Тому його вважали мінералом геологічного походження.
Бурштин використовується у промисловості. Він містить до 7% бурштинової кислоти, що використовується для вичинки штучної шкіри, для фарбування пластмас. Бурштиновим лаком покривають деки скрипок, меблі.. Оскільки бурштин перешкоджає руйнуванню кров'яних тілець, з нього роблять медичний посуд, він може бути корисним і в лазерній техніці. Так не тільки нинішні сосни, а й сосни давно минулих віків продовжують добром служити людині.
ДЕРЕВО-АЗОТОЗБИРАЧ
Небагато дерев зацвітає раніше за вільху. Тільки-но і перше весняне сонце пригріє землю й почне танути сніг, вона ніби світлішає, крона її стає рудувато- золотавою. З'являються дрібні жовті квітки, зібрані в циліндричні суцвіття, дуже схожі на довгі жіночі сережки. Їх так і називають — сережки.
Має вільха одну рідкісну особливість, якої немає в інших дерев. Якщо під нею розкопати грунт, на коренях і можна побачити оранжеві бульбочки. Тут «квартирують» дрібні живі істоти, що відіграють величезну роль у житті рослин: вони добувають з повітря азот і синтезують його в інші сполуки, які легко засвоюються рослинами. Називають ці мікроорганізми актиноміцетами, або променистими грибками. Один з різновидів таких грибів утворює бульбочки на коренях вільхи. Це щасливий союз. Він корисний обом партнерам: гриби мають постійний притулок і підживлення від вільхи, а вона — персональне азотне підживлення. Тому часто вільху називають азотозбирачем. тягнуться до неї рослини — нітрофіли — ті, що люблять азотну «дієту». Згадайте, як у вільшняках пишно розростаються кущі малини та невтримно тягнуться вгору зарості кропиви.
Відомо близько 80 видів вільхи. У нашій країні — З, з них найбільш поширені вільха клейка, або чорна, і вільха сіра.
Вільха клейка — струнке високе, іноді до 35 метрів заввишки дерево, з невеликою яйцеподібною кроною і стовбуром, покритим темно-бурою корою. Поширена майже по
всій Україні, особливо на Поліссі, у плавнях Бугу і Дніпра, на березі Дніпровського лиману, менше в Лісостепу й Карпатах. На вільху припадає майже 4% державного лісового фонду нашої країни. Росте вільха клейка досить швидко і цінується як дерево, яке закріплює береги річок, каналів та водойм.
Досить поширена й. вільха сіра. У неї листки більш загострені й зі споду сіруваті.
На півночі Лісостепу використовується для закріплення берегів, схилів, заліснення ярів.
Найбільш цінною для господарства є вільха клейка. її деревина летка, м'яка, однорідна за будовою, добре розщеплюється, обробляється та фарбується. З неї виготовляють фанеру. З деревини вільхи сірої виготовляють креслярське вугілля та вугілля для виробництва пороху. Деревина вільхи має цікаву властивість: ті місця, де пройшли пилка чи сокира, на повітрі набувають червонуватого відтінку. Невипадково деревину вільхи використовують для імітації найцінніших у меблевій промисловості порід — горіха, червоного і чорного дерева.
І ще одна особливість деревини вільхи висока водостійкість. Щоправда, на повітрі вона досить легко вражається шкідниками. Та й вік її не дуже довгий — 100—150 років. Оскільки вільха тривка у водяному середовищі, з неї роблять палі, колодязні зруби, підпори в шахтах, різні підводні споруди. Археологічні розкопки довели, що підводні споруди з вільхи витримують навіть кілька століть.
Вільха — дуже швидкоросле дерево. Якщо її зрубати, то вже наступного року з пня з'являться паростки до 2 м заввишки.
У лісовій аптеці вільсі належить чільне місце. З давніх-давен народні лікарі пропонували відвари кори та листків при простуді, суглобному ревматизмі, подагрі.
У наукову медицину проклала вона шлях недавно, років сорок тому нині майже в кожній аптеці можна знайти вільхові шишечки, які використовують при шлункових захворюваннях, а також як кровоспинний засіб. Діюча сила — це дубильні речовини, а їх у корі та листках чимало, близько 16%. Звідси й лікувальна сила вільхи.
БЕРЕЗИ
У сиву давнину слов'яни рік, як і тепер, поділяли на дванадцять місяців. Але починався він не січнем, а березнем. Танув останній сніг, підсихали останні калюжі, на луках з'являлися перші зелені стеблинки, а на деревах перші листки. Пробуджувалася природа, саме час у поле збиратися, до сівби готуватися. Так чим же це не початок життя? Чим не початок нового року? Берези одні з перших дерев, а подекуди й перші, надягали зелене вбрання. Тому й місяць, що починав" рік, і називався березозіль. Українська мова зберегла давню назву. Вслухайтеся: місяць берези — березень.
Здавна це дерево шанують люди. Білява красуня! У якого дерева ще є такий чистий і світлий стовбур? За будь-якої погоди, у будь-який час, незалежно від пори і року здалека помітиш її, упізнаєш, ні з яким іншим деревом не сплутаєш. З давніх-давен береза стала символом чистоти, невинності та ніжності.
На території України поширено 4 види: береза бородавчаста, береза пухнаста, береза низька та береза дніпровська.
Береза бородавчаста заселяє Полісся, росте на півночі Лісостепу у Степу, у Прикарпатті, у Карпатах, Закарпатті. Росте вона і чистими березняками, і в мішаному лісі. Швидко заселяє вільні місця. Під її шатами добре почуває себе тіньовитривала
ялина, яка зрештою витискує світлолюбну березу, і березняки віком 60—80 років
швидко рідшають. Крона берези бородавчастої ажурна, з пониклими гілками. Стовбур 10—20 м заввишки з гладенькою білою корою, внизу при основі він чорно-сірий з глибокими тріщинами. Молоді пагони тонкі, червоно-бурі, покриті наростами, наче бородавками.
Береза пухнаста має більш кучеряву крону, гілки спрямовані вгору, молоді пагони рівні, без бородавок, опушені густою сірою повстю. Це тіньовитривала рослина, тяжіє до вологих місць, росте на болотах, узліссях і соснових та мішаних лісів.
Деревина берези бородавчастої дуже міцна, добре полірується і є цінним будівельним матеріалом. З неї виготовляють світлі гарні меблі, паркет, її використовують для інкрустації різних виробів. Особливо ціняться І в меблевому виробництві нарости, або капи.
Багато цікавого можна розповісти про березу. Ось, наприклад, березова кора, або берест. З давніх часів люди робили з нього посуд і кошики, гаманці, легке взуття. Його використовували замість паперу, видряпуючи слова кістяною паличкою.
Тепер берест найчастіше використовують для добування дьогтю. Масляниста чорна з різким запахом рідина йде для обробки шкіри — чорної юхти для чобіт. Дьоготь уберігає шкіру від псування. Очищений дьоготь використовують у парфумерії, медицині, ветеринарії. Дьоготь може бути й замінником паливних та мастильних матеріалів. Березове вугілля — найкраще вугілля для металургії, активоване — вживають при харчових отруєннях.
Узагалі народна та наукова медицина широко використовує березу. Настій з бруньок та листків — сечогінний та жовчогінний засіб. Свіжі листки допомагають при ревматизмі, заспокоюють біль у забитих місцях. Настоєм листків змазують уражені місця при хворобах шкіри, миють голову, щоб зменшити випадіння волосся. Дуже корисний березовий сік. Він містить цукор, вітаміни, яблучну кислоту.
Про березу вже багато сказано. Біла красуня прикрашає алеї, вулиці, парки. Береза — одна з найважливіших порід при створенні лісомеліоративних насаджень: її висаджують на піщаному грунті, де вона разом із сосною започатковує майбутні ліси.
ЛОСЬ
Лось звичайний — один з найбільших звірів в Україні. Він має характерний вигляд: ноги довгі, голова видовжена, горбоноса, вуха великі. Верхня губа сильно нависає над нижньою. У самців влітку і восени великі лопатоподібні роги. Забарвлення коричневе, взимку сірувато-коричневе. Ноги білі або білуваті. Поширені лосі на Поліссі і частково в Лісостепу.
Зима — важкий період у житті лосів. Високий сніг перешкоджає пересуванню. У цей час лосі тримаються в густих перелісках з осики, берези, горобини, поїдаючи кору та гілки цих дерев. Улітку лосі більшу частину часу живляться вночі, активно переміщуючись. У спеку вони знаходять прохолодні місця, відпочивають. Люблять лежати на обмілинах або у воді. Вони чудово плавають і пірнають. У великі морози лосі люблять лягати у пухкий сніг, що зменшує тепловіддачу, а у заметіть ховаються у густих заростях хвойних дерев. Переміщуються лосі взимку мало, у зв'язку з глибоким снігом. Живляться часто вдень.
Тримаються лосі поодиноко або невеликими групами. Улітку дорослі самки ходять з
лосенятами, інколи до них приєднуються минулорічні лосенята. Період парування починається з середини осені. У цей час самці дуже збуджені, вони ламають рогами гілки й верхівки дерев, вибивають копитами ями, ревуть, між самцями відбуваються бійки за самок. Цей період триває близько двох місяців. У травні — червні лосиха народжує 1—2 коричневих лосенят, які вже через кілька годин можуть ходити за матір'ю. Живляться лосенята молоком матері до 3,5—4 місяців, але вже в тижневому
віці починають об'їдати листя дерев і кущів. Лосенята швидко ростуть і до осені досягають маси 20-130 кг. Лосі живуть 20—25 років, але більшість тварин у природних умовах гине раніше. Лосі — важливі мисливсько-промислові звірі, від яких
одержують хороше м'ясо та цінну шкуру. Вони легко приручаються.
ЗАЄЦЬ-БІЛЯК
Заєць-біляк — мешканець лісових просторів. Заселяє переважно ліси, розріджені луками, заростями купини, вирубками, де є хороші корми і можливість сховатися.. Забарвлення шерсті у біляка міняється за сезонами. Узимку біляк виправдовує свою назву, бо вдягнений у чисто біле хутро і тільки кінчики вух у нього і чорні. Улітку колір хутра на спині коричнювато-бурий, на боках світліший, а черево біле.
Заєць-біляк — переважно нічна тварина, а найбільша активність у нього спостерігається у передранкові і передвечірні години. День він проводить, лежачи у затишному місці під кущем, вивернутим корінням дерева, у густій траві.
У біляка найкраще розвинутий слух, за допомогою якого він орієнтується під час небезпеки. Зір і нюх розвинуті слабо, і до людини, яка стоїть, нерухомо, заєць підбігає іноді дуже близько. Єдиний засіб захисту від переслідування— це вміння бігати: заєць робить і «скидки», «здвійки», заплутуючи сліди.
Малят зайці народжують тричі на рік на початку травня, наприкінці червня і на початку серпня. Уже і з першого дня після народження вони здатні бігати. Виводок тримається біля матері, не розбігаючись. Під час небезпеки зайчиха прагне відвести від виводка ворога, прикидаючись хворою або пораненою. Зайченята ростуть дуже швидко, оскільки молоко самки дуже поживне, у ньому 15 % жиру, 12% білків. Зайчиха, нагодувавши малят, покидає їх, щоб не привертати увагу ворогів запахом своїх слідів. Якщо голодних зайченят зустріне інша самка, вона їх нагодує своїм молоком.
Заєць-біляк ціниться як мисливсько-промислова тварина. М'ясо його хорошої якості, використовується й хутро. Цей звір є окрасою природи.
ТЕТЕРУКИ
Тетеруки раніше були дуже поширені в Україні, зараз вони гніздяться на Поліссі, півночі Лісостепу та в Карпатах. Улюблені місця — узлісся, розріджені мішані ліси, березові гаї, вирубки біля боліт. Дорослий самець має червоні брови, чорне з металевим відблиском оперення, «біле дзеркальце» на крилах. Самка так само, як і молоді птахи, сірувато-сіра або ж сіренька,
строката, що дає їй змогу маскуватися під час висиджування яєць.
Тетерук більшу частину свого життя проводить на землі. Літає швидко й легко. Птах не боїться холоду і взимку живе на деревах, але під час великих морозів заривається у глибокий сніг, де робить ходи до 8 метрів завдовжки. Коли виникає снігова кірка, багато
птахів гине, не маючи змоги пробитися через неї.
Так само, як і в глухарів, у тетерука навесні відбуваються шлюбні ігри — тетерукові токи. Рано-вранці самці збираються на галявині і, розпустивши пір'я, починають бурмотіти, наскакуючи один на одного. Маленькі пташенята здобувають собі корм, як тільки І виходять з гнізда. Самка, як курка-квочка, прикриває малюків крилами від крилатих хижаків і щоб зігріти їх у холодну ніч. Побачивши ворога, самка тетерука нерідко відвертає на себе увагу, починає шкутильгати, тягне крило, ніби поранена, і відводить хижака подалі від пташенят. А пташенята тим часом розсипаються у траві, припадаючи до землі, і сидять нерухомо, зовсім непомітні.
РЯБЧИКИ
Рябчик має строкате, плямисте забарвлення з рудуватими і білими смужками, звідси і назва. Цей птах надзвичайно спритно бігає між кущами, травою, його навіть важко помітити в заростях. Свою присутність птахи викривають протяжним свистом. Оселяються рябчики у хвойних і листяних лісах. В Україні трапляються в Поліссі і в Карпатах. Живуть птахи парами, кожна з них має свою ділянку і гніздо влаштовує в ямці. Самка має захисне забарвлення і майже непомітна в добре замаскованому гнізді. Через кілька годин після вилуплення пташенята швидко бігають і разом із самкою переходять на поляни, просіки та узлісся в пошуках комах.
БОБРИ
Бобер європейський — найбільший гризун наших місць. Маса його 20-30 кг. Добре пристосований до водно-наземного способу життя. Між пальцями задніх кінцівок у нього є плавальні перетинки. Хвіст плоский, лопатоподібний, допомагає бобрам плавати. Хутро бобра не намокає. Колір хутра від світло-коричневого до чорного.
Бобри поселяються по берегах повільних лісових річок, стариць і озер. Вони уникають широких річок зі швидкою течією, а також водойм, що промерзають до дна. Важливою є наявність біля водойми дерево-кущової рослинності з м'яких листяних порід (верби, осики, тополі), а також водної і прибережної рослинності, що складає раціон бобра.
На вподобаній водоймі бобри влаштовують нори або хатки. Нори риють при наявності крутих берегів. Вхід у нору завжди розташовується під водою.
У болотистих місцях замість нір бобри вимушені будувати конічну хатку 1-2 м заввишки, яка складається з хмизу і гілок, скріплених мулом або глиною. Усередині хатки влаштовується простора «кімната», виходи з якої ведуть у воду. Взимку в хатках утримується плюсова температура, вода не замерзає, і бобри мають можливість виходити у воду під лід.
У тих водоймах, де рівень води не сталий, що після його зниження могло б привести до осушення виходів з нір або хаток, бобри споруджують греблі. Влаштовують вони їх нижче від рівня поселення зі зрізаних стовбурів дерев, гілок, хмизу, мулу. Інколи бобри проривають довгі вузькі канали, якими сплавляють заготовлений корм — гілки дерев.
За допомогою своїх міцних різців звірі не тільки легко перегризають гілки, але й звалюють великі дерева, і підгризаючи їх біля основи. Осику діаметром 5-7 см бобер звалює за 2 хв. У зваленого дерева бобри відгризають гілки, розділяють його на Частини, частково поїдають на місці, а те, що залишилося, сплавляють до житла або до місця будівництва греблі. Дерево 10—12 см у діаметрі бобер звалює за одну ніч, так що до ранку на місці роботи звірка залишається лише пеньок і купка тирси. Активні бобри у присмерку і вночі. Хутро бобра високо цінується. В Україні бобри охороняються законом.
Література