Природничо-мистецька вітальня "Наука через призму мистецтва"

Природничо-мистецька вітальня «Наука через призму мистецтва»

 

Мета: дати уявлення про місце хімії серед наук про природу, пояснити роль хімії у формуванні наукової картини світу, її зв’язок   з  мистецтвом;

ознайомити з відомими вченими та  літераторами, їх роллю в пізнанні світу.

 

Перебіг заходу

 

Я рада вітати вас на сьогоднішньому уроці. А точніше не уроці, а на зустрічі у природничо-гуманітарній вітальні «Наука через призму мистецтва».

Хімія і художня література, наука і мистецтво…. Що є спільного між цими, здавалося б, далекими між собою аспектами людського інтелекту?

Епіграфом цієї зустрічі винесені слова французького прозаїка-реаліста Гюстава  Флобера

Доступні  найкраще кому таємниці природи:
Чи розум  пізнає їх швидше, а чи почуття?
В наук природничих з мистецтвом  до істини різні дороги.
Та тільки у їх поєднанні є сутність буття

Ці  слова переконливо показують, що при всій різноманітності методів наука і мистецтво вирішують одну і ту ж задачу - пізнання людиною явищ навколишнього світу.

Колись давним-давно, люди не маючи нічого, крім навколишнього світу, прагнули пізнати його… Йшов час,  цивілізації розвивалися, людство почало  вторгатися в природу, проводити експерименти, щоб відкрити нові закони, створити нові прилади і технічні засоби, намагатися приручити її…

Та через роки крокують і ті, хто бачить в природі не тільки об’єкт для вивчення, а й джерело краси і особливої духовної сили.

Один з найбільших учених сучасності, основоположник хімії фосфорорганічних сполук - А.Е.Арбузов говорив: «Не можу уявити собі хіміка, незнайомого з висотами поезії, з картинами майстрів живопису, з гарною музикою. Навряд він створить що-небудь значне в своїй області».

Роздуми на основі розуміння науки, культури і літератури як єдиного цілого духовного багатства роблять людину представником цивілізації. Енциклопедист XX століття В. І. Вернадський сказав, що «зростання наукового знання швидко розмиває грані між оокремими науками. Ми все більше спеціалізуємося не по наукам, а по проблемам. І це дійсно так. Сучасні реалії дають можливість нарешті зрозуміти, що основи всіх наук гуманітарні за законами,  що визначають природу людини. Гуманітарні науки не можуть бути  вторинними, бо Культура (у  високому   розумінні!)   дає  людині    моральні  орієнтири.

Тож для творчості великих учених характерна взаємодія природничих і гуманітарних концепцій.

 Великий іспанець М. Сервантес  відродив    поняття «атом» від часів Епікура в своєму  знаменитому  «Дон Кіхоті»;

завдяки письменницькому прозрінню Оноре де Бальзака світ вперше дізнався про  гормони не з наукового трактату,  а з художнього твору;

Вільям Шекспір  та інші письменники і художники епохи Відродження знали кухню алхімії та атомістичну теорію. Про атом згадується в знаменитій трагедії «Ромео і Джульєтта».

Кажуть: «Якщо людина талановита, вона талановита у всьому». Та дуже часто ми знаємо лише одну грань творчості відомих нам людей.

 Ми добре знаємо видатного французького фізика, математика, фізіолога Рене Декарта (латинізоване ім’я Картезій), та не всім  відомо, що він є блискучим письменником. Його вважають одним із засновників французької прози Нового часу.

Німецький астроном і астролог Йоганн Кеплер не тільки відкрив закони руху планет, але й є автором фантастичного роману «Сон» - про перебування людини на Місяці.

Марк  Алданов (справжнє призвіще Ландау) в 1910 році закінчив одночасно два факультета Київського університету: юридичний та фізико-математичний. Автор блискучої історичної серії «Мислитель» та інших творів – все життя писав роботи в області хімії.

 І навпаки, багато видатних людей різних епох, яких ми звикли вважати такими, що належать до світу літератури і мистецтва, насправді, за освітою, були близькими до природничих та точних наук.

Пам'ять про математика Чарлза Латуіндже Додсоне (1832-1898) збереглася у вузькому колі спеціалістів і до наших часів: його дослідження передували ідеям сучасної математичної логіки. Та пам'ять про Льюиса Керолле всесвітня, вона не зникне, доки на Землі є діти та їх батьки. Під цим псевдонімом виступив вчений-математик як дилетант зі своїми казками «Аліса в країні чудес» і «В Зазеркаллі».

Іоганн Вольфганг Гете

Німецький поет, мислитель, природодослідник. Народився 28.08.1749 у  Франкфурт-на-Майні.  З 10 років писав вірші. Та крім цього його приваблювала наука, знання про оточуючий світ. Він марив з дитинства камінням та зібрав 18 000 зразків в колекції мінералів. В 16-літньому віці Гете переїжджає в Лейпциг, де вивчає право в університеті. Він захоплювався окультивною філософією, астрологією, вивчав середньовічні алхімічні трактати

На початку 1770 року  молодий  поет від’їжджає до  Страсбургу, щоб продовжити заняття юриспруденцією, крім того відвідує лекції з хімії, медицини. Праці Гете в області фізики і хімії прославили  його не менш, ніж поетичні твори.

В підсумковому творі – трагедії «Фауст»  (1808-1832), насичений науковими думками свого часу, він втілив пошуки сенсу життя. Автор праць «Опыт о метаморфозе растений» (1790), «Учение о цвете» (1810).   Подібно Гете-художнику, Гете-натураліст розглядав природу і все живе (включаючи людину) як єдине ціле. На теми творів Гете писали музику Л. Бетховен та Ш. Гуно. 

 

Отец мой, нелюдим – оригинал,

Всю жизнь провел в раздумьях о природе...

Алхимии тех дней забытый столп,

Он запирался с верными в чулане

И с ними там перегонял из колб

Соединенья всевозможной дряни.

Там звали «лилиею» серебро,

«Львом» - золото, а смесь их –

«связью в браке».

И. В. Гёте «Фауст

 

Блез Паскаль    ( 1623 - 1662)

Він  належить до тих унікальних представників в історії європейської культури, які поєднали в своєму творчому дарі геній вченого і винахідника, глибину філософської думки та талант видатного письменника.

Він прожив дуже коротке, але надзвичайно  насичене життя, померши в 39 років. Народився 19 червня 1623 року в Клермоні. Його батько був одним із самих відомих юристів в місті. Члени родини відзначалися неординарними здібностями, але він перевершив всіх.

В 1634 році, коли йому виповнилося 11 років, хтось за обіднім столом зачепив ножем порцелянове блюдце. Воно задзвеніло. Хлопчик звернув увагу на те, що якщо доторкнутися пальцем до блюдця, то звук зникає. Щоб знайти пояснення цьому, він провів серію дослідів, результати яких пізніше виклав в «Трактаті про звуки».

  З 14 років він активний учасник щотижневих математичних семінарів Марсена. В 1639 році в 16 років він довів теорему, названу його ім’ям.  Це йому належить вислів: «Я знаю людей, які ніяк не можуть зрозуміти, що якщо від нуля відняти чотири, буде нуль.»

  В 23 роки він припинив заняття математикою і зайнявся фізикою та філософією.  В результаті проведених експериментів йому вдалося винайти  шприц і гідравлічний прес, вдосконалити барометр. Він є творцем обчислювальної машини.

Але крім цього він  – признаний класик французької літератури, його вважають унікальним поетом, називають «французьким Данте». Його твір «Мысли» - це легендарні афоризми, які перевершили афоризми Мішеля Монтеня.

  Хто ж він? Це француз Блез Паскаль – відомий філософ та  класик французької літератури, один із засновників математичного аналізу, теорії ймовірності і проективної геометрії, творець перших зразків обчислювальної техніки.

Головне, що характеризує цю людину -  це розуміння необхідності бути не просто вченим, а залишатися людиною.

Паскаль критикує Декарта за те, що він «дуже занурений в науки», залишаючись байдужим до життєвих проблем людського життя.

Паскаль вважав, що не треба робити «ідола з істини», бо без любові і милосердя вона  не приносить користі. Більш того, саму Істину можна осягнути і зрозуміти тільки через Любов.

 

Олександр Бородин (1833 – 1887).

Надзвичайно обдарована людина: хімік, композитор і диригент, педагог, літератор. Та саме, головне – все життя він прагнув не відмовитися від жодної з обраних професій.

Завдячуючи взаємодії різних граней його обдарованості, він створив основи фторорганічної хімії, «Богатирську» симфонію, «Князя Ігоря». І невідомо, що з цих досягнень було головнішим. (музика Бородіна)

 

Авіценна  (Абу Алі Хусейн Ібн Абдаллах Ібн Сіна).

  Він народився в селищі Авшана поблизу Бухари. Належить до найвидатніших учених Середньої Азії. Філософ і медик, природодослідник і математик, поет і літературознавець.

Його праці написані в основному на арабській мові та фарсі. Вони містять окрім філософських дисциплін, хімію, геологію, граматику, поетику, історію.

Одне з центральних місць в його працях займає «Книга исцеления» («Китаб ашшифа»). Це багатотомник, який містить в собі логіку, математичні науки, фізику та метафізику. До основних філософських праць належить також   «Книга указаний и наставлений», «Книга знания» («Даниш-намэ»). Серед його  праць з медицини мав «Канон врачебной медицины».  В своїх поемах він велику увагу приділяє збереженню здоров’я, дає поради, які не втратили свого значення і сьогодні.

На арабському та таджицько-персидській мовах збереглися поетичні  і літературні  твори : «Трактат о птице», «Живой, сын Бодрствующего», «Саламан и Ибсал», «Повесть о Юсуфе», а також праця з літературознавства «Об искусстве поэзии».

 

Десять признаков есть у души благородной,

Шесть ее унижают. Быть нужно свободной

Ей от подлости, лжи и от зависти низкой,

Небрежения к близким, к несчастью и боли народной.

Коль богат, то к друзьям проявляй свою щедрость,

Будь опорою им и звездой путеводной.

А впадешь в нищету – будь и сильным и гордым,

Пусть лицо пожелтеет в тоске безысходной.

Краток век, каждый вздох наш быть может последний,

Не терзайся о мире заботой бесплодной,

Смерть играет без устали в нарды: мы шашки,

Мир – доска, день и ночь, как две кости, в руках небосвода.

 

Поистине душа - божественный светильник,
И свет наук она, себя сжигая, льет.

 

О душа, ты желаньем и страстью полна,
Торопись, ибо жизнь на мгновенье дана.
И зачем тебе почести, власть и богатства, -
В верной дружбе твоя золотая казна

 

Суть в существе твоем отражена,
Не сможет долго тайной быть она,
Не потому ль, что суть любой натуры
В поступке, словно в зеркале, видна.

 

Море слов сокровенного смысла полно,
Этот смысл я читать научился давно.
Но когда размышляю о тайнах Вселенной,
Понимаю, что мне их прочесть не дано.

 

Ты, оставивший в мире злодейства печать,
Просишь, чтоб на тебя снизошла благодать.
Не надейся: вовеки не будет прощенья,
Ибо сеявший зло - зло и должен пожать.

 

 

Омар Хайям  (1048— 1131)

 (звучить вірш)

Хайям Абу-л-Фатх Омар Ібн-Ібрахім 

У 1851 р. був опублікований німецькою мовою і вперше став доступним європейським математикам алгебраїчний трактат майже невідомого раніше вченого середньовічного Сходу Омара Алькайямі. А через вісім років європейські поети відкрили для себе перського поета Омара Хайяма. Його блискуче написані чотиривірші — рубаї скоро зайняли почесне місце у світовій поезії.

Багато енциклопедій кінця XIX — початку XX ст. вмістили біографічні довідки про математика Алькайямі і поета Хайяма.

Пройшов час, і вчені зробили сенсаційне відкриття — математичний трактат і рубаї, як й інші математичні, філософські трактати і астрономічні таблиці, належать перу однієї людини — видатного різностороннього вченого і великого поета Омара Хайяма.

Перський поет, математик, філософ, астроном, астролог.

Омар був сином наметника, також у нього була молодша сестра Аїша. У 8 років знав Коран по пам'яті, глибоко займався математикою, астрономією, філософією. У 12 років Омар став учнем Нішапурского медресе. Він блискуче закінчив курс по мусульманському праву і медицині, отримавши кваліфікацію лікаря. Але медична практика мало цікавила Омара.

На Сході в середні віки математика вважалася одним із розділів практичної філософії, і Омар Хайям знаходить розв’язки  математики в житті, в природі, в поезії.

 Його математичні напрацювання були ваговим внеском у світову науку, хоча дійшли вони до Європи набагато пізніше. 

Перший математичний трактат Омара Хайяма «Труднощі арифметики» поки не виявлений.

З інших робіт відомо, що він містить відомості про розроблений ним загальному прийомі вилучення кореня будь-якого ступеня з натуральним показником «методом індійців».

вчені припускають, що Хайям відкрив формулу зведення двочлена ab в ступінь n.

Славу Омара Хайяма, як алгебраїста, принесла теорія геометричних рішень алгебраїчних рівнянь. 

О.Хайям вперше висловив думку про те, що рівняння третього ступеня не вирішуються за допомогою «властивостей круга» ,він підкреслював, що їх можна вирішити тільки із залученням конічних перетинів.

О.Хайям дав повну класифікацію кубічних рівнянь, що мають позитивні коріння. У «Трактаті про тлумачення темних положень у Евкліда», написаному близько 1077 р., Хайям розглядає ірраціональні числа як цілком законні, визначаючи рівність двох відносин як послідовну рівність усіх відповідних приватних в алгоритмі Евкліда. У цій же книзі Хайям намагається довести п'ятий постулат Евкліда,

Омар Хайям-астроном
От земной глубины до далеких планет
Мирозданья загадкам нашел я ответ.
От зенита Сатурна до чрева Земли
Тайны мира свое толкованье нашли.
Я распутал все петли вблизи и вдали

Проводячи астрономічні спостереження, він став справжнім революціонером у науці. Він вважав, що Земля, як і інші небесні тіла, рухається в безкінечному просторі Всесвіту, обертаючись навколо своєї осі. О.Хайям стверджував, що Всесвіт ніколи не був створений - він існував вічно.

Хайям очолював спеціальну комісію, створену Малік-шахом для впорядкування календаря. Розроблений під його керівництвом календар — найдосконаліший. Він дає похибку в одну добу за 5000 років, у сучасному, григоріанському, календарі похибка в одну добу набігає за 3333 роки. Отже, останній календар менш точний, ніж календар Хайяма.

Крім астрономії та математики, Омар Хайям захоплювався географією, написав кілька трактатів з природознавства.

За легендою, коли могутній  султан Малик-шаху запропонував Омару правити Нішапуром, поет відповів: «Я не хочу правити людьми, приказувати і забороняти, а хочу весь свій розум присвятити науці на користь людям.

 

Леонардо да Вінчі

Надзвичайно гарний чоловік атлетичної будови, учасник всіх змагань і турнірів, прекрасний плавець, фехтувальник, вершник, чудовий розповідач, ерудит-оратор, кавалер і танцюрист, співак, поет, музикант, конструктор, геніальний живописець, скульптор, архітектор, математик, фізик, механік, інженер, астроном, геолог, ботанік, анатом-фізіолог, патологоанатом, військовий інженер, мислитель-матеріаліст – увесь цей спектр сконцентрувався в одній людині. Це – Леонардо да Вінчі – яскравий представник типу «універсальної людини» – ідеалу італійського Ренесансу. Він являв собою особистість, яка найяскравіше окреслила діапазон творчих пошуків епохи. Його вважають засновником мистецтва Високого Відродження.

Цікаві факти з життя Леонардо да Вінчі

Він віртуозно грав на лірі. Коли в суді Мілана розглядалася справа Леонардо, він фігурував там саме як музикант, а не як художник чи винахідник.

Леонардо першим пояснив, чому небо синє. У книзі «Про живопис» він писав: «Синява неба досягається завдяки товщі освітлених часток повітря, що розташоване між Землею та чорнотою угорі».

Леонардо був амбідекстором – однаковою мірою добре володів правою та лівою рукою. Вважається навіть, що він міг одночасно писати різні тексти різними руками. Проте більшість праць він написав лівою рукою справа наліво.

Він був вегетаріанцем. Йому належать слова: «Якщо людина прагне до волі, чому вона птахів і звірів тримає у клітках?.. Людина воістину цар звірів, адже вона жорстоко винищує їх. Ми живемо, умертвляючи інших. Ми ходячі цвинтарі! Ще в ранньому віці я відмовився від м’яса».

Усі записи в щоденниках Леонардо зроблені у дзеркальному відбитку. Багато хто вважає, що в такий спосіб він хотів приховати свої дослідження. Можливо й так. За іншою версією, дзеркальний почерк був його індивідуальною особливістю (існують відомості, що йому було простіше писати саме таким чином); існує навіть поняття «почерк Леонардо».

Серед захоплень Леонардо були навіть кулінарія і мистецтво сервірування. У Мілані він протягом тринадцяти років був розпорядником придворних бенкетів. Він винайшов кілька кулінарних пристосувань, що полегшують працю кухарів. Оригінальна страва «від Леонардо» – тонко нарізане м’ясо, тушковане з овочами, що покладені зверху, – була дуже популярною на придворних бенкетах.

 

Хімік і лірик

Четверо лауреатів Нобелівської премії народилися в Україні, але тільки один із них — Роальд Гофман — ще живе та активно працює.

«Хімік, котрий шукає красу у будові молекули і в поезії». Так називають лауреата Нобелівської премії, професора Корнельського університету (штат Нью- Йорк, США) Роальда Гофмана.

«Я люблю хімію тому, що ця наука має справу з частинками, які, немов людські істоти у зменшеному вигляді, безконечно складні, але завжди реальні, зі своїм норовом», — зізнається вчений.

Народився майбутній учений зі світовим іменем у провінційному містечку Золочів, на Львівщині, яка належала тоді до Польщі. Назвали його на честь скандинавського полярного дослідника Амундсена. Батько — Хіллель Сафран — після закінчення Львівської політехніки працював дорожнім інженером, а мати — Клара Розен — була вчителькою. 

Йому не виповнилося ще й чотирьох років, як гітлерівські війська вступили у Золочів і малий Роальд разом з батьками опинився у гетто, а згодом їх перевели у табір примусової праці. 

У січні 1943 Сафрану вдалося таємно вивести дружину і сина на волю, їм надав притулок вчитель - українець Микола Пилипович Дюк із села що  на Львівщині. Він заховав утікачів у тісній комірчині на горищі школи. Звідти крізь вузьку щілину спостерігав хлопчина за усім, що діялося на подвір'ї, а свої спогади, вже будучи дорослим, висловив у вірші «Поле зору». У напівтемному приміщенні мама почала вчити сина грамоти та географії. У червні того ж року Хіллель Сафран підготував втечу з табору ще кількох чоловік, але нацисти розкрили змову і знищили організаторів. Подумки повертаючись до тих подій, Роальд ще в одному із своїх віршів про дитинство напише: «Мені було п'ять,/ коли жахлива звістка прийшла до нас на горище,/ і я плакав, і плакала мама.../ 80 із 12000 євреїв вижили у нашому містечку». 

Гофман-молодший почув про хімію у ранньому віці завдяки знайомству з біографіями учених Марії Кюрі і Джорджа Карвера, але не виявляв особливого інтересу до цього предмета, хоча досяг добрих результатів у школі і був прийнятий у Стьювесант Хай Скул — навчальний заклад для обдарованих дітей у Нью- Йорку. А восени 1955 року вступив до Колумбійського університету, щоб готуватися до кар'єри лікаря.

В університеті Роальд вивчав усе: від математики до французької мови, із задоволенням займався поетикою та студіював японську літературу. Був час, коли історія мистецтва видалася йому такою привабливою, що він ледь не покинув заняття у лабораторіях, щоб проводити час у художніх галереях. І все ж юнак успішно завершив навчання та вийшов зі стін університету з відзнакою за успіхи у... хімії.

Він був першим науковцем, якого Американське хімічне товариство відзначило найвищою нагородою — «Медаллю Прістлі» — за досягнення як в органічній хімії, так і в неорганічній. Роальд Гофман мав лише 44 роки, коли отримав Нобелівську премію разом з 63-річним японським фізиком Кенікі Фукуї з університету в Кіото. Американському хіміку присуджена нагорода за його внесок у спільну з Вудвардом розробку теорії проходження хімічних реакцій.

Майже щороку, починаючи з 1965 року, коли почав працювати у Корнельському університеті, він вів вступний курс з хімії, намагаючись захопити студентів цим предметом. На його думку, пошук краси неминуче зацікавлює наукою.

Бажання висловити свої емоції про красу хімії і про довколишній світ цієї науки, Роальд Гофман у віці 40 років почав писати вірші.

його поезія виділяється вдячною легкістю, з якою переміщається між науковим і ліричним розумінням світу». 

Життя настирливо спонукало Р. Гофмана ділити з іншими почуття краси, яке відчував і в квантовій механіці, і в мові поезії. Він — автор кількох поетичних збірок, багатьох статей, у яких розкриває зв'язки, що поєднують хімію, літературу і мистецтво. Зокрема, у творчій співдружності з художницею Вівіан Торренс видав книжку «Хімічні уявлення», у якій 25 колажів супроводжуються відповідними есе та поезією на теми хімії. Він переконаний, що багато речей можна краще пояснити художніми чи мистецькими засобами, ніж математичними рівняннями. 

у перші роки незалежності України: Гофман приїхав у місто свого раннього дитинства, пройшовся вулицями, побував у будинку, де появився на світ,

Роальд усе пригадав, він усе пам'ятає... Зрештою, саме пам'ять творить людину, яка покликана у всьому шукати красу, щоб зробити світ кращим.

Так, саме робити світ кращим. І робити це в тій області, де тобі вдається це найкраще, незалежно від освіти та обраної на початку свого шляху професії.

 

Телеведучий, продюсер, соавтор програми «Карооке на майдані» Ігор Кондратюк - в 1984 році закінчив  фізний факультет Київського державного університету ім.Т.Шевченко (за спеціальністю "оптика твердого тіла"). Кандидат біологічних наук (1996).

Український музикант, вокаліст, композитор та лідер гурту "Воплі Відоплясова" Олег Юрійович Скрипка закінчив Київський політехнічний інститут  радіотехнічний факультет.

Лідер гурту Скрябін Андрій Кузьменко народився 17 серпня 1968 р. у Самборі Львівської області. 1985 р. Кузьма закінчує школу і, мріючи стати лікарем-неврологом, намагається вступити у Львівський Медінститут, але це йому не вдається. У 1987 р., після повернення з армії, Кузьму переводять до Львова в медінститут на факультет стоматології.

14 травня 1975 року у сім'ї львівського професора фізики народився Святослав Вакарчук.

Має дві вищі освіти ( фізика теоретика та економіста-міжнародника), які набув у Львівському університеті. Теоретична фізика залишила слід і в музичній творчості Славка. Тема його кандидатської дисертації "Суперсиметрія електронів у магнітному полі". Пізніше один із своїх альбомів Вакарчук назвав «Суперсиметрія». Якщо цей фізичний термін пояснити звичайною мовою – це симетрія речей, які не можна поєднати: видима речовина і невидиме електричне поле. Здається два світи. Та на глибинному рівні – одне й те ж. В чорно-білих клавішах я побачив мить, мізерний інтервал між білим і чорним, що ріже слух. Але якщо взяти всю клавіатуру, що складається з чорно-білого – це надзвичайно красиво. Це і є суперсиметрія.

 

Відео-галерею портретів відомих талановитих людей можна було б продовжувати. Але і вже розглянутих достатньо, щоб зробити висновок.

Неважливо яку професію ви отримаєте, чи ким станете у житті: ліриком чи науковцем, а чи поєднаєте в собі і перших,  і других.

Головне - Бути Людиною, Людиною  з палким серцем, щиро люблячим свою землю, своїх рідних та оточуючий світ Природи.