Прислів'я та приказки на різноманітні теми

Прислів'я та приказки про мову

Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.

Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові.

Рідна мова - не полова: її за вітром не розвієш.

Більше діла — менше слів.

Будь господарем своєму слову.

Мовивши слово, треба бути йому паном.

Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.

Від красних слів язик не відсохне.

Від солодких слів кислиці не посолодшають.

Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.

Від теплого слова і лід розмерзається.

Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.

Впік мене тим словом, не треба й вогню.

Гостре словечко коле сердечко.

Де мало слів, там більше правди.

Діла говорять голосніше, як слова.

Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.

Добре слово краще, ніж готові гроші.

Добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш.

За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.

З пісні слова не викидають і свого не вставляють.

І від солодких слів буває гірко.

Кого не б'є слово, тому й палиця не поможе.

Коня керують уздами, а чоловіка — словами.

Красне слово — золотий ключ.

Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — ворогів.

Краще переконувати словами, як кулаками.

М'які слова і камінь крушать.

На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.

Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить.

Не кидай слова на вітер.

Не так то він діє, як тим словом сіє.

Шабля ранить тіло, а слово — душу.

Слово — не полова, язик — не помело.

Слова пристають, як горох до стінки.

Слово вилетить горобцем, а вернеться волом.

Слово — вітер, письмо — грунт.

Слово до ради, а руки — до звади.

Слово до слова — зложиться мова.

Слово може врятувати людину, слово може і вбити.

Слово старше, ніж гроші.

Удар забувається, а слово пам'ятається.

Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує.

Чиєсь одне слово губить діло.

Щире слово, добре діло душу й серце обігріло.

Як овечка: не мовить ні словечка.

Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить.

Та у нього на осиці кислиці, а на вербі груші ростуть.

Перше погадай, потім повідай.

Що кому треба, той про те й теребить.

Байка байкою, а борщ стигне.

Чоловік має два вуха, щоб багато слухав, а один язик, щоб менше говорив.

Не те гріх, що в рот, а те, що з рота.

Язик до Києва доведе, а в Києві заблудить.

Дурний язик попереду розуму біжить.

Дурний язик — голові не приятель.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Прислів’я та приказки про працю

Бджола мала, а й та працює.

Без діла жить — тільки небо коптить.

Без діла слабіє сила.

Без охоти нема роботи.

Без роботи день роком стає.

Без сокири не тесляр — без голки не кравець.

Без труда нема плода.

Будеш трудиться — будеш кормиться.

Губами говори, а руками роби!

Де руки й охота, там скора робота.

Для нашого Федота не страшна робота.

Діло майстра величає!

Добре діло утіха, коли ділові не поміха.

Добре роби — добре й буде!

Добрий початок — половина діла.

Добра пряха на скіпку напряде.

Добре тому ковалеві, що на обидві руки кує!

За один раз не зітнеш дерева враз.

Заклопотався, як квочка коло курчат.

Зароблена копійка краща за крадений карбованець.

Кожна птичка своїм носиком живе.

Коли є до чого жагота, то кипить в руках робота.

Коли почав орати, то у сопілку не грати!

Лежачого хліба ніде нема.

Маленька праця краща за велике безділля.

На дерево дивись, як родить, а на чоловіка, як робить.

На охочого робочого діло найдеться.

Не в цім хороша, що чорноброва, а в тім, що діло робить.

Не взявшись за сокиру, хати не зробиш.

Не дивись на чоловіка, а на його діло.

Не кайся рано встати, а кайся довго спати.

Не місце красить чоловіка, а чоловік місце.

Не одежа красить людину, а добрі діла.

Не святі горшки ліплять, а прості люди.

Не сокира теше, а чоловік.

Недаром говориться, що діло майстра боїться.

Печені голуби не летять до губи.

Під лежачий камінь вода не тече.

Поки не упріти, поти не уміти.

По роботі пізнати майстра.

Праця чоловіка годує, а лінь марнує.

Працює, як чорний віл.

Працюй, як коняка, а їж, як собака.

Ранні пташки росу п'ють, а пізні — слізки ллють.

Рання пташка росу оббиває.

Роби до поту, а їж в охоту!

Робить, як чорний віл.

Роботі як не сядеш на шию, то вона тобі сяде.

Старається, як мурашка.

Того руки не болять, що уміють.

Треба нахилиться, щоб з криниці води напиться.

Труд чоловіка кормить.

Трудова копійка годує довіку.

Хочеш їсти калачі — не сиди на печі.

Хто багато робив, той і багато знає.

Хто в роботі, той і в турботі.

Хто рано підводиться, за тим і діло водиться.

Хто робить кревно, той ходить певно.

Хто що вміє, то і діє.

Хто що знає, тим і хліб заробляє.

Чесне діло роби сміло!

Щира праця мозолева.

Що ранком не зробиш, то вечором не згониш.

Щоб рибу їсти, треба в воду лізти.

Як без діла сидіти, то можна одубіти.

Як дбаєш, так і маєш.

Як ручки зароблять, так ніжки сходять.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Прислів’я та приказки про добро

Буде добре, як мине зле.

Будь добрим - бідним станеш.

Від добра ніхто не тікає.

Від добра добра не шукають.

Все добре, що добре кінчається.

Добре чути далеко, а зле ще далі.

Добре ім'я краще багатства.

Добре роби - добре й буде.

Добре треба шукати, а зло саме прийде.

Добрий, хоч до рани прикладай.

Доброго і корчма не зіпсує, а злого і церква не направить.

Доброму всюди добре.

Добро пушить, а лихо сушить.

Зі всіма добрий - собі лихий.

Кого добро нагріє, той дуріє.

Як не було добра змалку, то не буде до останку.

Світ не без добрих людей.

Там добре, де нас нема.

 

 

 

 

 

 

 

Прислів'я та приказки про природу та її явища

Природа одному мати, другому — мачуха.

Заступи природу дверима, то вона тобі вікном ввійде.

На небо не скочиш, а в землю не закопаєшся.

Не можна на небо злізти та через голову штанів скинути.

Нема тієї драбини, щоб до неба дістала.

Рада б мати до дітей небо прихилити та зорями вкрити.

Чисте небо не боїться ні блискавки, ні грому.

Як небесна височина, так морська глибина.

За рідною землею і в небі скучно.

Високі гори мають глибокі доли.

Де високі гори, там глибокі доли.

Нема гори без долини.

З гори не треба пхати — само піде.

Гора з горою не сходиться.

Гора народила мишу.

З гори вскач, а на гору хоч плач.

І за горами люди живуть.

Поле має вуха, а ліс очі.

Поле бачить, а ліс чує.

Дай полю гною - дасть хліба вволю.

Поля, що й курці лапкою нема де ступити.

Там того поля на заячий скік.

Хто полю годить, тому жито родить.

Як листя жовтіє, то поле смутніє.

Пора до двора: сходить місяць і зоря.

Рада б зірка зійти — чорна хмара заступає.

Чим темніша ніч, тим ясніші зорі.

З неба зорі хвата, а під носом не бачить.

Зорі з неба здіймає.

Тільки зірок з неба не знімає.

Аби на мене місяць світив, а зорі як схочуть.

Аби на мене місяць світив, а зорі будуть.

Гріло б ясне сонце, а місяць як хоче.

Гарно і при місяцю, коли сонця немає.

Кому місяць світить, тому і зорі всміхаються.

Світить місяць, та не гріє, тільки в бога хліб їсть.

Місяць — козацьке сонце.

Місяць — батько, звізда — мати, сонце — їх дитятко.

Молодий місяць не всю ніч світить.

Сонце гріє, сонце сяє — вся природа воскресає.

Після дощу і сонце засяє.

Не все ж і хмуриться, колись і виясниться.

Зимове сонце, як мачушине серце: світить, та не гріє.

Зимове сонце, як удовине серце.

Блисне сонце і в наше віконце.

Засвітить сонце і в наше віконце.

Взимку сонце крізь плач сміється.

Весняне сонце, як дівчини серце.

Доки сонце зійде, роса очі виїсть.

Досить одного сонця на небі.

Зо світу до ночі сонце не стуляє очі.

І сонце не всі гори освічує, хоч високо ходить.

І на сонці є плями.

Не маю ні від сонця, ні від місяця.

Ні від сонця тепла, ні від місяця світла.

Після дощу сонце засяє.

Сонце — батько, місяць — вітчим.

Сонце блисне — мочар висхне.

Сонце - Бог, небо - не Бог.

Сонечко в дорозі не спіткнеться.

Сонце блищить, а мороз тріщить.

Сонце іде на літо, а зима на мороз.

Сонце на всіх однаково світить.

Сонце світить на добрих і злих.

Сонця в мішок не зловиш.

Сонця решетом не вхопиш.

Чим вище світло стоїть, тим далі його видно.

Світить, та не гріє.

Якби не було хмар, то ми б не знали ціни сонцю.

Від своєї тіні не сховаєшся.

І найменший волос свою тінь кидає.

Нема тіні без світла.

Темно, хоч падай.

Темно, хоч очі виколи.

Темно, хоч татарву веди.

Темно в хаті, як у горобину ніч.

Хто в темряву дивиться, той од світла кривиться.

Глибока вода тихо пливе.

Тихо, хоч мак сій.

Від великої води надійся шкоди.

Сильна вода греблю рве.

Вода в решеті не встоїться.

Вода в одного бере, а другому дає.

На воді млин стоїть, та од води погибає.

Водою воду не загатиш.

Вчорашньої води не доженеш.

В глибокій воді — велика риба.

Глибока вода не каламутиться.

Де вода, там і біда.

З брудної води іще ніхто чистим не вийшов.

Мала вода — великий шум.

Не в кожній воді мило розпуститься.

Не скрізь там вода, куди хилиться верба.

Прийшло з води, пішло з водою.

Тяжко плисти проти води.

Стояча вода — калюжа.

Бистра вода надійде та й перейде, а тиха мулить та й мулить.

Тиха вода людей топить, а швидка тільки лякає.

Мала крапля великий камінь продовбає.

Аби вода, а жаби будуть.

Аби болото, а чорти найдуться.

Аби болото, а жаби будуть.

В болото влізти легко, а назад хоч воли впрягай.

В тихому болоті чорти водяться.

Витягни біду з болота, а вона тобі на голову сяде.

Кому болото, а кому злото.

Ліпше своє болото, як чуже золото.

Кожна жаба своє болото хвалить.

Хто обкидає болотом інших, у того руки брудні.

Море — рибальське поле.

В морі тому води багато, що її ніхто не п'є.

Жди з моря погоди, то роса очі виїсть.

Ложкою моря не вичерпаєш. 

Не море топить кораблі, а вітер.

Ночвами моря не переплисти.

По морі плавав, а води не бачив.

Роздайся, море, тріска пливе.

Сім літ морячив і моря не бачив.

Хвали море, а держися землі. 

Море перепливти — не поле перейти.

Хто по морю плавав, тому калюжа не страшна.

Хто переплив море, той знає горе.

Всі ріки до моря ведуть.

Глибока річка, як думка, йде спокійно.

Добре річці з потоками.

Хоч річка і невеличка, а береги ламає.

Від вогню і камінь трісне.

Без вогню пече.

В вогонь за ним пішов би.

Вогонь вогнем не загасиш.

Вогонь — біда, і вода — біда, а без вогню і без води ще більша біда.

Вогонь — добрий слуга, але поганий хазяїн.

Вогонь і вода добре служать, але лихо панують.

Вогонь і вода добрі служити, але лихі панувати.

Вогонь — то брат води.

Вогонь - цар, а водиця - цариця.

Вогонь все спалить, а вода від одного бере, а другому дає.

Вогонь з водою ніколи не погодиш.

Вогонь палить, вода студить.

Вода з вогнем не товариші.

З вогнем не жартуй.

З водою та вогнем не грайся.

З вогнем не жартуй, воді не вір і з вітром не дружи.

Вогонь — більший ворог, як вода.

В сіні вогню не сховаєш.

Вогонь кочерги не боїться.

В ополонці вогонь не страшний.

Вогню в шапці не гасять.

Гаси вогонь, поки не розгорівся.

З вогню та в полум'я.

У вогні залізо сталиться.

Вогню в полі далеко не занесеш.

Де руки гріть, там треба і вогню.

З одного поліна вогню не розломиш.

З сухого дерева добре вогонь класти.

Кого не пече, той не відсувається.

Кого не пече, тому не гаряче.

Коли вогонь розгориться, то спалює і мокре, і сухе.

Мокрого поліна вогонь не лиже.

На вогонь дров не наберешся, а на піт — сорочок.

На старому вогнищі добре вогонь розкладати.

Ні вогню, ні полум'я — тільки дим.

Проти вогню і камінь лютує.

Кого не пече, той не відсувається.

Кого не пече, тому не гаряче.

Багато диму — мало тепла.

Нема диму без вогню.

Де дим, там і вогонь.

Де вогню нема, там не куриться.

Головня мала, а диму повна хата.

Багато диму — малий вогонь.

Тікав від диму та впав у вогонь.

Під попелом жару не знати.

Із малої іскри великий вогонь буває.

І лід дасть іскру, як дуже потерти.

І найменша іскорка зродить най¬більший вогонь.

І в попелі іскра буває.

Не кидай іскри в солому: і сама згорить, і село спалить.

Без підпалу і дрова не горять.

Біля сухого дерева й сире горить.

Криве дерево горить так, як пряме.

Одна головня і в печі гасне, а дві і в полі горять.

Коли дрова горять, тоді й кашу вари.

Що горить, то не мерзне.

Що має згоріти, то не потоне.

Що не горить, того не треба гасити.

Не горить, а тліє.

Така погода, що хто вмер, той каятиметься.

Тиха погода, хоч мак сій.

Буде погода: насподі болото, а зверху вода.

Буде погода, як не потече зверху вода.

В часи погоди бійся великої води.

В холодну погоду добрий господар і собаку на вулицю не вижене.

Після дощу буває ясна погода.

По бурі приходить гарна погода.

Погода — всім вигода, а сльота — всім гризота.

Погода: один день блисне, а сім день кисне.

Погода робить сіно, а час - гроші.

Трапляється і такий год, що на день по сім погод.

Сім погод надворі: сіє, віє, мутить, крутить, рве, зверху ллє, знизу мете.

В осінній час сім погод у нас: сіє, віє, крутить, мутить, припікає й поливає.

В осінній час сім погод у нас: сіє, віє, туманіє, шумить, гуде, мете і зверху йде.

Буря і дуба звалить.

Блискавка блисне — й камінь трісне.

Буря в склянці води.

Чим більша буря, тим скоріш проходить.

Багато грому — мало дощу.

Грім б'є у високе дерево.

Грім такий, що хоч тури гони, то не почують.

Грім гучний, а дощик малий.

Де грім гуде, там мокне хтось.

Доки грім не гримне, баба не перехреститься.

До першого грому земля не розмерзається.

Звідки не візьми - грім серед ясного неба.

І в погоду часом грім ударить.

Вітер надворі — радість і горе.

Вітер віє, хоч не знає, що погоду він міняє.

Вітер подме — і сліди замете.

Вітер не дме, то й очерет не шумить. 

Вітер добрий при стозі, а злий при морозі.

Вітер не піймаєш, дим не заховаєш.

З вітром прийшло, за вітром і пішло.

Кожний вітер по-своєму дме.

Як вітер не дме, то й листя не шелестить.

Південний вітер - бідний батько.

Посієш вітер - пожнеш бурю.

Тепер уже не тим вітром повіяло.

Хто вітрові служить, тому димом платять.

Натягай вітрила, поки вітер віє.

Не всякі сліди вітер піском заносить.

Вітер у кишенях свище.

Вітер у голові.

Вітра в полі доганяти.

Шукай вітра в полі.

Куди вітер, туди й він.

Куди хилить вітер, туди й гілля гнеться.

Мені все вітер в очі - як вдень, так і вночі.

Валиться з ніг від самого вітру.

Верхове галуззя вітри ломлять.

Дощ упору — золото.

Від дощу — не у воду, від вогню — не в полум'я.

Від дощу під борону не сховаєшся.

Від дощу втік, а під ринву сховався.

З-під ринви та на дощ.

Дощ іде - гриби будуть.

Дощ у жнива — як п'яте колесо до воза.

Дощ ллє як з бочки, мабуть, десь бог чопок загубив та й нічим заткнуть.

Дощ і сніг на небі не згниють, але на землю прийдуть.

Дощ вимочить, сонечко висушить, а буйні вітри голову розчешуть.

Із стріх не капає, коли дощ не падає.

Коробом сонце, ситом дощ.

Люди дякують дощеві, а подорожній лає.

На дощі змокнеш і в плащі.

Чоловік - не глина, а дощ - не дубина, не розмочить і не поб'є.

Весною відро води - ложка болота, восени ложка води - відро болота.

Навесні корець дощу ложку болота дає, восени ложка дощу — корець болота.

Не треба дощ просити, він прийде, як будем косити.

Дощ іде не там, де ждуть, а там, де жнуть, не там, де просять, а там, де косять.

Оце дощ глухий: не йде, де просять, а йде, де косять, не йде, де чорно, а йде, де вчора.

Як сіно косять, то дощів не про¬сять - самі йдуть.

Ранній дощ, що вдовиний плач: довго не триває.

Там такі дощі перуть, що аж клекотить.

Нехай іде дощ, наловим риби — буде борщ.

Як випадуть у маю три дощі добрих, то дадуть хліба на три годи.

Вміє поміж дощ ходити.

Не все дощ іде, як гримить.

Без хмари дощ не приходить.

З великої хмари малий дощ.

Не кожна хмара приносить дощ.

Скільки хмара не стоятиме, а зсунеться.

Зібралися тучки в кучки.

Бачить лиска, відкіль блиска, хвостом має, хмари не розмає.

Град аж стогне в хмарі.

Сніг, завірюха, бо вже зима коло вуха.

До завірюхи треба кожуха.

Це не те, що мете, а те, що віє.

Не той сніг, що мете, а той, що зверху йде.

Така благодать, що й світа божого не видать.

Мороз, аж іскри сиплються.

Мороз і залізо рве та на льоту птицю б'є.

Мороз не велик, та стоять не велить.

Мороз — не свій брат.

Мороз пішов поза шкірою.

Хоч мороз і припікає, зате комарів немає.

Хто бореться з морозом, у того завжди вуха мерзлі.

Хто на морозі не бував, той і лнха не видав.

Уночі тріщить, а вдень плющить.

Багато снігу в році — багато хліба в тоці.

Нема снігу — нема сліду.

Сніг сипле мов з рукава.

Снігу надме — хліба прибуде, вода розіллється — сіна набереться.

Скільки сніг не лежатиме, а розтанути мусить.

Скільки сніг не лежатиме, а розтавати буде.

Ще і в мишачу нірку навіє снігу.

Як приходить сніг з дощем, то йдуть до шевця з плачем.

Як сніг упаде, то пастух пропаде, а як розтане, то й пастух устане.

В ноги пече, а з носа тече.

Пар костей не ломить.

Зимове тепло, як мачушине добро.

Де тепло, там і добро.

Так тепло, як циганові під ятером.

Тепло, як у вусі.

В зимовий холод кожний молод.

Ні холодно, ні душно, як на святках у сіряках.

Так холодно, що якби не вмів дрижати, то замерз би.

Холодно в хаті, хоч вовків ганяй.

Холодно, хоч собак ганяй.

Холод - не брат.

Холод не терпить голоду.

Що за холод, як козак молод.

В ліс не з'їздиш, то й на печі замерзнеш.

Казала баба: «Я на марець виставлю палець»,— та й у березні замерзла.

Мерзлякуватому й на печі холодно.

Обмок, як вовк, обкис, як лис, обмерз, як пес,— та все задурно.

Хто змок, той води не боїться.

Дрижаків наївся.

Краще почервоніти, як посиніти.

Кожух лежить, а дурень дрижить.

На кожусі лежав, від холоду дрижав.

Велике дерево поволі росте.

Ліс великий, а путнього дерева не знайдеш.

Ліс сам себе чистить.

Не привик ліс до наших коліс.

Слухай, діброво, що ліс говорить.

Під лісом живе, а соломою топить.

Що в лісі родиться, то в дворі згодиться.

Як у лісі гукнеш, так і одгукнеться.

Вітер ламає найбільше дерево.

Від одного удару дерево не падає.

Дерево замолоду нагинай — будеш мати в саду рай.

Дерево падає, куди хилиться.

Дерево криве, та яблука солодкі.

Одно дерево — то ще не ліс.

Криве дерево, але рівно горить.

Нема такого дерева, щоб на нього птиця не сідала.

Пізнати дерево по його плоду.

Сади деревину — будеш їсти садовину.

Де коріння, там і дерево.

Верба, що лугова трава: її викосиш, а вона знову виросте.

Де верба, там і вода.

Дарма верба, що груш нема, аби зеленіла.

Аби дубки, а берізки будуть.

Дуб — дерево хороше, та плоди його свиням годяться.

Дуб ламається, а лозина нагинається.

За одним разом дуба не зрубаєш.

І великий дуб від малої сокири падає.

Кожний дубок хвалить свій чубок.

Не вибереш дубинки без кривинки.

Смола до дуба не пристане.

Осика груш не родить.

Осика сама собі дме, сама горить, сама собі й воду носить.

Де дуби, там і гриби.

Де один грибок, там цілий вінок.

Жди, грибе, може, тебе хтось здибле.

І гриба знайти треба мати щастя.

Коли грибно, то і хлібно.

Назвався грибом — лізь у кошик.

Не зігнешся до землі, то й гриба не знайдеш.

Не тепер по гриби ходити, але восени, як будуть родити.

Про гриб не згиб.

З'явилися опеньки — літо закінчилося.

 

 

Прислів’я та приказки про розум, знання та уміння

Без розуму ні сокирою рубати, ні личака в'язати.

Борода не робить мудрим чоловіка.

В умілого і долото рибу ловить!

Вік живи — вік учись.

Вчення в щасті украшає, а в нещасті утішає.

Вченому світ, а невченому тьма.

Гарно того вчити, хто хоче все знати.

Голова без розуму, як ліхтарня без свічки.

Голова не на те, щоб тільки кашкет носить!

Грамоти вчиться — завжди пригодиться.

Грамотний — видющий і на все тямущий.

Дарма, що малий, а й старого навчить!

Де старий спотикнеться, там нехай молодий добре напнеться!

Дивиться рідко, та густо бачить.

Догана мудрого більше стоїть, як похвала дурного.

За битого двох небитих дають, та й то не беруть.

За одного вченого дають десять невчених.

За одного грамотного сім неграмотних дають.

Знає, на чім світ стоїть!

Знання робить життя красним.

І з сивою бородою не все розум приходить!

І сила перед розумом никне!

Книга вчить, як на світі жить.

Кожна голова має свій розум.

Кожна пригода — до мудрості дорога.

Людей питай, а свій розум май!

Молоде орля, та вище старого літає!

Мудра голова не дбає на лихі слова.

Мудрій голові досить два слова!

Мудрий не все каже, що знає, а дурень не все знає, що каже.

Мудрим ніхто не вродився, а навчився.

На те й голова, щоб у ній розум був.

Навчай інших — і сам навчишся.

Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.

Наука не йде на бука!

Наука не пиво: в рот не віллєш!

Науки ні вода не затопить, ні огонь не спалить.

Незнайко на печі лежить, а знайко по дорозі біжить.

Не бажай синові багатства, а бажай розуму!

Не краса красить, а розум.

Не лінися рано вставати та змолоду більше знати!

Не на користь книжку читать, коли вершки лише хапать.

Не перо пише, а розум.

Не питай старого, а бувалого.

Один розум добре, а два ще краще!

Одна розумна голова добре, а дві ще краще!

Око бачить далеко, а розум ще дальше.

Перемагай труднощі розумом, а небезпеку — досвідом!

Пташка красна своїм пір'ям, а людина — своїм знанням.

Треба розумом надточити, де сила не візьме.

У сусіда ума не позичиш.

Усякому на старість розуму прибавиться.

Учений іде, а неук слідом спотикається.

Учись змолоду — пригодиться на старість!

Учись — на старість буде як нахідка!

Розумний батько сина опитати не соромиться.

Розумний всякому дає лад.

Розумну річ приємно й слухать.

Розум — скарб людини.

Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє.

Сила та розум — краса людини.

Сила уму уступає!

Скільки голів, стільки й умів!

Старого горобця на полові не обдуриш.

Хороший рибак по кльову мусить знати, як рибку звати.

Хто вчиться змолоду, не зазнає на старість голоду.

Хто грамоти вміє, той краще сіє.

Хто добре учиться, той буде й добре робить.

Хто знання має, той мур зламає.

Хто людей питає, той і розум має.

Хто хоче багато знати, тому треба мало спати.

Чого Івась не навчиться, того й Іван не буде знати.

Чоловік розуму вчиться цілий вік.

Шануй учителя, як родителя!

Щастя без розуму — торбина дірява.

Що в молодості навчишся, то на старість як знайдеш.

Що голова, то й розум!

Що знаєш, що вмієш, те за плечима не носить.

Щоб часом дарма не блудить, чужого розуму питайся.

Як голова сивіє, то чоловік мудріє.

Як одступиш од грамоти на аршин, то вона од тебе на сажень.

Яка головонька, така й розмовонька!

Які літа — такий розум!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Прислів’я та приказки про тварин

Худоба, скотина

Не будь тією скотиною, що догори щетиною.

Пошануй худобу раз, а вона тебе десять раз пошанує.

Тварина

Всякої тварі по парі. 

І тварина розумна, дарма, що не говорить.

Старий звір ніколи не дрімає.

Баран

Добрий баранчик, та по-вовчому виє.

Куди баран, туди й вівці.

Не будь бараном, то й вовк не з'їсть.

Вівця

Біда вівцям, де вовк пастухом.

Блудна вівця - вовча вечеря.

Голу вівцю не стрижуть.

З поганої вівці хоч вовни жмут.

Ходить, як овечка, а буцькає, як баран.

Бик

Бик забув, як телятком був.

Був колись бик, та звівся на смик.

Захотів молока від бика.

Чий би бугай не скакав, а теля наше.

Вола голова не боліла, коли корова теля родила.

Дмись, не дмись - волом не будеш.

З вола дві шкури не деруть.

Котрий віл тягне, того ще й б'ють.

Старий віл борозни не псує.

Знайся віл з волом, а кінь з конем.

Корова

І чорна корова біле молоко дає.

Кожна корова своє теля лиже.

Корові не тяжкі свої роги, а матері - свої діти.

Корова в дворі - харч на столі.

Як корова багато реве, то мало молока дає.

У корови молоко на язиці.

Та корова завжди молочна, яку продали.

Чия корова ричала, а твоя б мовчала.

Яка корова, таке й теля.

Теля

Дай, боже, нашому теляті вовка з'їсти.

Ласкаве телятко дві матки ссе.

З телячим хвостом у вовки не сунься.

Кінь

Був кінь, та з'їздився.

Був на коні і під конем.

Хто бува на коні, бува і під конем.

Гладь коня вівсом, а не батогом.

Дарованому коневі в зуби не дивляться.

З доброго коня не шкода і впасти.

І золоті удила коневі не милі.

Кінь на чотирьох ногах і то спотикається.

Котрий кінь везе, то його ще й поганяють.

Коневі овес не тяжкий.

Коня кують, а жаба ногу підставляє.

Куди кінь з копитом, туди й рак з клешнею.

Лучче з доброго коня впасти, ніж на поганому їхати.

На чужому коні далеко не поїдеш.

Не той кінь, що в болото увезе, а той, що витягне.

Не можна одноразово на двох конях сидіти.

Знає кобила, що віз поломила.

Кобила за ділом, а лоша без діла.

Кобила за вовком гналась та вовкові в зуби попалась.

Кобила з вовком тягалась - хвіст та грива осталась.

Не за те кобилу б'ють, що ряба, а за те, що везти не хоче.

Коза

Були в кози роги, та стерлися.

І кози ситі, і сіно ціле.

І коза сита, і капуста ціла.

Знає, де козам роги виправляють.

Де коза ходить, там жито родить.

Коза дере лозу, а вовк козу, вовка пастух, пастуха пан, пана юрист, а юристу чортів триста.

Коза з вовком тягалася, тільки шкура зосталася.

Коза і на базар не хотіла, та її повели.

Коли б кізка не скакала, то б і ніжки не зламала.

Нагадав козі смерть.

Нагадав козі смерть, то де не ходить, там пердь.

Не довіряй козу вовкові, а капусту козі.

Раз козі смерть.

У його всі кози в золоті.

Від козла ні шерсті, ні молока.

Поставили козла город стерегти.

Із нього користі, як із цапа молока.

Послухав цапа - і сам у барани попав.

Напоїш цапа вином, то він і на вовка полізе.

Свиня

Свині не до поросят, коли її смалять.

Дай свині роги - людей поколе.

Коли б свині крила, вона б і небо зрила.

Із свині чоловік нігди не буде, але з чоловіка свиня ся може стати.

На свиню хоч сідло надінь - все конем не буде.

Не кидай перлів свиням, бо потопчуть їх ногами.

Посади свиню за стіл, вона й ноги на стіл.

Свиня не з'їсть, не покачавши.

Свиня не з'їсть, поки не обваляє.

Свиня болото знайде.

Погане поросятко і в жнива мерзне.

Не будь тим, що моркву риє.

Осел

Був би послом, якби не вдався ослом.

Держись за гриву, бо за хвіст не вдержишся.

Лучче бути хвостом живого собаки, чим головою дохлого лева.

Хлів

Перше заведи хлівину, а потім скотину.

Уже теє реве, що по волу бере.

Кіт

Бачить кіт сало, та сили мало.

Буде котюзі по заслузі.

Він що кішка: як ти його не кинь, а він все на ноги стає.

Гладкий кіт мишей не ловить.

Знає кіт, чиє сало з'їв.

З чорної кішки білої не зробиш.

Кіт з хати - миші на стіл.

Кіт з хати - миші танцюють.

Кіт спить, а мишей бачить.

Кішці смішки, а мишці слізки.

Котяча забавка — мишам задавка.

Кішку б'ють, а невістці замітку дають.

Кота в мішку не купують.

Минулася котові масниця.

Не все коту масниця.

Ніччю всі коти чорні.

Чим більше кицьку гладиш, тим вище вона горб підіймає.

Мишка

І мишка в свою норку тягне корку.

Мишка у стозі, а піп у селі ніколи те згинуть.

Щур у млині не загине.

Собака

Далеко куцому до зайця.

Піймав куцого за хвіст.

Бійся не того собаки, що бреше, а того, що ластиться.

Вдача собача, натура вовча.

Вивченого пса нічим не підкупиш.

Де свої собаки кусаються, там хай чужі не пхаються.

До собаки підходь ззаду, а до коня спереду.

Звик собака за возом бігти - побіжить і за саньми.

З жиру собака біситься.

З собакою дружи, а палицю в руках держи.

І собака чує, хто його годує.

Кожний пес на своїм смітті пан.

Кожний пес перед своїм порогом сміливий.

Він, як собака на сіні: і сам не гам, і комусь не дам.

Не вір собаці, бо вкусить.

Не для пса ковбаса, не для кота сало.

Не дражни собаку, так і гавкать не буде.

Не тоді собак годують, як на охоту йдуть.

Не хочу, щоб на мене усіх собак вішали.

Собака бреше, а вітер несе.

Пішла собачими стежками.

Свій пес як укусить, то найгірше болить.

Скажений пес і хазяїна кусає.

Скаженому псові вступайся з дороги.

Собака бреше, а кінь іде.

Собаці собача смерть.

Старий пес дармо не бреше.

То дурний собака, що на всіх гавкає.

Як собаку годують, так він і гавка.

Як не вертись, собако, а хвіст ззаду.

Старий звір ніколи не дрімає.

Ведмідь

Ведмедя не налигаєш.

Ведмідь ніколи не вмивається, та він товстий, проте.

Де ведмідь, там і шкура.

Де й ділась ведмежа натура.

Не діли шкуру не вбитого ведмедя.

Тягли ведмедя до меду та урвали вуха, тягли ведмедя від меду та урвали хвіст.

І ведмедя вчать танцювати.

Медвідь танцює, а циган гроші бере.

Як на ведмедя мала галуза впаде, то він ричить, а як велика, то мовчить.

Ревів ведмідь не тому, що бджоли покусали, а тому, що меду узяти не дали.

У ведмедя десять пісень і все про мед.

Чи чорт видав, щоб ведмідь щебетав?

Вовк

Аби вовк ситий і баран цілий.

Аби вовк ситий і коза ціла.

Бере вовк, та й вовка візьмуть.

Великій череді вовк не страшний.

Дружній череді вовк не страшний.

Вовка в кошару не впускай.

Вовка за вухо не втримати.

Вовка не треба кликати з лісу, він сам прийде.

Вовка ноги годують.

Вовка пастухом не ставлять.

Вовка пустили в обору, а козла в город.

Вовка боятися - в ліс не йти.

Вовка як не годуй, а він усе в ліс дивиться.

Скільки вовка не годуй, а він у ліс дивиться.

Вовк  змінює  шкуру,  але  ніколи свою натуру.

Вовк линяє, а вдачі не міняє.

Натура вовка тягне до лісу, а музиканта — до корчми.

Вовка в плуг, а він глядить у луг.

Вовк в овечій шкурі.

Бере вовк і лічені вівці.

Вовк вовка в яму не втрутить.

Вовк лисиці не рідня, та повадка одна.

Вовком орати не будеш.

Вовк вовчу думку має.

Вовк старіє, але не добріє.

Вовк і з лісу вівці бере.

Вовк собаки не боїться, але не любить, як він гавкає.

Не научиш вовка орати.

Впустив вовка до стайні.

Дружба з вовком вилазить боком.

Е, ти ще не бачив смаленого вовка.

Лихо вовкові: зачинили його між вівці.

З вовка кепський пастух, а з п'яниці — війт.

З вовком дружи, а камінь за пазухою держи.

З вовком до паю не ставай.

З вовками жити — по-вовчому вити.

Або з вовками жити і по-вовчому вити, або з'їденим бути.

І вовк свої вовченята любить.

Із нехотя з'їв вовк порося.

І на вовка буває пригода.

Кажуть на вовка: гладкий, а він тиждень не їв.

Кликав вовк козу в гості, але та йти не хоче.

Коли йдеш до вовка на обід, бери пса з собою.

Ми про вовка, а вовк суне.

За вовка помовка, а вовк іде.

За вовка помовка, а заєць кобилу з'їв.

За вовка помовка, а то лис кобилу стис.

Про вовка помовка, а чорт пана несе.

Не буде з вовка баран.

Не за те вовка б'ють, що сірий, а за те, що овечку з'їв.

Не такий вовк страшний, як його малюють.

Лоша — вовкові паска.

Не спиться вовку під селом.

Не сунься у вовки з кобилячим хвостом.

Туди вовка не тягне, де нічого не пахне.

Нюхом вовк ситий не буде.

Обійдеться без вовка у кошарі.

Який чорт вовком орав, такий в його й хліб їв.

Хоч вовки кобилу з'їли, так ми воза не дали.

Хоч кобилу вовки з'їли, так голоблі цілі.

Хто вродиться вовком, тому бараном не бути.

Переказами вовк не ситий.

Пізнати вовка по голосу.

Пішов вовк по вовну та й сам остався стриженим.

Пішов вовчими стежками.

Повадиться вовк у кошару ходити, поки все стадо забере.

Пожалів вовк кобилу: залишив тільки хвіст та гриву.

Солі вовку на хвіст насипав.

Такий сторож з вовка при вівцях, як з кози при капусті.

Тобі, вовче, кози пасти.

Тобі що сіре, те й вовк, що куце, те й заєць.

То вже велика біда в лісі, як вовк вовка їсть.

Уже воно щось є: коли не вовк, то бура сучка.

Утікав від вовка, а натрапив на ведмедя.

Хоч і говорім за вовка, та його не болить головка.

 Заєць

Видно зайця по вухах.

За двома зайцями не ганяйся.

За двома зайцями не гонись, бо й одного не піймаєш.

Заєць спить, та очей не жмурить.

Зайко ноги лиже, коли втече.

Зайця ноги носять, вовка зуби годують.

Зловив зайця за хвіст.

Не давай зайцеві моркву берегти, а лисиці курей стерегти.

Полохливий заєць і пенька боїться.

У зайця стільки стежок, як у клубку ниток.

Цілував би заєць кобилу, та високо.

І в зайця зимою щастя, бо не кожен шубу має.

І по заячому сліду інколи знаходять ведмедя.

Лаяв заєць вовка, тільки вовк того не чув.

Не давай зайцеві моркву берегти, а лисиці курей стерегти.

Погнався за зайцем та коневі голову зламав.

Хоч і коня загнав, зате зайця піймав.

Поневолі заєць біжить, як літати нема чим.

У зайця стільки стежок, як у клубку ниток.

Лев

Лев - цар звірів, а боїться комарів.

Мертвого лева і заєць скубне.

Лис

Говорить, як лисиця, а за пазухою камінь держить.

Дивиться лисичкою, а думає вовком.

Занадився лис у курник, то всі кури повиносить.

З лиса лиш кожух добрий.

Знати лисицю по хвосту.

І на хитру лисицю капкан знайдеться.

Кожна лисиця свій хвостик хвалить, а чужий ганить.

Кожний лис свою нору любить.

Лиса вбили — курям радість.

Лисиця од дощу під борону сховалась: «Не всяка,— казала,— крапля капле».

Лисиця спить, а курей бачить.

Старого лиса тяжко зловити.

У вічі, як лис, а поза очі, як біс.

Лис може втратити зуби, але не апетит.

Лис став монахом не на те, аби гріхи спокутувати, але щоб нові зробити.

Не пускай лиса в курник, а вовка в кошару.

Попалася лисиця в пастку та й каже: «Хоч і рано ще, а доведеться заночувати».

Їжак

Голим задом їжака не вб'єш.

З їжака не буде бика.

Їжак їжака голками не зляка.

На мені покатаються, як на їжаку.

Казав їжак: «Най буде й так».

Не бий бобра — не буде добра.

Видра мудра, а й серна не дурна.

 

Гадина, змія.

Вигрій гадину за пазухою, а вона тебе вкусить.

Гадину за пазухою має.

Гадюка як не вкусить, то засичить.

На всяку гадину є своя рогатина.

У гадюки нема іншої науки, ніж кусати.

Ужалений змією боїться і вірьовки.

Черв'як, хробак

За тобою уже хробак ходить.

Кожному свій черв'як серце точить.

Малий хробак і великого дуба підточить.

Курної хати хробак не їсть.

Сидів хробак ціле життя у хроні, а перед смертю уліз у моркву та й уздрів, що там ліпше.

Хробак гризе хрін, бо не знає за моркву.

Комар

За комаром не ганяйся з топором.

З комара зробити вола.

З комара роблять слона.

Прирівняв слона до комара.

Зробив так, що й комар носа не підточить.

І комарі кусають тільки до пори.

Комар з дуба впаде, та й ще спочиває.

Комар коня з'їсть, як вовк поможе.

Ніхто не чув, як комар чхнув.

Комар і цареві на носі грає.

Що комар, то й сила.

 Муха

Аж на небі чути, як мухи кашляють.

Зробив з мухи слона.

Муха не боїться обуха.

Це мухи коня з'їли, а вовк лиш помагав.

Осіння муха боляче кусає.

Чує муха, де струп, там і сідає.

Хоч яке добре м'ясо, а одна погана муха все перепаскудить. 

Бджола

Бджола мала, а й та працює.

Бджола летить на всякий цвіт.

Бджола летить, де мед пахтить.

Бджоли раді цвіту, люди раді меду.

В кого бджоли, в того і мед.

Добру людину бджола не кусає.

В гостях і жук м'ясо.

Послухавши жука, завжди в гною будеш.

Овод роси боїться: «Уранці на росі я каптан замочу!»

Цвіркун на видноті не цвірчить.

І мурашки мають подушки.

Жаба

Аби озеро, а жаба найдеться, що буде квакати.

Де ті жаби дінуться, як болото висохне?

Дмись, жабо, не дмись, а волом не будеш.

Там йому жаба і цицьки дасть.

Кожна жаба своє болото хвалить.

Роздайся, море, жаба лізе.

Не по заказу жаби дощ падає.

Там йому жаба й цицьки дасть. 

Риба

Велика риба в великій воді сидить.

Велика риба малу цілою ковтає.

Від голови риба гниє.

Від голови риба смердіть починає.

Риба псується з голови, але чистять її з хвоста.

Дешева риба, дешева й юшка.

Де риба чіпляється, там і вудку кидай.

Неспіймана риба завжди велика.

Як дешева рибка, погана юшка.

Добре ловити рибу в каламутній воді.

І риби наловить, і ніг не замочить.

Щоб рибку їсти, треба в воду лізти.

Хотів би рибку їсти і в воду не лізти.

Легше рибу з'їсти, як піймати.

Ми з тобою, як риба з водою.

Не буде риба раком.

Не все риба, що в воді.

Не вчи рибу плавати.

Нема над рибу линину, над м'ясо свинину.

Ні риба, ні м'ясо.

Одна дяка, що за рибу, що за рака.

Риба не без кості, чоловік не без злості.

Риба глядить, де глибше, чоловік - де лучче.

Без риб не вгиб, без олію не зомлію, без кулешу сома втешу.

Є риба у воді, та їсти годі.

І риба співала б, коли б голос мала.

Не до жартів рибі, коли її під жабри гачком зачепили.

Нема риби над линину, нема м'яса над свинину.

Ото й горе, що риба в морі.

Риба та зайці приведуть у старці.

Спасибі за рибу, а за раки нема дяки.

Я говорив про рибу, ти відповідаєш про раки.

Якби люди і риби не одчиняли рота, коли не треба, то багато лиха оминули б.

Окунь з раком не примиряться.

 Щука

Заснула щука, та зуби не сплять.

На те щука в річці, щоб карась не дрімав.

Лякали щуку, що в озері її топити будуть.

Не всі старі щуки карасів хватають.

Рак

Тоді то буде, як рак в ставі свисне.

На безриб'ї і рак риба.

Пішов на дно раків ловить.

Пішов раків годувати.

Байдуже ракові, в якім горшку його варять.

Біда, раче,— вода кипить.

Змилувався бог над раком та й дав йому ззаду очі.

Змилувався рак над жабою та й очі видрав.

І світ настав, та ще рак не свистав.

Як рак па дуба вилізе та свисне, тоді то ся стане.

Назад тільки раки лазять.

Одного рака горе красить.

Правда, що раки, бо червона юшка.

Тим рак страшний, що ззаду очі.

Чи сяк, чи так, а не буде з риби рак.

Чудо, а не раки: самі в торбу лізуть.

 

 

 

 

 

 

Прислів'я та приказки про взаємини між людьми, дружбу і товаришування

Громада — великий чоловік.

З одної ягоди немає вигоди.

Один у полі не воїн.

Один гусак поля не витопче.

Один дуб у полі — не ліс.

Один кіл плота не держить.

Одна головешка в печі гасне, а дві в полі горять.

Одна квітка не робить вінка.

Одна бджола меду не наносить.

Одна ластівка весни не робить.

Одним пальцем і голки не вдержиш.

Однією рукою в долоні не заплещеш.

Без одної крупи горщик повний буде.

Біда, коли один в бороні, а десять в стороні.

Всі за одного, один за всіх.

Всі одним миром мазані.

Два третього не ждуть.

Два третього не чекають, а четвертого не питають.

Де на двох вариться, там третій поживиться.

Де двоє їдять, там і третій наїсться.

Одна голова добре, дві ліпше, але хай одна розважить і поважить.

Попри двох і третій влізе.

Семеро воює, а один горює.

Семеро одного не ждуть.

Удвох, кажуть люди, легше плакати неначе.

Усім по сім, а нам по вісім.

Хто перший, той ліпший.

Що два, то не один.

Прийде сто душ та візьме сто груш, то мало що останеться, а прийде сто душ, принесе сто груш, то буде мірка.

Де дружніші, там і сильніші.

Де дружно, там і хлібно.

Дружний табун і вовків не боїться.

Дружній череді і вовк не страшний.

Дружні сороки і орла заклюють.

Біля сухого дерева й сире горить.

В купі і беззубий собака гавкає.

Копа (судна громада в XVI ст.) переможе й попа.

Як зберуться тучки в кучки — буде громовиця.

Як роблять укупі, не болить у пупі.

Гуртом і каша краще їсться.

В гурті і комар сила.

В гурті і пісня в лад іде.

В гурті — то й смерть не страшна.

В гурті робити — як із гори бігти.

Гуртом добре й батька бити.

Гуртом і чорта поборем.

Гуртом можна і море загатити.

Гурту і вовк не страшний.

Добре тим живеться, де гуртом сіється і жнеться.

Більша громада, як одна баба.

Більший чоловік громада, ніж пан.

Велетень у громаді, як правда в пораді.

Громада — це рада, що рішила, так і буде.

Чоловік громади не споможе, а громада одного може.

З громади по латці — голому свитка.

З громади по крихті — голодному пиріг.

За добру громаду варто і головою наложити.

Ниточка доведе до клубочка.

Ніхто не знає, тільки дід, баба та ціла громада.

Отаманом громада кріпка.

Хто красно говорить, громаду на гачок ловить.

Що громаді, те й бабі.

Що громада скаже, то і пан не розв'яже.

Що громада забажає, того і пан не поламає.

Яка громада, така її рада.

Без ради і військо гине.

Поділена радість подвійна, а поділене горе вдвічі менше.

Коли дихнуть усі люди, то вітер буде.

Нехай буде, як скажуть люде.

Попереду людей не біжи, а від людей не відставай.

Хоч ошукаюся, та там, де всі люди.

Що в людей ведеться, то і в нас не минеться.

Що людям, те й нам.

Як ми до людей, так і люди до нас.

Добрий чоловік — надійніше кам'яного мосту.

Добре ім'я — найкраще багатство.

Живи для людей, поживуть люди і для тебе.

Не бажай другому того, чого сам не хочеш.

Не дарунок дорогий, а дорога любов.

Що тобі не мило, другому не зич.

Мирська шия товста.

Собором і чорта поборем.

Згода будує, а незгода руйнує.

З добрими людьми завжди згоди можна дійти.

Де згода панує, там і горе танцює.

Краще солом'яна згода, як золота звада.

Де незгода, там часто шкода.

Зло — зла й сподівайся.

Лихий доброго псує.

Відігрів змію за пазухою.

Від лихого поли вріж та тікай.

Бійся не чорта, а лихого чоловіка.

Козла бійся спереду, коня — ззаду,а лиху людину — з обох боків.

Нікому не вір, то й ніхто не зрадить.

Щоб пізнати людину, треба з нею пуд солі з'їсти.

Про друзів

Без вірного друга - великая туга.

Були б пиріжки, будуть і дружки.

Давніх друзів забувають, а при горі споминають.

Дерево міцне корінням, людина — друзями.

Для милого друга і воли з плуга.

Для милого дружка і сережки з вушка.

Друга за гроші не купиш.

Друга шукай, а найдеш — тримай.

Друзі – це злодії часу.

Друзі пізнаються в біді.

Без біди друга не пізнаєш.

В пригоді признавай приятеля.

Для приятеля нового не пускайся старого.

Друг-боягуз гірше ворога.

Дурний друг — недруг.

З добрим дружись, а лихого стережись.

З дурнем подружитися — свій розум тратити.

З паном не дружись, а жінці не звіряйсь.

Коли хочеш позбутися друга, позич йому грошей.

Людина без друзів, що дерево без коріння.

Найти друга, за якого можна померти,— легко, а такого, щоб за тебе помер,— важко.

Не все другу знати, що на серці в себе мати.

Не карай, боже, нічим, як другом лихим.

Нема кращого друга, як вірна подруга.

Нема друга — шукай, а знайшов — бережи.

Не май друга вірного, не будеш мати зрадного.

Не май сто рублів, а одного друга.

Не так тії сто братів, як сто друзів.

Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже.

Не той друг, що лащиться, а той, що печалиться.

Нових друзів наживай, старих не забувай.

Одежа краща нова, друзі кращі старі.

Річ краще нова, а дружба — стара.

Своїх друзів наживай, та й батькових не втрачай.

Старий друг ліпший нових двух.

Сонце зігріває повітря, друг — душу.

Такі вони друзі, що коли б'ються, то й колом не розженеш.

То не друг, що хвалить тихо, а то друг, що хвалить вслух.

Недруг піддакує, а друг сперечається.

У друга вода солодша від вражого меду.

Хорошого друга узнаєш, як з ним розлучишся.

Хто друг кожному, той не друг жодному..

Чоловік без друга, що їжа без солі.

Бійся друга, як ворога.

Як не матимеш друга, не матимеш ворога.

Як прийде туга, пізнаєш друга.

Дружба та братство — дорожче багатства.

Берись дружно – не буде сутужно.

Говорити правду – втратити дружбу.

Дружба дружбою, а служба службою.

Дружба — велика сила.

Дружба — найбільший скарб.

Дружба родиться в біді, а гартується в труді.

Дружба - як дзеркало: розіб’єш, не складеш.

Дружби дружбою шукають.

Міцну дружбу і вогонь не спопелить.

Не в службу, а в дружбу.

Ой дружба, дружба, гірка твоя служба!

Пробуй золото вогнем, а друзів — грішми.

Що за дружба — і сокирою не розрубаєш.

Яку дружбу заведеш, таке й життя поведеш.

Давай дружити: то я до тебе, то ти мене до себе.

З добрим дружись, а лихих стережись.

У хорошій компанії розуму наберешся, а в поганій і свій загубиш.

За компанію і циган повісився.

Зла компанія, що вугілля: як не впече, то замарає.

Борони мене, боже, від приятеля, бо з ворогом я дам собі раду.

Вірний приятель — то найбільший скарб.

Де щастя упало, там приятелів мало.

Для приятеля нового не цурайся старого.

За багатим столом багато й приятелів.

Кожух краще новий, а приятель старий.

Коли мішок, як теля, приятелів тьма, а як лата — нема ні сестри, ні брата.

Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — завзятих ворогів.

Ліпше десять приятелів, ніж один ворог.

Не обгороджуй себе огорожею, а приятелями.

Поки щастя плужить, доти приятель служить.

При добрій годині всі друзі й побратими.

Приятелів тьма, а вірного друга нема.

Приятельство що старше, то сильніше.

Приятелева вода лучча воронового меду.

Старих приятелів забувають, а при біді споминають.

Такого собі приятеля знайшов, що навіть до пекла би з ним пішов.

Треба і в пеклі приятеля мати.

Хорони мене, господи, від приятелів, бо з ворогами я сам собі раду дам.

Позичати — друг, віддавати — ворог.

Не давай грошей — не втрачай дружби

Хочеш позбутися грошей — знайди собі приятелів.

Хто з тобою роздружився, той з тобою й не дружив.

Хто себе надміру любить, той друзів не має.

Погане товариство і доброго чоловіка зіпсує.

У товаристві лад — усяк тому рад.

Не зійшлись звичаями — не бути дружбі.

Вовк вівці не товариш.

Ворон ворону очей не виклює.

Горщик котлу не товариш.

Гусь свині не товариш.

Два коти в однім мішку не влежаться.

Дурний розумного, а п'яний тверезого не люблять.

Кінний пішому не товариш.

Кінь з волом не пара.

Не сват сотник коробейнику.

Медвідь корові не брат.

Ситий голодному не товариш.

Ситник берднику не товариш.

Юнь до коня, а молодець до молодця.

Братайся віл з волом, кінь з конем, а свиня об тин, коли нема з ким.

Побратався собака з горобцем.

Побраталася свиня з пастухом.

Поганого чоловіка в побратими не бери.

Біля чого потрешся, того й сам наберешся.

В лиху годину узнаєш вірну людину.

Вчора браталися, нині розсталися.

Добре братство миліше, ніж багатство.

З добрим поживеш – добро переймеш, а з лихим зійдешся – того й наберешся.

З ким поведешся, від того й наберешся.

Скажи мені, хто твій товариш, - тоді я скажу хто ти.

Хто до кого пристає, таким і стає.

Ми з тобою – як риба з водою.

Ніколи не треба нехтувати товариською допомогою.

Один другого не переважить, хоч на одній гілляці повісь.

Обоє рябоє.

Краще погана дорога, ніж поганий супутник.

Про кумів

Або ви, кумо, їжте борщ, а я буду м'ясо, а ні, то я буду м'ясо, а ви борщ.

В кожної куми свої пироги.

Втікайте, куме, бо біда суне.

Годі, куме, їсти, бо не буде на пироги місця.

Голодній кумі лиш хліб на умі.

Де кум, а де коровай.

Дарма що кума бліда, аби пиріг спекла.

Жінка суджена, а кума люблена.

Знає кума – знає півсела.

Знехочу кум у кума порося з’їв, їла б кума, та ложки нема.

Їхав до Хоми, а заїхав до куми.

Казала кума: дам пшона, а в неї самої нема.

Кого люди за люди мають, з тим кумаються.

Коло пекла живучи, треба й чорта за кума просити.

Кому яке діло, що кума з кумом сиділа.

Кума без ума, а в кума і того нема.

Кума з кумою тирири, а свині моркву порили.

Теревені точать, а свині в ріпі.

Кум кума пізнав і на пиво позвав.

Не бити кума — не пити пива.

Куме, куме, солома ся суне!

Кум не кум, а з черешні злазь!

Кум не кум, а в горох не лізь!

Кум — не родина, зять — не дитина, а невістка — чужа кістка.

Найду куму, аби було к чому.

Наші й кумі все просо на умі.

Нащо мені кума, були б пироги.

Не було в куми запаски, аж гляди — кума в плахті походжає.

Не сподівайтесь, кумасю, на пиріжки, та їжте хлібець.

Не трать, куме, сили, спускайся на дно.

Не хочеш страти — не сунься ні в куми, ні в свати.

Під лихий час і кум за собаку.

Полюбив кум куму, бо не було кому.

Розумна кума, як бочка пшона, а як пшоно в вузлі, то й розуму нема.

Стривай, кума, не з тої ноги танцювати пішла!

Хвалить кум куму, як нема кому.

Хто кумить і сварить, додому не пашить.

Якби знаття, що в кума пиття, то б і діти забрав.

Як Микита воли мав, то Микита кумував, а як воли одпали, кумувати просить перестали.

Про сусідів

Без брата проживеш, а без сусіда – ні.

Близький сусід кращий від далекого брата.

Бодай доброго сусіда мати та своїм плугом орати.

Добре, як сусід близький, а перелаз низький.

Добрий сусід — найближча родина.

Знають сусіди твої біди.

З сусідом дружи, а тин городи

Коли сусід, як мід, то проси його на обід.

Не заглядай до сусіда — може з того бути біда.

Не купуй собі дім, а купи собі сусіда: хату купиш, а сусіда не продаси.

Нема більшої біди над лихі сусіди.

Не позичай у сусіда розуму.

Сусід не захоче, то й миру не буде.

Сусід спати не дає: добре живе.

Сусідські діти — найпустіші.

Тоді сусід добрий, коли мішок повний.

У сусіда ані коня не купуй, ані жінки не бери, бо будуть утікати.

У сусіда повна піч дров, та горять, а у мене одно, та й те не хоче.

Який сусіда, така й бесіда.

Як маєш сусіду пустити, то в сінях камінь положи.

Як ся чоловік гаразд має, то і сусід у нього буває.

Про гостини

Вітали, але сідати не просили.

Бог дав свято, а чорт - гості.

Будьте, як дома, а поводьтесь, як в гостях.

В гостину збирайся, але вдома пообідати не забувай.

В гості ходить - треба і до себе водить.

Любиш в гостях бувати, люби ж гостей і приймати.

В гостях добре, а дома найлучче.

У гостях добре, а вдома краще.

В гостях добре їсти й пити, а вдома спати.

В гостях за їжу останній приймайся, а перший переставай.

Веселий гість - дому радість.

Від податків та гостей не відкрутишся.

Діти в кут, коли гості в хату йдуть.

Гарними розмовами гостей не наситиш.

Гарні гості, та не в пору.

Риба і гості псуються через три дні.

Гість рідко буває, та багато бачить.

Гість гостя ненавидить, а господар обох.

Гість першого дня - золото, другого - срібло, а третього - мідь: додому їдь.

Гість хазяїнові не укажчик.

Гість – як невільник: де посадять, там і сидить.

Гості об'їдять кості.

Гостя по одежі стрічають, а по розуму проводжають.

Гостям сміх, а хазяям сльози.

Господи-боже, чи мав ти гості?

Дай, боже, гостя в дім, то і я нап'юсь при нім.

Два рази гостям рад: раз, що приїхали, а раз, що від'їхали.

Де часто гостина, там голод недалеко.

Для проханого гостя багато треба, а несподіваний гість, що не постав, то їсть.

Добрі гості, та в середу трапились.

Дома їж, що хочеш, а в гостях, що дадуть.

Рад би гостю - хліба шкода.

Коли їдеш у гостину, бери хліб у торбину.

Їхало помело: в гостях у віхтя було.

Коли надувся, як сич, то гостей не клич.

Ліпше свій гість, як чужих шість.

Люди добрі, тепла хата, є що їсти, є де спати, - хоч зимуй!

Один гість - радість, два - вага, три - тягар.

Милі гості, чи не надокучили вам хазяї?

Набралося гостей з усіх волостей.

На ласий кусок найдеться куток.

Невчасні гості гірше від татарів.

Непроханий гість гірше татарина.

Незваний гість - гірше вовка.

Незвані гості гризуть кості.

Не звикай у гостях, бо й дома захочеш.

Несе чорт гості.

Пішов би в гості, та ніхто не запрошує.

Пора гостям і честь знати.

Прийшов гість та на голу кість.

При пості добре відбути гості.

Ситого гостя добре годувати.

Сідайте, хай ноги для дороги!

То добрий гість, що мало їсть.

Хто гостю радий, той і собаку його нагодує.

Чим хата багата, тим і гостям рада.

Чим багаті, тим і раді.

Чим маю, тим приймаю.

Яка днина, така і гостина.

Який гість – така йому й честь.

Який гість, такий і калач.

Що не є в печі, те й на стіл мечи!

Що хата має, тим і приймає.

Хто перший приходить, тому першому і подають.

На кожний чмих не наздоровкаєшся.

Давали їсти й пити, та не було кому просити.

Де тебе не просять, хай тебе там чорти не носять.

За запросини грошей не беруть.

Просили, запрошували, з хати шапку викидали, ледве живим лишився.

Просили на дорозі, щоб не були на порозі.

Яке частування, таке й дякування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Прислів'я та приказки про час та його супутників (дні тижня, місяці, пори року)

Час, як вода,— все йде вперед.

Бережи час, час за гроші не купиш.

Все добре у свій час.

Всякому овочеві свій час.

Згаяного часу і конем не доженеш.

На все свій час.

Настане час — не стане й нас.

Не тим час дорогий, що довгий, а тим, що короткий.

Прийде врем'ячко — достигне яблучко і само відпаде.

Час все лікує.

Час — найліпший лікар.

Час — то лікар на всі гризоти.

Час за час — все ближче до вечора.

Час минає, а не вертає.

Час, мов віз: з гори чухрає, його не доженеш.

Час мочить, час і сушить.

Час — не кінь: не підженеш, та й не зупиниш.

Час — не віл: його не налигаєш.

Час платить, час і тратить.

Час усього навчить.

Буває, було, буде.

Був, та не стало, мов язиком злизало.

Була м'ята, та пом'ята.

Було — не було, само минулося.

Було, та загуло.

Було, та з водою сплило.

Було, та полетіло.

Було, та мохом поросло.

«Коли то було?» — «Ще як дід до баби в свати ходив».

Не буде так, як думаєш, а буде так, як станеться.

То буде, як на камені пісок зійде.

Тоді то буде, як на моїй долоні волосся виросте.

Тоді то буде, як мій татуньо з тамтого світу верне.

Тоді то буде, як ся догори вода оберне.

Тоді то буде, як своє вухо побачиш.

Тоді то буде, як рак свисне.

Тоді то буде, як дві неділі разом зійдуться.

То тоді ще було, як баба дівкою була.

Чому бути, тому не минути, що має бути, те й буде.

Що без нас було — чули, що при нас буде — побачимо.

Що буде, те й буде, ми все перебудем.

Що було, то було, а що минуло, то травою поросло.

Що було, то за вітром по воді попливло.

Що було, то за водою пішло.

Що було, то мохом поросло.

Що було, то не верне ніколи.

Що не бувало, то тепер настало.

Якось то буде.

Минулося - забулося.

І давно ріки догори не плили та й калачі на вербах не росли.

Як те було давно славно: стояли столи попід сади — їли, нили, глаголили, по бороді текло, а в роті сухо було.

Все перетреться, перемелеться та й так минеться.

Все минеться, одна правда останеться.

Є - минеться, нема - обійдеться.

Казали минеться, а воно тільки настає.

Минеться і не змигнеться. Минулого конем не здогониш.

Що буває, те й минає.

Вода пливе — роки йдуть.

Багато води утекло з того часу.

Багато води до моря уплине, закнм то станеться.

Не за нас то настало, не за нас перестане.

Не так сталося, як гадалося.

Краще пізно, ніж ніколи.

Година платить, година тратить.

І за доброї години ожидай лихої днини.

На годину спізнився, за рік не доженеш.

Відстанеш годиною — не здоженеш родиною.

Одне сьогодні краще двох завтра.

Сьогодні пан, а завтра пропав.

Сьогодні густо, а завтра пусто.

Що нині мені, то завтра тобі.

Що нині опустиш, того й завтра не доженеш.

Що маєш завтра зробити, то зроби сьогодні, а що маєш з'їсти нині, то лиши на завтра.

Що нині утече, то завтра не зловиш.

Усе добре впору.

Краще яйце сьогодні, ніж завтра курка.

Краще на п'ять хвилин раніше, ніж на хвилину пізніше.

Прийшов пізно, так завізно, прийшов рано, так не дано.

Хто пізно ходить, пізно й приходить.

Хто пізно ходить, сам собі шкодить.

Ні рано, ні пізно, саме в добрий час.

Нема ранку без вечора.

Піднявся зранку, ще чорти навкулачки не бились.

Ранній пізньому кланяється.

Ранок вечора мудріший.

Ранок — ланок: що ранком не зробиш, то вечором не здогониш.

Хто перший часом, перший і правом.

Хто рано підводиться, за тим і діло водиться.

Хто рано плаче, той увечері сміється.

Хто раніше прийде, той швидше змеле.

Ранні пташки росу п'ють, а пізні слізки ллють.

Рання година держить золото в роті.

Як не було зранку, то не буде до останку.

День і ніч — доба пріч.

Аби день до вечора.

День минув, як у пальці тріснув.

День мій — вік мій.

І день буває роком.

І завтра день буде.

Зимою днина така: сюди тень, туди тень, та й минув день.

Зимою деньок, як комарів носок.

Літній день за зимовий тиждень.

Не хвалися завтрашнім днем, бо не знаєш, що той день уродить.

Не хвали день зранку, а хвали увечорі.

Хвали день увечері, а життя перед смертю.

Прибуло дня на курячу п'ядь.

Що Днина — то й новина.

Шукає учорашнього дня.

Який день, такий і пожиток.

Вечір покаже, який був день.

В ніч найтемнішу про сонце пам'ятай.

Вночі всі коти чорні, а корови сірі.

Вночі панують сови та сичі.

За солодкі ночі гіркі дні приходять.

Куди ніч, туди й сон.

Люди ніч розбирають.

Мала нічка петрівочка, не виспалася наша дівочка.

Ніч - мати.

Ніч - мати: не спи, то будеш мати.

Ніч-мати не дасть погибати.

Ніч-мати всіх пригортає, а день розганяє.

Ніч нікому не брат.

Ніч ночувати — не вік горювати.

Ніч прижене, і ніч віджене.

Ніч своє право має.

Птахи ніч розкльовують.

Хоч око виколи, така темна ніч.

Чим темніша ніч, тим ясніші зорі.

Якби не було ночі, то не знали б, що таке день.

Про дні тижня

У неділю по шавлію, в понеділок по барвінок, а в вівторок — снопів сорок, а в середу — по череду, а в четвер — по щавель, у п'ятницю — по дяглицю, у суботу — на роботу.

Понеділок — шевський празник.

Понеділок і п'ятниця важкі дні, вівторок і субота — легкі.

У понеділок роботи не починай і в дорогу не вирушай.

Вівторок — щасливий день.

На вівторок зібралось бід сорок.

Воно як трапиться: коли середа, а коли й п'ятниця.

Гуляла середа, як ще була молода. Знає пес середу.

Не сунься середа наперед четверга, бо ще і п'ятниця буде.

Середа у нас аж до п'ятниці.

Середа і п'ятниця — четвергу не указчиця.

Скривився, як середа на п’ятницю.

То ще не біда, що без риби середа.

Як прийшла середа, то вчепилася біда.

Згоджусь я тобі не тепер, то в четвер.

Краще тепер, як у четвер.

Не тепер, ак у четвер.

Як не тепер, то в четвер.

Не попередить четвер середи.

Хто в четвер скаче, той у п'ятницю плаче.

У нього сім п'ятниць на тиждень.

Довша п'ятниця, як неділя.

Хто в п'ятницю скаче, той в неділю плаче.

Субота — вся робота.

Субота не робота, а в неділю нема діла.

Субота — не робота: помий, помаж та й спати ляж.

Коло суботи все багато роботи.

Йому щодня неділя.

Неділя — день вимушеного безділля.

Прийде така неділя, що і в нас буде весілля.

Сховай слабість на неділю, бо тепер робота є.

У неділю: «Гоя, гоя!», в понеділок: «Голівонько моя!»

Через день — то й неділя, через хату — то й весілля.

Як неділя, то й сорочка біла.

Про пори року

Весна всім красна.

А весняночка на весну каже: «Кидай сани, бери віз, та поїдем на рогіз!»

Весна багата на квіти, а хліба в осені позичає.

Весна днем красна, а на хліб пісна.

Весна красна квітками, а осінь — плодами.

Весна ледачого не любить.

Весна не за горами, вона приходить, не давши телеграми.

Весна — наші батько й мати, хто не посіє, не буде збирати.

Весняний день рік годує.

Весною і в горобця пиво.

Весною не посієш - восени не збереш.

Зелена весна чорне сіно з'їдає.

Навесні джміль, а восени бджола жениться.

Журавлі прилетіли і полудень принесли (довгі дні).

Пізня весна не обдурить.

Прийшла весна дуже тісна.

Проспиш весною - заплачеш зимою.

Бджоли раді цвіту, люди — літу.

Влітку один тиждень рік годує.

Влітку і качка — прачка, а взимку і Тереся пе береться.

Влітку і качка — прачка, а взимку і невістка не хоче.

Готуй сани влітку, а воза взимку.

Де літував, там було й зимувати.

Два рази в році літо не буває.

Діти, діти, добре з вами вліті, а зимувати — то горювати,

Дріта-дріта — серед літа, прийшла зима — хліба нема.

Коли влітку не ходив по малину, взимку вже пізно.

Кому влітку холод, тому взимку голод.

Літо запасає, а зима з'їдає.

Літо дає коріння, а осінь — насіння.

Літо зиму годує.

Літом і баба сердита на піч.

Літом і старець каже: «На ката хата, нам і надворі тепло!»

Літом ніжкою, а зимою ручкою.

Літом пролежиш, а зимою з сумою побіжиш.

Літом сякии-такий бур'янець - як хліба буханець.

Хто літом гайнує, той взимку голодує.

Одно літо ліпше, як сто зим.

Буде літо, то й буде розмаїто, а прийде зима, то й хліба нема, і чоботи ледащо, і робити пема що.

Прийшло літо — не ходи в луг по калину.

Раз літо родить.

Раз на рік літо буває.

Садок влітку — як кожух взимку.

Трудно влітку без корови, а взимку без кожуха.

Хто вліті буде співати, той узимі буде танцювати.

Хто влітку ледарює, той взимку біду чує.

Хто літом жари боїться, той взимку не має чим погріться,

Хто літом працює до поту, зимою поїсть в охоту.

Що влітку вродиться, то взимку згодиться.

Що літом одкидаєш ногою, то взимку підбереш рукою.

Що літом придбаєш, то зимою маєш.

Що вліті одложиш, то зимою як-бись найшов.

Що літом родить, то зимою не шкодить.

«Я дав би дві зими за одне літо»,— казав циган.

Як діждемо літа, тоді нажнем жита, поставимо в копи та вдаримо в гопки.

Осінь на рябому коні їздить.

Восени багач, а навесні прохач.

Восени і горобець багатий.

Восени і курчата курми будуть.

Восени і заєць спасений.

Курчат восени лічать.

Красна осінь снопами, а зима намолотом.

Не чекай сонця до осені.

Восени і буряк — м'ясо.

Осінь каже: «Гнило!», а весна: «Мило, лиш би було!»

Осінь каже: «Я урожу!», весна каже: «А я погляжу!»

Осінь збирає, а весна з'їдає.

Осінь одного заморозить, а весна — двох.

Осінь — наша мати, і жебрака нагодує.

Осінь усьому рахунок веде.

Хлібороби з осені — купці, в повесні — старці.

Бути зимі, як пташка, передвісник зими, проспіва: «Кидай віз, бери сани, та поїдем до Оксани!»

Взимку літа не доженеш.

Вовк зими не з'їсть.

Держися, Хома, іде зима!

Зима багата снігами, а осінь — снопами.

Зима без снігу, як літо без хліба.

Зима літо з'їдає, хоч перед ним і тікає.

Зима невелика, та в неї рот великий; хто це забуває, то й його вона з'їдає.

Зима спитає, де літував.

Зима спитає, де літо було.

Зимою бійся вовка, а літом — мухи.

Іде зима, а кожуха нема.

Іди, зимо, до Бучина, бо вже ти нам надокучила.

І собака зимою про хату думає.

Кагла взимку служить, а тінь — влітку.

Коли б не зима, то й літо довше було б.

Страшна зима, як дров нема, чоботи ледащо і їсти нема що,

Нехай гуляє, зима спитає, що робив.

То ще не дивно, що взимку зимно.

Хто має розум, той не їдн зимою возом.

Як зазиміє, то й жаба оніміє.

Про дванадцятьох братів-місяців

В січні настав ніс надвір та й назад на піч.

В січні січе сніг з вітрами, а пияк трясе зубами.

В січні росте трава — влітку болить ґазду голова.

Коли січень найгостріший, тоді рочок найплідніший.

Січень не так січе, як у вуха пече.

Січень січе, ще й морозить, ґазда з лісу дрова возить.

Як у січні тріщать морози, влітку від хліба тріщатимуть вози.

Вже лютий сніг підгриз, кидай сани, бери віз.

В лютім сонце іде на літо, а зима на мороз.

«Якби мені та сила, що в січні,— каже лютий,— то я б бику-третяку роги вломив».

Лютий воду відпускає, а березень підбирає.

Лютий виганяє ковалів з гути.

Місяць лютий гостро кутий.

Лютий додає до весни охоти, але ти взувай ще добрі чоботи.

Питає лютий, чи добре взутий, а марець хватає за палець

Настав лютий — тверезий взутий, а пияк — босий всяк.

Часом лютий змилується, що людина роздягнеться, але часом такий гострий, що замерзнеш аж до костей.

Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур.

Березень з водою, квітень з травою, а травень з квітами.

Березень сухий, а мокрий май — буде каша й коровай.

Буває март за всі місяці варт.

В марті курка з калюжі нап'ється.

Прийде марець, то умре не один старець.

Коли марець пережив старець — буде здоров,

коли баба в маю слаба — молитву замов.

Як марець ясний, то май щасний.

Коли в березні орють, а квітень студений, травень буде красний, теплий і зелений.

Марець кусає за палець.

Мартове тепло — як мачушине добро.

Март невірен: то сміється, то плаче.

Март спочатку хмарний, в середині болотний — сніп буде намолотний.

Ні в березні води, ні в квітні трави.

Сухий березень, теплий квітень, мокрий май — буде хліба урожай.

Сухий марець, мокрий май — буде жито, як Дунай.

Що марець випече, то квітень висіче.

Квітень з водою — жовтень з пивом.

Квітень з водою — травень з травою.

Квітневий сніг такий, як жіночий плач.

Мокрий квітень, сухий май — для картоплі буде рай.

Теплий квітень, мокрий май — буде у стодолі рай.

Квітень-переплітень, бо переплітає трохи зими, трохи літа.

Якщо квітень робить галас, буде зерна і сіна повний запас.

Два дощики в маю, певно бути врожаю.

Коли в маю дощ не випаде, то й золотий плуг нічого не виоре.

Коли прийде май, то за себе кожен дбай.

Май — усяк собі дбай, а іюнь — хоч сій, хоч плюнь.

Мокрий май — жито, як гай.

Май — волам дай, а сам на піч тікай.

Майська роса — краще вівса.

Травень холодний — рік хлібородний.

Холодний май — буде добрий урожай.

«Почекай, маю, я іще тобі заграю»,— каже мороз.

Як у травні дощ надворі, то восени хліб у коморі.

Червень тому зелениться, хто працювати не ліниться.

Коли в червні біб зацвіте, то найбільший голод буває, а коли мак, то не так.

У червні на полі густо, а надворі пусто.

Яка погода в липні, така буде в січні.

В першій половині серпня погода стала — буде зима довготривала.

У серпні серпи гріють, а вода студить.

Як вересніє, то дощик сіє.

Жовтень ходить по краю та виганяє птиць із гаю.

Плаче жовтень холодними сльозами.

У листопаді зима з осінню бореться.

В падолисті багато води — для лук великі шкоди.

Як листопад дерев не обтрусить, довга зима бути мусить.

Листопад вересню онук, жовтню син, зимі рідний брат.

Грудень рік кінчає, а зиму починає.

Грудень землю грудить, а хатинки студить.

Готуйтеся, люди, бо йде грудень!

Смутний грудень, як прийде студінь.

Смутно, як в грудні пополудні.

Сумний грудень і в свято і в будень.

У грудні тепло, як за лихим паном.

Грудень холодний та сніжний — хліб буде буйний та пишний.

Як у грудні сніг заляже, то в серпні жито виляже.

Якщо сухий грудень буває, то суха весна і сухе літо довго потриває.

Старий рік в ноги, а новий — у пороги.

На новий рік прибавилось дня на заячий скік.

Тріщи не тріщи, а вже минули водохрещі.

В лютім Дорота заповідає сніги і болота.

Громниця, скидай рукавиці, близько весна.

На громницю маєш зими половиню.

Коли на стрітення нап'ється гуска з сліду води,

набереться господар біди.

Як на стрітення півень води нап'ється, то на Юрія віл напасеться.

Стрічаються на стрітення зима з літом, щоб поборотися, кому йти наперед, кому вертатися назад.

На стрітення повертається птиця до гнізда, хлібороб — до плуга.

Прийшли Євдокії, дядькові затії: плуги чинити, борону точити.

З сорока святих сорок морозів буде.

На сорок святих сорока сорок паличок у гніздо положить.

На Теплого Олекси риба хвостом лід розбиває.

Дме вербич — кожуха тербич.

Прийде тиждень вербовий — бери віз у дорогу дубовий.

Шити-білити: завтра Великдень.

До благовіщений зими не лай, а саней не ховай.

До благовіщений і птиця гнізда не в'є.

На благовіщений весна зиму поборола.

До святого духа не скидай кожуха, а по святім дусі ще ходи в кожусі.

У нас сьогодні Луки: ані хліба, ані муки.

У нас два Єгорія: один голодний, другий холодний.

З Юрія хороводи, з Дмитрія — вечорниці.

Коли на Юрія дощ і грім, буде радість людям всім.

На Юрія сіна коню кинь та й вила закинь.

На Юрія роса — не треба коням вівса.

На Юрка сховається в житі курка.

Сіно — до Юрка, а хліб — до Ілька.

Треба добре дбати, аби не купувати: сіна — до Юрка, хліба — до Ілька.

Юрій з теплом, а Никола з кормом.

Юрій з водою, а Никола з травою.

Юрій з хати всіх на поле вижене.

В кожнім році два Миколи: на першого Миколи не буває холодно ніколи, а на другого Миколи не буває тепла ніколи.

До Миколи не буде літа ніколи: не сій гречки і не стрижи овечки.

Не хвались на Юрія посівом, а хвались на Миколи травою.

Бджола каже: «Годуй мене до Івана, я зроблю з тебе пана».

Хто не посіяв на богослова, той не варт і доброго слова.

На Івана Купала баба муки не мала, на святого Петра пирогів напекла.

Після Івана Купала не треба жупана.

До Петра молочка відерце, а по Петрові — глек, та й то неповпий.

Зозуля кує тільки до Петра, а потім мандрикою вдавиться.

Коли на Петра проса з ложку, то буде і в ложці.

Як по Петру, то й по теплу.

Прийшов Петро — вирвав листок, прийшов Ілля — вирвав і два, а прийшов спас — бери рукавиці про запас, прийшла пречиста — на дереві чисто,

прийшла покрова — на дереві голо.

Раз у рік — Петра.

У петрівку бджоли роблять на панів, а в спасівку — на себе.

Тепер не петрівка, щоб повторяти разів кілька, а зима — сказав та й нема.

Хто в петрівку сіна не косить, той зимою і в собак їсти просить.

На Бориса і Гліба берися до хліба.

Зле на Прокопа, коли змокне копа.

Тільки до Іллі добрі рої, а по Іллі повісь роя на гіллі.

До Іллі зробити сіно — наче пуд меду в нього вкласти.

До Іллі сіно і під кущем сушать, а після Іллі й на кущі не сохне.

Ілля на полі копи лічить.

До Іллі хмари ходять за вітром, а з Іллі — проти вітру.

На Іллі до обіду літо, а після обіду осінь.

На Іллі новий хліб на столі.

Як прийде Ілля, то наробить у полі гнилля.

Минув спас — держи кожух про запас.

Од спаса та й рукавиці до паса.

Перший спас час припас, Петро і Павло — два прибавив, Ілля-пророк — три приволок.

Як прийде спас, комарам урветься бас, а як прийде пречиста — забере їх нечиста.

Спасівка — ласівка, а петрівка — голодівка.

Внесе нечиста, не винесе і пречиста.

До покрови давали молоко корови,

а по покрові пішло молоко в роги корові.

До покрови думай про пашу для корови.

Покрова всю землю листом покриває.

Покрова накриває траву листям, землю — снігом, воду — льодом, а дівчат — шлюбним вінцем.

Покрівонько, покрівонько, покрий мені голівоньку!

По покрові — по теплові.

Прийшла покрова, сиди, чумак, дома.

Хто лежить до покрови, той продасть усі корови.

 Хто сіє по покрові, то виводить взимку по корові.

Пустий господар по Кіндраті — не має ще кожуха в хаті.

Скує Кузьма-Дем'ян — до весни не розкувати.

На Михайла зима саньми приїхала.

Як Михайло закує, то Микола розкує.

Як Кузьма з медом, то Михайла з ледом.

З Федора-студита стає холодно й сердито.

Хто святкує на Пилипа, той буде голий, як липа.

На Семена горобці збираються в табунці.

До Дмитра дівка хитра, а після Дмитра ще хитріша.

До Дмитра дівка хитра, а по Дмитрі по сім за цибулю.

До Дмитра дівка хитра, а по Дмитрі стріне собаку

та й питається: «Дядьку, чи ви не з сватами?»

На Андрія треба кожуха-добродія.

Варвара кусок ночі ввірвала, а дня приточила.

Добре говорив святий Тома, що в грудні найліпше сидіти дома.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Прислів'я та приказки про пісню

Пісня складами славна.

Він стільки пісень знає, що й на воловій шкурі не списав би.

Всяка пташка свої пісні співає.

Яка пташка, така й пісня.

Де праця, там і пісня.

З пісні й казки слова не викидають.

З моря води не вилити, а з пісні слова не викинути.

Легше тобі на душі стане, як пісня до твого серця загляне.

Може, він таку пісню знає, що якби заспівав, то й волос би зав'яв.

Найдорожча пісня, з якою мати мене колисала.

Не все тому правда, що в пісні співають.

Пісенька солодка — коротка.

Хоч нові птахи, та старі пісні.

Солов'їними піснями ситий не будеш.

Швидко пісня співається, та не швидко складається.

Як з такою піснею, то ліпше без неї.

Без голосу не співець, без грошей не купець.

Болить горло співати дармо.

Гарно ти співаєш, та слухати не хочеться.

Де нема співця, послухаєш горобця.

Як уміє, так і піє.

Кому добре, той співає, кому зле, той плаче.

Співаєш добре, а перестанеш — ще краще.

Хто співає, той журбу проганяє

Як погано співати, краще добре свистати.

Прислів’я та приказки про воду

Не плюй у криницю, бо доведеться з неї ще води напитися.

Без води й борщу не звариш.

Без води і не туди, і не сюди.

Вода ума не мутить та й голови не смутить.

Ваша вода мокра, ще й зимна.

У воді стоїть, а води просить.

Вивели його на чисту воду.

Від великої води надійся шкоди.

Він, як вода, скрізь просочиться.

Він ані в воді не втоне, ані в огні не згорить.

Він без кінця воду варить.

Він із води сухим вийде.

Він такий, що й у ложці води втопиться.

Він і на холодну воду дує.

Він у десятьох водах митий.

Вода найде собі дорогу.

Вода греблю рве.

Вода в решеті не встоїть.

В решеті води не наносиш.

Вода все сполоще, крім лихого слова.

Вода в одного бере, а другому дає.

Води - хоч топитись, та нема де напитись.

Води - хоч мийся, ліса - хоч бийся, хліба - хоч плач.

Водою воду не загадиш.

В океані води не зміряєш.

Вчорашньої води не доженеш.

Не все переймай, що по воді пливе.

Чим глибша вода, тим більша риба.

Глибока вода не каламутиться.

Глибока вода тихо пливе.

Де вода, там і верба.

Де вода, там і біда.

За водою підеш, то й не вернешся.

З брудної води ще ніхто чистим не вийшов.

І вода як на місці стоїть, то засмерджується.

Коло води ходячи, умочишся.

Мала вода - великий шум.

Не виливай каламутну воду, доки чисту не найдеш.

Не спитавшись броду, не сунься в воду.

Не ходи у воду за птицею, а в ліс за рибою.

Прийшло з води, пішло з водою.

Пролиту воду назад не збереш.

Проти води пливе.

Тиха вода береги рве.

Тиха вода найглибша.

У каламутній воді рибу ловлять.

Хто хоче чистої води, нехай іде до джерела пити.

Чий берег, того й вода.

Як води боятися, то не купатися.

Вода крапля по краплі і камінь довбає.

Не тим крапля камінець довбає, що сильна, а тим, що часто падає.

Прислів’я та приказки про їжу та хліб

Без їжі і віл не потягне.

Аби душа сита та тіло не наго.

Водою ситий не будеш.

Гарбузом ситий не будеш.

Літом сякий-такий бур'янець, а хліба буханець —то й ситий чоловік.

На ситім тулубі голова стоїть прямо.

Повар від запаху ситий.

По саме горло ситий.

Риба не хліб, ситий не будеш.

Сита кішка, коли сала не їсть.

Сите порося і каші не їсть.

Ситий, як бочка, а ще їсти просить.

Ситий від крупи, п'яний від води.

Хто сит, той гадає, що вже ніколи не зголодніє.

І ріски в роті не було.

Ні росинки, ні порошинки в роті не було.

Там публіка — сім душ на півбублика.

Чудний бублик: кругом об'їси, а всередині нема нічого.

Звабиш калачем, не відженеш і бичем.

Калач за калач, а дармо нічого.

Калач приїсться, а хліб ніколи.

Нагодують калачем та й у спину рогачем,

Плети йому калачі, а він тобі лапті.

Тринди-ринди — коржі з маком.

Без приправи і паляниці не зробиш.

Із-за смичка — тонка паляничка.

їв би паляниці, та зубів нема.

Не для Гриця паляниця.

Або моя душа ворог цілого книша?

Нехай книш, аби не паляниця.

Паляниця — хлібові сестриця.

Паляниця — як пух, як дух, як милеє щастя.

Яка пшениця, така й паляниця.

Байдуже паски, аби порося.

Обійдеться великдень без гречаної паски.

Годі з болота паску спекти.

Добра паска, як є ковбаска.

Не тобі пеклася паска, та тобі досталось з'їсти.

Паска ще в колосі.

Аби хліб, а зуби знайдуться.

Аби риба, а хліб буде.

А де ж той хліб, що вчора з'їли?

Без зубів лихо, а без хліба ще гірше.

Без хліба і без води погано жити.

Без хліба і любов гине.

Без солі, без хліба немає обіда.

І рибка без хліба бридка.

Бодай ніхто товченого хліба не діждав ні пекти, ні їсти.

Будем постити, як хліба не стане.

Легкого хліба захотів.

Дав бог хліб, як зубів не стало.

Тоді нажив хліба, коли зубів не стало.

Де хліб-сіль-каша, там домівка наша.

Де хліб і вода, там нема голода.

Добрий хліб, коли нема калача.

Живемо: хліб жуємо, а іноді ще й присолюємо.

Є хліб — солі нема, є сіль — хліба нема.

Житній хліб пшеничному калачеві дід.

Жуй, тату, воду, коли хліба нічим.

Завжди є їдець на готовий хлібець.

З полови хліба не спечеш.

Зварили нічо та й з'їли без хліба.

З неба хліб не падає.

З чого хліб, з того й пироги.

З печі сирого хліба не виймають.

І я вчений на хліб печений. їмо хліб троякий: чорний, білий і ніякий.

Кий на кий вадить, а хліб на хліб не завадить.

Клади перед людей хліб на столі, будеш у людей на чолі.

Кожному хліб не гіркий.

Коли б хліб та вода, то не буде голода.

Як є хліба край, то і в хліві рай, а як хліба ні куска,

так і в горниці тоска.

Коли не стане хліба, так грінки грій.

Коли стало на хліб, то стане й на обід.

Коли хліб на столі, то стіл — престіл, а коли хліба ні кусочка, тоді стіл лиш гола дошка.

Коли хліб, тоді й розум.

Краще сухий хліб з водою, ніж паляниця з бідою.

Краще їсти хліб з водою, ніж жити чужиною.

Ліпше свій хліб недопечений, ніж чужий перепечений.

Люди — не татари, дадуть хліба і сметани.

Мова мовиться, а хліб їсться.

Мій татуньо між двома хлібами вмер: старого не було, а нового не дочекався.

Найсмачніший хліб од свого мозоля.

На пшеничний хліб — масло, а на вівсяний — голод.

Небожата-діти, добре було вліті: хоч хліба не мали, та тепло знали.

Не будеш брикати, як прийдеться хлібець з торби смике.

Не вмієш пекти хліба, будеш пекти раків.

Не вчи вченого їсти хліба печеного, я й сам з'їм.