Про проблеми формування мотивації навчальної діяльності здобувачів освіти в сучасних умовах Велика Т.П.

Про проблеми формування мотивації навчальної діяльності здобувачів освіти   в сучасних умовах

Велика Т.П.

Не є таємницею, що у вчителів часто  виникають труднощі з тим, щоб створити справді цікаві уроки , такі, що  мають сильну мотивацію до подальшого навчання. Коли ми згадуємо свої шкільні роки, ми згадуємо, перш за все, тих учителів, які робили свої уроки цікавими. Такі вчителі завжди уміли цікаво викладати навіть найнудніші теми, створюючи позитивний досвід навчання у своїх учнів. Ще недавно одним із найголовніших засобів навчання були масивні підручники і яскрава наочність, однак, з різних причин, ми почали застосовувати цифрові технології, які зробили навчання, якщо не значно ефективнішим ,то  цікавішим як для вчителів, так і для учнів.             

  Наприклад, ще до запровадження дистанційного та змішаного навчання, на уроках історії ми використовували інтерактивні атласи, за допомогою яких можна вивчати практично будь яку тему: чи то « Стародавній Єгипет» у 6 класі ,чи « Друга світова війна» в 11 класі. Але є мотиваційні технології, які ще і до «епохи цифровізації» були цілком мотиваційними.

Часто, практично щодня, використовую ігрові технології в навчанні. У будь-якому віці люди люблять ігри. Використання веселих і цікавих завдань у навчальному процесі допомагає учням запам’ятовувати поняття і швидко їх згадувати, коли це потрібно. Наприклад, замісто того щоб просто повторювати раніше вивчений матеріал, в 5 та 7 класах, під час розв’язування  хронологічних задач, я влаштовувала змагання між учнями з призовими балами.

 Безумовно, що використання  елементів геймифікації в навчанні може краще мотивувати учнів і зацікавити їх темою уроку. Оскільки більшість занять проходить онлайн, я бачу, як зростає включеність учнів в такі моменти .Разом з тим робота в групах, також форма, що підвищує мотивацію. Попередньо роботу в групах потрібно продумати: хто з ким може краще співпрацювати, якої складності завдання давати в кожній групі.

  Наприклад, я помітила, що учні 8 класу можуть весь час протягом уроку мовчати. Звісно, деякі учні завжди готові висловити свою думку за будь-якої нагоди, але важливо враховувати думку й інтровертних учнів. Найпростіший спосіб зробити це – розподілити клас на групи. Подумати, хто з учнів з ким зможе добре працювати в групі. Цей вид роботи можна використовувати і в онлайн-навчанні. Розділивши клас на кімнати, ставлю  перед ними завдання для роботи в групах і стежу за тим, як проходить обговорення. Коли діти співпрацюють  і ділиться  ідеями, це піднімає їхнє зацікавлення темою. Співпраця приносить користь усім учням, які беруть участь у таких формах роботи.

 Не потрібно завжди  дотримуватись одної схеми. Важливіше зрозуміти принцип, який працює. Часто, після вивчення нової теми , в старшій школі ,ми «вмикаємо рефлексивний екран», який дає учням можливість висловлювати свою думку з приводу вивченого. Наприклад, в 10 класі  активно завжди обговорюється тема вступу СРСР у Другу світову війну: « Чи це 01.09.1939 чи 22.06 1941, або чи російським було місто Севастополь на поч.20 ст.?

В процесі навчання важливо враховувати думку учнів і стосовно самих форм навчання, давати форму завдання на вибір учня. Тому в 10класі на уроках з «Громадянської освіти», як можна частіше даю їм можливість висловитися про свою участь в ході уроку, про вибір завдання та його аналіз. Так розвивається  у дітей критичне мислення й інтерес до навчання. Запитую в учнів, що їм сподобалось і не сподобалось на уроці – так вони розуміють, що їхня думка важлива. Також, маючи можливість говорити, учні зміцнюють свої взаємини один з одним і з учителем.

На уроках мистецтва у 8-11 класах намагаюся краще узнати своїх учнів, як особистостей . Розпитую їх про їхні вподобання за межами школи, цікавлюсь чим саме цікаві їм прояви того чи іншого стилю, показую, що для мене це важливо, ділюсь своїми враженнями.

В умовах дистанційного навчання взагалі стараюсь побільше використовувати  в навчанні цікаві інструменти і ресурси - твори мистецтва, цифрові технології, фільми, музика – все це можна використовувати в навчальному процесі, щоб зацікавити учнів. Так під час вивчення теми « Розвиток української культури в 1960-70-х рр.» в 11 класі ми переглядаємо уривки «українського поетичного кіно»- « Пропала грамота», « Криниця для спраглих»та ін.,а потім ділимоь враженнями.

Також можна використовувати елементи доповненої і віртуальної реальності. За їх допомогою учні можуть досліджувати весь світ, не виходячи з класу: здійснювати віртуальні екскурсії в усі відомі музеї світу. З учнями кожного з класу ми хоч би раз побували на віртуальній екскурсії до музеїв, експозиції яких цифровізовані. Інструменти віртуальної реальності допомагають учням розширити кругозір і глибше зануритися в предмет. Хоча такі форми роботи можуть здаватися учням розвагою, а не серйозною роботою, вони роблять учнів більш допитливими і зацікавленими. На уроках з використанням інструментів віртуальної реальності учні менше відволікаються.

Не треба проводити наукові дослідження, щоб зрозуміти, що учні не можуть концентрувати увагу тривалий час. Чим менші діти, тим важче їх мотивувати проявляти активність протягом усього уроку.

Наприклад, щоб полегшити засвоєння інформації, на початку уроку у 5 класі  можна виконати з дітьми ігрову вправу для того, щоб налаштувати їх на сприйняття матеріалу. У середині уроку  можна показати учням відео, а потім закріплення провести у формі інтеракивної гри на плаформі         « Вордволл», наприклад.

Універсального підходу в зацікавленні учнів не існує, тому що вони всі різні. Однак, якщо їх використовувати, то зміни на краще стають очевидними.