Проблеми життя і смерті, любові й відданості у творах Еріка Вольфа Сігела «Історія одного кохання» і Дари Корній “Гонихмарник”.

Тема. Проблеми життя і смерті, любові й відданості у творах Еріка Вольфа Сігела «Історія одного кохання» і Дари Корній “Гонихмарник”.

 

 

Мета (формувати компетентності): предметні: навички дослідницько-аналітичної роботи з твором; компаративного аналізу художніх творів; розуміння значення проблем життя і смерті, любові й відданості; ключові: навички критичного мислення та вміння розуміти систему образів для розкриття ідейного задуму твору; комунікативні: навички спілкування в колективі; толерантне ставлення до думок і почуттів інших; інформаційні: уміння знаходити потрібну інформацію та презентувати її; загальнокультурні:  прагнення до літературної освіти, естетичний смак

 

Тип уроку: бінарний

 

Наочність та ТЗН: мультимедійна система, супроводжуюча мультимедійна презентація уроку,  відеофільм «Е. Асадов «Я в глазах твоих утону…»,  фрагмент фільму «Love Story»

 

    Епіграфи:                                Кохання – це коли ні про що не шкодуєш.

                                                                                  Ерік Сігел «Історія одного кохання»

 

Хіба є щось сильніше від любові? Так, любов прощає і бореться до кінця. Зазвичай вона перемагає, коли ти впевнений у ній і в собі теж.

                                                                                      Дара Корній « Гонихмарник»

ХІД УРОКУ

 

 

І. Мотивація навчальної діяльності учнів. Перегляд відеоролика «Вірш Е.Асадова «Я в глазах твоих утону…»

 

Я в глазах твоих утону. Можно?
Ведь тонуть в глазах твоих - счастье.
Подойду и скажу: «Здравствуй!»
Я люблю тебя, очень сложно!
Нет, не сложно, любить трудно
Очень трудно любить, веришь?
Подойду к обрыву - круто!
Буду падать - поймай! Успеешь?
Только мне без тебя плохо!
Я хочу быть с тобой, слышишь???
Не минуту, не месяц, а долго,
Очень долго - всю жизнь! Понимаешь?
Знаешь... вместе всегда! 
Любишь?
Если «да», я тебе обещаю,
Что ты самой счастливой будешь
Если «нет», я тебя умоляю,
Не казни своим взглядом, не надо,
Не тяни меня взглядом в омут!
Пусть другого ты любишь - ладно!
Но меня хоть немножко помни!
Я любить тебя буду, можно?
Если даже нельзя - буду!
И всегда я приду на помощь,
Если будет тебе трудно!
Я люблю тебя, слышишь?
Помни!

ІІ.Актуалізація опорних знань.

 

Кажуть, що справжнє кохання дається раз у житті. І головне – не проґавити його, не пройти мимо. Недарма слово «кохання» є деякою мірою протиставленням до слова «смерть», адже кохання – це життя, рух уперед, коли хочеться вдосконалюватися, жити і дихати, коли здається, що ти не ходиш, а просто літаєш над землею, що в тебе виросли крила.

 Сьогодні у нашому житті можна часто почути, що кохання немає або що краще виходити заміж по розрахунку, ніж за кохану людину. Але я не можу з цим погодитися. Життя без любові, звичайно, можливе. Але яким воно буде? Сірим і монотонним. Нецікавим і беззмістовним. Коли люди кохають одне одного, вони однаково думають, однаково мріють, однаково бачать світ. Антуан де Сент-Екзюпері сказав, що кохати – це не значить дивитися один на одного, це значить – дивитися в одному напрямі. Коли бачиш закоханих, здається, що вони розуміють один одного без слів. А ще я впевнена, що справжнє кохання вічне. Я знаю людей, які прожили разом все життя, і сьогодні, коли вони дивляться одне на одного, в їхніх очах стільки тепла і ніжності, стільки любові, що дух перехоплює. Кохання сильніше за смерть! Саме воно допомогло стільком воїнам повернутися додому з війни, саме присутність дорогої людини інколи повертає до життя, здавалося б, безнадійного хворого. Саме завдяки коханню, врешті-решт, народжуються діти.

        

1. Асоцітивна розминка.

Які асоціації викликає у вас слово “кохання”?

 

           любов                      КОХАННЯ                         ніжність

поцілунки

                           побачення              бажання                  подарунки

                                                          бути поряд              квіти

2.Словникова робота.

 

 

Кохання - морально-естетичне почуття, яке виражається в самозабутньому і безкорисливому ставленні до певної особистості.

Соціологи тлумачать кохання як зустріч двох людей, які органічно доповнюють одне одного, а психологи трактують кохання як шлях подолання самотності, прояв бажання піклуватися про іншого, як про самого себе.

Закоханість — сильне людське почуття (комплекс почуттів), об'єктом якого є інша особистість.

Закохана людина сприймає об'єкт своїх почуттів як ідеальний естетичний образ, знаходячи в ньому красу, індивідуальність, підкорювальну силу та багатий духовний світ. Унаслідок цього часто поза увагою опиняється справжня сутність людини, а ідеалізовані її тілесні, духовні якості вважають єдиним об'єктом бажання, естетичного споглядання, джерелом естетичної насолоди.

 

 Кохання або любов - почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі.  (Тлумачний словник)

 

3. Як розмежувати кохання і закоханість?

 

ІІІ. Оголошення теми і мети уроку

Учитель.    Сьогодні ми поговоримо про  зворушливе, справжнє кохання  у творах Еріка Сігала “Історія одного кохання” й Дари Корній “Гонихмарник”. 

Запис теми уроку в зошити.

Анонс  роману « Гонихмарник»    

Події  розгортаються в сучасному Львові. Головна героїня – 19-річна студентка Академії мистецтв Аліна Григоренко, інтелектуалка з зеленими очима, яка любить каву та Кафку. Одного дня вона знайомиться з загадковим юнаком – він носить чорне, п'є каву зі смаком гвоздики, любить дарувати волошки й зветься Кажан. Вони стають небайдужі один до одного, але є одне "але". Кажан - гонихмарник, себто дводушник, який володіє здатністю приборкувати природну стихію. Мати намагається вберегти доньку від фатального кохання.

   У цій боротьбі буде багато красивої української  народної магії, яка переплітається з коловоротом сучасного життя настільки вдало, правдиво та невимушено, що не повірити у це просто неможливо.

 

Анонс роману “Історія одного кохання”.

  У романі Еріка Сігала описана історія кохання юнака і дівчини, сина мільйонера  до дочки бідного італійського емігранта. Вони зустрілися випадково – майбутній юрист, один з кращих в Гарварді, і студентка музичного коледжу, примхлива і взагалі дуже вже розумна  як для дівчини. Вони познайомилися, закохалися, одружилися, стали жити. Іноді сварилися. Мріяли про дітей, але життя розсудило інакше. Звичайна історія. Вічна, як світ. І немає в цій книзі ніякої вульгарності і немає зайвої сентиментальності, просто любов, ніжність, надії і взаємна підтримка двох люблячих людей.

 

 

ІV. Сприймання та засвоєння навчального матеріалу.

 

   1. «Мозковий штурм»

Визначення системи проблем, які порушено в творах:

- сила кохання і неможливість існування без нього

- стосунки батьків і  дітей

- вплив мистецтва на людину

- життя і смерть, добро й зло

 

2. Виразне читання уривку твору вчителем

"    Жила собі дівчина. Дожила до двадцяти п'яти років і померла. Що кажуть у таких випадках?

      Що була вона вродлива. І розумна. Що любила Моцарта, Баха, бітлів. І мене..."

 

2.Евристична бесіда

- Про кого ці слова? (Дженні)

- Хто їх говорить? (Олівер)

3.Словесне малювання.

Опишіть героїв твору

Дженні Кавіллері

"чотириокий  Гризун  Науки"

"надлюдина в спідниці"

"А от вбрання її не викликало в мене захвату; як на мій смак, воно було аж надто богемне."

"Я американка італійського походження"

"А курси лекцій слухає такі, що на них простий смертний не потикається"

"..ти належиш до династії мільйонерів, а я соціальний нуль"

"Та це ж мала  Кавіллері , гордість і окраса нашої вулиці !"

"Ти любиш ставити на місце інших , але не любиш, коли на місце ставлять тебе"

 

Олівер Беррет

"... я ж бо  звик скрізь бути першим. Гени, фамільна спадковість! "

"... того, що вигляд у вас такий: багатий, та дурний..."

"От і не  вгадали. Я бідний і розумний"

"... занесений до Списку пошани деканату за успіхи у навчанні"

"Боже, як я ненавиджу, коли мене так називають. Ненавиджу отой "титул" і схований у ньому принизливий натяк на різницю між мною і старим"

- Якщо ти одружишся з нею тепер, у тебе не зостанеться ні цента за душею.

- Татуню, в мене зостанеться душа. Але ти не знаєш, що таке душа.

 

4.Схарактеризуйте образи головних героїв, використавши прийом «Кола Вена».

\

Дженні	Олівер
Спільне Наполегливість, розум, атеїсти, підтримка один одного, сильні духом
Відмінне
Займається музикою Вперта Бачить у всьому позитив	Грає хокей Гордий Затятий Не хоче визнавати очевидні речі (батько його любить)

 

5. «Упізнай героя»

Образи Аліни та Сашка

«Вона часто впадає в крайнощі. Захоплюється макраме й оригамі, витинанкою, має другий розряд зі стрільби з малокаліберної гвинтівки, знає напам’ять всього «Кобзаря» Шевченка й шаленіє від Гомера та Жака Лакана. Вона закінчила курси крою та шиття, курси екстрасенсів, деякий час ходила на курси гри на гітарі, й , на жаль, не знайшла у Львові курсів гри на трембіті». Навчається в Художній Академії»

-          сильна особистість

-          розумна

-          смілива

-          талановита

-          вперта

-          впевнена в собі

-          «біла ворона із зеленим волоссям та волошковими очима».

 

Темний красень ,скульптор, переслідує юну художницю Аліну. Він може бути напрочуд небезпечним, коли б’ється з нападниками в парку. Або вкрай романтичним, коли щоранку кладе на підвіконня коханої букет польових квітів, грає на флоярі. Він буває легковажним, коли дражнить Аліну демонстрацією своїх колишніх пасій. Або є настільки незрадливим, щоб згадати свою любов після того, як на нього наклали чари забування. У хлопцеві начебто уживаються дві людини. Так воно і є. Він– дводушник: як людина, він вміє любити й піклуватися, як Гонихмарник, він зраджує і занапащає. Дівчата, що закохалися в заклинателя дощу, мають померти.

•                   начитаний

•                   наполегливий
•                   впевнений у собі
•                   дотепний
•                   супермен
•                   романтичний

спокусник

 

 

6.Інсценізація з твору “Історія одного кохання”.

- Ти грала просто геніально.

- Це показує, як ти знаєшся на музиці,Шпаргалето.

- Будь ласка, не перебільшуй, Берретте. Я граю непогано. Але не геніально. Навіть  не на рівні гарвардської збірної. Непогано -  й край. Домовились?

- Гаразд,домовились. Ти граєш непогано. Я тільки хочу побажати тобі: не захоплюйся теорією, не кидай грати.

-  А я й не збираюся кидати. Якщо я вже домовилася про уроки з Надією Буланже...

- З ким, з ким?

- З Надею Буланже. Це відома вчителька музики в Парижі.

- В Па-ри-жі?

- Вона набирає дуже мало учнів з Америки. Мені пощастило. Мені вже й стипендію призначено — і досить пристойну.

- Дженніфер, ти їдеш до Парижа?

- Я ще жодного разу не була в Європі. А тут — Париж. Уявляєш собі?

- Коли в тебе виникла ця ідея? Кажи?

- Не будь дурником, Оллі.-Це ж однаково має статися.

- Ми закінчимо університет, і наші шляхи розійдуться. Вони у нас різні. Ти станеш юристом...

- Хвилинку, хвилинку. Що ти верзеш?

- Оллі, ти належиш до династії мільйонерів, а я — соціальний нуль.

- Але до чого тут “різні шляхи”? Хіба ми не належимо одне одному? Хіба ми не щасливі?

- Не будь дурником, Оллі.- Гарвард — це немов торба Діда Мороза, в яку можна запхати будь-яку іграшку.  Та коли Різдво закінчується, тебе з тієї торби витрушують... І кажуть: геть на місце, туди, звідки прийшла!

- Цебто ти збираєшся пекти коржики в Кренстоні?

- Тістечка.- І не треба сміятися з мого батька.

- Я не сміятимусь, тільки не кидай мене, Дженні. Будь ласка.

- А як же стипендія? Як Париж — мрія мого розтриклятого життя?

- А як наше майбутнє, наше одруження?

- Хтось згадав про одруження?

- Я згадав. І ладен усе повторити.

- Ти хочеш одружитися зі мною?

- Так.

- Чому?

- Тому?

- О, це дуже поважна причина.

 

Дженніфер читає сонет №22 Елізабет Беррет-Браунінг.

Когда наши души, прямые и сильные, встали
Друг к другу лицом, чтобы сблизиться, соприкоснуться,
И расправили крылья, и ясным огнем засверкали
Эти крылья на сгибах своих хитроумных конструкций,
Что нам эта земля может горького – скверного сделать
Чтобы крылья сломать? А вверху пролетающий Ангел
Будет нам посылать золотые шары песнопений
И внизу в тишине мы их будем ловить руками.
Лучше здесь на земле мы останемся среди людей
Презирающих дух и духовное вместе.
Где любить разрешается только единственный день
Посреди темноты и мерцающей смерти.

 

Оллівер читає уривок із поеми “Пісня відкритої дороги” Уолта Вітмена.
..Я даю тебе мою руку!
Даю мою любовь, более ценную, чем деньги,
Я отдаю тебе самого себя прежде, чем проповедовать законы;
Отдашь ли ты мне себя? пойдёшь ли со мной?
Будем ли мы поддерживать друг друга так долго, пока мы живём?

Слово вчителя. Так зародилася нова сім’я.

 Але щоб вона була щасливою, потрібно не тільки говорити про кохання, а вчитися підтримувати один одного, розуміти, пробачати і навіть жертвувати.

Спробуємо дослідити шлях Олівера і Дженніфер до щастя.

7. Дослідження. Робота з текстом.

Дженніфер:

- відмовилася від навчання в Парижі;

- викладає в приватній школі;

- боротьба з бідністю “Наше щоденне життя протягом перших трьох років можна змалювати одним словом: скрута. Від ранку до ночі ми думали тільки про те, як нашкрябати грошей на найпотрібніші речі”.

- “Навіть найпростіше рішення мало бути затверджене бюджетним комітетом...”;

- самі готували їжу “ ...перечитавши всі куховарські книги, навчилася робити томатну приправу, що мала божественний смак..”

- “Ходи без мене. Я нічого не тямлю в регбі...”

-”-Хто платить за твою квартиру?...

-Подумаєш! Скоро я стану незалежний від тебе....

- Ні, Шпаргалето, ти будеш залежний від мене довіку”

- “ Олівере! Я не те, що кохаю тебе. Я дуже, дуже тебе кохаю”.

- “Я не хочу в Париж. Мені не потрібний Париж. Мені потрібний ти”.

- “Що б  ти хотіла взяти з собою?

- Тебе.”

 

 

Оллівер:

- “Наш медовий місяць ми провели на яхті разом з дітьми...Я керував тридцятишестифутовим “родсом”... Дженні була дитячою вихователькою...”;

- одне до одного ми ставилися чутливо. Я кажу “чутливо”, бо мені слів, щоб змалювати, що означає кохати Дженніфер Кавіллері і бути її коханим...”

- “ ....довелося покласти кінець мало не всім колишнім знайомствам..”;

- “...ми навіть не ходили на матчі з регбі...  квиток коштував шість доларів, отже, треба було б викладати по дванадцять доларів щоразу ...проте щосуботи я ставив біля себе транзистор, слухаючи ревище уболівальників... ”

- “лист прийшов із запізненням... я помчав у школу до Дженні”

- “ -Я завдячую тобі з біса багато чим.

- Ти кажеш неправду...

- Неправду?

- Ти зобов’язаний мені всім”.

-”Я звелів своїй дружині-відьмі, щоб вона негайно відкрила рахунок і почала тринькати гроші”;

- “Я прокидався зранку і згадував — Дженні ще зі мною Ще зі мною”.

-”Тату. Тату позич мені п’ять тисяч доларів. Дуже треба”.

8. Інсценізація з твору « Гонихмарник»

Кажан. – Привіт! ( У відповідь – мовчання). Привіт, Алінко! Не втікай, будь ласка! Якщо вирішиш піти – іди, я тебе не затримую. Не маю права. Лишень вислухай! Можливо, я заслуговую на таке ставлення. Для тебе я – покруч, почвара. Твої слова! Але я також людина, як і ти, хай наполовину, але – людина.

Аліна. – Дякую тобі за Марту! Якби не ти, то…

Кажан. – Я запрошую тебе на танець, Алінко! Хоча б один танець ти можеш мені подарувати?

Звучить пісня групи « Плач Єремії» : « Коли до губ твоїх лишається півподиху, коли до губ твоїх лишається півкроку – зіниці твої виткані із подиву, в очах у тебе синьо і широко».

Сідають.

Кажан. – Алінко, я тебе кохаю! Я кохаю тебе, Алінко! Кохаю! З того першого дня і до скону! Я готовий заради тебе на все! На все, Алінко! Кохана! Навіть померти. Готовий зректися того, хто сидить у мені, назавжди. Присягаюсь всім, що є у мене, присягаюсь своїм життям: якщо буде нагода, не замислюючись, зречуся свого дводушництва. Кохання – це Сонце. Народжена нова зірка, наднова. Сонце починає свою впевнену ходу небом. Внизу зелені вишиванки лісів, ланів, різнобарв’я трав, блакить води. Стежками-мережками збігають додолу сонячні промінці, ніжно пестячи ту вишивку, весь білий світ.

Аліна. – Я тобі вірю! Я вірю тобі! Бо Кохання –то Сонце! 

9.Робота з текстом роману « Гонихмарник»

Учитель. Простежмо, який шлях від закоханості до справжнього кохання-сонця пройшли головні герої – Аліна й Сашко.

-С. 17. Приклеєний до спини погляд допровадив Аліну до дверей…

-С. 21. Але хто він? Хто врятував її життя?

- С. 35. Привіт, мала! Як ся маєш? Гарний колір волосся, весняний.

- Ти що, оніміла? Не бійся, я тебе не з’їм. Пішли вип’ємо кави, запрошую .

- Ми з тобою дуже схожі, Алінко. ( с. 39)

- Аліна обережно, щоб не сполохати чар музики, відхиляє штору й визирає у вікно…

( с. 123-124)

-Аліна підводить очі вгору. Її погляд зустрічається з глузливим блиском смоляних очей ( 127-128). Запрошення в кіно.

-С. 131. Кава й тости для Аліни після вранішньої пробіжки.

-С. 137. Цирк у кафе. Не люблю приниження.

- С. 145. Волошки на підвіконні й записка від Кажана.

-С. 170. Морва про закоханого Кажана.

-С. 179. Аліна впізнає в істоті Кажана.

-С. 189. Очі Аліни зустрічаються з очима Кажана.

С. 202. Квіти едельвейса.

-С. 212. Розмова з матір’ю про Гонихмарника

- С. 226-227. Сповідь Кажана.

С. 231. Картала себе за те, що насправді не байдужа до нього.

С. 237. Кажан рятує Марту від смерті.

С. 247. Вони вже тиждень зустрічаються.

С. 249. Аліна пише Сашків портрет.

С. 272. Вони лежать на теплій дахівці. Голова до голови…

С. 319. А так зване кохання? Усе ж має свою ціну, чи ти забула про це?

С. 330. Він впізнав її, він знайшов її.

10. Перегляд фрагменту фільму (останні хвилини життя Дженні).

 

Бесіда :

- Чи задумуємось ми над швикоплинністю життя у щасливі хвилини ?

- Яка ж провідна ідея твору ? (кожна людина заслуговує на щастя, навіть таке коротке  як у Дженні Кавіллері)

ІV. Закріплення набутих знань, умінь та навичок

1. Аналітичне коментування

Учитель . Прокоментуйте епіграфи уроку .

 

“Любов — це коли ні про що не шкодуєш.

 

“Хіба є щось сильніше від любові? Так, любов прощає і бореться до кінця. Зазвичай вона перемагає, коли ти впевнений у ній і в собі теж”.

 

2. Рефлексія « Кошик цікавих думок»

Обмін думками та враженнями від твору

Я візьму у  «свій кошик» таку цитату....

(читання та коментування улюблених цитат з твору)

 

Книги — це розумні думки тих, хто не забув про свій вогонь і радо ділиться зі світом теплом.(Кажан)

 

Коли щастя крокує поруч, то навіть не знаєш, як його вірно описати. Воно або є, або його нема. У них воно є, одне на двох. ("Гонихмарник" Дара Корній)

 

«Нема нічого гіршого від роздвоєння душі»( бабуся)

 

«Вогонь! Він є в кожному. В одних він заледве тліє, у декого рівномірно і покійно горить, віддаючи тепло іншим, а бувають випадки, коли він спопеляє

власника»

 

Справжній переможець  - той, хто вміє гідно програвати .

 

Я вийшов з його життя - щоб розпочати своє.(Олівер)

 

Не цурайся батька свого.(Дженні)

 

Кохання - це коли ні про що не шкодуєш.(Дженні)

 

    Учитель. Незважаючи на трагічний кінець, ця книга змусить повірити в реальну любов. Ця книга як приклад того ЯК треба любити і ЩО робити з цією любов'ю. Коли скептики говорять, що ідеальних пар не буває, бо це романтичний міф, смію заперечити, що в житті такі пари є. Хоч і не такі яскраві, як у літературі чи в кінематографі, бо життя – це все-таки не література, воно складніше й заплутаніше за найскладніший роман. Тому сучасні Аліни і Саші, Олівери та Дженні ходять серед нас, ревнують, страждають і переживають великі пристрасті. Та їхні пристрасті недоступні для сторонніх очей, як усе глибоко інтимне, сховане від чужих поглядів.

 Ці твори навчають нас цінувати своє життя, ловити в ньому кожну мить, кожну секунду проживати із задоволенням та з користю. Бо інакше, може бути занадто пізно щось сказати, зробити, запропонувати…

 

V. Домашнє завдання.

Написати есе на тему: “Любов — це коли ні про що не жалкуєш” (за творами Еріка Сігала і Дари Корній).