Проект - "Відчуй смак рідної мови"

 

 

Учень.  Україна… Рідний край… Рідна мова… Скільки почуттів з’єдналося в цих словах, скільки ніжності, любові та ласки! Що може бути для людини дорожчим за рідну мову? Адже мова народу – це душа народу, його серце.

Учениця. Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.

(Виходить дівчинка і хлопчик в українському одязі).

1 – а дівчинка.

Українка я маленька.

Українка моя ненька.

В неї щира я дитина,

Добра, люба та єдина.

2 – а дівчинка.

Вірна я дочка народу.

Бо козацького я роду,

Щиро я свій рід кохаю,

Роду іншого не знаю.

          3 – я дівчинка.

На Вкраїні народилась.

В свою маму удалась.

Все, що рідне, я кохаю,

Всім, хто рідний, помагаю.

І чужому я навчаюсь,

Але й свого не цураюсь.

2 – а дівчинка.

Хто ти, хлопчику маленький?

Хлопчик.

Я – син України-неньки!

Українцем я звуся.

Й тою назвою горджуся.

В мене вдача щира й сміла,

І відвага духа й тіла,

І душа моя здорова,

Українська в мене мова.

(Пісня «Рідна мова»).

 

Учениця. Про українську мову сказано багато, написано безліч віршів, пісень, але головне для кожної людини – свідомо та досконало володіти рідним словом.

 

Учень. Працюючи над проектом

           «Відчуй смак рідної мови»

 

        

 

Учениця.  Розкриємо таємниці  «семи причин»  мови. За що ми  любимо українську мову?

 

 

         

 

       

         

 

Учень. Перша причина – «Рідна».

 

          «Мова – жива схованка людського духу».

 

Мово! Пречиста Богородице мого народу! З чорнозему, любистку, м’яти, рясту, євшан-зілля, з роси, з Дніпровської води, від зорі й місяця народжена.

Мово рідна, ти для нас як мати,

З тобою відкриваєм  диво-світ!

Ми правильно вчимося розмовляти

З колиски самої, з маленьких літ.

 

4 – й учень.

Народів на землі є так багато,

І мова в кожного із них своя.

Для мене українська рідна –

                         в будні й свято,

Пишаюсь тим, що українець я!

 

5 – й учень.

Учу, звичайно, мову я англійську,

Російську розумію, польську теж…

Колись німецьку вивчу й італійську,

Та найрідніша – українська все ж!

Бо рідна мова, наче рідна мати,

Вона завжди пригорне до грудей.

Важливо дуже різні мови знати,

Та рідна – найрідніша для людей!

6 – учень.

Мово моя українська, пречиста,

Рідна, як небо й земля!

Ніжна, барвиста, свята, промениста.

Нею любов розмовля.

 

7 – учень.

Не цурайтесь мови,

Не цурайтесь роду,

Як зачахне рідне слово,

Не буде народу…

 

8 – й учень.

Тож розправ свої крила, лети на свободу

І над світом чарівно звучи!

Залишайся навічно у серці народу.

Мово рідна моя, не мовчи!

                               (Відео ролик «Чарівна українська мова»).

 

Учениця. Друга причина – «Милозвучна».

 

«Солов’їна, барвінкова,

Українська рідна мова…»

         

 

9 – й учень.

Скільки музики в цій мові,

Скільки сили в кожнім слові,

Скільки сонця й теплоти.

Ти піснями ввись злітаєш…

З чим тебе ще порівняти?

Ти як спів солов’я!

Ти як спів сопілки…

           Щира, добра, натхнена,

Ти найкраща у світі, бо рідна моя!

              (Виконання музичного твору на інструменті – сопілка).

 

Учень. Третя причина  - «Унікальна».

                        «ьо – вона м’яка,

йо – вона модна,

ї – вона унікальна…

Це твоя мова!»

Унікальна українська мова тим, що має:

 

          10 – й учень.

Лічилки

А між нами, хлопчаками,

Хтось не слухається мами.

Раз, два, три.

Це, напевно, будеш ти.

 

11 – й учень.

Заклички

Виглянь, равлику, до мене

Із хатинки-кам’яниці,

Вистав дві свої антени,

Будем мультики дивитись.

12 – й учень.

Дражнилки

Заплач – дам калач,

Зареви – дам три.

 

13 – й учень.

Мирилки

Помирились ми з тобою, -

Не розлити нас водою.

 

14 – й учень.

Скоромовки

Ішла баба дубняком,

Зачепилась гапликом,

Сюди смик, туди смик:

• Одчепися, мій гаплик.

 

Прислів’я

1. Слово чемне кожному приємне.
2. Ласкаве слово – що весняний день.
3. Добрим словом мур проб’єш,  а лихим у двері не ввійдеш.
4. Мудре слово – добрий друг в біді.

 

Учениця. Четверта причина – «Чарівна».

 

                  «Слово – могутнє! Яка в ньому сила!

                    Скажеш з любов’ю і радість росте».

Надзвичайно  багата наша українська мова. А скільки у мові є чарівних слів, від яких теплішає на серці, коли їх чуєш і промовляєш сам.

       

          15 – й учень.

Я слова чарівні знаю,

Вивчила охоче,

І в розмові їх вживаю

Зранку і до ночі.

• Доброго здоров’я, Аню!
• Добрий день, Софійко!
• Ти до мене, я до тебе

Звернемось гарненько!

 

16 – учень.

І «спасибі» й «дуже прошу»,

«Вдячний Вам», «будь ласка»,

Словом радість вам приношу,

Світ стає як казка.

 

17 – учень.

«Всім привіт», «будьте здорові»,

«Дякую красненько».

Ось така чарівна мова

Радує серденько.

 

18 – учень.

До побачення вам, люди,

Будьте всі здорові.

І слова чарівні всюди

Ви вживайте в мові.

 

Учень. П’ята причина – «Самобутня».

 

              «Відчуй смак рідної мови…»

 Смак рідної мови ми можемо з вами відчути не лише  у віршах, загадках, приказках, прислів’ях…

 Ми чуємо її  в іграх, що супроводжуються піснями.

• А пам’ятаєте пісеньку про маленьку дівчинку, яка дуже сумувала, а коли прийшли до неї подруги, то розвеселили її.
• Як же цю дівчинку звали?

(Діти грають у гру «Подоляночка»).

Десь тут була Подоляночка,

Десь тут була молодесенька,

Тут вона сіла,

Тут вона впала,

Сім літ не вмивалась,

Бо води не мала.

          Ой устань, устань, Подоляночко,

          Умий своє личко,

          Та личко біленьке,

          Біжи до Дунаю,

          Бери молоденьку,

          Бери ту, що скраю.

 

Учень.

Українська мова багата на цікаві слова і словосполучення. Та такі вони хитрі, з потаємним змістом, що одразу і не здогадаєшся, що вони можуть означати.

• Ось послухайте пригоду яка трапилася з хлопцями.

               Веремій

    (Інсценізація вірша)

1. Це дідусь хороший мій, -

Звуть дідуся, - Веремій.

Так він дивно розмовляє,

Що попробуй зрозумій.

В цирку був я з дідусем, -

Ми там бачили усе:

І жонглера, і ведмедя,

На швидкім велосипеді…

Я вертівся, - дід спитав:

- Ти прийшов ловити  ґав?

Аж піднявся я із лави:

Та які ж у цирку ґави? –

Ну й дідусь мій, Веремій,

Що він каже? Зрозумій.

 

2. Через того самоката

Посварилися ми з татом.

Брат мовчав і я мовчав,

А дідусь обох навчав:

- Що це ви розбили глека?

Так до бійки недалеко!

Братик плачучи сказав:

• Глека я не розбивав!

Ну й дідусь мій, Веремій,

Що він каже? Зрозумій.

3. Ми були біля криниці,

З неї я хотів напиться.

Нахилився – гнуся, гнусь, -

До води не дотягнусь.

А дідусь мій: - Що попив?

Шилом патоки вхопив?

Знов мені не зрозуміло:

Тут – ні патоки, ні шила.

Ну й дідусь мій, Веремій,

Що він каже? Зрозумій.

 

 

4. Цілий день мій брат, мов дзиґа!

Спать пора, а він все біга.

Ще й гукає: - Я не ляжу! –

А дідусь ласкаво каже:

 - От якби ти зараз ліг,

Ти б заснув без задніх ніг!

І питає братик в нього:

- Де у мене задні ноги?

Ну й дідусь мій, Веремій,

Що він каже? Зрозумій.

 

5. Спір у братика й сестрички:

- То горобчик!

- Ні, синичка!

Та – своє, а той – своє…

Тут дідусь наш устає

І розводить він руками:

 - От найшла коса на камінь!

Я дивуюсь: - Чудеса!

Де ж той камінь? Де коса?

Ну й дідусь мій, Веремій,

Що він каже? Зрозумій.

 

6. Я, сестричка й менший брат,

Втрьох збирали виноград.

Сперечалися ми все,

Хто з нас кошик понесе?

Дідуся ми розгнівили:

• Що ви кашу заварили?

Де ж та каша? – мовив брат –

Ми збираєм виноград!

Ну й дідусь мій, Веремій,

Що він каже? Зрозумій.

 

 

7. Сів дідусь, хотів читати, -

Окуляри став шукати.

Цілий день він їх шукав,

 А сьогодні загукав:

- Віднайшлись вони! Ура!

Впала з плеч моїх гора!

Подивився, та одначе,

Я гори ніде не бачу…

Ну й дідусь мій, Веремій,

Що він каже? Зрозумій.

 

8. Фарбував дідусь підлогу, -

Ми стояли біля нього.

Тільки щіточку взяли –

Жовту фарбу розлили!

Він у нас питати став:

• Хто це дров тут наламав?

Здивувалися ми знову:

Це ж бо фарба, а не дрова. 

Ну й дідусь мій, Веремій,

Що він каже? Зрозумій.

 

        

 

 Учень. Що й казати, багата наша мова! Є в ній слова, протилежні за значенням. Адже у світі є дві протилежні сили: світло і темрява, любов і ненависть, добро і зло.

 

Учні.

19 – й учень.

В нашій мові є слова

Зовсім протилежні.

І частенько так бува –

Ми від них залежні.

 

20 – й учень.

Як відійде темна ніч,

Встане день, як квітка!

Є товстий, неначе піч,

Є тонкий, як нитка.

 

21 – учень.

Хтось так голосно кричить,

Як ворона кряче.

Інший – цілий день мовчить,

Як ковтнув гаряче.

 

22 – учень.

То веселий, то сумний

Кожен з нас буває.

То старенький, то новий

Одяг надягає.

 

23 – й учень.

Налетів вітрець і стих –

Ось таке тут діло!

А на плач є завжди сміх –

Й сонце засвітило.

 

24 – й учень.

А на «ні» є слово «так»!

Як було так буде!

Якщо в мові ти мастак,

З тебе вийдуть люди!

 

Учениця. Шоста причина – «Мова кохання».

 

 

 

Учениця. Мова кохання – мова колискової пісні! Любов до рідного краю, до мови, починається з материнської колисаночки. У ній материнська ласка і любов, світ добра, краси, справедливості.

 

25 – й учень.

Рідна мова! Рідна мова!

Що в єдине нас злива,

Перші матері слова,

Перша пісня колискова!

 

26 – й учень.

Як я була ще маленька,

Колисала мене ненька,

Колисаночку гойдала

Й ніжну пісеньку співала.

              (Звучить колискова пісня).

 

Учень. Сьома причина – «Жартівлива».

 

 

Учень. Мово рідна, ти бездонна криниця мудрості народної, невичерпне джерело багатства. Хто приходить до твого джерела, той стає мудрим, багатим, як сама українська земля.

Якою б засмученою чи стомленою не була людина, почувши дотепний жарт, - посміхається.

 

        (Звучить українська народна пісня «Грицю, Грицю, до роботи». Під час пісні – інсценівка).

 

 

• Грицю, Грицю, до роботи! –

В Гриця порвані чоботи…

- Грицю, Грицю, до телят! –

В Гриця ніженьки болять…

 

• Грицю, Грицю, молотити! –

Гриць нездужає робити…

• Грицю, Грицю, рубай дров!
• Кахи – кахи! Нездоров…

 

• Грицю, Грицю, роби хліб! -
• Кахи  - кахи! Щось захрип…
• Грицю, Грицю, іди їсти!
• Ой, чекайте, де тут сісти?!

 

Учень. Слово то велика сила яке може розрадити, звеселити людину.

 

Діти.

          Допоміг

• Ти погріб копа?
• Копав.
• У яму упав?
• Упав.
• Давно ти упав?
• Давно.
• Куди ти попав?
• На дно.
• А що там на дні?
• Струмок.
• А що в глибині?
• Пісок.
• Каміння там є ?
• Нема.
• А холод пройма?
• Пройма.
• І нудно сидіть?
• Ага.
• Що в тебе болить?
• Нога.
• Драбину чекав?
• Чекав.
• На поміч гукав?
• Гукав.
• То, кажеш, сидиш?
• Сиджу.
• Посидь… Я гулять біжу.

 

               

                  Моє

Все, що тільки в домі є,

Називає син «моє».

«Мій берет, моє пальто,

Мій портфель, моє лото,

Мій стілець, моя кімната…».

І питає в нього мати:

- Ну, а віник також твій?

Відповів хлопчина: - Мій!

• Що ж, бери свій віник ти

І кімнату підмети!

 

           Рахування

• Порахуй, Сергійку, ти,
• На тарілці огірки!
• Огірки не вмію!
• Як же так, Сергію?
• Я цукерки хочу –

Каже мені хлопчик, -

Їх рахую залюбки,

Це не те, що огірки!

Поклади іриски

У велику миску.

Порахую дуже швидко

Я цукерочки оці.

Так, що лишаться у мисці

Тільки їхні папірці!

 

                      Кухлик

  (Інсценізація усмішки Павла Глазового)

 

Дід приїхав із села,

Ходить по столиці.

Має гроші – не мина

Жодної крамниці.

Попросив він: «Покажіть

Кухлик, той, що скраю».

Продавщиця: «Што? Чего?

Я не понімаю?!

• Кухлик, люба, покажіть,

Той, що з боку смужка.

•  Да какой же кухлик здесь,

Єслі єто кружка!

Дід у руки кухлик взяв

І насупив брови:

- В Україні живете

Й не знаєте мови…

Продавщиця теж була

Гостра і бідова.

• У меня єсть свой язик,

Ні к чему мнє мова!

І сказав їй мудрий дід:

- Цим пишатися не слід,

Бо якраз така біда в моєї корови:

Має бідна язика

І не знає мови!

 

Учениця. Смак нашої мови різний: буває чарівний, барвистий, ніжний, буває духмяний, буває грізний, буває теплий, буває холодний, а все залежить від людей.

Ми хочемо, щоб наша мова була чиста і прозора, як джерельна вода, щоб несла вона мир, добро і ласку.

           (Презентація дитячих робіт).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вчитель.

- А підсумком нашої роботи будуть такі слова:

 

 

Спасибі,  доле, що нам судила

У цьому краї пізнати світ.

Спасибі, нене, що нас навчила

Дзвінкої мови з дитячих літ.

 

У тій мові ми співаєм,

В ній казки ми кажем.

У тій мові нам минувшість

Нашу відкриваєм.

 

Ось тому плекаймо, діти,

Рідну свою мову.

Вчімся складно говорити

Своїм рідним словом.