Проект " Хімія та екологія" ( матеріал до уроку- конференції)

Про матеріал

Матеріал до уроку- конференції на тему " Хімія та екологія". В проекті надані матеріали,які розкривають проблеми негативного впливу хімізації на екологію; стан екології в Україні,з'ясувуются позитивні досягнення новітніх хімічних технологій та їх вплив на екологію; розглядаються шляхи розв'язання протиріччя “Хімія та екологія”

Перегляд файлу

 

 

 

 

 

 

Учитель хімії Верховцевської СЗШ №1

Кукса Н.М.

 

 

 

Розвиток сучасної науки і техніки ставить перед школою нові завдання. Випускник сучасної школи, який житиме і працюватиме в новому тисячолітті, повинен володіти певними якостями, зокрема:

  •                 самостійно набувати необхідні знання, вміло застосовуючи їх на практиці для розв'язування назрілих проблем;
  •                 критично мислити, уміти бачити труднощі і шукати шляхи їх подолання;
  •                 грамотно працювати з інформацією;
  •                 бути комунікабельним, контактним у різних соціальних групах;
  •                 самостійно працювати над розвитком власного інтелекту, культурного і морального рівня.

Сформувати такі якості можливо лише через особистісно орієнтовані технології, оскільки навчання, орієнтоване на середнього учня, засвоєння і відтворення ним знань, умінь та навичок, не може задовольнити сучасні потреби. Особистісно орієнтоване навчання - це навчання, у якому особистіть учня перебуває в центрі уваги вчителя, психолога, і саме пізнавальна діяльність, а не викладання, є визначальною. Традиційна парадигма "вчитель - підручник - учень" заміняється новою - "учень - підручник - учитель".

У навчальному процесі вчитель виступає в новій ролі - організатора самостійної активної пізнавальної діяльності учнів, компетентного помічника і консультанта. Його досвід і професійні вміння повинні бути спрямовані не тільки на контроль знань і вмінь школярів, а й на діагностику їхньої діяльності.

Особистісно орієнтоване навчання за своєю суттю є диференційованим підходом до учнів на основі посильних вимог з урахуванням їхніх інтересів, рівня інтелектуального розвитку, підготовки з хімії, здібностей і задатків.

 

Альтернативою традиційним методам навчання може бути метод проектів. Цей метод не можна назвати принципово новим, адже істинної інновації в галузі педагогіки - явище надзвичайно рідкісне. Як правило, це розгляд на новому витку педагогічних, соціальних, культурних досягнень, давно забутих педагогічних істин, які використовувалися в інших умовах.

Метод проектів завжди орієнтований на самостійну роботу учнів-індивідуальну, групову, парну, яку учні виконують протягом певного часу. Цей метод органічно поєднується з груповим підходом до навчання. Якщо говорити про метод проектів як педагогічну технологію, то вона включає в себе сукупність дослідницьких, пошукових, проблемних методів, творчих за своєю суттю.

На уроках хімії доцільно використовувати короткотермінові проекти, які можна опрацювати на двох-трьох уроках з предмета, використовуючи знання з інших предметів (математика, фізика, біологія, географія).

Реалізація методу проектів на практиці веде до зміни позиції вчителя. Із носія готових знань він перетворюється на організатора пізнавальної діяльності своїх учнів. Змінюється психологічний клімат в класі, оскільки вчителю доводиться переорієнтовувати свою навчально-виховну роботу і роботу учнів на різноманітні види самостійної діяльності, на пріоритет діяльності пошукового, дослідницького, творчого характеру.

Зараз, в час інформаційних технологій з’явилось багато можливостей опрацовувати різноманітну інформацію,добуту з мережі інтернет. Мета вчителя навчити користуватися інтернет- сайтами, вибирати потрібну інформацію,опрацьовувати її.

Учням подобається така робота, і том, у себе на уроках я використовую метод проектів там, де це доцільно.

Так, в 11класі  вивченні теми « Хімія та екологія» я проводжу у вигляді уроку-конференції.

 

Проект « Хімія та екологія»

 

Мета: розкрити поняття екології; довести, що людина є частинкою природи; обгрунтувати необхідність бережливого ставлення до природи , як до національної скарбниці України.

Тип уроку: урок- «наукова конференція» за підсумками предметно-пошукової діяльності.

Очікувані результати:

1.Учні повинні : усвідомити який екологічний стан України зараз;

2. Як хімічні підприємства впливають на екологію;

3.Як хімія може покращити екологію світу.

4. Особистий внесок в покращення екології.

Перебіг уроку

І,  Організаційно- вступна частина.

ІІ. Повідомлення теми та мети уроку.

Сьогодні у нас не звичайний урок,а урок- презентація проектів у формі наукової конференції.

Клас попереднньо поділився ( за бажанням) на групи. В кожній групі вибрали керівника, який керував підготовкою презентацій. Він сам визначає, хто виконує яку роботу ( за можливостями і здібностями учнів), а саме : знаходження матеріалу в інтернеті, опрацювання цього матеріалу, створення мультимедійної презентації, усне презентування данного питання.

Завдання груп:

І гр. Негативний вплив хімізації на екологію;

ІІ гр. Стан екології в Україні.

ІІІ гр Позитивні досягнення   новітніх хімічних технологій та їх вплив на екологію;

ІVгр. Шляхи розв’язання протиріччя “Хімія та екологія”

Правила успішної роботи в команді.

  • Пам’ятай,що ти – частина команди,і без тебе команді буде важко.
  • Будь активним
  • Вчасно та ретельно виконуй доручену справу.
  • Допомагай іншим у разі потреби.
  • Не «тягни ковдру на себе», пам’ятай,що від тебе команда перед усім чекає якісного виконання обов’язків.
  • Працюй в атмосфері співпраці та взаємовигідного партнерства.
  • Поважай думку кожного
  • Пам’ятай: успіх кожного – це успіх всіх!

Девіз уроку: « Істина відкривається лиш тим,хто її шукає»

 ( Д.І.Менделєєв).

ІІІ. Захист проектів.

Вступне слово вчителя:

Мабуть, найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного краю, до життя викликає спілкування з природою. Вона завжди чарувала й чарує, хвилювала й хвилює людину. Шепіт голубої води, зелених дібров, спів дзвінкоголосих пташок, запах і розмаїття квітів – усе це дорога серцю, ні з чим незрівнянна природа рідного краю.

Природне середовище було, є і буде незмінним партнером людини в її повсякденному житті. Ми черпаємо із скриньки природи всі наші багатства. Природа, її краса і велич залишаються нашим головним скарбом, нашою святинею.

В нинішній складний період  відносин між людиною і природою ми переживаємо, мабуть, головну кризу. Кризу не стільки економічну чи політичну, а моральну. Суть її полягає у відсутності  етичного ставлення до природи. Ставлення бережного, відповідального, гуманного. Людству потрібна нова етика, яка формує концепцію правильності і помилковості, добра і зла по відношенню до всього, що оточує людину. Необхідні загальні норми наших поступків, які б могли регулювати взаємини людей з рослинами і тваринами, горами і долинами, річками і джерельцями,  без яких наші стосунки носять однобокий характер.

     В умовах хворої природи не може бути здорових людей. Це аксіома, зміст якої важливо усвідомити кожному з нас. Яке майбутнє чекає нові покоління людей, залежить від нас, нинішніх...

    На сьогоднішній день слова і словосполучення «екологія», «екологічна ситуація», екологічні проблеми стали на стільки звичними для нас, що ми перестали задумуватись про реальне значення цих понять. Давайте разом пригадаємо ті факти, що свідчать про існування дійсної загрози для виживання людства в цілому і кожної людини зокрема.

За природними умовами Україна – одна з найбагатших країн світу. Її територія сягає 60355 тис. га. Близько 95% території – рівнинна частина. Ліси займають аж 19 % території. Разом з тим Україна – одна з найбільш неблагополучних країн Європи, що стосується екологічної ситуації.

Згадаємо лише аварію на ЧАЕС. Її наслідки, які перш за все, виявились у забрудненні зовнішнього середовища, річкових вод, загибелі багатьох людей, є загрозою для України ще не довгі роки.

 

 

Пересторога.

На грані людства, на краю –

В тривозі атомній стою,

Душа тривожиться, мов птиця:

- а що, як висохне криниця?

Тривожиться у полі колос:

- чому замовк пташиний голос?

І в мить здригається планета –

І річка Либідь, річка Лета.

Не все, не все пощезне в світі

Ще в зорях сад. Земля у цвіті.

Лист подорожника. Дорога...

Та в сонці – атомна тривога.

 

І группа: «Негативний вплив хімізації на екологію»

( презентативний матеріал)

Упродовж багатьох років багатства надр, ресурси біосфери споживались і витрачались в максимально можливих обсягах. Людство вступило у XX ст. під гаслом: природа не храм, а майстерня. Такий підхід не міг не завершитись глобальною деградацією природного середовища земної кулі. Найчіткіше вона почала проступати як явище, що охопило всю планету, спочатку 70-х років. Розвиток деградаційних процесів на планеті передрікався давно (I ст. до н.е. Цицерон, X ст. Ібн Сіна – Авіценна). Особливо численними стали застереження про деградацію природи планети у другій половині XX ст., коли окремі локальні екологічні лиха почали переростати в глобальну екологічну кризу.

Сучасна екологічна криза має якісно іншу природу порівняно з усіма попередніми кризами. Це перша криза, що охопила всю планету і яка повністю спричинена не природними процесами, а діяльністю людства.

Причини виникнення надзвичайних екологічних ситуацій і катастроф такі:
стихійні природні явища, які можуть бути спровокованими діяльністю людини (повені, снігопади в Карпатах у 1999 році;
помилкові технологічні рішення (аварія на ЧАЕС);
свідоме руйнування природного середовища під час військових дій або актів диверсії.

У населення України велику тривогу свого часу викликала чернівецька ситуація. Тут у 1988-1989 рр. почало швидко розвиватися незвичайне масове тяжке захворювання дітей, що супроводжувалось випаданням волосся, ураженням нервової системи і дихальних шляхів. Причину захворювання пояснили забрудненням навколишнього середовища талієм і бором внаслідок одноразового промислового викиду.

Моделями особливо великих екологічних катастроф стали Чорнобильська, Аральська екологічна криза, війна в Ірані.

Головна небезпека для людства полягає не в окремих екологічних катастрофах, якими б трагічними не були їхні наслідки, а в поступовій деградації природного середовища під впливом здавалося б малопомітних результатів виробничої діяльності. Вони спричинюють такі глобальні явища як:

глобальне потепління;
руйнування озонового шару;
кислотні дощі;
забруднення всіх геосфер планети;
деградацію лісів;
накопичення і неконтрольоване переміщення токсичних речовин і відходів;
спустелювання, ерозію ґрунтів;
зменшення біологічної різноманітності.

Спустелювання – це виснаження аридних і напіваридних екосистем під впливом діяльності людини і посух. Відбувається воно в основному в посушливих районах і полягає у сильній деградації природних систем і втраті родючості ґрунтів. Території, які зазнали спустелювання, вже не здатні до самовідновлювання.

Під біологічною різноманітністю розуміють міру різновидів біологічних об’єктів усіх рангів на кожному рівні організації живого. Велика біологічна різноманітність – чинник стійкості біосфери, вона дає змогу використовувати широкий асортимент ресурсів, забезпечує функціонування ланцюгів живлення, має рекреаційну та естетичну цінність.

Людством за порівняно недовгу історію його існування було знищено до 10% видів живих організмів. У XX ст. темп знищення видів рослин і тварин досягнув 150 видів за рік. Зменшення біологічної різноманітності видів відбувається завдяки дії таких механізмів:

· надмірне добування відбувається в тому разі, коли з популяцій рослин або тварин вилучають організмів більше, ніж їх може народитись внаслідок розмноження;

· руйнування місць проживання, що відбувається під впливом забруднення середовища різноманітними в тому числі й токсичними речовинами або збіднення ресурсів, які використовують живі організми;

· біологічне забруднення відбувається шляхом свідомого чи випадкового заселення нових видів, які безперешкодно розмножуються за умов відсутності у них природних ворогів і витісняють місцеві види живих організмів (колорадський жук, амброзія полинолиста).

Процес вимирання видів торкнувся усіх континентів і акваторій. Згідно з оцінкою, наведеною у праці „Світ у 2000 році – доповідь президента (США)”, до 2000 року на планеті повністю зникнуть від 500 тис. до 2 млн. видів живих організмів, що становить 15-20% числа існуючих нині видів рослин і тварин.

Основні забруднювачі навколишнього середовища

Джерела забруднюючих речовин різноманітні, також багаточисельні види відходів і характер їхнього впливу на компоненти біосфери. Біосфера забруднюється твердими відходами, газовими викидами і стічними водами металургійних, металообробних і машинобудівних заводів. Величезної шкоди завдають водяним ресурсам стічні води целюлозно-паперової, харчової, деревообробної, нафтохімічної промисловості. Розвиток автомобільного транспорту призвів до забруднення атмосфери міст і транспортних комунікацій важкими металами і токсичними вуглеводнями, а постійне зростання масштабів морських перевезень викликало майже повсюдне забруднення морів і океанів нафтою і нафтопродуктами. Масове застосування мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин призвело до появи отрутохімікатів в атмосфері, ґрунтах і природних водах, забрудненню біогенними елементами водойм, водотоків і сільськогосподарської продукції (нітрати, пестициди і т.п.). При гірських розробках на поверхню землі витягаються мільйони тонн різноманітних, найчастіше фітотоксичних гірських порід, що утворюють терикони і відвали, що пилять і горять . В процесі експлуатації хімічних заводів і теплових електростанцій також утворюються величезні кількості твердих відходів (недогарок, шлаки, золи і т.п.), що складуються на великих площах, вчиняючи негативний вплив на атмосферу, поверхневі і підземні води, ґрунтовий покров (пилування, виділення газів і т.п.).

Одну з вдалих класифікацій забруднення запропонував Р. Пірсон. Вона включає тип забруднення, його джерело, наслідки та засоби контролю. За цими ознаками виділяються наступні типи забруднювачів, а саме:

· стічні води та інші нечистоти, які поглинають кисень,· носії інфекцій,

· речовини, які представляють поживну цінність для рослин,

· органічні кислоти та солі,· твердий стік,· радіоактивні речовини.

Прийнято розрізняти антропогенні забруднювачі, які можуть руйнуватись біологічними процесами та ті, що не піддаються руйнуванню. Перші надходять до природних кругообігів речовин і тому швидко зникають або піддаються руйнуванню біологічними агентами. Другі не включаються до природних кругообігів речовин, а тому руйнуються організмами у харчових ланцюгах.

Забруднення довкілля поділяють на природні, які викликані якими-небудь природними, часто катастрофічними, причинами (виверження вулканів, селеві потоки тощо), і антропогенні, які виникають у результаті діяльності людини.

До основних антропогенних забруднювачів довкілля належать:

речовини, що викидаються промисловими підприємствами;

· нафта та нафтопродукти;· пестициди;· мінеральні добрива;· шуми від виробництв, транспорту;· іонізуюче випромінювання;· вібрації;· світло-теплові впливи.

Найпоширенішими шкідливими газовими забруднювачами є:

- оксиди сульфуру (сірки) – SO2, SO3;- сірководень (Н2S);

- сірковуглець (СS2);- оксиди нітрогену (азоту) – Nox;

- бензопірен;- аміак;- сполуки хлору;- сполуки фтору;

- сірководень;- вуглеводні;- синтетичні поверхнево-активні речовини;

- канцерогени;- важкі метали;- оксиди карбону (вуглецю) – СО, СО2.

Серед твердих часток промислових димів найпоширеніші:

- частки вугілля;- зола;- сульфати;- сульфіди металів (заліза, свинцю, міді, цинку тощо);

- хлориди;- сполуки кальцію;- сполуки натрію;- сполуки фосфору;

- пари основних кислот;- феноли

ІІ група: «Стан екології в Україні.»

Яка сьогодні екологічна ситуація в Україні? Як взаємодіють суспільство і природа в умовах НТР? Які способи і шляхи розв'язання найгостріших соціально-екологічних проблем в Україні?

Сучасна екологічна ситуація складалась стихійно в ході діяльності людей, спрямованої на задоволення їхніх потреб. Людина досягла висот сучасної цивілізації завдяки тому, що постійно змінювала природу у відповідності зі своїми цілями. Люди досягали цілей, на які розраховували, але одержували наслідки, яких не чекали.

У сучасній екологічній ситуації важливо при оцінці економічної ефективності науково-технічного прогресу враховувати екологічні наслідки впровадження нової техніки, проводити комплексні еколого-економічні експертизи нової техніки. Такій експертизі мають підлягати не тільки створені техніка і технології, а й технічні ідеї, розробки, проекти нових технічних засобів. Саме під цим кутом зору розглянемо стан навколишнього середовища в Україні.

Україна здобула статус незалежної держави і вступила в новий історичний період свого розвитку. За природними умовами вона є однією з багатих країн світу, що дає підстави з оптимізмом дивитися у майбутнє. Територія України займає площу 60355 тис га. Близько 95% її території — рівнинна частина, а на долю гірських систем Карпат та Криму припадає лише 5%. Ліси займають 19% її території.

Разом з тим Україна є однією з найбільш неблагополучних в екологічному відношенні країн Європи. Чого варта лише одна ЧАЕС! Це — результат непродуманої і екологічно необгрунтованої господарської діяльності керівних структур колишнього СРСР. Адже економіка України формувалась без урахування об'єктивних потреб та інтересів її народу, в той час як фінансування природоохоронних заходів здійснювалось за залишковим принципом. Внаслідок цього її економіка перенасичена хімічними, металургійними та гірничорудними виробництвами із застарілими технологіями і значним руйнівним впливом на навколишнє середовище.

Деформована галузева структура виробництва спричинила деформовану його територіальну організацію. Виникли гігантські центри надмірного зосередження промисловості, що характеризуються високим антропогенним впливом на природне середовище. Це насамперед Донбас і Придніпров'я — найбільш забруднені регіони в Європі. В даному регіоні, а він займає 18% території з 28% населення України, виробляється 40% загального обсягу промислової продукції.

Географічне положення України сприятливе у природно-ресурсному відношенні. За різноманітністю і багатством мінерально-сировинної бази Україна може забезпечити збалансований розвиток базових галузей промисловості і агропромислового комплексу. Україна виробляє близько 5% світового обсягу мінеральної сировини. На її території розвідано близько 8 тис. родовищ майже 90 видів корисних копалин. Потребують промислового освоєння такі нові види мінеральної сировини, як золото, поліметали, деякі рідкісні метали (літій, скандій та ін.), алуніти, флюорити, абразивна сировина, апатити, фосфорити, цеоліти. Багато родовищ залягають у вигідних географічних і еколого-економічних умовах, що підвищує їхню цінність.

За запасами окремих корисних копалин Україна випереджає такі розвинуті країни, як США, Канаду, Англію, Німеччину та інші. Це ставить її в ряд країн, які при дбайливому ставленні до своїх надр можуть в основному забезпечити свої потреби за рахунок власної сировини і вийти для її реалізації на міжнародний рівень.

Але для цього потрібні докорінні зміни в ставленні до мінерально-сировинної бази нашої країни. Адже поки що немає чіткого механізму управління і необхідного державного нагляду за використанням та охороною надр, що призводить до безгосподарського ставлення гірничовидобувних підприємств до мінеральної сировини та зростання її необгрунтованих втрат. Недосконалі технології видобування та переробки мінеральної сировини, незадовільне вирішення питання комплексного освоєння родовищ призводить до того, що в надрах залишається і втрачається: розвіданих запасів нафти — 70%, солей — 50%, вугілля — 40%, металів — 25%. Відходи видобутку і переробки корисних копалин майже не використовуються 6 народному господарстві і займають при цьому десятки тисяч гектарів сільськогосподарських угідь, ускладнюючи екологічну ситуацію.

У складному стані перебувають земельні ресурси та грунти України. Її земельний фонд (60,4 млн. га) характеризується високим рівнем освоєності. Розораність території становить 56%, чого немає в жодній країні світу. Для порівняння у США цей показник 27%, у Франції — 42%, у ФРН — 33%. В середньому на одного жителя України припадає 0,81 га сільськогосподарських угідь і 0,65 га ріллі. Високий рівень розвитку продуктивних сил і сприятливі грунтово-кліматичні умови для ведення сільського господарства обумовили інтенсивне використання земель. Тільки 8% території країни перебуває в природному стані. Це болота, озера, гірські масиви, покриті і непокриті лісом. В Україні всі придатні для інтенсивного землекористування території вже введені в різні сфери господарської діяльності.

Внаслідок нераціонального застосування засобів хімізації сільського господарства в грунтах накопичуються залишки мінеральних добрив і пестицидів. Щороку використовується понад 4 млн. т мінеральних добрив, що в перерахунку надушу населення становить майже 85 кг. Нині в Україні забезпеченість складськими приміщеннями для зберігання добрив становить 54% від потреби. В останні роки намітилась тенденція до зменшення застосування хімічних і зростання біологічних засобів захисту рослин.

Аналіз стану земельних ресурсів показує, що в результаті інтенсифікації землеробства і безконтрольного застосування засобів хімізації якість грунтів постійно погіршується, а родючість їх знижується. В цих умовах необхідно реально забезпечити існування різних форм власності на землю, звести розораність території України до екологічно обгрунтованих норм, здійснити випуск сільськогосподарських машин, які б не переущільнювали грунти, впровадити нові нормативи відведення земель для несільськогосподарських потреб.

Велике занепокоєння викликає стан водних ресурсів та способи їхнього використання. Це насамперед води рік, озер, боліт, ставків, водосховищ та підземні води. На півдні Україна омивається водами Чорного і Азовського морів. В Україні протікає понад 22 тис. річок загальною довжиною більш як 170 тис. км. Основні запаси води знаходяться в північній і північно-західній частині, а в південних областях води не вистачає. З метою більш надійного забезпечення водою маловодних регіонів виконано значні роботи з регулювання стоку річок, на яких створено 1087 водосховищ, зроблено близько 28 тис. ставків, 7 великих каналів.

Залишається гострою проблема забруднення поверхневих та підземних вод переважно органічними речовинами, сполуками азоту, фенолами, нафтопродуктами, а також важкими металами. В останні роки спостерігається підвищення їхньої мінералізації, зростають зосередження хімічних підприємств. Загалом на території України нині діють 193 стабільні осередки забруднення підземних вод, експлуатуються 303 великі водозабори підземних вод, де якість води погіршується внаслідок техногенного впливу.

З метою охорони вод від забруднення проводяться такі профілактичні заходи: розробка схем комплексного використання та охорони вод, екологічна експертиза проектів будівництва і реконструкції об'єктів, що впливають на стан води, нормування водоспоживання та водовідведення, введення в експлуатацію водоохоронних споруд, контроль за скидом стічних вод та стоком водних об'єктів тощо. З 1982 p. була введена плата за використання води в промисловості. Значний ефект дасть перехід промислових підприємств на економне використання води, впровадження безводних і маловідходних технологій. Необхідно також ввести новий порядок лімітування використання водних ресурсів у бік зменшення питомих норм витрат води на одиницю продукції. Доцільно було б заборонити введення в експлуатацію об'єктів промисловості, соцкультпобуту і житла при відсутності потужностей з відведення і очистки стічних вод.

За останні роки намітилась тенденція до зменшення викидів забруднених речовин в атмосферне повітря. У 1992 р. в цілому по республіці було викинуто в повітря 8,6 млн. т. шкідливих речовин від стаціонарних джерел забруднення. Основні забруднювачі повітря — підприємства металургії (30,7%), енергетики (28,9%), вугільної (17,2%) та нафтохімічної промисловості (5%). Однак рівень забруднення атмосфери ще залишається досить високим. Найзагрозливіша ситуація складається в промислових центрах Донецько-придніпровського економічного регіону.

Головна причина повільного зниження викидів і зменшення рівнів забруднення — використання застарілих і неефективних технологій.

Значна частка у забрудненні атмосфери належить транспорту. Так, понад 40% оксиду вуглецю, 45% вуглеводів і близько 30% окислів азоту від загальної кількості речовин потрапляють в атмосферу завдяки транспорту. Викиди автотранспорту в 90-ті роки становлять 38,5% від усього обсягу викидів забруднених речовин в Україні. З метою їх зменшення потрібно застосовувати альтернативні види моторного палива з меншим вмістом свинцю, перевести дизельні автомобілі на використання газодизельних сумішей, що зменшує димність відпрацьованих газів та вміст у них токсичних сполук.

Терміново слід розробити нову концепцію розвитку народного господарства, обмеживши до розумних обсягів розвиток добувних, енер-го-, ресурсо- та водоємних виробництв. Потрібно переглянути ставлення до питань подальшого розвитку металургійної й хімічної промисловості, визначити розумну потребу виробництва чавуну, сталі та хімічної продукції, а також впроваджувати маловідхідні технологічні процеси, що забезпечать суттєве зменшення викидів забруднюючих речовин.

ІІІ група «Позитивні досягнення   новітніх хімічних технологій та їх вплив на екологію»

Взагалі , екологія потерпає не стільки від хімії,як від людської недбалості ,від недотриманості вимог використання хімічних технологій. А також від недостатьньо вивчених наслідків  впровадження хімічних процесів.Тому сучасна хімічна наука потребує від науковців :

Створення виробництв, що наближаються до природних кругообігів речовин, - маловідходних та безвідходних.

А від хімічних підприємств суворого дотримання заходів охорони довкілля:

  •  Використання фільтрів та пило газовловлювачів, які зменшують викидання шкідливих речовин в атмосферу.
  •  Розробка методів утилізації шлаків (виготовлення цементу, цегли, плитки для покриття доріг і фосфорних добрив).
  •  Розробка способів утилізації синтетичних матеріалів і створення нових полімерів, які б розкладалися у природі.
  •  Створення замкнених (безстічних) технологічних систем, завдяки яким використана вода очищується і знову повертається у виробництво.
  •  Вдосконалення очисних споруд для води:

 

Впровадження альтернативних видів палива:

Все більшу популярність у світі набувають альтернативні джерела енергії. Їх перевага полягає в відновлюваних енергетичних ресурсах. До таких джерел можна віднести:
енергію сонця,
енергію вітру,
енергію припливів,
глибинне тепло Землі,
паливо з біомаси.

Вже побудовані геліостанції в США (Каліфорнії). Вони мають економічні показники, які не поступаються станціям інших типів. У ряді країн створені геотермальні станції - у США (станція Гейзерс в США має потужність 1 млн. кВт), Росії, на Філіппінах і в Італії; приливні - у Франції, Канаді, Росії і КНР; вітрові - у США та Данії.

Створенням палива з біомас активно займаються практично в усьому світі і навіть є країни, які вже перейшли на цей вид палива в певній мірі (у Фінляндії потреби в пальному вже на 20% задовольняються за рахунок біопалива, а лідирує в ЄС щодо використання біомаси у якості джерела енергії Німеччина). Звичайно, треба розуміти, що на те, щоб повністю замінити ту саму нафту (застосування) біопаливом повинен пройти певний термін. А поки необхідно проводити подальші дослідження в цій області. Але вже зараз можна побачити основні переваги біодизельного палива:

у вихлопі набагато менше токсичних відходів, сажі (на 50%) і викидів СО і СО2;
воно дешевше нафтопродуктів;
може використовуватися як в чистому вигляді, так і в суміші зі звичним паливом;
в суміші придатне для будь-якого дизельного двигуна практично без переробки;
саме по собі значно безпечніше для навколишнього середовища, ніж звичайне паливо (менше токсична, ніж звичайна кухонна сіль);
легко розкладається мікроорганізмами (на 90% за 3 тижні);
подовжує життя двигуна (не утворюється нагар в циліндрах);
не має неприємного запаху.

Крім того, до альтернативних джерел енергії багато людей також відносять і атомну енергетику. Атомна енергетика (як і біопаливо) є найбільш передовим видом енергії. Наприклад, Західна Європа лідирує за його розвитку.
Відомо, що робота АЕС майже не шкодить природі - їхні викиди нульові (на противагу ТЕС отруюють атмосферу мільйонами тонн отруйних викидів). Але з цим видом енергії ще невідомо поки що.

Справа в тому, що ймовірні можливості аварій і до цих пір не вирішена проблема захоронення відходів атомних електростанцій.
Відтепер наше майбутнє в наших руках і від нас залежить, чи зможемо ми змінити ситуацію, що склалася в кращу сторону.

 

ІV. Шляхи розв’язання протиріччя “Хімія та екологія”

Оскільки виробнича діяльність викликає порушення природного середовища, суспільству випадає взяти на себе турботу щодо відновлення її властивостей та охорони від подальшої деградації.

Цілі охорони природи мають ставитись рівнозначно з іншими цілями використан­ня (виробництвом продуктів харчування, промисловим виробництвом та створенням інфрастуктури).

В Україні охорона навколишнього середовища розглядається як самостійно політичне завдання.

Політика щодо навколишнього середо­вища - це сукупність усіх дій, спрямо­ваних на уникнення втручання в навко­лишнє середовище, на його зменшення та на усунення пошкоджень довкілля, що вже стались.

Конкретні цілі та програми стосуються на­самперед:

· визначення граничнодопустимих значень шкідливих для навколишнього се­редовища викидів;

· економії енергії;

· спри­яння використанню відходів тепла;

· ути­лізація старих матеріалів, а також відходів;

· підтримання здоров'я лісів та природної сили самоочищення водойм;

· впровадження автомобілів з мінімальною кількістю відпрацьованих газів і бензинів без вмісту свинцю;

· заохочення бережливого ставлення споживачів до навколишнього се­редовища.

Заходи щодо поліпшення довкілля, а саме:

1) технологічні — розробка і впровадження нових технологій, очис­них споруд, видів палива;

2) архітектурно-планувальні — озеленення населених пунктів, орга­нізація санітарно-захисних зон, раціональне планування підприємств і житлових масивів;

3) інженерно-організаційні - зниження інтенсивності руху транс­порту на перевантажених автомагістралях, організація екологічно-па­трульного контролю;

4) економічні - вкладання коштів у розвиток нових, ресурсозбережуваних технологій;

5) правові — прийняття і додержання законодавчих актів щодо підтри­мання якості атмосфери, водойм, ґрунту;

6) освітянсько-виховні - формування екологічної культури, насам­перед у молоді.

Охорона природи має проводитись лише в поєднанні з сільським господарством,оскільки тут можуть урівноважитись найзначніші за площею екосистеми. Важливими вимогами є:

· уникання будь-якої інтенсифікації викори­стання;

· обмеження розмірів, широкі смуги околиць;

· розширення сівозмін з місцевими видами та сортами замість централізовано вирощу­ваних високопродуктивних видів;

· скорочення застосування добрив;

· недопущення виливання рідкого гною на сільськогосподарські площі, замість цього - кругообіг органічних відходів;

· підтримка природних методів господарю­вання;

· перехід від грошової допомоги виробництву до допомоги, пов'язаної з певними місцями;

· врахування досягнень сільського господар­ства для забезпечення природного балансу.

 

 

IV Оцінювання проектів.

Перед початком уроку учні отримують картки за якими оцінюють захист проектів.

Критерії оцінювання проекту.

№ групи. Тема ___________________________________

Критерії оцінки

Бали

Самооцінка

Оцінка

примітка

Чіткість,логічність викладу матеріалу

4

 

 

 

Якість мультимедійного оформлення

4

 

 

 

Співпраця між учасниками в групі

4

 

 

 

 

 

 

Апробація методу проектів у сучасних умовах показує, що з його використанням ефективність процесу навчання та виховання збільшується. Він дає змогу реалізувати низку найважливіших теоретичних положень, відкриває нові можливості у програмуванні навчально-виховного процесу. За допомогою методу проектів здійснюються міжпредметні зв’язки та здобуваються знання через взаємодію учнів між собою та вчителем, що є дуже важливим для формування інтелектуальних здібностей учнів, особливо в умовах профільного навчання ( якщо проект виконується з профільних дисциплін).

 

 

 

 

Мультимедійні презентації прикладаються.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Середня оцінка розробки
Структурованість
5.0
Оригінальність викладу
5.0
Відповідність темі
5.0
Загальна:
5.0
Всього відгуків: 3
Оцінки та відгуки
  1. Кушнір Світлана
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
  2. Soyka Taya
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
  3. Golubovska Irina
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
doc
Додано
20 лютого 2018
Переглядів
1775
Оцінка розробки
5.0 (3 відгука)
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку