Проект " Ігри, що сприяють гарному настрою"

Туменський НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів - ДНЗ»

Творчий проект

Ігри, що сприяють гарному настрою

Тумень – 2018

І. Проблема

Створення позитивного психологічного мікроклімату в учнівському колективі

Проблемні запитання:

• Чому гра є потужним інструментом розвитку позитивних емоцій дитини?

• Яке місце гра займає в житті дитини?

• Чому необхідно навчати дитину грі?

• Які саме ігри сприяють гарному настрою дитини?

• Де і з ким можна грати?

ІІ. Планування

1. Пошук інформації про різновиди ігор.
2. Створення проекту. Підготовка матеріалів до презентації міні – проекту.
3. Презентація. Самооцінка міні – проекту.

ІІІ. Пошук інформації та її систематизація

    Гра – найдавніша форма спілкування та спосіб розваги. Грати люблять усі! Кожний вибирає собі ті ігри, які підходять йому за віком, настроєм і характером.

Участь у грі дозволяла людині відійти від проблем повсякдення, запобігала виникненню сумнівів і недовіри до своїх сил.

    Про гру сказано чимало добрих слів. Її називають і джерелом радості, і «королевою» дитинства. Обидва твердження правильні, адже гра для дитини – це життя з усіма його радощами. Гра – природний для дитини вид діяльності.

    Грати можна скрізь і завжди: на майданчику, у дворі, на пікніку, у поході, на пляжі, в літньому таборі, вдома й у бабусі на селі, у компанії однолітків і дорослих, у свята й будні.

    Світ ігор дуже різноманітний:

• Рухливі.
• Сюжетні.
• Народні.
• Рольові.
• Спортивні.
• Імітаційні.
• Командні.
• Групові.
• Пізнавальні.
• Інтелектуальні.
• Творчі.
• Дидактичні.
• Ігри-естафети.
• Ігри-конкурси.
• Ігри-забави.
• Ігри-змагання тощо.

В основу сюжетних ігор  покладений життєвий досвід дітей, їхні уявлення про навколишній світ. Рухи, які виконують учні під час гри, тісно пов'язані з її сюжетом та імітують дії, характерні для того чи іншого образу (людини, тва­рини, птаха тощо). У сюжетних іграх використовують маски, костюми «героїв» («Вовк», «Зайчик», «Козак», «Рибак»). Ігри сюжетного характеру («Кіт і мишка», «Гривеньки»), де немає змагального моменту, не потребують особливо чітких команд. Такі ігри можна розпочинати за вказівкою, висловленою спокійним голосом: «Раз, два, три – гру почали!»

    Народні ігри за змістом і формою прості й доступні дітям різних вікових груп. Вони є універсальним засобом у розвитку позитивних емоцій. Народні ігри створені народом так само, як казки, приказки, загадки.

    Активна рухова діяльність ігрового характеру, позитивні емоції підсилюють усі фізіологічні і психологічні процеси в організмі, поліпшують роботу всіх органів і систем. Ігри привчають долати психічні і фізичні навантаження, створюють у дітей бадьорий настрій.

    Під час рухливої гри розширюється «емоційний фонд» ди­тини, що допомагає їй краще зрозуміти світ своїх по­чуттів та почуттів інших людей, дати їм словесні по­яснення, знайти точні визначення тих ситуацій, які відбуваються, навчитися керувати своїм настроєм та психічним станом.

Класифікація рухливих ігор для школярів:

• Індивідуальні і командні.
• Із предметами і без предметів.
• З ведучими і без ведучих.
• За переважаючим розвитком фізичних якостей:

• Ігри для розвитку швидкості.
• Ігри для розвитку сили.
• Ігри для розвитку спритності.

• За інтенсивністю фізичного навантаження:

• Ігри малої інтенсивності.
• Ігри середньої інтенсивності.
• Ігри великої інтенсивності.

• За місцем проведення:

• На свіжому повітрі.
• В залі.
• На воді.
• На снігу.

• За спрямованістю рухових дій:

• Ігри з бігом.
• Ігри з ходьбою.
• Ігри зі стрибками.
• Ігри з передачею м’яча.
• Ігри з метанням.

    Рухливі ігри плануються і проводяться вчителем самостійно, з урахуванням побажань дітей.

В іграх-естафетах учням дозволяється голосно кричати, стрибати, радіти.

    Підводити підсумки естафети слід у цікавій формі, щоб викликати в учнів бажання наступного разу досягти ще кращих результатів.

    В організації командних ігор важлива роль відводиться капітанам команд, які відповідають за поведінку всієї команди в цілому і окремих гравців.

    Захопившись дидактичною грою, діти не помічають, що навчаються. До активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні, в класі створюється доброзичлива атмосфера, з’являється бадьорий настрій, з’являється бажання вчитися.

    Діти початкових класів – це діти такого віку, де ігрова діяльність є близькою і зрозумілою. Гра — діяльність з розважальною та іноді навчальною метою.

    Чому гра так подобається дітям?

    Тому, що вона дарує радість і захоплення, адже сам процес гри сповнений несподіванок, а результат – таємниця.

ІV. Продукт, створений у процесі вирішення поставленої проблеми

Народні ігри

Сороки

А сорока білобока: че, че, че, че, че, че!
Проти сонця до віконця крекоче, крекоче.
Нумо ж, діти, рвати квіти, поки час, поки час!
Будуть гості, ще й не прості, нині в нас, нині в нас!

При словах "Нумо ж, діти, рвати квіти" і т.д. діти вдають, що збирають квіти. В чотирьох останніх тактах (із повторенням бігом, під ритм пісні наслідують руками лет сороки.)
Діти гостям дарують квіти.

Була в лісі

Дівчаткам як дуже ніжним, так і таким, що їх злякати не легше, ніж хлопчиків, пасує ця гра. Стають у парі одна навпроти другої.

- Була в лісі?
- Була.
- Рубала дрова?
- Рубала.
- Бачила вовка?
- Бачила.
- А боялася його чи ні?
- Ні.

Та, котра питала, змахує хустиночкою перед очима іншої.

До баби по сіль

Двоє хлопців стають один навпроти одного. Хтось починає:

- Підеш до баби по сіль?
- Піду.
- А не боїшся її псів?
- Ні.

Щоб упевнитись, що це так, той, хто питав, сплескує перед очима іншого в долоні. Якщо той кліпне, то боїться, а як витримає - не боїться. Тоді той, кого випробували, каже:
- Ану подивимось, чи не злякаєшся? 
Та міняються ролями.

Танцювала риба з раком

Танцювала риба з раком: гоп, гоп, гоп, раз, два, три!
А петрушка з пастернаком: гоп, гоп, раз, два, три!
А цибуля дивувалась: гоп, гоп, раз, два, три!
Де та чвірка так дібралась: гоп, гоп, раз, два, три!
Танцював сніп з коромислом,
А коновка з перевеслом,
А макітра з макогоном
Реготалась під ослоном:
Ха, ха, ха, ха, го, го, го, го, гоп, гоп, раз, два, три!

При словах "гоп, гоп" діти підскакують.
При словах "раз, два, три!" - плещуть тричі в долоні.

Перстенець

Діти сідають рядком і складають руки долонями докупи. Котрась дитина відходить у бік і закриває очі. А ведучий підходить до дітей і кладе в долоню комусь перстенець. У цей час та дитина, котра відійшла вбік, повертається, а гурт хором звертається до неї:

Гадуль, гадуль, гадулька,
Десь там моя зозулька,
По полю ходила
Золоте пір'я збирала.

Тоді та дитина, котра відійшла, відгадує, в кого перстенець, промовляючи слова:

Вий, вий завивай
Ти, Оксанко, перстень дай.

Пташка в клітці

- Пташко, пташко, коли з клітки в небо злетиш? - тричі повторюють діти, ходячи довкола "пташки", що стоїть непорушно із зав'язаними очима. Потім усі зупиняються, і один з гравців запитує:
- Пташко, пташко, відгадай, хто відчинить твою клітку? 
Кого пташка впізнає по голосу, той і займає її місце.

Журавель

Учасників довільна кількість.
Посередині грища креслять коло діаметром 4-6 кроків ("гніздо", в якому - "журавель"). Він стоїть на одній нозі, другу підігнув під себе, одна рука - вбік, а другою тримається за ніс. Діти, взявшись за руки, ходять навколо "гнізда" і співають:

Заходився журавель, журавель
До бабиних конопель, конопель.
Сякий-такий, журавель,
Сякий-такий довгоногий,
Сякий-такий довгоногий,
Сякий-такий виступає,
Конопельки все щипає.
О це ж тобі, журавель, журавель,
Не літай до конопель, конопель,
Сякий-такий, журавель,
Сякий ...
Щоб ти більше не літав, не літав,
Конопельки не щипав, не щипав.
Сякий...

У процесі співу і руху діти зупиняються і виконують різні вправи.

Пень

Щоб було цікавіше, добирається відповідна лічилка, наприклад:

Раз, два, три, чотири, п'ять.
Стали в колі ми кружлять.
Покружляли, розійшлися,
Ні на кого не дивися.

Ось уже й визначено, кому починати. Саме цю лічилку не випадково взято. Грають якраз уп'ятьох. Четверо стають по кутах, на гострих ріжках квадрата. А п'ятий - посередині. Він починає. Підстрибує на обох ногах і приказує або приспівує:

Пень, пень, дай конопель,
Трошки горошку,
Олії з ложку!

За останнім словом усі четверо спішать помінятися місцями. Так грають, поки не потомляться.

Панас

У грі можуть брати участь хлопчики і дівчатка. За бажанням хтось стає Панасом. Йому зав'язують очі хусткою та рушником, виводять на середину і звертаються до нього з такими словами:

- Панас, Панас! На чому стоїш?
- На камені!
- Що продаєш?
- Квас!
- Лови курей, але не нас!

Панас починає ловити. Кого піймає, той стає Панасом.

Мишка й котик

Ой до нори, Мишко, до нори
Та до золотої комори.
Чорний коточок мишки не зловить,
Мишка - у дірку, золоту комірку,
До нори, до нори!
Ой кот, та воркот,
На віконечко скок (діти підстрибують),
А з віконця на хижку,
Піймав котик мишку (плещуть у долоні).

Відмінність цієї гри буває така:
Вибирається 2-3 мишки (стільки ж, скільки котів) та визначається кожному котові, котру мишку він має ловити.

Король

Хлопці розділяються, стають у дві шеренги один проти одного.
Центральний гравець першої команди починає діалог. Йому відповідає центральний гравець з другої команди:
- Королю, королю, буде війна?
- Ні.
- Чому?
- Замало війська.
- Відбий собі.
Центральний розбігається і намагається розірвати шеренгу в одному з місць. Якщо це вдається, то хвостова частина переходить до нього. Гра продовжується доти, доки в одній з команд не залишиться один учасник - "Король", який програв війну.

Фарба

Усі діти сідають у рядок. Визначають ведучого, "щура" і "ангела". Ведучий називає кожному на вухо колір фарби. "Ангел" і "щур" по черзі вступають у діалог з ведучим:

Ангел: Дзень-дзень.
Ведучий: Хто там?
- Ангел.
- Звідки?
- З неба.
- Що потребує?
- Фарби.
- Якої?
Називає колір.
Щур: Гур-гур.
Ведучий: Хто там?
- Старший щур.
- Звідки?
- З діри.
- Що потребує?
- Фарби.
- Якої?
Називає колір.
Якщо відгадає, то гравець, названий цим кольором, переходить на його бік. Якщо такої фарби немає, то ведучий відповідає:
- Пішла в дорогу, зламала ногу.
Коли всі кольори відгадані, утворюють дві супротивні групи на чолі з "ангелом" і "щуром". Вони лаштуються один за одним і починають перетягуватися. Таким чином перемагає добро (команда "ангела") або зло (команда "щура").

Час додому, час

Час додому, час,
Зорі кличуть нас.
Кличуть нас вечірні зорі,
Заспіваймо ж в дружнім хорі:
Час додому, час,
Зорі кличуть нас.
Тра-ра-ра! І т.д.
Час додому час,.
Пташки кличуть нас.
Кличуть пташки нас до хати,
З ними рано й нам би встати.
Час додому, час,
Пташки кличуть нас.
Тра-ра-ра! І т.д.

Діти трублять у паперові трубки чи, склавши руку в кулак, як трубку.

Рухливі ігри

Рибки

Ця гра вимагає мінімум обладнання – для неї потрібна лише одна мотузка, яку можна привʼязати до огорожі, дерева чи будь-якого іншого нерухомого предмета. Ця мотузка буде «вудкою», на яку ловлять «рибку». Один з гравців обирається «приманкою», він повинен триматися за вільний край мотузки та ловити «рибку», тобто інших учасників. Решта гравців мають «клюнути на приманку», тобто доторкнутися до того, хто водить, але не дозволити йому піймати себе. Коли хтось із гравців упійманий, він стає «приманкою», а гра продовжується. Ця забава чудово підійде для будь-якої пори року та може проводитися як у приміщенні, так і на свіжому повітрі.

Прихований дзвіночок

Ця гра також прекрасно підходить для будь-якого часу та погоди, в неї можна грати і в приміщенні, і на вулиці. Для цієї гри потрібен невеликий дзвіночок, який учасники, стоячи в колі чи на лінії, будуть передавати один одному. Важливо передати дзвіночок так, щоб він не задзвенів. Той, хто водить, повинен визначити, у кого знаходиться дзвіночок. Відповідно, гравець, що видав себе, змушений замінити учасника в колі.

Горобці-стрибунці

Ця весела та цікава гра найкраще підходить для вулиці. На асфальті треба накреслити коло близько 6-8 метрів діаметром. Учасники гри стають за ним, вони грають роль «горобців». Ведучий розташовується в колі, його завдання – не дати «горобцям» зібрати «зернятка», тобто не дозволити їм увійти до кола. «Горобці», стрибаючи на одній нозі (можна також тримати зігнуту ногу рукою або грати парами), намагаються застрибнути в коло. Центральний гравець «клює» їх (торкається рукою), а учасник, до якого доторкнувся той, що водить, виходить з гри. Мета «горобців» – якомога довше пробути в колі. Учасника в колі можна міняти, вибираючи найшвидших і найспритніших із дітей.

Дзвін

Ця гра зручна тим, що в неї може грати ціла купа дітей (20-30 осіб). Один з учасників вибирається «язичком» дзвону, інші утворюють сам дзвін: вони беруться за руки і стають в коло. Діти в колі рухаються за або проти годинникової стрілки, а «язичок» повинен прорватися з кола, тобто роз'єднати руки гравців. Всього у нього є три спроби. Як тільки той, що водить, виривається з кола, він повинен добігти до прапорця або іншої умовної позначки на відстані близько 50 м. Поки він біжить, інші учасники повинні постаратися наздогнати його й доторкнутися до нього. Той, хто зробить це останнім, стає «язичком».

Гілочка

У цю оригінальну гру можна грати великими компаніями. Єдиним інвентарем, який потрібний для цієї забави, є гілочка верби або іншого дерева. Учасники цієї гри утворюють нещільне коло, вони тримають руки за спиною й передають один одному гілочку. У центрі кола знаходиться той, хто водить. Його завдання – знайти гілочку й вихопити її. Коли гравцеві в колі вдається захопити гілочку, той, у кого він її забрав, стає в коло, і гра починається знову. За допомогою цієї гри можна виховати спостережливість, швидкість реакції й витримку.

Ігри – естафети

Швидка жаба

Для її проведення не потрібно ніякого додаткового інвентарю, досить позначити лінії старту і фінішу. Команди малюків шикуються на старті. За сигналом ведучого учасники по черзі долають позначену дистанцію, стрибаючи навприсядки, як жаби. Для добре підготовлених фізично команд можна ускладнити процес: для цього зворотній шлях до старту «жаби» повинні долати задом наперед.

Передай м'яч

Ця естафета для дітей 7-8 років. Учасники команд шикуються в колони, дотримуючись між собою дистанції в 0,5-0,7 м. Першим учасникам кожної колони вручається по м'ячу, який після сигналу ведучого вони передають назад заздалегідь обумовленим способом (наприклад, на витягнутих вгору руках над головою або знизу між розставленими ногами). Коли м'яч потрапляє в руки учасника, який замикає колону, він біжить на початок строю і знову передає м'яч назад. Перемагає команда, в якій швидше за всіх повернеться на початок строю перший учасник.

Передав – сідай!

Є ще один непоганий варіант естафети для дітей 7-10 років з передачею м'яча. У кожній команді вибирається капітан – найспритніший учасник. Діти шикуються колонами біля межі, а капітани з м'ячами в руках розташовуються в 5-6 м попереду. За сигналом ведучого капітан кидає м'яч першому гравцеві своєї команди, упіймавши який, той повинен повернути його назад і присісти. Капітан знову кидає м'яч вже другому гравцеві і т. д., поки не присяде вся команда.

Чехарда

Проводячи естафету для дітей 8-10 років, можна використовувати елементи знайомої та улюбленої всіма чехарди для проходження заданої дистанції. У кожній команді учасники розбиваються на пари, які після сигнального свистка починають скакати чехардою від лінії старту на фініш. Коли перша пара досягає фінішу, починає рух друга і т.д. Перемагає команда, всі учасники якої першими опиняться на фініші.

Стрибки в мішках

Для організації веселої естафети для дітей 10 років можна скористатися ідеями з улюблених мультфільмів, наприклад, «Ну, постривай!». Дітлахам напевно припадуть до душі гонки в мішках, ускладнити які можна додатковим обминанням перешкод на дистанції. Учасники естафети шикуються на лінії старту. Після сигналу перший член команди залазить в мішок по пояс і стрибками рухається до фінішу і назад, де передає мішок наступному учаснику. Виграє команда, яка першою виконала поставлене завдання всім складом.

Командні ігри

Веселий паровозик

Пригадайте разом із дітьми, що таке потяг, паровоз. А тепер робимо свій паровозик: хапаємося один за одного і починаємо рухатися по колу, збільшуючи швидкість. При цьому можна імітувати паровоз: «Чух-чух! Ту-ту!». І співати пісеньку:

Веселий паровозик,
По рейках я біжу!
І Ганнусю, і матусю
З собою я везу!

Ріпка

Перед початком гри пригадайте казку «Ріпка». Оберіть ведучого-оповідача з дорослих, розподіліть ролі. І приступайте до інсценування казки.

Актора-ріпку садимо на стілець або на підлогу.

Ріпка виросла – ріпка встає, піднімає високо руки. Приходить дід – тягне ріпку (тягнемо ріпку за руку), а за ним і всі інші герої по сюжету. Витягнувши ріпку, не забудьте разом дружно порадіти і прокричати «Ура!».

Зимові забави на свіжому повітрі

Естафета на санках

Коли на вулиці невеликий морозець і сніг весело поскрипує під ногами, можна провести естафету для дітей на природі. Зробити її більш захоплюючою допоможе незвичайний спосіб пересування на санках – за допомогою лижних палиць. Для цього знадобляться санки, лижні палиці та прапорці за кількістю команд. Діти діляться на команди по 3-4 людини і займають позиції на гоночній трасі. Учасники стартують, стоячи на санках в повний зріст або на колінах, і відштовхуючись лижними палицями. По мірі проходження траси учасники передають одне одному естафету – прапорець. Перемагає команда, що першою досягне фінішної смуги.

Перегони на санчатах

Варіацією санної естафети для дітей взимку є перегони на санках, у яких використовуються найнеймовірніші способи пересування: традиційне катання парою, самостійне пересування на санках сидячи верхи і відштовхуючись ногами або лежачи на животі та відштовхуючись руками.

Гра «Взяття фортеці»

Ця забава – прекрасний варіант зимової активної гри на вулиці для школярів, що дозволяє спрямувати невгамовну дитячу енергію в конструктивне русло. В якості фортеці виступає невисокий сніговий пагорб з плоскою вершиною, на якій розташовуються 2-3 людини – захисники фортеці. Інші діти виконують ролі нападників, завдання яких – зіштовхнути захисників з вершини фортеці.

Адаптувавши цю зимову гру можна і для хлопців – використовуючи сніжки, за допомогою яких команда нападників вибиває захисників з фортеці. Одне попадання вважається пораненням, два – повністю виводять з ладу захисника.

«Снайпери»

Які зимові ігри на свіжому повітрі можуть обійтися без улюбленої забави багатьох поколінь – сніжок? В якості мішеней використовуються намальовані кола на паркані або стіні будівлі. Щоб ускладнити завдання, можна запропонувати метання сніжок на час або по черзі правою і лівою рукою. Змагатися у влучності також можна шляхом збивання розставлених на невисокій стінці або сніжному валу цілей.

«Слід у слід»

Відмінним варіантом рухливої та в той же час досить мирної зимової гри для дівчаток служать незвичайні наздоганялки «слід у слід», грати в яку можна на свіжому снігу. Урізноманітнити і дещо ускладнити банального квача можна оригінальною умовою гри: той, хто наздоганяє, повинен переслідувати втікача, ступаючи строго слід у слід.

Перетягування санок

Веселі зимові ігри та забави не виключають спортивних змагань на кшталт перетягування каната. Особливості погоди дозволяють дещо урізноманітнити умови змагання і перетягувати не канат, а один одного, сидячи на санках. Для гри знадобиться пара санок, мотузка і намальоване коло, діаметром приблизно 1 м. Санки з'єднуються мотузкою і встановлюються по обидві сторони від кола. Суперники сідають на санки і за командою намагаються втягнути санки супротивника в коло, при цьому дозволяється тільки відштовхуватися ногами від землі, не допомагаючи собі руками.

Ігри з м'ячем для дітей

Їстівне-неїстівне

Суть гри дуже проста: той, хто водить, кидає м'яч гравцеві і називає предмет. Якщо предмет їстівний, гравець повинен упіймати м'яч, якщо ні – відбити його.

Викидайло

У цю просту гру напевно грав кожен у своєму дворі. Вона ідеально підходить для великої групи, у неї можна грати в будь-яку пору року й використовувати будь-який м'яч, хіба що за винятком баскетбольного. Суть гри полягає в тому, що вибираються двоє учасників, які водять, вони стають по краях майданчика. У його центрі знаходяться всі інші гравці; їхнім завданням є відхилитися від м'яча, який по черзі кидають ведучі. Якщо ведучий закричить «свічка», то гравці можуть спробувати впіймати підкинутий догори м'яч, отримавши в такий спосіб додаткове «життя». Після вигуку «бомба» учасники повинні сісти, а ведучий – підкинути м'яч догори; вибуває той гравець, на якого впав м'яч. Після слова «макарони» усі гравці повинні застигнути на місці, а якщо ведучий скаже «струмочок», то він котить м'яч по землі.

Гаряча картопля

Серед активних ігор з м'ячем  ця забава, мабуть, найцікавіша. Її учасники стають в коло й перекидають один одному м'яч, відбиваючи його. Якщо хтось з гравців не відбив м'яч, він сідає навпочіпки в центр круга й намагається упіймати м'яч, не встаючи повністю. Коли йому це вдається, він міняється з тим учасником, який останнім відбив м'яч. Ця гра чудово підходить і для розваг на повітрі, і для забав у приміщенні.

Квадрат

«Квадрат» – найвідоміша дворова рухлива гра з футбольним м'ячем. У неї грають на рівному майданчику, на якому креслять квадрат, розділений на чверті, а в центрі роблять коло для подачі. Кожен з гравців передає м'яч супротивникові, намагаючись забити гол. М'яч обов'язково повинен відскочити від землі, тому забава нагадує теніс. Гравці самі визначають, до якої кількості голів вони грають, так що, в принципі, ця розвага може бути нескінченною.

Тридцять три

Кожна дитина, яка любить рухливі ігри з баскетбольним м'ячем, обов'язково грала в «Тридцять три». Грають в неї зазвичай невеликими групами. Майданчик ділиться на умовні зони, за кидок з яких дають три, шість або дев'ять очок. Переможцем стає той гравець, який першим набрав попаданнями в кільце тридцять три очки.